Рішення

від 19.10.2017 по справі 911/2825/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2017 р. Справа № 911/2825/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стройдорсервіс-В , м.Київ

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт.Коцюбинське

про визнання недійсним договору

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Цермолонський І.М.

Від відповідача: ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Стройдорсервіс-В (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про визнання недійсним Договору будівельного підряду від 01.02.2017 року.

Провадження у справі №911/2825/17 порушено відповідно до ухвали суду від 22.09.2017 року та призначено справу до розгляду на 05.10.2017 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 05.10.2017 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Представник позивача у судовому засіданні 05.10.2017 року подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій збільшив позовні вимоги та просив визнати право власності на нерухоме майно, а саме виробничо-складську базу механізації, загальною площею 835,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Розгляд справи відкладався до 19.10.2017 року.

В судовому засіданні 19.10.2017 року позивач позовні вимоги підтримав та надав додаткові пояснення. Відповідач в ході розгляду спору проти позову заперечував.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі докази, Господарський суд Київської області, ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 01.02.2017 року між ТОВ СТРОЙДОРСЕРВІС-В (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Підрядник) було укладено Договір будівельного підряду. Відповідно до п.1.1 Договору Підрядник взяв на себе зобов'язання виконати ремонтно-будівельні роботи та часткову реконструкцію об'єкта нерухомого майна, а саме виробничо-складської бази механізації, загальною площею 835,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а Замовник зобов'язувався прийняти Об'єкти та оплатити роботи.

Згідно з Додатком № 1 до Договору вартість ремонтно-будівельних робіт становить 600 000 грн. Відповідно до п. 1.7. Договору, строком завершення будівництва є 30.07.2017 року. Відповідно до п. 1.9. Договору будівельного підряду власником Об'єктів до його здачі Замовнику є Підрядник. Згідно п. 2.3. Договору будівельного підряду кінцевий строк оплати Замовником Підряднику виконаних робіт не пізніше 30.11.2017 року.

Об'єктом в розумінні Договору є виробничо-складська база механізації, загальною площею 835,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

30.07.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю СТРОЙДОРСЕРВІС-В (позивач, Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, Підрядник) було підписано Акт виконаних робіт до Договору будівельного підряду.

З наведеного Акту виконаних робіт від 30.07.2017 року, складеного між ТОВ СТРОЙДОРСЕРВІС-В та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вбачається, що Підрядник належним чином виконав свої зобов'язання щодо ремонтно-будівельних робіт та часткової реконструкції Об'єкта нерухомого майна: виробничо-складської бази механізації, загальною площею 835,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. При цьому жодних претензій чи зауважень щодо неналежного виконання своїх зобов'язань зі сторони Підрядника відповідний Акт не містить.

Позивач в позові зазначає, що Договір будівельного підряду укладений з істотними порушеннями вимог чинного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.

В обґрунтування відповідної позовної вимоги позивач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Як зазначає позивач, з огляду на положення наведених норм матеріального права, погодження сторонами проектно-кошторисної документації є істотною умовою договору будівельного підряду.

Згідно з п. 1.1. Договору предметом Договору є ремонтно-будівельні роботи об'єкту нерухомого майна: виробничо-складська база механізації, загальною площею 835,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які відповідач зобов'язувався виконати відповідно до проектно-кошторисної документації.

У свою чергу, п. 1.2. Договору визначено, що склад та зміст проектно-кошторисної документації мав бути визначений в Додатку № 1 до цього Договору, що є невід'ємною частиною Договору.

Однак, між позивачем та відповідачем не було в належній формі досягнуто згоди щодо проектно-кошторисної документації по Договору. Як вбачається зі змісту Додатку № 1 до Договору будівельного підряду від 01.02.2017 року, сторонами було погоджено лише вартість робіт, проте обсяг та зміст самих робіт погоджений не був, що унеможливлює встановлення факту належного виконання Договору.

У зв'язку з чим, позивач в заяві про уточнення (доповнення) позовних вимог зазначив, що відповідач безпідставно наполягає на факті належного виконання робіт за Договором будівельного підряду та настання строку оплати, і як наслідок, стверджує про наявність підстав для застосування відповідного п. 2.4. Договору, згідно з яким, у разі неоплати роботи Підрядника у встановлений Договором строк, власність на Об'єкти переходить до Підрядника.

Позивач зазначає, що 25.09.2017 року ТОВ СТРОЙДОРСЕРВІС-В було одержано від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Лист-вимогу, в якому посилаючись на п. 2.4. Договору вказується, що у разі неоплати роботи відповідача у встановлений Договором строк, власність на Об'єкти переходить до Підрядника і стверджує про перехід до нього з 30.07.2017 року права власності на об'єкти нерухомого майна. При цьому відповідач в листі-вимозі від 25.09.2017 року вказує на те, що розрахунок з ним повинен бути здійснений не пізніше 30.07.2017 року.

Позивач вважає відповідні вимоги відповідача неправомірними та безпідставними, оскільки за умовами Договору не настав строку оплати робіт, до того ж обсяг і належність яких не можливо перевірити за відсутності погодженої проектно-кошторисної документації.

Також, позивач зазначає, що є власником нерухомого майна - виробничо-складської бази механізації, загальною площею 835,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить Технічний паспорт на виробничий будинок - виробничо-складську базу механізації за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач зазначає, що укладаючи Договір будівельного підряду від 01.02.2017 року, позивач замовив у відповідача виконання підрядних будівельних робіт власного об'єкту нерухомості, що не передбачає достатніх підстав для переходу до відповідача права власності на відповідне нерухоме майно.

У зв'язку з чим, позивач в позові просить визнати недійсним Договір будівельного підряду від 01.02.2017 року, як такий, що укладений з порушеннями чинного законодавства.

Також, позивач в заяві про уточнення позовних вимог, вказуючи на претензію ФОП ОСОБА_1 від 25.09.2017 року, заявляє про обставини невизнання останнім права власності позивача на об'єкт нерухомого майна, у зв'язку з чим просить захистити майнове право та визнати право власності на об'єкт нерухомого майна: виробничо-складську базу механізації, загальною площею 835,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач стверджує, що з Листа-вимоги від 25.09.2017 року, вбачається намір відповідача, використовуючи незаконні умови Договору, отримати право власності на належні позивачу Об'єкти нерухомості, що суперечить чинному законодавству України та умовам Договору будівельного підряду.

Відповідач в ході розгляду спору подав відзив на позов, в якому проти позову заперечував, зазначив, що на виконання укладеного з позивачем Договору будівельного підряду відповідачем було виконано будівельні роботи та часткову реконструкцію об'єкта нерухомого майна: виробничо-складська база механізації, загальною площею 835,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, про що сторонами 30.07.2017 року складено та підписано Акт виконаних робіт, згідно з яким позивач прийняв Об'єкти будівництва та підтвердив відсутність претензій щодо якості та кількості виконаних робіт відповідно до умов Договору будівельного підряду.

Відповідно до п. 2.1. Договору позивач зобов'язувався сплати відповідачу грошову суму в розмірі 600 000 грн. за виконану роботу. Однак, позивачем не здійснено оплати робіт, чим порушено чинне законодавство, умови Договору і права відповідача, як підрядника.

Відповідно до п. 2.4. Договору будівельного підряду, у разі неоплати роботи Підрядника у встановлений Договором строк, власність на Об'єкти переходить до Підрядника.

У зв'язку з чим, відповідач надсилав позивачу 25.09.2017 року Лист-вимогу, в якому попереджав про відповідальність у разі неоплати роботи Підрядника.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази та пояснення, суд зазначає, що загальні підстави визнання договору недійсним та застосування правових наслідків визнання його недійсним передбачені статтями 203, 215 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Якщо сторони не узгодили істотні умови договору (не досягли згоди) такий договір не може вважатися укладеним, тому вимога про визнання неукладеного договору недійсним задоволенню не підлягає.

Тобто, у задоволенні позову в частині визнання правочину недійсним з підстав відсутності у ньому істотних умов у разі часткового його виконання слід відмовити.

У зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання Договору будівельного підряду від 01.02.2017 недійсним.

Щодо позовної вимоги про захист права власності позивача на майно, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

З огляду на наведений в ст. 875 Цивільного кодексу України зміст договору підряду, підрядні відносини передбачають виконання підрядних робіт виконавцем за завданням замовника за плату.

Як визначено ст. 876 Цивільного кодексу України, власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до п. 1.9. Договору будівельного підряду власником Об'єктів до його здачі Замовнику є Підрядник.

Враховуючи, що за Актом виконаних робіт від 30.07.2017 року, складеним між ТОВ СТРОЙДОРСЕРВІС-В та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, відбулась фактична здача Підрядником Об'єкту будівництва Замовнику, відповідний Об'єкт будівництва повернувся у власність Замовника.

Щодо посилань відповідача на 2.4. Договору будівельного підряду, яким визначено, що у разі не оплати роботи Підрядника у встановлений Договором строк, власність на Об'єкт переходить до Підрядника, суд зазначає, що згідно з п. 1.7. Договору строком завершення будівництва є 30.07.2017 року. Згідно п. 2.3. Договору будівельного підряду кінцевий строк оплати Замовником Підряднику виконаних робіт не пізніше 30.11.2017 року.

Таким чином, станом на момент пред'явлення відповідачем Листа-вимоги строк оплати робіт не настав і не вважається пропущеним, що виключає застосування відповідного п. 2.4. Договору.

Згідно абзацу 1 ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Таким чином, оскільки умовами Договору підряду передбачено виконання ремонтно-будівельних робіт вже існуючих об'єктів нерухомості, які до реконструкції належали позивачу, відсутні підстави для набуття відповідачем права власності на належні позивачу об'єкти нерухомості. Враховуючи, що роботи завершено згідно з Актом виконаних робіт від 30.07.2017 року, і на момент завершення робіт визначений Договором строк їх оплати не настав, відповідач не позбавлений права звернутись до суду за стягненням з позивача заборгованості з оплати підрядних робіт після настання строку оплати з 30.11.2017 року.

Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частина 1 ст. 319 Цивільного кодексу України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом, господарським судом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання права власності підлягають задоволенню з наступних підстав.

Таким чином, вимога позивача про визнання права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідає способу захисту порушеного права і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат по сплаті судового збору покладається судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю СТРОЙДОРСЕРВІС-В (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 1, код 23716988) право власності на об'єкт нерухомого майна: виробничо-складську базу механізації, загальною площею 835,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю СТРОЙДОРСЕРВІС-В (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 1, код 23716988) 9000 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 25.10.2017 р.