Ухвала

від 24.10.2017 по справі 805/2216/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Арестова Л.В.

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року справа №805/2216/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд, у складі колегії суддів:

судді-доповідача Ястребової Л.В.,

суддів Васильєвої І.А., Компанієць І.Д.,

секретар Терзі Д.А.,

за участю: представника позивача - Хоруженко В.В. (діє за довіреністю),

представника відповідача - Сенникова А.А. (діє за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року у справі № 805/2216/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічне об'єднання "Ізолятор" до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

09 червня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічне об'єднання "Ізолятор" (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (надалі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень відповідача від 28.12.2016 року: № 0024371202 про сплату штрафу за порушення строку сплати грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб в сумі 10 679 грн. 64 коп.; № 0024381202 про сплату штрафу за порушення строку сплати грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб в сумі 3 364 грн. 96 коп. (а.с. 4-7).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області від 28.12.2016 року № 0024371202 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічне об'єднання Ізолятор сплатити штраф у сумі 10 679,64 грн. та № 0024381202 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічне об'єднання Ізолятор сплатити штраф у сумі 3 364,96 грн. (а.с. 72-75).

Вважаючи таку постанову суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог позивачу у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, п. 7.3 Податкового кодексу України встановлено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього кодексу та/або положення, які встановлюють відповідність за порушення норм податкового законодавства. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що Законом № 1669 не були внесені зміни щодо звільнення від сплати та нарахування за користування земельними ділянками державної та комунальної власності платників податків, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, Слов'янська ОДПІ позбавлена правових підстав для звільнення ТОВ "Виробничо-технічне об'єднання "Ізолятор" від застосування штрафних санкцій у відповідності до норм ст. 126 Податкового кодексу України (а.с. 78-80).

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції просив залишити без змін.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічне об'єднання "Ізолятор" є юридично особою, ідентифікаційний код юридичної особи - 38015060, місцезнаходження юридичної особи: 84105, Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Краматорська, буд. 79, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 47-48).

Відповідач, Слов'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, на яке чинним законодавством покладено владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин, у т.ч. щодо сплати земельного податку.

Відповідно до матеріалів справи, позивачу, на праві власності належать наступні земельні ділянки:

- земельна ділянка загальною площею 0,0104 га, для обслуговування промплощадки. Право власності підтверджується Свідоцтвом на право власності на нерухоме майно від 05.03.2013 року № 981981 (а.с. 56-57,59);

- земельна ділянка загальною площею 0,1963 га, для обслуговування площадки. Право власності підтверджується Свідоцтвом на право власності на нерухоме майно від 05.03.2013 року № 987622 (а.с. 54-55,60);

- земельна ділянка загальною площею 0,1112, для обслуговування промплощадки. Право власності підтверджується Свідоцтвом на право власності на нерухоме майно від 05.03.2013 року № 988844 (а.с. 52-53,62);

- земельна ділянка загальною площею 21.7121 га, для обслуговування промплощадки. Право власності підтверджується Свідоцтвом на право власності на нерухоме майно від 05.03.2013 року № 1016599 (а.с. 50-51, 58).

04 лютого 2014 року позивачем до відповідача, засобами електронного зв'язку подано податкову декларацію з земельного податку за 2014 рік, в якій зазначено наступне:

- річна сума земельного податку за земельну ділянку площею 0,1112 га складає 2383,24 грн. При цьому, сума нарахованого земельного податку, яка підлягає сплаті з січня 2014 року по листопад 2014 року складає 198 грн. 60 коп., а в грудні 2014 року - 198 грн. 64 коп.;

- річна сума земельного податку за земельну ділянку площею 0,1963 га складає 4207,10 грн. При цьому, сума нарахованого земельного податку, яка підлягає сплаті з січня 2014 року по листопад 2014 року складає 350 грн. 59 коп., а в грудні 2014 року - 350 грн. 61 коп.;

- річна сума земельного податку за земельну ділянку площею 0,0104 га складає 222,89 грн. При цьому, сума нарахованого земельного податку, яка підлягає сплаті з січня 2014 року по листопад 2014 року складає 18 грн. 57 коп., а в грудні 2014 року - 18 грн. 62 коп. (а.с. 64-65).

На підставі п.п. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (надалі - ПК), посадовою особою відповідача проведено камеральну перевірку дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку згідно декларації № 9004179606 від 04.02.2014 року за 2014 рік.

За результатами проведення зазначеної перевірки, відповідачем складено Акт від 06.12.2016 року № 7158/12-02-38015060, яким встановлено, що позивач порушив терміни сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з земельного податку, яка повинна бути сплачена до бюджету відповідно до п. 57.1 ст. 57 та п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, а саме:

- сума грошового зобов'язання у суму 19 748,60 терміном сплати до 30.05.2014 року фактично сплачена 14.08.2014 року ( кількість дні затримки - 74);

- сума грошового зобов'язання у суму 323 649,60 терміном сплати до 30.06.2014 року фактично сплачена 14.08.2014 року ( кількість дні затримки - 45);

- сума грошового зобов'язання у суму 323 649,60 терміном сплати до 30.07.2014 року фактично сплачена 14.08.2014 року ( кількість дні затримки - 15) (а.с. 29).

Позивач із висновками акту перевірки не погодився та подав 27.12.2016 року зав вих. № 4 до відповідача заперечення, в якому просив вважати висновку акту перевірки хибними та скасувати їх (а.с. 28).

За результатами розгляду заперечень позивача, відповідач надав позивачу висновок від 06.01.2017 року за вих. № 339/10-05-22-12-02-13-3, в якому повідомив позивача про винесення відносно нього податкових повідомлень-рішень, тобто, про застосування до останнього штрафних санкцій у відповідності до норм ст. 126 ПК України (а.с. 24-27).

28 грудня 2016 року, на підставі акту перевірки від 06.12.2016 року № 7158/12-02-38015060, а також на підставі ст. 126 ПК України, відповідачем відносно позивача наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0024371202, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 53398 грн. 20 коп. за затримку на 74,45 календарних днів сплати грошового зобов'язання за платежем Земельний податок з юридичних осіб (а.с. 30);

- № 0024381202, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 33649 грн. 60 коп. за затримку на 15 календарних днів сплати грошового зобов'язання за платежем Земельний податок з юридичних осіб (а.с. 31).

Користуючись своїм правом адміністративного оскарження, позивач звернувся до відповідача зі скаргою за вих. № 1 від 19.01.2017 року з прохання скасувати вищезазначені податкові повідомлення-рішення (а.с. 12-14), але останнім, 10.02.2017 року прийнято рішення, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення № 0024371202 та № 0024381202 від 28.12.2017 року залишено без змін (а.с. 19-23).

Крім того, позивач з відповідною скаргою звертався також до Державної фіскальної служби України (вих. № 4 від 24.02.2017 року), в якій також просив скасувати спірні податкові повідомлення-рішення (а.с. 15-18).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 24.04.2017 року за вих.. № 8613/6/99-99-11-03-01-25, остання повідомила позивача, що податкові повідомлення-рішення № 0024371202 та № 0024381202 від 28.12.2017 року залишено без змін, а рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги - без задоволення (а.с. 9-10).

Користуючись правом, наданим п. 56.18 ст. 56 ПК України, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом для захисту своїх порушених прав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для застосування до позивачу штрафу за несвоєчасну сплату зобов'язань зі сплати земельного податку за квітень-червень 2014 року (строк сплати - 30.05.2017 року, 30.06.2014 року, 30.07.2017 року) у зв'язку з тим, що з квітня по липень 2014 року м. Слов'янськ не знаходилось під ефективним контролем української влади та впродовж до поточної дати на території Донецької та Луганської областей мають місце заходи з проведення АТО, про що зазначено у сертифікаті Донецької Торгово-промислової палати № 7130 від, який видано 26.12.2016 за № 1340/12.1-17-03; до цього ж, Державною казначейською службою України було прийнято рішення про зупинення з 20 травня 2014 року по 07 липня 2014 року казначейського обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у м. Слов'янську Донецької області.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Спірним питанням у справі, є правомірність нарахування податковим органом штрафних санкцій за затримку сплати грошового зобов'язання за платежем Земельний податок з юридичних осіб з урахування положень Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 14.1.72 ст. 14 ПК України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Згідно пункту 38.1 статті 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 286.2 ст. 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

02.09.2014 року Верховною Радою України прийнято закон Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , який набув чинності 15.10.2014 року (далі Закон № 1669).

Згідно ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Згідно з абз. 2 ст. 1 Закону № 1669, територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275- р від 02 грудня 2015 року про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема, належить м. Слов'янськ Донецької області.

Антитерористична операція розпочата 14 квітня 2014 року та триває по теперішній час.

Статтею 6 Закону № 1669 (в редакцій чинній на момент спірних правовідносин) передбачено звільнення суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Стаття 7 Закону № 1669 встановлює - скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Колегія суддів зазначає, що оскільки ТОВ "Виробничо-технічне об'єднання "Ізолятор" зареєстрований та здійснює господарську діяльність на території, де проводиться антитерористична операція, а саме, м. Слов'янськ Донецької області, він (позивач), з 14 квітня 2014 року до дати набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на підставі норм Закону № 1669.

За приписами ст.10 Закону №1669, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

В матеріалах справи наявний Сертифікат № 7130 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 26.12.2016 року за вих. № 1340/12.1-17-03, яким ТОВ "Виробничо-технічне об'єднання "Ізолятор" засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обов'язку сплачувати земельний податок за травень, червень, липень 2014 року - до 30 числа звітного місяця відповідно (а.с. 8).

Судом першої інстанції встановлено, що сертифікат про настання обставин непереборної сили для позивача має посилання, зокрема, на п.п. 100.4-100.5 ст. 100 Податкового кодексу України, якими передбачено, що підставою для розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Відповідно до п. 100.2 цієї статті платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.

Разом із цим суд зазначає, що подання такої заяви платником у даному випадку не могло мати місце з огляду на те, що сертифікат із посиланнями п.п. 100.4-100.5 ст. 100 ПК України отриманий позивачем 26.12.2016 року, тобто, після повного погашення 14.08.2014 зобов'язань зі сплати земельного податку за квітень-червень 2014 року (строк сплати - 30.05.2017, 30.06.2014, 30.07.2014 відповідно).

Крім цього, неможливість сплати позивачем таких зобов'язань у період з травня по липень 2014 року обумовлено наступними обставинами.

З квітня по липень 2014 року м. Слов'янськ не знаходилось під ефективним контролем української влади та впродовж до поточної дати на території Донецької та Луганської областей мають місце заходи з проведення АТО, про що зазначено у сертифікаті Донецької Торгово-промислової палати № 7130 від, який видано 26.12.2016 за № 1340/12.1-17-03.

До цього ж, Державною казначейською службою України було прийнято рішення про зупинення з 20 травня 2014 року по 07 липня 2014 року казначейського обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у м. Словянську Донецької області.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Посилання апелянта на те, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього кодексу (п. 7.3 ст. 7 ПК України), а Законом № 1669 не були внесені зміни щодо звільнення від сплати та нарахування за користування земельними ділянками державної та комунальної власності платників податків, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, Слов'янська ОДПІ позбавлена правових підстав для звільнення ТОВ "Виробничо-технічне об'єднання "Ізолятор" від застосування штрафних санкцій у відповідності до норм ст. 126 Податкового кодексу України колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, в даному випадку, з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (ПК України та Закон № 1669), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми Закону № 1669, як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повний текст ухвали виготовлено 25 жовтня 2017 року.

Керуючись ст. 195, ст. 196, ст. 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року у справі № 805/2216/17-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В.Ястребова

І.А. Васильєва

І.Д. Компанієць