Постанова

від 25.10.2017 по справі 812/1448/17

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1448/17

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Луганській області до Приватного підприємства Час-авто про стягнення податкового боргу з орендної плати за землю у розмірі 4118,79 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Позивач) до Приватного підприємства Час-авто (далі - Відповідач, ПП Час-авто ), в якому просив суд стягнути податковий борг з орендної плати за землю у розмірі 4118,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.

У Відповідача утворився податковий борг з орендної плати за землю у загальній сумі 4118,79 грн. Відповідачу за порушення п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 4118,79 грн., які були визначені у податкових повідомленнях-рішеннях №0003601202 та №0003591202 від 01.06.2016 на 969,57 грн. (залишок несплаченого боргу складає 234,75 грн.) та 3884,04 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення Відповідачем не оскаржено, а тому є узгодженими. Нараховане грошове зобов'язання Відповідачем добровільно не сплачено. На виконання вимог Податкового кодексу України, контролюючим органом виставлена Відповідачу податкова вимога №1399-17 від 10.08.2016, яка була надіслана останньому поштовою кореспонденцією рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернута у зв'язку з закінченням терміну зберігання. Податкова вимога №1399-17 від 10.08.2016 відповідачем не оскарження і є чинною. На підставі викладеного, Позивач просив суд стягнути з Відповідача податковий борг з орендної плати за землю у розмірі 4118,79 грн.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи в письмовому провадженні (а.с.25,39).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за адресою, зазначеною у Відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.20-22), однак до суду повернувся конверт з довідкою поштового відділення за формою №20 з зазначенням причини повернення: за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.40-41).

За приписами ч.ч.8,11 ст.35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що Приватне підприємство Час-авто , код ЄДРПОУ 35389203, зареєстроване у якості юридичної особи 24.09.2007, 13811020000001142 (а.с.20-22), перебуває на податковому обліку в ДПІ в м.Лисичанску Луганської області з 25.06.2007 (а.с.6-8).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

У відповідності із статтею 14 ПК України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності із п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. п. 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (п. п. 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п. п. 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (п. п. 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п. п. 49.18.5).

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розділом ХІІІ ПК України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та платою за землю.

Статтею 288 ПК України визначено:

- підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни (пункт 288.1);

- платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2);

- об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.3);

- розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4);

- податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу (пункт 288.7).

Відповідно до статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 01 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим за 12 місяців).

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

У відповідності із пунктом 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З матеріалів справи вбачається, що сума податкового боргу Відповідача з орендної плати за землю складається з самостійно визначеного грошового зобов'язання:

- декларація №9002683661 від 28.01.2014 на загальну суму 25 978,88 грн., зі сплатою рівними частками щомісяця протягом року у розмірі 2498,00 грн. (а.с.33-35).

- декларація №1500004019 від 24.02.2015 на загальну суму 37 440,00 грн., зі сплатою рівними частками щомісяця протягом року у розмірі 3120,00 грн. ( а.с.30-32).

Також, у зв'язку з порушенням Відповідачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з плати за землю протягом строків, встановлених п.287.3 ст.287 ПК України, ДПІ у м. Лисичанську було складено наступні податкові повідомлення - рішення:

- № НОМЕР_1 від 01.06.2016 на суму 19420,20 грн. (а.с.12), яке було направлено відповідачу поштою 02.06.2016 року, однак до Відповідача повернувся конверт з довідкою поштового відділення за формою №20 з зазначенням причини повернення: за закінченням терміну зберігання (зворотній бік а.с.13);

- № НОМЕР_2 від 01.06.2016 на суму 9695,70 грн. (а.с.13), яке було направлено відповідачу поштою 02.06.2016 року, однак до Відповідача повернувся конверт з довідкою поштового відділення за формою №20 з зазначенням причини повернення: за закінченням терміну зберігання (зворотній бік а.с.13).

Дані податкові повідомлення - рішення в адміністративному та/або судовому порядку не оскаржувалися. Отже, зазначене зобов'язання щодо сплати є узгодженим відповідно до ст.56 ПК України.

Відповідно до наданого Відповідачем розрахунку заборгованості, заборгованість зі сплати орендної плати з юридичних осіб, яка залишилась несплаченою станом на 22.09.2017 становить 4118,79 грн. (а.с.10).

Зазначена сума заборгованості Відповідача підтверджується також витягом з інтегрованої картки платника (а.с.14-16).

Згідно п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до п. 59.1 ПК України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З метою стягнення податкового боргу позивачем на підставі статті 59 ПК України винесено податкову вимогу від 10.08.206 №1399-17, в якій зазначено загальну суму податкового боргу платника податків станом на 09.08.2016 - 4118,79 грн. (а.с.11).

Податкову вимогу направлено на адресу Відповідача поштовою кореспонденцією, однак до Відповідача повернувся конверт з довідкою поштового відділення за формою №20 з зазначенням причини повернення: за закінченням терміну зберігання (а.с.11).

Зазначена вимога в добровільному порядку виконана не була, у встановленому законодавством строк не оскаржена.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статі 95 ПК України).

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункт 95.3 статті 95 ПК України).

Відповідачем суду не надано доказів сплати податкового боргу у сумі 4118,79 грн.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючи органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пункт 41.2 статті 41 ПК України).

Враховуючи, що відповідачем на час розгляду даної адміністративної справи податковий борг у сумі 4118,79 грн. не сплачений, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.69-72,94,158-163,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Луганській області до Приватного підприємства Час-авто про стягнення податкового боргу з орендної плати за землю у розмірі 4118,79 грн. задовольнити.

Стягнути з рахунків Приватного підприємства Час-авто (ідентифікаційний код юридичної особи 35389203, місцезнаходження: 93110, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Дімітрова, буд. 111) у банках, обслуговуючих платника податків, заборгованість зі сплати орендної плати за землю у сумі 4118 (чотири тисячі сто вісімнадцять) гривень 79 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя ОСОБА_1