Рішення

від 08.12.2011 по справі 2-4743/11

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа№2-4743/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2011 року,

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря -Фірко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, КП „ОМБТІ та РОН» про визнання договору міни недійсним,

Встановив:

07.06.2011 року позивач звернувся до суду з названим позовом та просив визнати недійсним договір міни квартири №23 будинку №23 корпус 5 по проспекту Гагаріна у м. Одесі та Ѕ частини житлового будинку №8 по провулку Івана Франка у м. Одесі, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з одного боку та ОСОБА_5 з іншого, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 Свої вимоги мотивував тим, що він є власником Ѕ частини домоволодіння №8 по пров. І. Франка у м. Одесі. Власником іншої половини домоволодіння до 12.03.2010 року був ОСОБА_5

Реалізуючи своє право власності, позивач прибудував до житлового будинку „а1» -кухню, площею 11, 6 кв.м. та побудував гараж літ. „Г» .

Рішенням виконкому Одеської міської ради від 22.09.2009 року №964 було затверджено акт державної комісії від 18.12.2008 року готовності закінчених будівництвом прибудови „а1» до житлового будинку літ. „А» та гаражу „Г» , КП „ОМБТІ та РОН» доручено провести перерахунок ідеальних часток, юридичному департаменту Одеської міської ради -видати свідоцтво про право власності на частину домоволодіння за адресою: м.Одеса, пров. І. Франка,8.

У квітні 2010 року позивачу стало відомо, що його сусід ОСОБА_5 обміняв належну йому частину житлового будинку на квартиру №23 в будинку №23 корпус 5 по проспекту Гагаріна у м. Одесі, уклавши оспорюваний договір міни.

Посилаючись на те, що свідоцтво про право власності на прибудови „а1» та „Г» ним отримано не було, а за договором міни до відповідачів ОСОБА_4 перейшло право власності на ідеальну частку у вигляді Ѕ частини житлового будинку, в тому числі на 1/2 частину „а1» площею 11,6 кв.м. та Ѕ частину гаражу „Г» , в той час як перерахунок ідеальних часток відповідно до рішення виконкому Одеської міської ради від 22.09.2009 року проведений не був, позивач просив визнати вказаний договір міни недійсним.

Крім того, обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що при укладанні вказаного договору міни в користуванні відповідача ОСОБА_5 знаходився самовільно побудований гараж літ. „Д» , існування якого було приховано від нотаріуса.

У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 -ОСОБА_8 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, вказуючи, що договір міни був укладений сторонами з додержанням вимог чинного законодавства.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_9 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували.

Третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилась, про слухання справи повідомлена належним чином, надала до суду письмові пояснення, в яких вважала поданий позов необгрунтованим та просила у його задоволенні відмовити.

Представник третьої особи КП „ОМБТІ та РОН» у судовому засіданні вирішення спору залишив на розсуд суду, вказуючи, що працівники комунального підприємства діяли у відповідності до вимог чинного законодавства.

Заслухавши позивача та його представника, відповідача та представників відповідачів, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд доходить до висновку про можливість задоволення позову, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 1992 року є власником Ѕ частини житлового будинку з надвірними спорудами під №8, розташованого по пров. Івана Франка у м. Одесі. Як вбачається зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.12.1992 року зазначений житловий будинок в цілому складається з житлового кам`яного будинку площею 36,9 кв.м. та надвірних споруд: „Б» - вбиральня, №1-4 -огорожжа, 1-мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 601 кв.м. (а.с.9).

Власником іншої Ѕ частини спірного домоволодіння був ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори 26.05.2004 року (а.с.16). Як вбачається з зазначеного свідоцтва, спадкове майно, на яке воно було видане, складається з права власності на Ѕ частини житлового будинку №8, який знаходиться по пров. І.Франка у м. Одесі та складається з однієї кам`яної житлової будівлі, житловою площею 36,9 кв.м., зазначеної на схематичному плані під літ. „А» та надвірних господарських споруд: „Б» -вбиральні, №1-4 -огорожі, 1-мостіння, розташованих на земельній ділянці 500 кв.м. На самовільно збудовані прибудови: „а1» -прибудова, „В» -сарай, „Г,Д» - гаражі свідоцтво про право на спадщину за заповітом не видавалось (а.с.16).

Як вказував позивач у судовому засіданні, він, як власник Ѕ частини домоволодіння, здійснив прибудову „а1» -кухню до будинку та побудував гараж літ.»Г» .

Рішенням виконкому Одеської міської ради від 22.09.2009 року №964 було затверджено акт державної комісії від 18.12.2008 року готовності закінчених будівництвом прибудови „а1» до житлового будинку літ. „А» та гаражу „Г» , КП „ОМБТІ та РОН» доручено провести перерахунок ідеальних часток, юридичному департаменту Одеської міської ради -видати свідоцтво про право власності на частину домоволодіння за адресою: м.Одеса, пров. І. Франка,8 (а.с.14).

Згідно акту державної приймальної комісії прийняття в експлуатацію закінченного будівництвом об`єкту від 19.03.2010 року вказана прибудова „а1» та гараж „Г» були прийняті в експлуатацію (а.с.10-13).

На виконання рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.09.2009 року №964 КП „ОМБТІ та РОН» був проведений розрахунок ідеальних часток у домоволодінні №8 по пров. Івана Франка, 8 у м. Одесі (а.с.15).

Відповідно до вказаного розрахунку у фактичному користуванні позивача знаходяться в жилому будинку літ. „А» : 11-1-підсобне 10,0кв.м., 11-2 -підсобне 21.8кв.м., 1-1 -коридор 6,0 кв.м., 1-2- житлова 23,4 кв.м., 1-3 -ванна 1,8 кв.м., 1-4 -туалет 1,2 кв.м., 1-5 -кухня 11,6 кв.м. загальною площею 75,8 кв.м., житловою площею 23,4 кв.м.; гараж „Г» , частина мостіння та огорожі, що складає 65/100 частин домоволодіння (а.с.15).

Однак, свідоцтво про право власності на вказані прибудову та гараж позивачем отримано до теперішнього часу не було.

Згідно вимог ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена)

особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його

прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону

підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Як вбачається з п.1.6 наказу Міністерства Юстиції України „Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» , зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 18.02.2002 року N 157/6445

державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 березня 2010 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з одного боку та ОСОБА_5 з іншого був укладений договір міни квартири №23 будинку №23 корпус 5 по проспекту Гагаріна у м. Одесі та Ѕ частини житлового будинку №8 по провулку Івана Франка у м. Одесі, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Однак, на час укладання вказаного договору міни рішення виконавчого комітету Одеської міської ради виконано не було, а саме: не був проведений перерахунок ідеальних часток та позивачеві не було видано свідоцтво про право власності. Таким чином, державна реєстрація права власності позивача проведена не була.

Згідно частин 1та 2 ст.715 ЦК України за договором міни кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

Як вбачається з вимог ст.716 ЦК України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст.55 Закону України „Про нотаріат» угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що

підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється.

Стосовно гаражу „Д» , який знаходився у власності ОСОБА_5 слід зазначити наступне. Як вбачається з витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно сарай літ. „В» , гараж літ. „Д» були знесені ОСОБА_5 (а.с.76). Дані обставини також відображені у технічному паспорті ОСОБА_5 від 10.12.2009 року, з якого вбачається, що гараж „Д» на плані відсутній (а.с.181-184).

Однак, у технічному паспорті ОСОБА_1, який був виготовлений 25.03.2010 року, тобто пізніше, даний гараж „Д» наявний та вказаний як самочинно збудований (а.с.146-150).

Крім того, у довідці КП „ОМБТІ та РОН» про розрахунок ідеальних часток у домоволодінні №8 по пров. І. Франка у м. Одесі вказано, що самочинний гараж „Д» , що належить ОСОБА_2 у розрахунок ідеальних часток включений не був, тобто, можливо зробити висновок, що на час проведення розрахунку він існував.

Крім того, слід зазначити, що ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечував проти того, що гараж „Г» та прибудова „а1» були побудовані до 1996 року, часу, коли він оселився у спірному будинку та знаходились у користуванні позивача.

Таким чином, у зв`язку з тим, що частки в спільній частковій власності, належні кожній стороні, в натурі виділені не були, до відповідачів ОСОБА_2 в результаті укладання договору міни перейшло право власності і на Ѕ частину прибудови „а1» та гаражу „Г» , свідоцтво про право власності на які не видавалось.

Як вбачається з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 15.16, ч.1 ст.203, 215, 715,716 ЦК України, ст.ст. 3,6,11, 213,214,215,218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 -задовольнити.

Визнати недійсним договір міни квартири №23 будинку №23 корпус 5 по проспекту Гагаріна у м. Одесі та Ѕ частини житлового будинку №8 по провулку Івана Франка у м. Одесі, укладений 12.03.2010 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з одного боку та ОСОБА_5 з іншого, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстровий номер 2529.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.

Суддя : Куриленко О. М.