Рішення

від 19.10.2017 по справі 906/733/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" жовтня 2017 р. Справа № 906/733/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. №442 від 19.09.2017

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс ВС"

про стягнення 283579,25грн

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 283579,25грн, з яких: 246831,21грн - основного боргу, 15371,16грн - пені, 12341,56грн - штрафу, 7209,45грн - інфляційних втрат, 1825,87грн - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати наданих послуг у встановлений договором складського зберігання насіння соняшнику №19-С/ЗБ/2016 від 07.12.2016 строк.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 12.10.2017 до суду за вх.№13191 повернулася копія ухвали суду від 26.09.2017 (а.с. 73-75), яка направлялася останньому на адресу, вказану в позовній заяві та наявному в матеріалах справи витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003058790 від 26.09.2017 (а.с. 65-67), з відміткою поштового зв'язку: "адресат не проживає".

Після судового засідання (призначеного на 19.10.2017 об 11год. 00хв.) 19.10.2017 о 17год. 40хв. до суду від засновника ТОВ "Агрохімресурс ВС" ОСОБА_2 надійшло електронне повідомлення №3 від 19.10.2017, в якому викладено клопотання останнього про відкладення розгляду справи в зв'язку з його хворобою. Тобто, станом на час проведення судового розгляду спору в даній справі відомості про клопотання відповідача про відкладення розгляду справи в матеріалах справи були відсутні.

Проте, слід зазначити, що ухвалу Господарського суду Житомирської області від 26.09.2017 ОСОБА_2 отримав 07.10.2017, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 71).

При цьому, відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача та відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07.12.2016 між Публічним акціонерним товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (Зерновий склад, позивач) в особі філії ПАТ "ДПЗКУ" "Черняхівський елеватор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс ВС" (Поклажодавець, відповідач) укладено договір складського зберігання насіння соняшнику №19-С/ЗБ/2016 (далі - Договір) (а.с. 11-15).

Згідно п.1.1 Договору Поклажодавець зобов'язаний передати зерно, а Зерновий склад зобов'язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що зерно, згідно цього Договору - насіння соняшнику, призначене для використання на продовольчі потреби, для виробництва олеїнової кислоти, для технічних цілей та експортування.

Відповідно до п.1.3 Договору кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються Зерновим складом Поклажодавцю.

За змістом п.3.1 Договору Зерновий склад приймає від Поклажодавця зерно, забезпечує кількісне і якісне його зберігання та здійснює відпуск зерна Поклажодавцю.

Зерновий склад видає Поклажодавцю складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після передачі зерна на зберігання (п.3.2 Договору).

Відповідно до п.3.3 Договору Поклажодавець зобов'язаний своєчасно розраховуватись за надані йому послуги з приймання, оформлення, зберігання, відвантаження зерна та надання додаткових послуг, пов'язаних зі зберіганням зерна.

Пунктами 9.3, 9.4. Договору передбачено, що тарифи на послуги Зернового складу наводяться у Додатку №1 до цього договору і є складовою та невід'ємною частиною цього Договору. Поклажодавець сплачує вартість послуг Зернового складу, пов'язаних з прийманням, очищенням, знезараженням та сушінням зерна при передачі такого зерна на зберігання з моменту видачі складського документу на таке зерно, а також сплачує вартість послуг Зернового складу по зберіганню зерна щомісячно, до 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги.

Згідно п.9.6 Договору Зерновий склад може виставляти рахунки на оплату наданих послуг. Відсутність рахунку Зернового складу на дату оплати, визначену згідно цього договору, не звільняє Поклажодавця від обов'язків по оплаті вартості послуг Зернового складу, якщо інше не буде встановлено додатковою угодою сторін.

За змістом п.9.8. Договору Сторони укладають і підписують акт приймання-передачі наданих послуг до 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги. У випадку не підписання Поклажодавцем акту приймання-передачі наданих послуг та ненадання мотивованої відмови від його підписання в зазначений вище строк, Акт приймання-передачі наданих послуг вважається підписаним, а послуги, зазначені в них, наданими без зауважень з боку Поклажодавця.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору складського зберігання насіння соняшнику №19-С/ЗБ/2016 від 07.12.2016, який за своєю правовою природою є договором складського зберігання.

Згідно ч.1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно п.1 ст.946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

За змістом ст.957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Абзацом 1 частини 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як суд зазначав вище, умовами п.9.4 Договору Поклажодавець сплачує вартість послуг Зернового складу, пов'язаних з прийманням, очищенням, знезараженням та сушінням зерна при передачі такого зерна на зберігання з моменту видачі складського документу на таке зерно, а також сплачує вартість послуг Зернового складу по зберіганню зерна щомісячно, до 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач свої зобов'язання згідно умов договору складського зберігання насіння соняшнику №19-С/ЗБ/2016 від 07.12.2016 виконав належним чином, прийнявши на зберігання зерно соняшнику, про що свідчать відповідні реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням показників якості за середньодобовим зразком (а.с. 17-23), а також надавши відповідачу послуг на суму 246831,21грн, що підтверджується актами надання послуг №562 від 31.12.2016, №25 від 31.0.12016, №88 від 28.02.2017 (а.с. 24-26), які, з врахуванням умов п.9.8 Договору, суд вважає належним доказом надання позивачем відповідачу послуг зі складського зберігання.

У матеріалах справи знаходяться виставлені позивачем рахунки на оплату наданих послуг №422 від 31.12.2016 (на суму 207076,01грн), №32 від 31.01.2016 (на суму 26642,60грн), №97 від 28.02.2017 (на суму 13112,60грн) (а.с. 27-29), товарно-транспортні накладні (а.с. 79-98), картки аналізів зерна (а.с. 97-103), складські квитанції на зерно (а.с. 104-106).

Разом з тим, відповідач взяті на себе договором складського зберігання насіння соняшнику №19-С/ЗБ/2016 від 07.12.2016 зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг належним чином не виконав.

Варто зазначити, що 21.04.2017 позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-вимогу №171 від 19.04.2017 з примірниками актів надання послуг та рахунків на оплату (а.с. 31-32), в якому останнього зобов'язано погасити заборгованість за надані послуги в розмірі 246831,21грн. Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з сайту Укрпошти - відстеження пересилання поштових відправлень, відповідач отримав зазначену лист-вимогу №171 від 19.04.2017 25.04.2017 (а.с. 35). Проте, відповідач залишив дану вимогу без відповіді та без задоволення.

Таким чином, станом на день звернення з позовною заявою до суду у відповідача перед позивачем існувала заборгованість за надані послуги у сумі 246831,21грн (207076,01грн + 26642,60грн + 13112,60грн).

Отже, з урахуванням встановлених обставин спору, позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 246831,21грн за договором складського зберігання насіння соняшнику №19-С/ЗБ/2016 від 07.12.2016 є доведеною та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 15371,16грн пені (за період 03.05.2017-31.07.2017), а також штраф у сумі 12341,56грн за прострочення оплати наданих послуг.

Відповідно до п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до п.9.5 Договору у випадку прострочення строків, встановлених у п.9.4. цього Договору, Зерновий склад має право нарахувати пеню Поклажодавцю в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє Сторони від виконання договірних зобов'язань.

У разі прострочення оплати вартості послуг Зернового складу більш, ніж на 60 календарних днів, Поклажодавець додаткового сплачує штраф у розмірі 5% від суми заборгованості, але в будь-якому випадку, не менше 500грн. Сплата штрафу не звільняє Поклажодавця від сплати пені та виконання договірних зобов'язань.

Перевіривши розрахунок позивача суми пені, суд приходить до висновку про його невірність, оскільки позивач неправильно визначив початок періоду нарахування пені, з огляду на наступне.

Як судом встановлено вище, 21.04.2017 позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-вимогу №171 від 19.04.2017 (а.с. 31-32), яку останній отримав 25.04.2017.

При цьому, слід враховувати положення ст.253 ЦК України, згідно якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст.254 ЦК України).

Отже, враховуючи вищевикладене та ст.253, ч.5 ст.254, ч2 ст.530 ЦК України, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок суми пені (за період 04.05.2017-31.07.2017), розмір якої складає 15195,34грн. Таким чином, суд задовольняє позов у частині стягнення з відповідача 15195,34грн пені. У задоволенні вимог щодо стягнення пені в розмірі 175,82грн (15371,16грн - 15195,34грн) суд відмовляє.

Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок суми штрафу, суд вважає його правильним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, тому задовольняє позов у цій частині.

Окрім того, позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1825,87грн (за період 03.05.2017-31.07.2017) і 7209,45грн - інфляційних втрат (за період 03.05.2017-31.07.2017).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поряд з цим, суд зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, три відсотки річних та інфляційні втрати підлягають стягненню на підставі закону як вид відшкодування за завдані втрати незалежно від укладення договору та не є штрафними санкціями, право на нарахування яких виникає у зв'язку з невиконанням або несвоєчасним виконанням зобов'язань за договором.

Перевіривши розрахунок позивача суми 3% річних, суд приходить до висновку про його невірність, оскільки позивач неправильно визначив початок періоду нарахування 3% річних, з огляду на наступне.

Як судом встановлено вище, 21.04.2017 позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-вимогу №171 від 19.04.2017 (а.с. 31-32), яку останній отримав 25.04.2017.

Отже, враховуючи вищевикладене та ст.253, ч.5 ст.254, ч2 ст.530 ЦК України, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок суми 3% річних (за період 04.05.2017-31.07.2017), розмір яких складає 1805,59грн. Таким чином, суд задовольняє позов у частині стягнення з відповідача 1805,59грн 3% річних. У задоволенні вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 20,28грн (1825,87грн - 1805,59грн) суд відмовляє.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 7209,45грн суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (з відповідними змінами і доповненнями) інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і й о г о н а й м е н ш и й п е р і о д в и з н а ч е н н я с к л а д а є м і с я ц ь (абз.2 п.3.2. зазначеної Постанови).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення п о ч и н а ю ч и з м і с я ц я, н а с т у п н о г о з а м і с я ц е м, у я к о м у м а в б у т и з д і й с н е н и й п л а т і ж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (абз.3 п.3.2. Постанови).

Тобто, враховуючи викладене, інфляційні втрати необхідно нараховувати лише за умови існування заборгованості повний місяць.

Проте, як вбачається з наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку, інфляційні втрати ним нараховувались за період 03.05.2017-31.07.2017, тобто, невірно визначено початок періоду нарахування.

З огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок суми інфляційних втрат за період червень-липень 2017 року, згідно якого розмір інфляційних нарахувань, який підлягає задоволенню, становить 4450,86грн. У задоволенні вимог щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 2758,59грн (7209,45грн - 4450,86грн) суд відмовляє.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За змістом статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати вартості за надані позивачем послуги не надав, і такі в матеріалах справи відсутні.

При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення основного боргу в розмірі 246831,21грн, 3% річних у сумі 1805,59грн, пені в розмірі 15195,34грн, інфляційних втрат у сумі 4450,86грн та штрафу в розмірі 12341,56грн належними та допустимими доказами.

Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в розмірі 246831,21грн, 3% річних у сумі 1805,59грн, пені в розмірі 15195,34грн, інфляційних втрат у сумі 4450,86грн та штрафу в розмірі 12341,56грн є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс ВС" (11574, Житомирська область, Коростенський район, с. Холосне, вул. Центральна, буд. 20-А; ідентифікаційний код 39354902) на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; ідентифікаційний код 37243279):

- 246831,21грн - боргу;

- 15195,34грн - пені;

- 12341,56грн - штрафу;

- 4450,86грн - інфляційних нарахувань;

- 1805,59грн - 3% річних;

- 4209,37грн - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.10.17

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)

3 - засновнику ОСОБА_2 на адресу: 17506, АДРЕСА_1 (рек.з пов.)