Рішення

від 25.10.2017 по справі 759/4401/17

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/4401/17

пр. № 2/759/3176/17

25 жовтня 2017 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,

секретаря Чернишук К.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Мельник М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Торуфа-Україна про визнання дій незаконними, зміну підстав звільнення,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому після уточнення позовних вимог, просить визнати незаконним своє звільнення з посади директора ТОВ Торуфа-Україна з 08.03.2017 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, змінити формулювання підстав звільнення з посади директора ТОВ Торуфа-Україна з 08.03.2017 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін), з приведенням даного запису у трудову книжку. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач працював на посаді директора ТОВ Торуфа-Україна з 29.12.2016 до 09.03.2017 включно, на підставі трудового договору, укладеного між сторонами на невизначений термін. В період з 07.03.2017 по 10.03.2017 позивач перебував у відпустці за власний рахунок. Протоколом №1 загальних зборів від 07.03.2017, позивача звільнено з посади директора з 08.03.2017. Таке звільнення вважає незаконним, таким, що порушує його право на працю, оскільки рішення про звільнення прийнято у період, коли позивач перебував у відпустці, з протоколом рішенням загальних зборів учасників від 07.03.2017 та про звільнення належним чином не повідомлявся, не ознайомлювався, наказу про звільнення та трудову книжку не отримував, остаточні розрахунки при звільненні не проводились.

Позивач, представник позивача у судовому засіданні позовну заяву підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, просили задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що на підставі наказу №7-к від 29.12.2009, ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків директора ТОВ Торуфа-Україна , згідно протоколу загальних зборів учасників товариства №5 від 27.12.2016 (а.с. 29).

У період з 07.03.2017 по 10.03.2017 позивачу надано відпустку за власний рахунок, що підтверджується наказом №8-в від 06.03.2017 (а.с. 30).

На підставі протоколу №1 загальних зборів учасників ТОВ Торуфа-Україна від 07.03.2017, прийнято рішення про негайне відкликання з посади директора ОСОБА_1 та звільнення з посади директора у зв'язку з припиненням повноважень з 08.03.2017 (п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України). Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В. засвідчено справжність підпису на протоколі голови товариства та секретаря загальних зборів, зареєстровано у реєстрі за №1674, 1675 (а.с. 11-12).

Пунктом 21.2. Статуту ТОВ Торуфа-Україна , затвердженого 07.03.2017 встановлено, що директор обирається (призначається) Загальними зборами учасників та з ним укладається письмовий трудовий договір. Директор може бути звільнений з посади у разі його відкликання (звільнення) (в тому числі дострокового) з посади за рішенням Загальних зборів учасників, а також у інших випадках, передбачених Статутом, або укладеним з ним письмовим договором, або чинним законодавством.

Гарантування громадянам захисту від незаконного звільнення регламентовано статтею 43 Конституції України.

Згідно ч. 4 ст. 2 Закону України Про відпустки , право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади).

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Пунктом 17 Постанови пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами трудових спорів №9 від 06.11.2009 визначено правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку (далі-Постанова №9 від 06.11.2009).

Стаття 40 та ст. 41 КЗпП України встановлює основні та додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Частиною 3 ст. 41 КЗпП України визначено, що розірвання договору у випадках, передбачених цією статтею, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках припинення повноважень посадових осіб.

Судом встановлено, що позивача відкликано та звільнено з посади директора у період перебування його у відпустці. Тобто звільнення працівника відбулось з порушенням установленого законом порядку. Трудове законодавство встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, однією з яких є передбачена частиною третьою статті 40 КЗпП України заборона звільнення працівника у період його перебування у відпустці.

Враховуючи наведені обставини, звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ Торуфа-Україна є незаконним, проведено з порушенням чинного законодавства.

Вирішуючи спір щодо зміни підстав звільнення, суд враховує визнання відповідачем позову та керується наступним.

Частинами 1, 2, 4 ст. 174 ЦПК України встановлено: позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року N 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції з'ясовуючи після доповіді про обставини справи, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду, головуючому необхідно уточнити, в якому обсязі та з яких підстав підтримується позов або в якій частині визнається позов, а якщо сторони мають намір укласти мирову угоду, то на яких конкретно умовах (стаття 173 ЦПК). У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Пунктом 18 Постанова №9 від 06.11.2009 роз'яснено, що суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Визнання позову у даній справі є безумовним, не суперечить закону, обраний спосіб захисту порушеного права передбачений чинним законодавством і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Позов визнано представником відповідача, повноваження якого підтверджені належно оформленою довіреністю. Враховуючи наведене, наявні всі підстави для ухвалення рішення про задоволення позову і в частині щодо зміни формулювання підстав звільнення.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку, враховуючи те, що представник відповідача позовні вимоги визнав у повному обсязі, зокрема, не заперечував стосовно незаконного звільнення позивача з посади, зміни формулювання підстав звільнення у трудову книжку, а тому суд визнає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України та пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4; ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір , з Товариства з обмеженою відповідальністю Торуфа-Україна (код ЄДРПОУ 40110880), підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 1280 грн 00 коп. (по 640 грн. 00 коп. за кожну позовну вимогу).

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 43 Конституції України, ст. 2 Закону України Про відпустки , ст.ст. 40, 41 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 30, 57-61, 88, 174, 179, 209, 212-215, 218, 223, 360-7 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Торуфа-Україна про визнання дій незаконними, зміну підстав звільнення задовольнити.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю Торуфа-Україна (код ЄДРПОУ 40110880) з 08.03.2017 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Змінити формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю Торуфа-Україна (код ЄДРПОУ 40110880) з 08.03.2017 на підставі п.5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, вважати звільненим ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю Торуфа-Україна (код ЄДРПОУ 40110880) з 08.03.2017 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін).

Товариства з обмеженою відповідальністю Торуфа-Україна (код ЄДРПОУ 40110880) внести відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торуфа-Україна (код ЄДРПОУ 40110880) в дохід держави судовий збір у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні протягом десяти днів з дня отримання рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: