Ухвала

від 19.10.2017 по справі 159/451/16-к

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

19 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12015030110001456 за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 , засудженого ОСОБА_6 та захисника засудженого ОСОБА_7 ОСОБА_8 на вирок колегії суддів Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2016 року та вирок Апеляційного суду Волинської області від 6 вересня 2016 року,

за участю:

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_10 ,

прокурора ОСОБА_11 ,

в с т а н о в и л а:

вироком колегії суддів Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2016 року

ОСОБА_12 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

та мешканця

АДРЕСА_1 ,

громадянина України, такого, що судимості не має,

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця

та мешканця

АДРЕСА_1 ,

громадянина України, такого, що судимості не має,

та

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця

та мешканця

АДРЕСА_2 , громадянина

України, такого, що судимості не має,

засуджених, кожного окремо, за частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 289 КК України на 7 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Ухвалено строк відбування покарання ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 обчислювати з моменту проведення вироку до виконання, зарахувавши їм у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 23 листопада 2015 року по 25 листопада 2015 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 до вступу вироку в законну силу залишено попередній особисте зобов`язання.

Згідно з вироком, ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 визнані винуватими та засуджені за те, що вони 22 листопада 2015 року о 23 годині 00 хвилин, діючи за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, попередньо домовившись із власником автомобіля марки «BMW 525», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_19 , прибули на територію АЗС «ОККО», що на вул. Володимирська, 120, у м. Ковель. Під виглядом покупців оглянули цей транспортний засіб, та маючи на меті незаконно заволодіти ним під час руху, запропонували потерпілому ОСОБА_20 проїхатись у ньому разом з ними. Рухаючись вказаним автомобілем під керуванням ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , здійснивши правою рукою захват шиї потерпілого ОСОБА_22 , який сидів на передньому пасажирському сидінні, силою утримував його за шию у статичному положенні, тобто застосовував до останнього насильство, небезпечне для життя та здоров`я потерпілого. Іншою рукою приставив до шиї потерпілого заздалегідь заготовлений пневматичний пістолет, що в напівтемному салоні автомобіля сприймався ОСОБА_23 , як бойова зброя, тобто погрожував застосувати насильство, небезпечне для життя і здоров`я потерпілого, наказав потерпілому не опиратися і заспокоїтися, адже автомобіль вже йому не належить. Відчувши реальну загрозу своєму життю, ОСОБА_24 почав чинити опір, відвівши від своєї шиї пістолет та послаблюючи захват шиї. У цей час ОСОБА_17 , намагаючись подолати опір потерпілого, бризнув в його обличчя сльозогінним газом балончика марки «Терен-4». Вирвавшись із захвату ОСОБА_5 , потерпілий вийняв ключ із замка запалювання, внаслідок чого двигун автомобіля вимкнувся. ОСОБА_18 скерував автомобіль у правий дорожній відбійник, пошкодивши праву частину автомобіля, та зупинив останнього біля відбійника, унаслідок чого двері зі сторони потерпілого виявились заблокованими. Після цього ОСОБА_16 , ОСОБА_25 та ОСОБА_18 з причин, що не залежали від їх волі, не вчинивши усіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, не змогли заволодіти транспортним засобом і втекли у напрямку м.Володимир-Волинського, однак в подальшому були затримані працівниками поліції.

За наслідками перевірки вказаного вироку суду першої інстанції за апеляційними скаргами сторін захисту та обвинувачення, суд апеляційної інстанції 6 вересня 2016 року ухвалив новий вирок, яким вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2016 року скасовано в частині призначеного покарання ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_26 .

ОСОБА_13 призначено покарання за частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 289 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією усього майна, належного йому на праві приватної власності.

ОСОБА_14 призначено покарання за частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 289 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією усього майна, належного йому на праві приватної власності.

ОСОБА_15 призначено покарання за частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 289 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією усього майна, належного йому на праві приватної власності.

Ухвалено строк відбування покарання ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_16 ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Зокрема, засудженим вказується, що умислу та попередньої змови у нього не було, вина ним не визнавалася, одночасно посилається на те, що у нього з іншими засудженими був умисел пожартувати над усіма присутніми під час проведення тест-драйву автомобіля потерпілого, де він жартома дістав пневматичний пістолет. Стверджує про недопустимість доказів у кримінальному провадженні проведення процесуальних дій без дозволу суду, а також про порушення права на захист під час досудового розслідування та під час судового провадження. Вважає, що його дії повинні кваліфікуватися за статтею 296 КК України, як хуліганство. Зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції невмотивовані, а доводи апеляційних скарг не перевірені.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_17 ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Підстави та доводи касаційної скарги аналогічні тим, що викладені у скарзі засудженого ОСОБА_27 .

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_21 ОСОБА_28 ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Підстави та доводи касаційної скарги аналогічні тим, що викладені у скаргах засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_29 .

Додатково у скарзі вказується на відсутність технічного носія інформації судового засідання в суді апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи захисників, які підтримали касаційні скарги, прокурора, котрий заперечував проти задоволення касаційних скарг, обговоривши доводи касаційних скарг таперевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновок судів щодо винуватості засуджених ОСОБА_5 , ОСОБА_30 та ОСОБА_21 за частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 289 КК України, за викладених у вироку та ухвалі обставин, є правильними, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, які здобуті з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, і обґрунтований дослідженими у судових засіданнях доказами.

Водночас, намагання засуджених ОСОБА_30 та ОСОБА_5 , захисника засудженого ОСОБА_21 ОСОБА_28 переконати колегію суддів у тому, що викладені в обвинувачені дії були нічим іншим ніж жарт ОСОБА_5 , у недопустимості доказів у кримінальному провадженні та порушені права засуджених на захист, то вони є неспроможними та не відповідають матеріалам кримінального провадження і приписам кримінального процесуального закону.

Зокрема, колегією суддів відмічається не стала позиція сторони захисту, адже така версія висувалася в суді першої інстанції, натомість під час апеляційного розгляду засуджені в повному об`ємі підтвердили встановлені у кримінальному провадженні обставини та показання потерпілого.

Крім того, позиція засуджених щодо жартів над потерпілим та відсутність умислу на заволодіння його транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб не узгоджується, як правильно відмітив суд апеляційної інстанції, з матеріалами кримінального провадження шляхом оцінки та перевірки у ньому доказів, у тому числі на предмет їх допустимості.

Зокрема, відповідно до здобутих доказів встановлено, що дії засуджених мали заздалегідь домовлений характер, які вони реалізували шляхом підшукування необхідного транспортного засобу, домовленості про зустріч засобом мобільного зав`язку, яка відбувалася у вечірній час, прямування на зустріч, долання відстані в 70 км для зустрічі з потерпілим, залишення свого транспортного засобу з причин несправностей, проведення тест-драйву транспортного засобу потерпілого всіх засуджених з потерпілим, застосування до потерпілого насильства небезпечного для життя та здоров`я останнього шляхом стискання його шиї, використання зброї, сприйнятої як вогнепальну, та сльозогінного газу, тобто вчинення дій на подолання його опору з висловами про перехід транспортного засобу у власність вже їм. Дії засуджених залишилися недоведеними до кінця з причин поведінки потерпілого, котрий привів транспортний засіб у вимкнений стан шляхом виривання ключів та направлення його у відбійник на дорозі, у зв`язку з чим засуджені втекли.

Наведені обставини засвідчені у протоколах слідчих дій та під час судового провадження. При тому, що засуджені раніше не були знайомі з потерпілим, щоб жартувати з ним, подолали значну відстань для зустрічі з ним з метою огляду транспортного засобу для здійснення покупки та при них та на місці вчинення злочину грошові кошти виявлені не були.

Разом з цим, висновки сторони захисту щодо обов`язковості дозволу суду на огляд транспортних засобів, під час чого і було вилучено докази перебування їх в транспортних засобах та сліди перемовин з потерпілим, то вони є помилковими. Адже, вказане відбувалося під час огляду місця події кримінального правопорушення, безпосередньо після його вчинення на виклик потерпілим працівників правоохоронних органів, що відбувалося з 23 по 24 листопада 2015 року з огляду на об`єм процесуальних дій після вчинення злочину о 23 годині 00 хвилин 23 листопада 2015 року. Такі дії вчиняються безпосередньо без дозволу на це суду.

Не вбачає колегія суддів підстав вважати і порушення права засуджених на захист, оскільки всіма засудженими під час судового розгляду трактувалися їх дії, як жарт над потерпілим, а отже одна лінія захисту, у зв`язку з чим за приписами кримінального процесуального закону забезпечення кожному засудженому захисника не потребувалося. Крім того, засудженими укладалися угоди із захисниками та залучалися до участі у судових засіданнях на свій розсуд. При цьому, будь-яких нарікань або клопотань щодо обов`язково залучення бажаного захисника під час судового засідання, так само як і під час досудового розслідування, ними не вимагалося. У зв`язку з чим приймали участь прибувші на їх вимогу захисники.

Що стосується тверджень захисника про відсутність технічного носія перебігу судового засідання в суді апеляційної інстанції, то вони перевіркою матеріалів кримінального провадження не підтвердилися, оскільки у ньому наявний СД-диск з таким записом, серійний номер якого збігається з тим, що вказаний у супровідному листі апеляційного суду.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав вважати касаційні вимоги сторони захисту обґрунтованими, у зв`язку з чим вони не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

вирок колегії суддів Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2016 року та вирок Апеляційного суду Волинської області від 6 вересня 2016 року щодо засуджених ОСОБА_12 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 , засудженого ОСОБА_6 та захисника засудженого ОСОБА_7 ОСОБА_8 - без задоволення.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3