Ухвала

від 25.10.2017 по справі 484/1472/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №484/1472/17 25.10.2017 25.10.2017 25.10.2017

Провадження №22-ц/784/2194/17

Справа №484/1472/17

Провадження № 22ц/784/2194/17 Головуючий у 1-ї інстанції Фортуна Т.Ю.

Категорія 23 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

25 жовтня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Ямкової О.О.,

суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,

із секретарем: Андрієнко Л.Д.,

за участю: представника відповідача - Ремського Є.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 вересня 2017 року

за його позовом

до Фермерського селянського господарства Вікторія ,

(далі - ФСГ Вікторія )

про визнання договору оренди недійсним

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом ФСГ Вікторія про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами 24 листопада 2011 року .

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 10 січня 2007 року між ним та ФСГ Вікторія було укладено договір оренди належної йому земельної ділянки площею 4,02га, строком на 5 років. Того ж дня договір зареєстровано, а земельну ділянку передано за актом прийму-передачі.

1 березня 2010 року сторони уклали додаткову угоду до вищевказаного договору та продовжили його дію до 28 лютого 2015 року.

В середині 2016 року позивач довідався про існування договору оренди тієї ж земельної ділянки укладеного 24 листопада 2011 року між ним та відповідачем строком на 10 років.

Позивач просив визнати вказаний договір недійсним, оскільки він не був обізнаний про такі істотні його умови як строк дії, крім того в договорі відсутнє зазначення кадастрового номеру, місця розташування та розміру земельної ділянки, які у своїй сукупності є описом об'єкту оренди та є істотною умовою договору відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі .

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким його позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні спірного договору сторони дійшли згоди з усіх істотних умов договору, а інші доводи позивача суд вважав не встановленими та такими, що не знайшли підтвердження .

З такими висновками суду першої інстанції слід погодитися, так як вони відповідають нормам матеріального права та обставинам справи.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно з положеннями статей 13, 15 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Змістом цього договору є права та обов'язки сторін договору, щодо використання земельної ділянки, визначення розміру орендної плати, порядок і умови її сплати, припинення договору та відшкодування збитків.

Згідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належні формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_3 на підставі державного акту НОМЕР_1 належить земельна ділянка із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зазначеною загальною площею 4 ,0 2 га, що розташована в межах території Чаусівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (а.с.14).

10 січня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки строком на 5 років, яку того ж дня передано відповідачу за актом приймання передачі, а договір зареєстровано у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Чаусівській сільській раді за №108 (а.с.7-9) .

1 березня 201 0 року між сторонами по справі було укладено додаткову угоду до вищевказаного договору оренди тієї ж земельної ділянки, якою продовжено дію договору на 5 років, але державну реєстрацію угоди не проведено (а.с.10) .

В той же час, 24 листопада 2011 року між сторонами по справі укладено інший договір оренди тієї ж земельної ділянки, із зазначенням нової загальної площі в 3,64га, строком на 10 років, і того ж дня її передано за актом приймання-передачі відповідачу, а 23 березня 2012 року договір зареєстровано у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Чаусівській сільській раді за №482548824001117( а.с.11-13).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_3, посилався не відповідність його умов вимогам Закону України Про оренду землі в частині ідентифікації предмета оренди, та підроблення його підпису на вищезазначеному договорі.

Згідно до частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмові формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Отже, належним доказом щодо підроблення підпису сторони у письмовому примірнику оригіналу договору оренди, який може підтвердити наявність чи відсутність волевиявлення орендодателя на укладення договору на визначених у ньому умовах, є, у розумінні положень статей 58,59, 66 ЦПК України, - судова почеркознавча експертиза.

Але, такий доказ позивачем до суду першої інстанції не надано, і при роз'ясненні йому права на вчинення чи відмови від вчинення такої процесуальної дії у суді апеляційної інстанції, він від його надання ухилився.

Тому, обставини щодо підробки підпису на договорі оренди, який оспорюється позивачем ОСОБА_3 у суді, останнім у судових засіданнях належним чином не доведено, що є підставою для відмови у встановленні таких обставин.

Також судом встановлено, що поведінка позивача на протязі 2012-2016 років свідчила про усвідомленість ним обставин укладення договору від 24 листопада 2011 року, визнання ним прав та обов'язків сторін за цим договором, строку його дії, та отримання ним за цим договором орендної плати (а.с.45-79).

Посилання позивача на наявність додаткової угоди, якій, на його думку, суперечить останній договір оренди, вірно не взято до уваги судом першої інстанції, так як відповідно до частини 5 статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації, а додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 1 березня 2010 року не зареєстрована, а тому не набрала чинності.

Отже, при виконанні своїх прав і обов'язків сторони по справі керувалися спірним договором оренди від 24 листопада 2011 року.

Щодо доводів позивача відносно відсутності у договорі оренди істотних умов, викладених ним в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку, що такі обставини належним чином місцевим судом досліджено, ним дана правильна оцінка, на підставі якої судом зроблені вірні висновки щодо необґрунтованості та безпідставності заявлених вимог, зокрема, у зв'язку з наявністю у договорі та акті приймання-передачі правильно визначеної загальної площі землі та посилання на єдиний правовстановлюючий документ, що є чинним на той момент, - державний акт на землю.

Також, згідно до правової позиції, висловленої в постанові Верховного Суду України у справі №6-215цс14 від 21 січня 2015 року, у порядку цивільного судочинства, відповідно до статті 3 ЦПК України та статті 15 ЦК України, підлягає захисту саме порушене право, тому позивач повинен довести, чи дійсно порушує його право, як орендодавця, відсутність у договорі оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі , а саме відсутність кадастрового номеру ділянки, її місця розташування та розміру, зазначити істотність цих умов, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення його законних прав.

Разом з тим, таких доказів позивачем суду не надано.

За такого, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно дослідив зазначені обставини справи, дав належну юридичну оцінку наданим доказам та дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для визнання договору оренди від 24 листопада 2011 року недійсним .

Оскільки такий висновок відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону , то не вбачається підстав для скасування чи зміни судового рішення, а тому, апеляційна скарга з підстав, передбачених частиною 1 статті 308 ЦПК України, підлягає відхиленню .

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити , а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 вересня 2017 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуюча О.О. Ямкова

Судді О.В. Локтіонова

С.Ю. Колосовський