Рішення

від 12.10.2017 по справі 910/14048/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2017Справа №910/14048/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/14048/17

за позовом Національного університету "Києво-Могилянська академія";

до приватного підприємства "Авто-Ювас";

про стягнення 650,54 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Гончарук Н.Є., довіреність № 10/1440 від 05.09.2017р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

Національний університет "Києво-Могилянська академія" (надалі - позивач ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства "Авто-Ювас" (надалі - відповідач ) про стягнення 650,54 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2017р. порушено провадження у справі № 910/14048/17 та розгляд справи призначений на 12.10.2017р.

Присутній у судовому засіданні 12.10.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги та подав суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою просить стягнути з відповідача 627,87 грн.

Отже, має місце нова ціна позову - 627,87 грн., в межах якої вирішується спір.

Так, свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не виконано зобов'язання за договором оренди № 1302 від 14.12.2004р. в частині відшкодування за експлуатаційні та господарські витрати за період оренди з 01.03.2016р. по 16.03.2016р., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 458,09 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 77,51 грн., 3% річних - 20,41 грн. та інфляційні втрати в розмірі 71,86 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 21.08.2017р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 21.08.2017р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримано останнім.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2004р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (за договором - орендодавець) та відповідачем (за договором - орендар) було укладено договір оренди №1302 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, площею 52,9 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 27, корпус № 9, що знаходиться на балансі Національного університету Києво-Могилянська академія (позивач, за договором - балансоутримувач), вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 30.09.2004р. 154 200 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення закладу освіти у сфері підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.

Матеріалами справи підтверджується, зокрема, актом від 14.12.2004р., що орендодавець передав, а відповідач прийняв в користування нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 52,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 27, корпус № 9.

При цьому, повернення відповідачем з користування об'єкту оренди орендодавцю підтверджується актом від 16.03.2016р.

До договору сторонами укладались подальші змінами та доповненнями, копії відповідних додаткових договорів додані до матеріалів справи.

Відповідно до п.5.8 Договору оренди, орендар зобов'язується укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

На виконання п.5.8 Договору оренди, між позивачем та відповідачем 14.12.2004р. було укладено Договір про відшкодування витрат НаУКМА на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендареві (до Договору оренди № 1302 від 14.12.2004р.), відповідно до п.1.1 якого встановлено, що позивач забезпечує електро-, тепло-, водопостачання та іншими комунальними послугами орендоване приміщення, а відповідач відшкодовує позивачу всі витрати, які має позивач.

Так, 29.04.2011р. між позивачем та відповідачем було укладено Додатковий договір до Договору від 14.12.2004р. про відшкодування витрат, відповідно до умов якого сторони домовились внести зміни до пунктів Договору про відшкодування витрат від 14.12.2004р. зміни і доповнення, та викласти в наступній редакції, серед інших:

п.2.3.1. Орендар зобов'язується щомісяця відшкодувати НаУКМА (позивач), починаючи з дати підписання Договору оренди, плату за надані НаУКМА комунальні послуги, понесені експлуатаційні витрати (які матиме НаУКМА), витрати щодо сплати податку за землю, за відповідними рахунками НаУКМА протягом трьох робочих днів з дати виписки такого рахунку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок НаУКМА. Щокварталу відшкодовувати НаУКМА, починаючи з дати підписання Додаткового договору до договору від 14.12.2004р. про відшкодування витрат Орендодавцеві на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендареві,витрати щодо сплати збору за спеціальне використання води за весь період його нарахування пропорційно до об'єму використання води Орендарем, за відповідними рахунками НаУКМА протягом трьох робочих днів з дати виписки такого рахунку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок НаУКМА. .

п.3.3. При несвоєчасному відшкодування Орендарем НаУКМА плати за комунальні послуги, податку на землю, збору за спеціальне використання води, експлуатаційних витрат, Орендар зобов'язаний сплатити пеню із розрахунку подвійної облікової сатвки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення, а НаУКМА має право припинити постачання комунальних послуг Орендареві до повного відшкодування Орендарем НаУКМА заборгованості. .

Оскільки витрати позивача відповідач не відшкодував за період користування об'єктом оренди з 01.03.2016р. по 16.03.2016р. у сумі 458,09 грн., позивач неодноразово рекомендованими листами 02.09.2016р., 03.11.2016р., 30.01.2017р., 27.02.2017р. та 15.05.2017р., направляв відповідачу претензії та листи з вимогою про сплату боргу. Проте, відповідач вказані вимоги залишив без відповіді та задоволення.

Так, оскільки перша вимога була надіслана позивачем рекомендованим листом 12.09.2016р., то з урахуванням умов п.2.3.1 договору про відшкодування витрат, строк відшкодування відповідачем витрат позивача в сумі 458,09 грн. настав 18.09.2016р.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що відповідач у період з 01.03.2016р. по 16.03.2016р. не сплатив на користь балансоутримувача відшкодування витрат, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості у розмірі 458,09 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, відповідачем за період з 01.03.2016р. по 16.03.2016р. зобов'язання з відшкодування витрат позивача за спірним договором про відшкодування витрат від 14.12.2004р. не виконувались належним чином, у зв'язку з чим утворився борг у загальній сумі 458 ,09 грн.

Зокрема, відповідачем не надано суду доказів належного виконання умов Договору, передбачених у п. 2.3.1., тобто своєчасного відшкодування витрат позивача за спірний період у розмірі 458,09 грн.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт наявності заявленого до стягнення боргу підтверджується матеріалами справи. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу за Договором в сумі 458,09 грн. за період з 01.03.2016р. по 16.03.2016р.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 77,51 грн., яка нарахована за період з 17.03.2016р. по 17.09.2016р., 3% річних - 20,41 грн. та інфляційні втрати в розмірі 71,86 грн., розраховані за період з 17.03.2016р. по 31.07.2017р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.3.3 Договору про відшкодування витрат (в редакції Додаткового договору від 29.04.2011р.), при несвоєчасному відшкодування Орендарем НаУКМА плати за комунальні послуги, податку на землю, збору за спеціальне використання води, експлуатаційних витрат, Орендар зобов'язаний сплатити пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення, а НаУКМА має право припинити постачання комунальних послуг Орендареві до повного відшкодування Орендарем НаУКМА заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено вище судом, строк відшкодування відповідачем витрат позивача в сумі 458,09 грн. настав 18.09.2016р.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, задовольняє зазначену вимогу в сумі 10,92 грн. відповідно до уточненого розрахунку суду за період з 19.09.2016р. по 17.10.2016р.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3%, визнав його необґрунтованим, та задовольняє зазначену вимогу частково в сумі 11,90 грн., відповідно до уточненого розрахунку суду, за період з 19.09.2016р. по 31.07.2017р.

Збитки від інфляції підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до уточненого розрахунку суду у розмірі 65,11 грн. за період з 19.09.2016р. по 31.07.2017р.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства Авто-Ювас (04114, м. Київ, вул. Дубровицька, 7, квартира 85; код ЄДРПОУ 31467612) на користь Національного університету Києво-Могилянська академія (04070, м. Київ, вул. Григорія Сковороди, 2; код ЄДРПОУ 16459396) основний борг у сумі 458 грн. 09 коп., пеню - 10 грн. 92 коп., 3% річних - 11 грн. 90 коп., 65 грн. 11 коп. - інфляційних втрат та 1342 грн. 93 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.10.2017р.

Суддя А.І. Привалов