Ухвала

від 24.10.2017 по справі 812/692/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Петросян К.Є.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року справа № 812/692/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Чебанова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., при секретарі судового засідання - Томах О.О., за участю представника позивача - Залуцької Л.Г., представника відповідача - Анохіної Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу селянського фермерського господарства Агротранс на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року у справі № 812/692/17 за позовом селянського фермерського господарства Агротранс до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Селянське фермерське господарство Агротранс (далі - позивач) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 03.03.2017 № 0000051400 та № 0000121402.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року у справі № 812/692/17 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, а також документи, які містяться в матеріалах адміністративної справи, встановила наступне.

СФГ Агротранс зареєстроване в якості юридичної особи, код ЄДРПОУ 31844388, місцезнаходження: Луганська область, Троїцький район, смт. Троїцьке, пров. Піонерський, буд. 4-а, є платником податку на додану вартість з 18.04.2003 (т. 3 а.с. 151-164).

На підставі повідомлення № 53 від 06.12.2016 про проведення перевірки, наказу №168 від 06.12.2016, наказу № 3 від 12.01.2017 про внесення змін до наказу Сватівської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 06.12.2016 № 168 , наказу № 9 від 20.01.2017 ГУ ДФС у Луганській області про продовження термінів невиїзної планової документальної перевірки , з 26.12.2016 по 07.02.2017 проведено планову невиїзну перевірку СФГ Агротранс (код ЄДРПОУ - 31844388) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2013 по 30.09.2016, валютного та іншого законодавства з 01.10.2013 по 30.09.2016 (т. 3 а.с. 197-205).

Повідомлення № 53 від 06.12.2016 про проведення перевірки, наказ № 168 від 06.12.2016 та наказ № 3 від 12.01.2017 вручені голові СФГ Агротранс 13.12.2017, що підтверджується підписом останнього (т. 3 а.с. 198, 201, 203, 205).

За результатами проведеної перевірки відповідачем складно акт від 14.02.2017 №18/12/32/14/01/15/31844388 (т. 1 а.с. 27-111), яким встановлено наступні порушення:

- п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість (використано не за цільовим призначенням), що залишається в розпорядження платника в сумі 154213,00 грн., в тому числі за березень 2015 року на 154213,00 грн. (пункт 1 висновків акта перевірки);

- п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 25160,00 грн., в тому числі за листопад 2014 року на 6554,00 грн., за грудень 2014 року на 3179,00 грн., за червень 2015 року на 15427,00 грн. (пункт 2 висновків акта перевірки);

- п.2.6 Положення Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні , затверджене Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 (із змінами та доповненнями) - не забезпечено оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства в загальній сумі 1917,51 грн. (пункт 7 висновків акта перевірки);

- п.2.11, п.2.12 Положення Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні , затверджене Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 (із змінами та доповненнями), а саме - встановлено перевищення строків використання виданої під звіт готівки, а також видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів в загальній сумі 128392,85 грн. (пункт 8 висновків акта перевірки).

Позивач, не погодившись із висновками акта 22.02.2017 подав до ГУ ДФС заперечення до акта перевірки від 14.02.2017 № 18/12/32/14/01/15/31844388 (т. 3 а.с. 182-185).

Листом ГУ ДФС у Луганській області від 28.02.2017 № 241/10/12-32-14-02-11 про розгляд заперечень позивачу надано відповідь на заперечення (т. 3 а.с. 187-193).

На підставі акта ГУ ДФС у Луганській області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.03.2017: № 0000051400 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 224901,00 грн., з яких 179273 - за податковим зобов'язанням та 44818 - за штрафними (фінансовими санкціями) (т. 1 а.с. 11-12); № 0000121402 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 41685,76 грн. (т. 1 а.с. 13-14).

09.03.2017 за № 45 СФГ Агротранс подано до ДФС України скаргу на податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Луганській області (т. 3 а.с. 165-170).

Рішенням про результати розгляду скарги від 28.04.2017 № 9269/6/99-99-11-01-01-25 ДФС України залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Луганській області від 03.03.2017 № 0000051400, № 0000121402 (т. 3 а.с. 171-181).

Колегія суддів зауважує, що відповідно до пункту 2 висновків акта перевірки, відповідачем було встановлено порушення СФГ Агротранс п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого податковим повідомленням-рішенням від 03.03.2017 № 0000051400 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 179273,00 грн. Згідно розрахунку до податкового повідомлення-рішення зазначена сума за податковими зобов'язаннями складається з наступного: 6554,00 грн. за листопад 2014 року; 3179,00 грн. за грудень 2014 року; 154113,00 грн. (а в акті перевірки помилково зазначена сума 154213,00 грн., що не заперечується сторонами) за березень 2015 року - по взаємовідносинам із контрагентом ПП Машсервіс-Локомотив ; а також за червень 2015 року в сумі 15427,00 грн. - за взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 12).

Позивачем порушення щодо заниження податку на додану вартість за червень 2015 року в сумі 15427,00 визнано та сплачено, тому в даній частині податкове повідомлення-рішення від 03.03.2017 № 0000051400 СФГ Агротранс не оскаржується та судом не досліджується. Отже, дане податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем в частині, а саме у розмірі 204807,50 грн.

Як вбачається з акта від 14.02.2017 № 18/12/32/14/01/15/31844388 за період з 01.10.2013 по 30.09.2016 СФГ Агротранс задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість по загальній декларації в сумі 509643,00 грн. та по скороченій декларації - 7298225,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту по податку на додану вартість по загальній декларації за період з 01.10.2013 по 30.09.2016 встановлено їх завищення всього в сумі 9733,00 грн., в тому числі за листопад 2014 року на 6554,00 грн., за грудень 2014 року на 3179,00 грн.; а також по скороченій декларації в сумі 154113,00 грн., в тому числі за листопад 2014 року на 74007,00 грн. та за грудень 2014 року на 80106,00 грн. по операціям з придбання паливно-мастильних матеріалів із ПП Машсервіс-Локомотив .

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі ПК України)) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 1 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Колегією суддів встановлено, що між позивачем та ПП Машсервіс-Локомотив 10.11.2014 було укладено договір постачання № 10/11/14-1. Відповідно до розділу 1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується сплатити та прийняти паливо у кількості та за ціною, визначених у рахунках та видаткових накладних. Згідно п. 3.1 розділу 3 договору відвантаження товару здійснюється на підставі заявки отримувача та підписаного сторонами договору (т. 1 а.с. 112-115).

На виконання умов договору ПП Машсервіс-Локомотив поставило на адресу СФГ Агротранс дизельне паливо у листопаді та грудні 2014 року.

10.11.2014 ПП Машсервіс-Локомотив виписано рахунок-фактуру № 10112 на суму 483364,00 грн., у тому числі ПДВ - 80560,67 грн. та податкову накладну № 33 на загальну суму 483364,00 грн., у тому числі ПДВ - 80560,67 грн., яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, реєстраційний номер 9066126240 (т. 1 а.с. 116, 126-127).

Крім того, 01.12.2014 ПП Машсервіс-Локомотив виписано також рахунок-фактуру № 01121 на суму 499711,50 грн., у тому числі ПДВ - 83285,25 грн. та податкову накладну № 1 на загальну суму 499711,50 грн., у тому числі ПДВ - 83285,25 грн., яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, реєстраційний номер 9071490129 (т. 1 а.с.135, 138-139).

Оплату згідно договору від 10.11.2014 № 10/11/14-1 здійснено СФГ Агротранс платіжними дорученнями від 10.11.2014 № 519, № 520, № 521, № 522, № 523, № 524 (т. 1 а.с. 117-122).

Податок на додану вартість, який був сплачений при придбанні палива, господарством частково було включено до складу податкового кредиту та відображено в деклараціях з податку на додану вартість (загальних) в сумі 6553,81 грн. за листопад 2014 року та 3179,05 грн. за грудень 2014 року, та в (спеціальних) в сумі 74006,86 грн. за листопад 2014 року та в сумі 80106,20 грн. за грудень 2014 року.

На підтвердження транспортування суду першої інстанції було надано товарно-транспортну накладну від 10.11.2014 № 13669 та від 01.12.2014 № 13685. Прийняття палива здійснено за довіреністю від 10.11.2014 № 87 ОСОБА_5 та від 01.12.2014 № 93 ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 124-125, 136-137).

На підтвердження факту використання палива у власній господарській діяльності СФГ Агротранс надано плани рахунків, головні книги за 2014-2015 роки, відомості щодо залишків палива, інвентарні картки на резервуари, подорожні листи тощо (т. 2 а.с. 154-251; т. 3 а.с. 1-141).

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що сам по собі факт використання СФГ Агротранс у власній господарській діяльності дизельного палива контролюючим органом не заперечується, що підтверджено представником відповідача в ході судового розгляду справи.

Спірним питанням в даному випадку, згідно висновків контролюючого органу, є відсутність реального здійснення господарських операцій ПП Машсервіс-Локомотив по реалізації дизельного палива СФГ Агротранс , які призвели до порушень, викладених в пункті 1 та 2 акта перевірки від 14.02.2017 № 18/12/32/14/01/15/31844388.

Відповідно до наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні від 01.02.2005 № 28, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 за № 466/10746, товари з кодом 2710 підлягають обов'язковій сертифікації.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивачем не було надано ані до перевірки, ані до суду в ході розгляду справи відповідний сертифікат або паспорт постачальника чи виробника, що унеможливлює визначення походження придбаного та використаного палива. Крім того, суду також не надано заявки згідно п.3.1 договору.

З наданих товарно-транспортних накладних на перевезення дизельного палива від 10.11.2014 № 13669 та від 01.12.2014 № 13685 вбачається, що автомобільним перевізником є ПП Голд-Ойл , ОСОБА_7; замовником - СФГ Агротранс , автомобіль RenaultСК. Пункт навантаження - Луганська область, смт. Біловодськ, вул. Торосяна. Пункт розвантаження - Луганська область, смт. Троїцьке, пров. Піонерський, буд. 4-а (т. 1 а.с. 124, 136).

Актом перевірки встановлено, що ПП Голд-Ойл , код 37113478 (керівник ОСОБА_8) зареєстровано за адресою: 91047 Луганська область, Ленінський район, вул.Оборонна, буд.103. За адресою: Луганська область, смт. Біловодськ, вул. Торосяна, 136 зареєстровано ТОВ Зліт , код 32278967 (керівник ОСОБА_9).

При цьому, договір з автоперевізником ПП Голд-Ойл щодо надання автопослуг по перевезенню дизельного пального СФГ Агротранс не надано, в ході перевірки дані документи позивачем також не надавалися.

Відповідно до договору постачання від 10.11.2014 №10/11/14-1 він містить зазначення щодо міста його складання - м. Луганськ, адреса постачальника ПП Машсервіс-Локомотив - м. Луганськ, вул. Ломоносова, 73, кімн. 114А. Як пояснив у судовому засіданні суду першої інстанції голова СФГ Агротранс , договір йому привіз водій ПП Машсервіс-Локомотив , після перевірки палива за якістю та сплати товару, він був ним підписаний за місцем знаходження СФГ Агротранс в смт. Троїцьке.

Загальновідомим є факт проведення на території Луганської області антитерористичної операції.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПП Машсервіс-Локомотив станом на 04.09.2017 зареєстровано за адресою: Луганська область, Жовтневий район, вул. Ломоносова, буд. 73, кімната 114А.

Законом України від 02.09.2014 № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі Закон № 1669-VII) визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року було затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до яких віднесено також місто Луганськ.

Отже, контрагент позивача ПП Машсервіс-Локомотив перебуває у м. Луганськ, яке на теперішній час є тимчасово не підконтрольною українській владі територією.

Порядок контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей здійснюється відповідно до Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей від 12.06.2015 №415ог (далі Порядок), затвердженого Наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) .

Додатком № 6 даного Порядку передбачені заборонені для переміщення до/та з неконтрольованих територій товари з наступними кодами УКТЗЕД:

- 271012 - бензини спеціальні, легкі дистиляти;

- 271020 - інші нафтопродукти;

- 271019, 271020 - середні дистиляти, гас;

- 271019 - паливо пічне побутове, паливо рідке (мазут).

Отже, СФГ Агротранс згідно положень даного Порядку не могло фактично отримати від ПП Машсервіс-Локомотив дизельне паливо у визначеній кількості для використання у власній господарській діяльності в смт. Троїцьке Луганської області. До того ж, матеріали справи не містять доказів того, яким чином придбане паливо надійшло на територію смт. Біловодськ, вул. Торосяна, де відбувалося навантаження, тоді як ПП Машсервіс-Локомотив перебуває на тимчасово не підконтрольній території, і на контрольованій території воно не перереєстроване.

Крім того, відповідно до п. 1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 № 281/171/578/155 (далі - Інструкція), ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів.

Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.

Ця Інструкція не поширюється на видобуток нафти, здавання її з системи магістральних нафтопроводів споживачам та на міждержавні перевезення нафти і нафтопродуктів.

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Відповідно до п. 5.4.1 Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила), та ГОСТ 27352-87 Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования .

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства (п.7.5.8 Інструкції).

Крім того, згідно п. 11.5 Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (п.11.6 Правил).

Дослідивши надані позивачем ТТН від 10.11.2014 № 136669 та від 01.12.2016 № 13685 колегією суддів встановлено, що вони містять підпис ОСОБА_10, який відповідно до відомостей з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є засновником ПП Машсервіс-Локомотив та не містять підпису водія ОСОБА_11, який зазначений в ТТН (т. 1 а.с. 124, 136).

Згідно п. 5.4.3 Інструкції про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Суду відповідний акт приймання нафтопродуктів також не надано.

Наказом Міністерства палива та енергетики України Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики Про затвердження Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 04.06.2007 № 271/121, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.07.2007 за № 762/14029 затверджено Інструкцію з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі Інструкція № 271/121).

Інструкція встановлює єдиний порядок організації та проведення робіт, пов'язаних з контролюванням якості товарної нафти (далі - нафта) та нафтопродуктів під час їх приймання, зберігання, транспортування та відпуску.

Відповідно до п.п. 6.1.4 Інструкції № 271/121 перед прийманням нафти та/або нафтопродукту необхідно:

- відібрати точкові проби з транспортного засобу і скласти сукупну пробу у відповідності до вимог ДСТУ 4488 та розділу 4.2 цієї Інструкції для проведення приймально-здавальних і контрольних випробувань;

- перевірити у пробах нафтопродуктів (візуально) наявність води і механічних домішок;

- зареєструвати відібрану сукупну пробу нафти та/або нафтопродукту в журналі реєстрації проб за формою № 3-НК і провести приймально-здавальні випробування;

- порівняти дані приймально-здавальних випробувань з даними паспорта якості вантажовідправника і, у разі відсутності розбіжностей, надати дозвіл на зливання нафти та/або нафтопродукту;

- записати до паспортів якості вантажовідправника і журналу реєстрації проб номери транспортних засобів, якими доставлено нафту або нафтопродукти, а також номери резервуарів, до яких їх злито.

Позивачем відповідний журнал реєстрації проб не надавався.

Крім того, п.п. 6.1.19 Інструкції № 271/121 визначено, що за даними результатів випробувань складається акт приймання продукції за якістю (у день завершення приймання) за формою N 14-НК, у якому має бути вказано:

- назва вантажоодержувача нафти та/або нафтопродукту і його місцезнаходження;

- номер і дата складання акта, місце приймання нафти та/або нафтопродукту, час початку і завершення приймання. У разі, коли приймання здійснено з порушенням термінів, в акті зазначається причина затримки і час її виникнення;

- прізвище, ім'я та по батькові осіб, які брали участь у прийманні нафти та/або нафтопродукту за якістю, місце їх роботи, посади, дата і номер довіреності (доручення) представника на приймання продукції за якістю, а також довідка про ознайомлення цих осіб з порядком приймання продукції, установленим цією Інструкцією;

- найменування і місцезнаходження вантажовідправника;

- дата і номер телеграми про виклик представника вантажовідправника;

- номер і дата договору про поставку нафти та/або нафтопродуктів, рахунку-фактури, транспортного документа (накладної, коносамента тощо) і паспорта якості;

- дата надходження нафти та/або нафтопродукту до станції призначення, час видачі вантажоодержувачу вантажу органом транспорту, час відкриття опломбованих транспортних засобів;

- номер і дата складання комерційного акта, якщо такий складено під час отримання нафти та/або нафтопродуктів від органів транспорту;

- умови зберігання нафти та/або нафтопродуктів на складі вантажоодержувача до складання акта;

- стан тари на момент огляду, стан зовнішнього маркування тари, а також кількість (маса) нестандартної продукції;

- за чиїми пломбами (ЗПП вантажовідправника чи транспортувальника) відвантажено й отримано нафту та/або нафтопродукти, їх справність, наявність відтисків, відповідність фактичних відтисків на пломбах відтискам, зазначеним у транспортних документах;

- відомості про відбирання проб нафти та/або нафтопродуктів,номер і дата акта відбирання проб і надання проб до відповідної випробувальної лабораторії на випробування;

- номер і назва нормативних документів, згідно з якими здійснювалось контролювання якості нафти та/або нафтопродуктів;

- висновки випробувальної лабораторії щодо можливості доведення до відповідної якості (виправлення) нафтопродукту або переведення його до іншої марки з посиланням на нормативний документ;

- інші відомості, які на думку осіб, що беруть участь у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю, необхідно зазначити в акті.

Акт приймання нафтопродуктів за якістю за формою № 14-НК підписується всіма особами, які брали участь у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю (п.п.6.1.20 Інструкції № 271/121).

Разом з тим, СФГ Агротранс до перевірки, а також суду не надано акти приймання продукції за якістю за формою №14-НК.

До того ж, як вбачається з відомостей по податковому кредиту та податковому зобов'язанню (по номенклатурі товарів) по контрагенту позивача ПП Машсервіс-Локомотив стосовно придбаного та реалізованого дизельного палива, протягом 2014 року на адресу ПП Машсервіс-Локомотив від його контрагентів було виписано 41 податкову накладну, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, з них лише 4 податкові накладні виписані на дизельне паливо та бензин.

Так, протягом 2014 року ПП Машсервіс-Локомотив було закуплено дизельного палива 135988,82 л. В листопаді 2014 року ПП Машсервіс-Локомотив на адресу своїх контрагентів-покупців було виписано 77 податкових накладних, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідно до вказаних податкових накладних ПП Машсервіс-Локомотив реалізовано дизельного палива в об'ємі 876255,5 л (т. 4 а.с. 15-101).

Також, колегія суддів звертає увагу, що вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.04.2016 у справі № 646/2539/16-к за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України встановлено, що 12.01.2007 ОСОБА_13 у Луганському міському управлінні юстиції здійснено державну реєстрацію ПП Машсервіс-Локомотив … У грудні 2014 року, знаходячись у м. Харкові, ОСОБА_14, шляхом умовлянь та підкупу у вигляді обіцянки грошової винагороди запропонував ОСОБА_13 передати йому установчі документи та печатку ПП Машсервіс-Локомотив , з метою його подальшого використання ОСОБА_15 та ОСОБА_16 для прикриття та незаконної діяльності. На початку грудня 2014 року ОСОБА_13, знаходячись за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 4, оф. 80-а передав ОСОБА_14 печатку та екземпляр статуту підприємства з відміткою про державну реєстрацію, після чого ОСОБА_15 надала ОСОБА_14 2000,00 грн. для подальшої передачі їх ОСОБА_13, як грошову винагороду за вчинення вищевказаних дій, які він отримав у повному обсязі. Використання печатки та установчих документів ПП Машсервіс-Локомотив , отримання необхідних реквізитів, відкриття розрахункових рахунків у банківських установах та казначейській службі, надало можливість ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17, знаходячись за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 4, оф. 80-а, використати реквізити цього підприємства та його розрахункові рахунки для здійснення незаконної діяльності (т. 2 а.с. 132-146).

Крім того, вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.05.2016 у справі № 646/2543/16-к за обвинуваченням ОСОБА_15 встановлено, що ОСОБА_15, в порушення вимог ст. ст. 9, 14, 44, 46, 49, 198, 401 ПК України, маючи умисел, спрямований на ухилення ТОВ Інтертехторг шляхом незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість від сплати до бюджету вказаного податку, відобразила у податкових деклараціях з податку на додану вартість цього підприємства за вересень, жовтень, листопад 2014 року та січень, лютий 2015 року відомості про придбання товарів та послуг у підпорядкованих їй фіктивних підприємств - ПП Машсервіс-Локомотив , код ЄДРПОУ 34792186…склала та видала завідомо неправдиві офіційні документи (т. 3 а.с. 257-273).

Вироки Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.04.2016 у справі № 646/2539/16-к за обвинуваченням ОСОБА_12 та від 20.05.2016 у справі № 646/2543/16-к за обвинуваченням ОСОБА_15, набрали законної сили.

Частиною 1 статті 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 1 статті 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 статті 70 КАС України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 12.01.2016 року у справі № 826/20548/13-а за позовом Науково-виробничого приватного підприємства Пласт до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини 1 статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20.01.2016 року у справі № 826/11531/14 за позовом ПАТ МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

В силу частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 статті 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Оцінюючи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сам факт наявності у позивача податкових накладних, виписаних від імені постачальника (контрагента позивача ПП Машсервіс-Локомотив ), не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.

Повідомлені податковим органом фактичні обставини щодо фіктивності операцій СФГ Агротранс із ПП Машсервіс-Локомотив із посиланням на конкретне джерело інформації щодо цих обставин, на думку колегії суддів, є належними доказами, оскільки стосуються як обставин щодо реальності спірних господарських операцій, так і юридичної сили первинних документів як доказів господарської операції.

Таким чином, можна стверджувати, що позивачем не надано належних первинних документів в розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України , що підтверджують факт господарської діяльності та реальність господарських операцій.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій ПП Машсервіс-Локомотив по реалізації дизельного палива СФГ Агротранс , а податкове повідомлення-рішення від 03.03.2017 № 0000051400 в частині 204807,50 грн. законним та винесеним в межах повноважень суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів критично оцінює доводи позивача щодо тієї обставини, що вказані вироки є неналежними доказами, оскільки ними не встановлено фіктивну діяльність безпосередньо ПП Машсервіс-Локомотив та стосовно того, що лише в грудні ОСОБА_13 були передані установчі документи та печатка ПП Машсервіс-Локомотив , оскільки постачання палива від ПП Машсервіс-Локомотив на адресу СФГ Агротранс мало місце і в грудні 2014 року. Крім того, нереальність здійснення господарської операції між СФГ Агротранс та ПП Машсервіс-Локомотив підтверджується наявними матеріалами даної адміністративної справи.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 03.03.2017 № 0000121402 колегія судді зазначає, що суть виявленого внаслідок проведеної перевірки порушення СФГ Агротранс не оскаржується. Підставою для визнання його протиправним та відповідно скасування, на думку позивача, є порушення відповідачем строків застосування фінансових санкцій за незабезпечення надходження та оприбуткування готівки.

Колегія суддів зазначає, що строки застосування адміністративно-господарських санкцій визначено статтею 250 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до частини 1 статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України Про банки і банківську діяльність та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів (частина 2 статті 250 Господарського кодексу України).

При цьому, частина 2 статті 250 зазначеного Кодексу набрала чинності з 01.01.2011 згідно з доповненнями, внесеними Законом України від 02.12.2010 №2756-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України .

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, до 01.01.2011 - часу набрання чинності Податковим кодексом України, санкції за порушення законів, які не є законами з питань оподаткування, належали до адміністративно-господарських санкцій, застосування яких було можливим лише в межах строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, тобто не пізніше шести місяців з дня виявлення порушення і не пізніше року з дня його вчинення.

Як встановлено колегією суддів, порушення виявлені актом перевірки мали місце у 2015 році, тому норма ст. 250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, у даному випадку, не розповсюджується на оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Посилання представника позивача на практику Верховного Суду України у подібних правовідносинах колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки судом переглядалися правовідносини, що виникли до внесення змін до ст. 250 ГК України.

Відповідно, підстави для скасування прийнятого ГУ ДФС у Луганській області податкового повідомлення-рішення від 03.03.2017 № 0000121402, у суду відсутні.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу селянського фермерського господарства Агротранс на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року у справі № 812/692/17 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року у справі № 812/692/17 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складення у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 25.10.2017.

Головуючий суддя О.О. Чебанов

Судді І.В. Сіваченко

О.О. Шишов