Рішення

від 19.10.2017 по справі 916/2045/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2017 р.Справа № 916/2045/17

Позивач: Приватне підприємство „МЕДФАРМГРУП"

Відповідачі: Комунальний заклад „Татарбунарська центральна районна лікарня"; Татарбунарська районна рада Одеської області; Товариство з обмеженою відповідальністю „ПОЛІСЕРВІС", Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, Фізична особа- підприємець ОСОБА_2

Про визнання недісним договорів оренди

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача : Ткаченко О.М.- згідно договору від 01.10.2016р.;

Від відповідача: КЗ Татарбунарська центральна районна лікарня - Головатий П.І.- довіреність від 07.10.2017р.;

Від відповідача: Татарбунарська райрада - Гажийська С.П.- довіреність №13р-2 від 03.01.2017р.

Від відповідача: ТОВ „ПОЛІСЕРВІС" - Топал Н.І. -довіреність №24 від 09.10.2017р.;

Від відповідача: ФОП ОСОБА_1 - не з'явився;

Від відповідача: ФОП ОСОБА_2 - не з'явився.

В засіданні брали участь:

Від позивача: Ткаченко О.М.- згідно договору від 01.10.2016р.;

Від відповідача: КЗ Татарбунарська центральна районна лікарня - Головатий П.І.- довіреність від 07.10.2017р .;

Від відповідача: Татарбунарська райрада - Гажийська С.П.- довіреність №13р-2 від 03.01.2017р.

Від відповідача: ТОВ „ПОЛІСЕРВІС" - не з'явився;

Від відповідача: ФОП ОСОБА_1 - не з'явився;

Від відповідача: ФОП ОСОБА_2 - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Приватне підприємство (далі-ПП) МЕДФАРМГРУПП" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального закладу „Татарбунарська центральна районна лікарня" (далі - КЗ „Татарбунарська ЦРЛ"), Татарбунарської районної ради Одеської області; Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) „ПОЛІСЕРВІС", Фізичної особи - підприємця (далі-ФОП) ОСОБА_1, Фізичної особи-підприємця (далі-ФОП) ОСОБА_2 про визнання недісними:

- договору оренди майна спільної власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району від 25.11.2016р. №1, укладеного між КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" та ФОП ОСОБА_1 на частину нежитлового приміщення розташованого на першому поверсі будівлі лікувального корпусу КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" для розміщення аптечного пункту площею 20 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, затвердженого рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області №207-VII від 16.12.2016р.;

- договору оренди майна спільної власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району від 25.11.2016р. №2, укладеного між КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" та ТОВ ПОЛІСЕРВІС на частину нежитлового приміщення розташованого на першому поверсі будівлі лікувального корпусу КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" для розміщення аптечного пункту площею 18 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, затвердженого рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області №209-VII від 16.12.2016р.;

- договору оренди майна спільної власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району від 25.11.2016р. №4, укладеного між КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" та ФОП ОСОБА_2 на частину нежитлового приміщення розташованого на першому поверсі будівлі лікувального корпусу КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" для розміщення аптечного пункту площею 21 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, затвердженого рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області №206-VII від 16.12.2016р.

18 жовтня 2017р. до канцелярії суду надійшло клопотання ПП „МЕДФАРМГРУП", згідно якого позивач просить суд провадження в частині позовних вимог до Татарбунарської районної ради Одеської області закрити та залучити її до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. В обгрунтування заяви ПП „МЕДФАРМГРУП" зазначило, що Татарбунарська районна рада затверджувала договори, що є предметом оскарження у даній справі, своїми рішеннями, які не оскаржуються а також те , що рішення по даній справі може вплинути на її права або обов'язки. Відповідач - Татарбунарська районна рада Одеської області у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання позивача про закриття провадження у частині позовних вимог до Татарбунарської районної ради Одеської області та залучення її до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Розглянув матеріали справи та заслухав пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ПП „МЕДФАРМГРУП" про закриття провадження у частині позовних вимог до Татарбунарської районної ради Одеської області , адже, ГПК України не передбачає вчинення такої процесуальної дії як закриття провадження у справі. Крім того, сам відповідач у справі - Татарбунарська районна рада Одеської області заперечує проти зміни його процесуального статусу.

Представник позивача позов підтримує, наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач - КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Відповідач - Татарбунарська районна рада Одеської області проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач - ТОВ ПОЛІСЕРВІС проти позову заперечує з мотивів, викладених у запереченнях на позовну заяву та згідно клопотання, що надійшло до суду 10 жовтня 2017р., просить суд залучити його до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Зазначене клопотання судом залишено без задоволення, адже, ТОВ ПОЛІСЕРВІС є стороною за договором оренди майна спільної власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району від 25.11.2016р. №2, укладеним з КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" на частину нежитлового приміщення розташованого на першому поверсі будівлі лікувального корпусу КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" для розміщення аптечного пункту площею 18 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим , у справі про визнання цього договору недійсним має бути саме відповідачем , а не третьою особою.

Відповідачі - ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 про місце, дату та час судових засідань були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення, але представники відповідачів в судові засідання не з'являлися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надали.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

03 вересня 2016р. в газеті „Татарбунарський вестник" (№35) було опубліковано інформацію КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" про оголошення конкурсу на передачу в оренду приміщень для розміщення аптечних пунктів, зокрема: Об'єкт №1- нежитлове приміщення на першому поверсі, площею 20 кв.м, будівлі за адресою: Одеська обл., АДРЕСА_1, стартова орендна плата - 71 грн. за 1 кв.м на місяць; Об'єкт №2- нежитлове приміщення на першому поверсі, площею 18 кв.м, будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , стартова орендна плата -71 грн. за 1 кв.м на місяць; Об'єкт №4 - нежитлове приміщення на першому поверсі , площею 21 кв.м, будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , стартова орендна плата -78 грн. за 1 кв.м на місяць;

Згідно протоколу №3 засідання комісії по проведенню конкурсу на право оренди майна КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" від 10.10.2016р., на даному засіданні було розглянуто пропозиції учасників конкурсу на право оренди майна спільної власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району для розміщення аптечного пункту в будівлях КЗ „Татарбунарська ЦРЛ", а також визначено переможця конкурсу. Згідно рішення комісії, зокрема,: 1. Визнано ПП ОСОБА_1 переможцем конкурсу на право оренди Об'єкта №1 конкурсу, за адресою: АДРЕСА_1 площею 20 кв.м, з орендною платою 405 грн. за 1 кв.м на місяць; 2. Визнано ТОВ „ПОЛІСЕРВІС" переможцем конкурсу на право оренди Об'єкта №2 конкурсу, за адресою: АДРЕСА_1, площею 18 кв.м., з орендною платою 400 грн. за 1 кв.м на місяць; 4. Визнано ФОП ОСОБА_7 переможцем конкурсу на право оренди Об'єкта №4 , за адресою: АДРЕСА_2, площею 21 кв.м, з орендною платою 286 грн. за 1 кв.м на місяць."

Позивач у справі зазначає, що, не погоджуючись з результатами конкурсу, він звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" про визнання незаконним та скасування рішення комісії по проведенню конкурсу на право оренди майна КЗ „Татарбунарська ЦРЛ", яке прийнято шляхом складання протоколу №3 від 10.10.2016р. в частині: „Вирішили: 1. Визнати ПП ОСОБА_1 переможцем конкурсу на право оренди Об'єкта №1 конкурсу, за адресою: АДРЕСА_1, площею 20 кв.м, з орендною платою 405 грн. за 1 кв.м на місяць; 2. Визнати ТОВ „ПОЛІСЕРВІС" переможцем конкурсу на право оренди Об'єкта №2 конкурсу, за адресою: АДРЕСА_1, площею 18 кв.м., з орендною платою 400 грн. за 1 кв.м на місяць; 4. Визнати ФОП ОСОБА_7 переможцем конкурсу на право оренди Об'єкта №4 , за адресою: АДРЕСА_2, площею 21 кв.м, з орендною платою 286 грн. за 1 кв.м на місяць."

Рішенням господарського суду Одеської області від 31.01.2017р. у справі №916/3145/16 позовну заяву ПП „МЕДФАРМГРУП" задоволено повністю. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2017р. рішення господарського суду Одеської області від 31.01.2017р. скасовано, у позові ПП „МЕДФАРМГРУП" відмовлено повністю. Постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2017р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2017р. скасовано, а рішення господарського суду Одеської області від 31.01.2017р. - залишено без змін. Таким чином, як зазначає позивач, станом на сьогоднішній день результати конкурсу щодо передачі в оренду приміщень під №№1,2,4 є скасованими.

Після проведення конкурсу, на виконання вимог п.7.12 Порядку проведення конкурсу для об'єктів, що перебувають у комунальні власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району, затвердженого рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області від 14.04.2011р. №72-VІ, враховуючи результати проведення конкурсу з передачі майна в оренду, було укладено договір оренди майна спільної власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району від 25.11.2016р. №1 між КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" та ФОП ОСОБА_1 на частину нежитлового приміщення розташованого на першому поверсі будівлі лікувального корпусу КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" для розміщення аптечного пункту площею 20 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, який був затверджений рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області №207-VII від 16.12.2016р.; договір оренди майна спільної власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району від 25.11.2016р. №2, укладений між КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" та ТОВ ПОЛІСЕРВІС на частину нежитлового приміщення розташованого на першому поверсі будівлі лікувального корпусу КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" для розміщення аптечного пункту площею 18 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, який був затверджений рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області №209-VII від 16.12.2016р.; договір оренди майна спільної власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району від 25.11.2016р. №4, укладений між КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" та ФОП ОСОБА_2 на частину нежитлового приміщення розташованого на першому поверсі будівлі лікувального корпусу КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" для розміщення аптечного пункту площею 21 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, який був затверджений рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області №206-VII від 16.12.2016р.

Позивач зазначає, що згідно зі ст.9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" порядок проведення конкурсу на право оренди для об'єктів , що перебувають у комунальній власності, встановлюється органами місцевого самоврядування, у власності яких знаходиться зазначене майно. Рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області від 14.04.2011р. за №72-VІ „Про впорядкування відносин щодо передачі в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району" вирішено, зокрема, затвердити у новій редакції Положення про порядок передачі в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району. Відповідно до п.2.2 Положення, 22 липня 2016р. Татарбунарською районною радою було прийнято рішення №125-VІІ „Про надання КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" дозволу на проведення конкурсу щодо передавання в оренду приміщень для розміщення аптечних пунктів", відповідно до п.1 якого надано КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" дозвіл на проведення конкурсу щодо передавання в оренду приміщень в будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (лікувальний корпус) та АДРЕСА_2 (поліклініка) для розміщення аптечних пунктів.

Позивач зазначає, що право оренди за оспорюваними договорами набуто ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та ТОВ ПОЛІСЕРВІС всупереч положенням Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та Положенням від 14.04.2011р. №72-VI , з порушенням вимог чинного законодавства при укладенні договорів оренди, а також ч.1 ст.144 Конституції України.

В обгрунтування позову позивач зазначає, що має право оспорити договори у судовому порядку, не будучи їх стороною, відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Позивач вважає, що звернення з даним позовом направлено на відновлення його порушеного права, адже, у випадку задоволення позовних вимог позивача , з метою передачі в орендне користування приміщень для розміщення аптечних пунктів КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" знов буде проводитися конкурс на право оренди майна КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" , у якому позивач зможе взяти участь разом з іншими бажаючими.

В обгрунтування позову позивач також посилається на ст.215 Цивільного кодексу України, згідно з якою підставою недійсності правочину є недодержання на момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно ж до положень ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З урахуванням зазначеного, позивач просить суд визнати недійсними: договір оренди майна спільної власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району від 25.11.2016р. №1, укладений між КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" та ФОП ОСОБА_1 на частину нежитлового приміщення розташованого на першому поверсі будівлі лікувального корпусу КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" для розміщення аптечного пункту площею 20 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, затверджений рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області №207-VII від 16.12.2016р.; договір оренди майна спільної власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району від 25.11.2016р. №2, укладений між КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" та ТОВ ПОЛІСЕРВІС на частину нежитлового приміщення розташованого на першому поверсі будівлі лікувального корпусу КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" для розміщення аптечного пункту площею 18 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, затверджений рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області №209-VII від 16.12.2016р.; договір оренди майна спільної власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району від 25.11.2016р. №4, укладений між КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" та ФОП ОСОБА_2 на частину нежитлового приміщення розташованого на першому поверсі будівлі лікувального корпусу КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" для розміщення аптечного пункту площею 21 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, затверджений рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області №206-VII від 16.12.2016р.

Відповідач - Комунальний заклад Татарбунарська Центральна районна лікарня проти позову заперечує, посилаючись на те, що оспорювані договори оренди були укладені за результатами конкурсу на право оренди майна КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" , який проводився на виконання ирішення Татарбунарської районної ради від 22.07.2016р. №125-УІІ. Орендарі ТОВ ПОЛІСЕРВІС та ФОП ОСОБА_2, як добросовісні набувачі орендованого майна на відкритому конкурсі запропонувавши найвищу ціну за метр квадратний по теперішній час використовують майно згідно укладених договорів оренди та справно сплачують орендну плату до місцевого бюджету.

Відповідач також зазначає, що на теперішній час Договір оренди майна спільної власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району від 25.11.2016р. №1, укладений між КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" та ФОП ОСОБА_1 на частину нежитлового приміщення розташованого на першому поверсі будівлі лікувального корпусу КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" для розміщення аптечного пункту площею 20 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, затверджений рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області №207-VII від 16.12.2016р. є неукладеним у зв'язку із неможливістю передачі майна в натурі, оскільки зазначене майно займає та використовує без договору оренди ПП МЕДФАРМГРУП всупереч рішенню господарського суду Одеської області від 28.07.2017р. у справі №916/1285/17, яким виселено ПП МЕДФАРМГРУП з нежитлового приміщення. З урахуванням зазначеного, відповідач вважає, що не може бути визнано недійсним правочин, який не вчинено.

Крім того, КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права шляхом подання позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст.ст.215,216 Цивільного кодексу України. В мотивувальній частині позовної заяви обраний позивачем спосіб захисту нібито порушеного права полягає у відновленні становища, яке існувало до вчинення правочину шляхом визнання останнього недісним. Відповідач вважає, що відновлення попереднього становища є завуальованою вимогою позивача про повернення орендарями майна орендодавцю шляхом визнання договорів недійсним для обявлення останнім нового конкурсу на право оренди майна, яке згідно укладених та затверджених рішеннями сесії Татарбунарської районної ради договорів вже використовується. Вважаючи правильним обрання способу захисту порушених прав норми ст.215,216 Цивільного кодексу України, на думку відповідача, позивач не врахував, що реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку із цим вимогу про повернення майна , переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може пред'явити тільки сторона недійсного правочину. Норма частини 1 ст.216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову з вимогою повернення майна, яке було передане на виконання недійсного правочину, іншою заінтересованою особою, яка не є стороною правочину. Права особи не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, встановленого ст.ст.215,216 Цивільного кодексу України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову власником майна, якщо для цього існують підставі, передбачені ст.388 Цивільного кодексу України, на право витребувати в набувача це майно. Таким чином, КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" ввважає, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам закону.

Відповідач - ТОВ ПОЛІСЕРВІС проти позову заперечує, почилаючись на те, що договір оренди майна спільної власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району від 25.11.2016р. №2, укладений між КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" та ТОВ ПОЛІСЕРВІС на частину нежитлового приміщення розташованого на першому поверсі будівлі лікувального корпусу КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" для розміщення аптечного пункту площею 18 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, було затверджено рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області №209-VII від 16.12.2016р. Згідно п.2.1 Договору з початку здійснення торговельної діяльності та по сьогоднішній день ТОВ ПОЛІСЕРВІС перерахувало орендної плати на рахунок районного бюджету на загальну суму 53 743 грн. та перерахувало згідно наданих рахунків КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" витрати на відшкодування за комунальні послуги в сумі 1 659 грн. 37 коп. Всі умови договору ТОВ ПОЛІСЕРВІС виконує сумлінно.

Відповідач - Татарбунарська районна рада Одеської області проти позову заперечує, посилаючись на те, що , на його думку, поновлення ймовірних інтересів позивача можливе не у випадку визнання договорів оренди недійсними та оголошення нового конкурсу про оренду майна, а лише у порядку, встановленому Положенням про порядок передачі в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району, затвердженого рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області від 14.04.2011р. №72-VІ, а саме: отримання дозволу органу управління майном на передачу в оренду майна; підготовку та проведення конкурсу на передачу майна в оренду; укладання договору оренди; здійснення органом управління майном контролю за належним виконанням сторонами умов договору оренди (п.3.1 Положення); визнання позивача переможцем, як орендаря, який запропонував найбільшу орендну плату при забезпеченні інших умов конкурсу. Приймаючи до уваги, що оголошення конкурсу можливе лише за рішенням сесії районної ради, конкурс може бути не оголошений, а той факт, що позивач вже більше року не повертає приміщення, яким він користувався за договором №2 від 26.08.2011р., який у судовому порядку визнаний непродовженим (справа №916/3069/16), позивач взагалі не може бути визнаний переможцем даного конкурсу.

Татарбунарська районна рада Одеської області зазначає, що вона згодна з посиланням позивача на ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, але не згодна з висновками позивача про те , що право оренди за оспорюваними договорами набуто всупереч положенням ч.1 ст.144 Конституції України, ч.6 ст.9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та Положення від 14.04.2011р. №72-VI.

Татарбунарська районна рада Одеської області також зазначає, що згідно з п.10.1 оспорюваних договорів, вони укладені строком на 2 роки 11 місяців, діють з 25.11.2016р. по 24.10.2019р. включно. Акти приймання-передачі до вказаних договорів теж датовані 25.11.2016р. З урахуванням зазначеного, відповідач вважає, що моментом укладання договорів , в розумінні ст.640 Цивільного кодексу України , є дата 25.11.2016р. Оскільки рішення суду про визнання незаконним та скасування рішення комісії про проведення конкурсу у справі №916/3145/16 було прийнято 31.01.2017р. та набрало чинності 19.07.2017р., Татарбунарська районна рада вважає, що при укладенні оспорюваних договорів повністю додержані приписи ст.203 та ст.215 Цивільного кодексу України. Більш того, реальність наміру укладення оспорюваних договорів підтверджується використанням орендованого майна та своєчасною сплатою орендної плати, що підтверджується п.39 та п.40 інформації фінансового управління Татарбунарської районної ради Одеської області від 02.10.2017р. №295 .

Відповідачі - ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 своїм правом на судовий захист не скористалися.

Розглянув матеріали справи, на підставі норм законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. При цьому, відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності , мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

У п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" ( із змінами та доповненнями) зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Конституційний суд України у своєму рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. "У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)", дав дефініцію охоронюваному законом інтересу. Так, охоронюваний законом інтерес - правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Виходячи з практики Європейського суду щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що захисту підлягає не тільки наявне право, а й „легітимні сподівання". При цьому особа вважається такою, що має „легітимне сподівання" на отримання майна за наявності достатнього правового підґрунтя у національному законодавстві, що підтверджує вимогу.

Слід зазначити, що сформульована Європейським судом вимога до закону полягає у його якості, тобто Закон має бути якісний, сформульований з достатньою чіткістю, яка надає можливість передбачити наслідки своїх дій.

Вирішуючи питання щодо наявності у позивача „легітимних сподівань" як частини охоронюваного законом майнового інтересу та можливості надання судового захисту, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ПП „МЕДФАРМГРУП" брав участь у конкурсі щодо передавання в оренду приміщень в будівлі за адресою: вул. Московська, 8 (лікувальний корпус) та АДРЕСА_2 (поліклініка) для розміщення аптечних пунктів, який проводився КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" 10.10.2016р., зокрема, надавав свої пропозиції щодо оренди об'єкту оренди №1, за адресою: АДРЕСА_1 площею 20 кв.м, об'єкта №2 конкурсу, за адресою: АДРЕСА_1, площею 18 кв.м., об'єкта №4, за адресою: АДРЕСА_2, площею 21 кв.м.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування ,їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень, визначених законом, приймають рішення , які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч.6 ст.9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" порядок проведення конкурсу на право оренди визначається: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, визначеними Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності.

Рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області від 14.04.2011р. за №72-УІ „Про впорядкування відносин щодо передачі в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району" вирішено, зокрема, затвердити у новій редакції Положення про порядок передачі в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району.

Відповідно до п.1.4.2 Положення орендодавцями є установи, підприємства та організації - відносно майнових комплексів структурних підрозділів підприємств , установ , організацій, окремого індивідуально визначеного майна та нежитлових приміщень, які закріплені за ними на праві господарського відання або оперативного управління .

Згідно п.2.2 Положення передача в оренду майна , що знаходиться в спільній власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району здійснюється виключно з дозволу органу управління майном, що оформлюється рішенням сесії районної ради. Відповідно до п.2.3 положення передача в оренду майна, що знаходиться в спільній власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району проводиться на конкурсних засадах, за виключенням випадків , прямо передбачених законом, коли конкурс не проводиться.

При цьому, у відповідності до розділу 3 Положення передача в оренду майна, що знаходиться в спільній власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району, включає в себе наступні етапи: отримання дозволу органу управління майном на передачу в оренду майна; підготовка та проведення конкурсу на передачу майна в оренду; укладання договору оренди; здійснення органом управління майном контролю за належним виконанням сторонами умов договору оренди.

За матеріалами справи, на виконання вимог Положення про порядок передачі в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району, затвердженого рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області від 14.04.2011р. №72-VІ, враховуючи результати проведення конкурсу з передачі майна в оренду, було укладено: договір оренди майна спільної власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району від 25.11.2016р. №1, між КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" та ФОП ОСОБА_1 на частину нежитлового приміщення розташованого на першому поверсі будівлі лікувального корпусу КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" для розміщення аптечного пункту площею 20 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, затверджений рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області №207-VII від 16.12.2016р.; договір оренди майна спільної власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району від 25.11.2016р. №2, між КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" та ТОВ ПОЛІСЕРВІС на частину нежитлового приміщення розташованого на першому поверсі будівлі лікувального корпусу КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" для розміщення аптечного пункту площею 18 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, затверджений рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області №209-VII від 16.12.2016р.; договір оренди майна спільної власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району від 25.11.2016р. №4, між КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" та ФОП ОСОБА_2 на частину нежитлового приміщення розташованого на першому поверсі будівлі лікувального корпусу КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" для розміщення аптечного пункту площею 21 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, затверджений рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області №206-VII від 16.12.2016р.

Отже, укладання оспорюваних у даній справі договорів оренди є наслідком проведення конкурсу з передачі в оренду майна КЗ „Татарбунарська ЦРЛ", адже, у випадку не проведення такого конкурсу, ці договори не були б укладені взагалі, адже, обов'язкове проведення конкурсу передбачено Законом України „Про оренду державного та комунального майна" та Положенням від 14.04.2011р. №72-VI.

Рішенням господарського суду Одеської області від 31.01.2017р. у справі №916/3145/16 позовну заяву ПП „МЕДФАРМГРУП" до КЗ „Татарбунарська ЦРЛ", за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Татарбунарської районної ради Одеської області; Товариства з обмеженою відповідальністю „ПОЛІСЕРВІС", Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення комісії по проведенню конкурсу на право оренди майна КЗ „Татарбунарська ЦРЛ", яке прийнято шляхом складання протоколу №3 від 10.10.2016р. в частині: „Вирішили: 1. Визнати ПП ОСОБА_1 переможцем конкурсу на право оренди Об'єкта №1 конкурсу, за адресою: АДРЕСА_1, площею 20 кв.м, з орендною платою 405 грн. за 1 кв.м на місяць; 2. Визнати ТОВ „ПОЛІСЕРВІС" переможцем конкурсу на право оренди Об'єкта №2 конкурсу, за адресою: АДРЕСА_1, площею 18 кв.м., з орендною платою 400 грн. за 1 кв.м на місяць; 4. Визнати ФОП ОСОБА_7 переможцем конкурсу на право оренди Об'єкта №4 , за адресою: АДРЕСА_2, площею 21 кв.м, з орендною платою 286 грн. за 1 кв.м на місяць." - задоволено повністю. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2017р. рішення господарського суду Одеської області від 31.01.2017р. скасовано, у позові ПП „МЕДФАРМГРУП" відмовлено повністю. Постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2017р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2017р. скасовано, а рішення господарського суду Одеської області від 31.01.2017р. - залишено без змін.

Отже, враховуючи зазначене рішення суду, станом на 25.11.2016р. не існувало рішення комісії по проведенню конкурсу на право оренди майна КЗ „Татарбунарська ЦРЛ", яке прийнято шляхом складання протоколу №3 від 10.10.2016р. в частині: „Вирішили: 1. Визнати ПП ОСОБА_1 переможцем конкурсу на право оренди Об'єкта №1 конкурсу, за адресою: АДРЕСА_1, площею 20 кв.м, з орендною платою 405 грн. за 1 кв.м на місяць; 2. Визнати ТОВ „ПОЛІСЕРВІС" переможцем конкурсу на право оренди Об'єкта №2 конкурсу, за адресою: АДРЕСА_1, площею 18 кв.м., з орендною платою 400 грн. за 1 кв.м на місяць; 4. Визнати ФОП ОСОБА_7 переможцем конкурсу на право оренди Об'єкта №4 , за адресою: АДРЕСА_2, площею 21 кв.м, з орендною платою 286 грн. за 1 кв.м на місяць.".

За таких обставин, договір оренди майна спільної власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району від 25.11.2016р. №1 між КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" та ФОП ОСОБА_1, договір оренди майна спільної власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району від 25.11.2016р. №2 між КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" та ТОВ ПОЛІСЕРВІС , договір оренди майна спільної власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району від 25.11.2016р. №4 між КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" та ФОП ОСОБА_2, укладені без проведення конкурсу на право оренди, отже, з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме: ст.9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та Положення про порядок передачі в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району, затвердженого рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області від 14.04.2011р. №72-VІ.

За таких обставин, враховуючи викладене вище, на думку суду, позовні вимоги ПП „МЕДФАРМГРУП" є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно посилання відповідача - КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" у якості заперечень на позов на п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду Україн и №11 від 29.05.2013р. щодо договору оренди з ФОП ОСОБА_1, суд вважає за необхідне зазначити, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону. Відповідачем до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів того, що після підписання сторонами зазначеного договору ,сторонами не було вчинено дій щодо його виконання .

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем у справі не надано доказів належного виконання умов Договору та Додаткових угод до нього щодо оплати орендної плати.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідачів відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Приватного підприємства „МЕДФАРМГРУП" - задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним договір оренди майна спільної власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району від 25.11.2016р. №1, укладений між Комунальним закладом „Татарбунарська Центральна районна лікарня" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на частину нежитлового приміщення розташованого на першому поверсі будівлі лікувального корпусу КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" для розміщення аптечного пункту площею 20 кв.м за адресою: Одеська область. АДРЕСА_1, затверджений рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області №207-VII від 16.12.2016р.;

3. Визнати недійсним договір оренди майна спільної власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району від 25.11.2016р. №2, укладений між Комунальним закладом „Татарбунарська Центральна районна лікарня" та Товариством з обмеженою відповідальністю ПОЛІСЕРВІС на частину нежитлового приміщення розташованого на першому поверсі будівлі лікувального корпусу КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" для розміщення аптечного пункту площею 18 кв.м за адресою: Одеська область. АДРЕСА_1, затверджений рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області №209-VII від 16.12.2016р.;

4. Визнати недійсним договір оренди майна спільної власності територіальних громад сіл і міста Татарбунарського району від 25.11.2016р. №4, укладений між Комунальним закладом „Татарбунарська Центральна районна лікарня" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на частину нежитлового приміщення розташованого на першому поверсі будівлі лікувального корпусу КЗ „Татарбунарська ЦРЛ" для розміщення аптечного пункту площею 21 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, затверджений рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області №206-VII від 16.12.2016р.

5. Стягнути з Комунального закладу „Татарбунарська центральна районна лікарня" (68100, Одеська обл., м.Татарбунари, вул.Московська, 16, код ЄДРПОУ 01998911) на користь Приватного підприємства „МЕДФАРМГРУП" (68100, Одеська обл., м.Татарбунари, вул.Леніна, 21, код ЄДРПОУ 36172705) витрати по сплаті судового збору у сумі 1 200 грн.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛІСЕРВІС (68100, Одеська обл., м.Татарбунари, вул..Космонавтів, буд.7, код ЄДРПОУ 30934475) на користь Приватного підприємства „МЕДФАРМГРУП" (68100, Одеська обл., м.Татарбунари, вул.Леніна, 21, код ЄДРПОУ 36172705) витрати по сплаті судового збору у сумі 1 200 грн.

7. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства „МЕДФАРМГРУП" (68100, Одеська обл., м.Татарбунари, вул.Леніна, 21, код ЄДРПОУ 36172705) витрати по сплаті судового збору у сумі 1 200 грн.

8. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (АДРЕСА_4, ІПН НОМЕР_2) на користь Приватного підприємства „МЕДФАРМГРУП" (68100, Одеська обл., м.Татарбунари, вул.Леніна, 21, код ЄДРПОУ 36172705) витрати по сплаті судового збору у сумі 1 200 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24 жовтня 2017 р.

Суддя Н.В. Рога