Рішення

від 17.10.2017 по справі 910/15081/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.10.2017Справа №910/15081/17 За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармастор» до Товариства з обмеженою відповідальності «Діамант ТВ Груп» про стягнення заборгованості, пені та відсотків за Договором оренди місця для розміщення рекламних відео панелей № 03/01/17-1 від 03.01.2017 внаслідок виконання грошового зобов'язання в розмірі 52   044,40 грн.                                                                                                                        Суддя  Грєхова О.А. Представники сторін: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармастор» (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальності «Діамант ТВ Груп» (далі – відповідач) про стягнення заборгованості, пені та відсотків за Договором оренди місця для розміщення рекламних відео панелей № 03/01/17-1 від 03.01.2017 внаслідок виконання грошового зобов'язання в розмірі 52  044,40 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору оренди місць для розміщення рекламних відеопанелей № 03/01/17-1 від 03.01.2017 позивач передав відповідачу в оренду місця, проте відповідач в порушення умов договору зобов‘язання з оплати орендних платежів належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в сумі 54  297,27 грн. за період з січня 2017 року по травень 2017 року включно. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 5  582,65 грн., інфляційні втрати в розмірі 3  510,67 грн., 3 % річних в розмірі 653,81 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 порушено провадження у справі № 910/15081/17, розгляд справи призначено на 25.09.2017. 18.09.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про відсутність аналогічних спорів. Також, 25.09.2017 представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Представник позивача у судове засідання 25.09.2017 з'явився. Представник відповідача у судове засідання 25.09.2017 не з'явився, вимог ухвали суду від 07.09.2017 не виконав. Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 про порушення провадження у справі № 910/15081/17, розгляд справи було відкладено на 17.10.2017. 17.10.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про відкладення розгляду справи. Представники сторін в судове засідання 17.10.2017 не з'явились, про час, дату та місце судового засідання були належним чином повідомленні, що підтверджується матеріалами справи. Суд, розглянувши у судовому засіданні 17.10.2017 клопотання позивача про відкладення розгляду справи, відхилив його, з огляду на наступне. Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в  межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Зазначені обставини та підстави оцінюються судом, який розглядає справу з метою реалізації наданого йому права на відкладення розгляду справи. Неможливість бути присутнім в судовому засіданні представника позивача не являється такими обставинами. При цьому, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість представника позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні.    Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, розгляд справи  відкладався). При цьому, суд зазначає, що згідно із ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Однак, відповідачем двічі заявлялось клопотання про відкладення розгляду з аналогічних підстав. Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989). Враховуючи вищенаведене, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду  справи. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами. На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи. Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом. У судовому засіданні 17.10.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,                                                                ВСТАНОВИВ: 03.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармастор» (далі – орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діамант ТВ Груп»» (далі – орендар, відповідач) було укладено Договір оренди місця для розміщення рекламних відеопанелей  (далі – Договір), відповідно умов якого орендодавець зобов'язується передати у строкове платне користування (оренду) орендарю місця площею до 1 кв.м. кожний в приміщенні. Відповідно до пунктів 1.2 та 1.3 Договору кількість та розташування місць в аптеках узгоджується сторонами у відповідному додатку до цього Договору. Орендар має право використовувати місця виключно для розміщення в їх межах рекламних відео панелей, що складаються з корпусу та моніторів (далі – рекламні відео панелі), з метою надання рекламних послуг шляхом розміщення/заміни замовників або власної реклами на площинах рекламних відео панелей та їх обслуговування. Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, а також скріплення печатками сторін. Строк Договору починає обчислюватися з моменту прийняття місць за актом приймання-передачі і закінчується 31 травня 2017 (п. 2.1 та п. 2.2 Договору). Згідно з п. 3.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування місцями з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі. У відповідності до п. 4.1 Договору розмір орендної плати за місця, що орендуються, встановлюється у Додатку № 1 до цього Договору в залежності від кількості орендованих місць. В суму орендної плати входять всі витрати по електропостачанню рекламних відео панелей. За умовами п. 4.2 Договору орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця, вказаний в цьому Договорі, не пізніше 20-го числа кожного наступного місяця оренди на підставі виставлених орендодавцем рахунків. Пунктом 4.3 Договору визначено, що додатково орендар сплачує орендодавцю оплату за комерційну трансляцію рекламних повідомлень третіх осіб на відео панелях орендаря у строки та на умовах, що встановлюються у Додатку № 1 до Договору. Відповідно до п. 5.2. орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату. У Додатку № 1 від 03.01.2017 до Договору, сторонами було погоджено двадцять три адреси місць для розміщення рекламних відео панелей. Згідно з п. 3 Додатку № 1 до Договору сторони домовились, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату за розміщення рекламних відеопанелей в розмірі 500 грн. з ПДВ в місяць за кожне місце, та, додатково 20 % від доходу, який орендар фактично отримав від наданих рекламних послуг рекламодавцями орендаря (за комерційну трансляцію рекламних повідомлень третіх осіб на відео панелях орендаря). З метою визначення розміру додаткового доходу (20%) та на підтвердження факту надання рекламних послуг рекламодавцями та, орендар щомісячно зобов'язується надавати орендодавцю ефірну довідку, звіт щодо надання рекламних послуг та копії актів наданих послуг рекламодавців орендаря. Сторони домовились, що у випадку якщо розміщення рекламних повідомлень третіх осіб буде ініційовано орендодавцем, або за рекомендацією орендодавця, в такому випадку орендар сплачує орендодавцю за комерційну трансляцію рекламних повідомлень третіх осіб на відео панелях орендаря – 40% від доходу, який орендар фактично отримав від наданих рекламодавцям рекламних послуг. Факт ініціювання орендодавцем має бути зафіксований письмово в електронному листуванні до початку розміщення рекламних матеріалів, у вигляді заявки в довільній формі (п. 4. Додатку № 1 до Договору). За умовами пунктів 5 та 6 Додатку № 1 до Договору орендар зобов'язується до 5-го числа кожного місяця надсилати орендодавцю звіт з урахуванням отриманої оплати від третіх осіб про фактично розміщену рекламу, яка розміщувалась на рекламних панелях орендаря попереднього місяця та ефірну довідку. Звіт надсилається у формі згідно Додатку № 2по Договору на електронну адресу орендодавця. Копія Акту наданих послуг надається до 15 числа кожного наступного місяця за звітним. Оплата орендарем коштів орендодавцю за комерційну трансляцію рекламних повідомлень здійснюється до 20 числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування орендарем відповідних коштів на рахунок орендодавця, якщо інші умови розрахунку не зазначені у відповідному додатку. Додатком № 2 до Договору сторонами викладено форму звіту. 10.01.2017 сторонами було складено та підписано Акт прийому-передачі до Договору. відповідно до якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування місця для розміщення рекламних відео панелей орендаря) відповідно до умов Договору за двадцять однією адресою. 13.02.2017 сторонами було складено та підписано Акт прийому-передачі до Договору, відповідно до якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування місця для розміщення рекламних відео панелей орендаря) відповідно до умов Договору за двома адресами. Додатком № 3 від 10.03.2017 сторонами погоджено ще одну адресу місця для розміщення рекламних відео панелей. Як зазначає позивач, на виконання умов Договору позивачем були виставлені і направлені на адресу відповідача рахунки по факту надання послуг № 169 від 10.01.2017 на суму 7  451,64 грн., № 1132 від 23.03.2017 на суму 11  071,44 грн., № 1474 від 31.03.2017 на суму 11  774,19 грн., № 1819 від 30.04.2017 на суму 12  000 грн., № 2112 від 31.05.2017 на суму 12  000 грн., які були надані відповідачу разом з Актами наданих послуг. Зазначені рахунки також були направлені відповідачу, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення від 22.06.2017. Позивач також зазначає, що факт надання відповідачу послуг з оренди підтверджується Актами наданих послуг № 24 від 31.01.2017 на суму 7  451,64 грн., № 2613 від 28.02.2017 на суму 11  071,44 грн., № 2882 від 31.03.2017 на суму 11  774,19 грн., № 3152 від 30.04.2017 на суму 12  000 грн., № 2112 від 31.05.2017 на суму 12  000 грн. Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем орендні платежі сплачені не були, в зв'язку з чим, за відповідачем станом на дату звернення позивача з позовом до суду обліковується заборгованість в розмірі 54  297,27 грн. Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку. Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України. Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містить ст. 759 ЦК України. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. ч. 1, 3 та 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України та ч. 3 ст. 285 ГК України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату. Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України. З матеріалів справи вбачається, що факт надання відповідачу послуг з оренди підтверджується Актами наданих послуг № 24 від 31.01.2017 на суму 7 451,64 грн., № 2613 від 28.02.2017 на суму 11 071,44 грн., № 2882 від 31.03.2017 на суму 11 774,19 грн., № 3152 від 30.04.2017 на суму 12 000 грн., № 2112 від 31.05.2017 на суму 12 000 грн., які підписані представниками сторін без зауважень. З матеріалів справи також вбачається, що на виконання умов Договору позивачем були виставлені і направлені на адресу відповідача рахунки на оплату № 169 від 10.01.2017 на суму 7 451,64 грн., № 1132 від 23.03.2017 на суму 11 071,44 грн., № 1474 від 31.03.2017 на суму 11 774,19 грн., № 1819 від 30.04.2017 на суму 12 000 грн., № 2112 від 31.05.2017 на суму 12 000 грн. Відповідач в свою чергу оренду плату у період з січня 2017 року по травень 2017 року у повному обсязі не сплатив, в зв'язку з чим, за ним обліковується заборгованість в розмірі 54  297,27 грн. Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Сторони в п. 4.2 договору визначили, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця, вказаний в цьому Договорі, не пізніше 20-го числа кожного наступного місяця оренди на підставі виставлених орендодавцем рахунків. У силу приписів статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Подія є явищем об'єктивної реальності, яке відбувається незалежно від волі людини та її суб'єктивної поведінки, на відміну від дій, під якими розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Поряд з цим, частиною першою статті 212 ЦК України закріплено право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку про те, що рахунок-фактура за своїми ознаками не є первинним документом, а містить лише платіжні реквізити, тобто носить інформаційний характер; ненадання рахунку-фактури, по своїй суті, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні приписів статті 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунка-фактури не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату за користування орендованим майном. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.11.2016 у справі № 904/3147/16. Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відтак, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 54  297,27 грн. Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 5  582,65 грн., 3 % річних в розмірі 653,81 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3  510,67 грн. Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках  від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен день прострочення виконання. Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно з п. 7.4 Договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, орендар сплачує орендодавцю на вимогу останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені, позивачем не було враховано приписи ч. 6 с. 232 ГК України. Також, з означеного розрахунку вбачається, що позивачем невірно визначено періоди нарахування, оскільки за умовами пункту 4.2 Договору орендна плата сплачується не пізніше 20-го числа кожного наступного місяця оренди. Здійснивши власний розрахунок пені, суд дійшов висновку, про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі  4  859,65 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з п. 1.10 Постанови за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Пунктами 3.1 та 3.2 Постанови визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Відповідно до п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1  341,68 грн. та 3 % річних у розмірі 653,81 грн. Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість. За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд                      ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Діамант ТВ Груп» (03061, м. Київ, вулиця Шепелєва Миколи, будинок 6; ідентифікаційний код: 39628490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармастор» (04123, м. Київ, вулиця Межова, будинок 18; ідентифікаційний код: 34048360) заборгованість в розмірі 54 297 (п'ятдесят чотири тисячі двісті дев'яносто сім) грн. 27 коп., пеню в розмірі 4 859  (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 65 коп., 3 % річних в розмірі 653 (шістсот п'ятдесят три) грн. 81 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 341 (одна тисяча триста сорок одна) грн. 68 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 527 (одна тисяча п'ятсот двадцять сім) грн. 75 коп. 3. В інші частині позову відмовити. 4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 20.10.2017. Суддя                                                                                                    О.А. Грєхова