Рішення

від 24.10.2017 по справі 909/920/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2017 р. Справа № 909/920/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А., секретар судового засідання Кучма І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАКПАРТС", АДРЕСА_1,79059

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" АДРЕСА_2,76000

поштова адреса: 03170, м.Київ, вул.Перемоги, 20

про стягнення заборгованості в сумі 115 457,65 грн.

представники сторін не з"явились

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.2017року позовну заяву ТзОВ "Євротракпартс" про стягнення 115457,65грн. заборгованості призначено до розгляду в судовому засіданні. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.10.2017року розгляд справи було відкладено на 24.10.2017року.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, направив суду клопотання від 23.10.2017року не підписане електронним цифровим підписом, про розгляд матеріалів справи за його відсутності (вх.16630/17 від 24.10.2017року). Слід зазначити, що клопотання позивача не підписане електронним цифровим підписом (ЕЦП), що суперечить вимогам Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20.02.13р. №28. ОСОБА_1 з п.1.5.17. вказаної Інструкції, документи отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі. Оригіналу вказаного клопотання, станом на час розгляду справи, на адресу суду не надходило. У судовому засіданні 10.10.2017року представник позивача позовні вимоги підтримував та просив суд позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, ухвалою від 10.10.17року, направленою відповідачу та отриманою останнім 17.10.2017року, що підтверджено наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

22 грудня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Євротракпартс (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Європа-Транс ЛТД (далі - Покупець) було укладено договір поставки № 2 (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати на замовлення та у встановлений строк Покупцю запасні частини до автомобілів, авто хімію, масла, супутні товари для автотранспорту, електроінструменти, витратні матеріали та інше (далі -Товар) окремими партіями в асортименті (номенклатурі), за цінами та у кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є специфікаціями до даного Договору, а Покупець зобов'язується приймати Товар для здійснення підприємницької діяльності та оплачувати його.

ОСОБА_1 п.5.1.2 Договору Покупець оплачує замовлену партію Товару при поставці з відстроченням платежу - протягом 14 днів після приймання такої партії Покупцем від Постачальника.

ТзОВ Євротракпартс за період 2017 року здійснило поставку Товару на загальну суму 281 319, 39 грн.

ОСОБА_1 взаємних розрахунків за перше півріччя 2017 року ТзОВ Європа-Транс ЛТД провело оплату за поставлений Товар на загальну суму 209 243,74 грн.

Таким чином, по Договору № 2 від 22 грудня 2014 року, заборгованість Покупця перед Постачальником за поставлений Товар становить 90 413,94 грн.

14.07.2017 року ТзОВ Євротракпартс направило на адресу Відповідача ОСОБА_2 звірки взаєморозрахунків за перше півріччя 2017 року. Відповідач відправив на електронну адресу сканкопію підписаного ОСОБА_1 звірки. Крім того, 21.07.2017 року ТзОВ Євротракпартс направило на адресу Відповідача претензію №1 від 20.07.2017 року з вимогою погасити заборгованість шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ТзОВ Євротракпартс . Відповідач отримав претензію 02.08.2017 року, згідно даних Укрпошти, відповіді на претензію відповідач не надав.

Враховуючи наявність основного боргу, позивач провів нарахування інфляційних втрат в розмірі - 4 139 75 грн., пені в розмірі - 9 749,31 грн., 3% річних в розмірі -1154,65 грн.

На захист свого порушеного права ТзОВ Євротракпартс звернулося до Адвокатського об'єднання Менс Легіс для вжиття заходів по стягненню простроченої заборгованості та був укладений Договір про надання правової допомоги № 64 від 19.07.2017 року, згідно якого ТзОВ Євротракпартс перерахувало АО Менс Легіс кошти в сумі 10 000,00 гривень за надання правової допомоги по стягненню простроченої заборгованості із Відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 1680 від 28.07.2017 року.

ОСОБА_1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ОСОБА_1 з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов спірного договору, позивачем поставлено відповідачу товар на суму 209243,74грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами та скріплені печатками товариств, копії яких знаходяться у матеріалах справи. Відповідач частково розрахувався за отриманий товар, залишок неоплаченого товару становить 90413,94грн.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Фактичне здійснення господарської операції фіксується в низці первинних документів, та повинно відображатися в бухгалтерському обліку, на підставі якого складається податкова, фінансова та інші види звітності.

Для встановлення факту чи мали місце господарські операції та на яку суму їх здійснено, судом досліджено та оцінено у сукупності дані бухгалтерського обліку сторін та встановлено, що отримання відповідачем товару відбулося на підставі договору поставки продукції №2 від 22.12.14року.

В порушення умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов"язання належним чином не виконав, оплату за отриману продукцію провів частково.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем заборгованість відповідача перед за отриманий товар становить90 413,94 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). ОСОБА_1 пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Станом на день винесення судом рішення, відповідач доказів погашення заборгованості не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманого товару, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 90413,94 грн. боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п. 10.5 договору поставки продукції № 22.12.14 сторони погодили, що у разі прострочення оплати вартості продукції, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за який нараховується пеня.

На підставі вказаних правових норм та пункту договору, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 9749,31 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем пені, яка згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" відповідає заявленій позивачем позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені у розмірі 9749,31грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Більше того, норми ст.536 та ч.2 ст.625 ЦК України допускають можливість визначення сторонами в договорі іншого розміру процентів (договірне застереження), ніж встановлений законом розмір (3% річних), що сторони і передбачили в п.10.5. договору купівлі-продажу № 2 від 22.12.2014 року, керуючись п.3 ст.3, п.1 ч.3 ст.6 та ст.627 цього Кодексу (принцип свободи договору).

Проте, на підставі вказаної норми закону, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов"язання, позивачем відповідачу нараховані інфляційні втрати в сумі 4139,75 та 3% річних в сумі 1154,65 грн.

Судом, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірено правильність нарахування в межах заявлених позивачем 3% річних та інфляційних нарахувань, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" здійснені вірно.

За таких обставин, позов підлягає до задоволення, а саме до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Європа-Транс ЛТД на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Євротракпартс належить 90 413,94 грн.- основного боргу, інфляційних втрат в розмірі - 4 139 75 грн., пені в розмірі - 9 749,31 грн., 3% річних в розмірі -1 154,65 грн.

Крім того, заявляючи позовні вимоги, позивач просить стягнути судовий збір та адвокатські послуги у розмірі 10000грн.

Приписами ст. 49 ГПК України врегульовано, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

В підтвердження повноважень адвоката, представником позивача до матеріалів справи додано копію свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1606 виданого на підставі рішення Львівської обласної кваліфікаційної-дисциплінарної комісії адвокатури від 09.12.2009року №9 на ім"я ОСОБА_3, договір № 64 від 19 липня 2017року про надання правової допомоги.

Відповідно до платіжного доручення №1680 від 28 липня 2017року ТзОВ "Євротракпартс" опалатила, а адвокатське об"єднання "Менс Лепс" прийняло грошові кошти у розмірі 10 000,00грн. грн. у якості оплати адвокатських послуг .

Також, матеріали справи свідчать, що адвокат ОСОБА_3 був присутнім в судовому засіданні 10.10.2017року, надавав усні пояснення по суті спору, що підтверджується протоколом судового засідання..

Відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати , у тому числі і витрати понесені у зв"язку з наданням правової допомоги, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, слід покласти на відповідача.

Зважаючи на викладене та відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, 612, 625, 655, 712 ЦКУ, ст.ст. 193, 265 ГКУ та ст.ст. 1, 2, 12, 15, 44, 49, 54 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАКПАРТС", АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" АДРЕСА_2 про стягнення заборгованості в сумі 115 457,65 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Європа-Транс ЛТД м.івано-Франківськ, вул.Промислова, 29/20 код ЄДРПОУ 32605152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Євротракпартс , АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ 38974426) - 90 413,94 грн.- основного боргу, інфляційних втрат в розмірі - 4 139 75 грн., пені в розмірі - 9 749,31 грн., 3% річних в розмірі -1 154,65 грн.. 10000,00грн. витрат , понесених на послуги адвоката та 1731,00грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.10.10

Суддя Шкіндер П.А.