Рішення

від 19.10.2017 по справі 909/798/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2017 р. Справа № 909/798/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюк Б.В.,

секретар судового засідання Попович Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: комунального підприємства "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія", 76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 161,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "КП Спас", 76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. М.Павлика, 17А,

про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 1101 укладеним в редакції, запропонованій позивачем,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність від 17.01.2017,

від відповідача: ОСОБА_2-керівник, паспорт серія СС № 848455,

встановив:

комунальне підприємство "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "КП Спас" про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 1101 укладеним в редакції, запропонованій позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовані існуванням, на думку позивача, підстав для визнання в судовому порядку укладеним договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у зв'язку з неправомірним ухиленням відповідача від такого укладення.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16.08.2017 прийнято позовну заяву і порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 07.09.2017.

Ухвалою суду від 07.09.2017 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 19.10.2017.

Представник позивача, в судовому засіданні 19.10.2017, позовні вимоги підтвердив з підстав викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що відповідач неправомірно ухиляється від укладення договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який відповідає Типовому договору. Просить позов задовольнити, визнати договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 1101 укладеним в редакції, запропонованій позивачем та покласти на відповідача судові витрати.

Представник відповідача, в судовому засіданні 19.10.2017, позовні вимоги визнав в повному обсязі, з підстав викладених у заяві про визнання позову, не заперечують проти задоволення позову.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами та витребувані судом, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, із врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Комунальне підприємство "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, включаючи житловий будинок по вул. М.Павлика, 17А в м. Івано-Франківську, та діє на підставі рішення Івано-Франківської міської ради.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КП Спас" є власником офісних приміщень за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. М.Павлика, 17А, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, відповідно є споживачем комунальних послуг, в тому числі і послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Листами від 10.02.2017 та від 11.07.2017 позивач звертався до відповідача з пропозицією укласти договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, додавши два примірника договору, та просив належним чином оформити вказаний договір, один примірник якого повернути на адресу позивача.

Відповідач на вказану пропозицію не відповів, спірний договір не підписав.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Згідно з приписами частини третьої статті 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Відповідно до статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

ОСОБА_3 України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

ОСОБА_3 дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Разом з тим стаття 4 ОСОБА_3 передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього ОСОБА_3 та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Приписами статей 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та сформовані загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642, 643 ЦК України.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту статей 6, 627 ЦК України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з приписами частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Водночас частиною першою статті 19 ОСОБА_3 передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статті 20, 21 ОСОБА_3 визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 частини третьої статті 20 ОСОБА_3 передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок кореспондується з обов'язком виконавця, визначеному пунктом 3 частини другої статті 21 цього ОСОБА_3, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 "Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" (далі Постанова № 529).

З аналізу змісту частини третьої статті 6, частини першої статті 630 ЦК України, статей 19-21 ОСОБА_3, Постанови № 529 вбачається, що умови Типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень, врегулювати свої відносини на власний розсуд, а лише мають право конкретизувати його умови.

Таким чином, укладення договору на надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає Типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини третьої статті 6, статей 627, 630 ЦК України, статей 19, 20 ОСОБА_3 (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 № 6-110цс12).

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених вище обставин, беручи до уваги визнання позову відповідачем, вимоги позивача щодо визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 1101 укладеним в редакції, запропонованій позивачем, є обгрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати в зв"язку з розглядом справи, а саме: 1600 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов комунального підприємства "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" до товариства з обмеженою відповідальністю "КП Спас" про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 1101 укладеним в редакції, запропонованій позивачем, задовольнити.

Визнати "Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 1101" між комунальним підприємством "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія", 76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 161, (ідентифікаційний код 35277442), та товариством з обмеженою відповідальністю "КП Спас", 76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. М.Павлика, 17А, (ідентифікаційний код 13657486), укладеним в редакції, запропонованій позивачем.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КП Спас", 76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. М.Павлика, 17А, (ідентифікаційний код 13657486), на користь комунального підприємства "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія", 76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 161, (ідентифікаційний код 35277442), 1600 (тисячу шістсот) грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.10.17

Суддя Деделюк Б.В.