Рішення
від 25.10.2017 по справі 922/2958/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2017 р.Справа № 922/2958/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформ - Сервіс", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГУ Груп", м. Харків про стягнення 29820,78 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "ІГУ Груп" (далі - відповідач) звернулось ТОВ "Інформ-Сервіс" (далі - позивач). У позові останній просить суд стягнути з відповідача 23193,55 грн. основного боргу, що виник в наслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору №66/09-16 від 05.09.2016 щодо повного та своєчасного внесення орендної плати. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2367,89 грн., інфляційні нарахування у розмірі 1450,88 грн. та 30% річних у розмірі 2808,46 грн.

Ухвалою господарського суду від 06.09.2017 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 20.09.2017 о 10:15.

Ухвалою суду від 20.09.2017 розгляд справи був відкладений до 09.10.2017 до 10:45.

У судовому засіданні, за клопотаннями відповідача, оголошувались перерви з 09.10.2017 до 17.10.2017 до 10:10 та з 17.10.2017 до 25.10.2017 до 10:15, для надання можливості відповідачу вирішити спір у добровільному порядку шляхом укладення мирової угоди з позивачем.

Присутній у судовому засіданні 25.10.2017 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити. Намір укласти мирову угоду з відповідачем не висловлював.

Присутній у судовому засіданні 25.10.2017 представник відповідача визнав наявність боргу перед позивачем. Повідомив суд, що сплатив позивачу частину боргу у розмірі 1400,00 грн., проте доказів оплати суду не надав. Представник позивача повідомив суд, що про оплату відповідача йому нічого не відомо.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

На думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

05 вересня 2016 року між сторонами був укладений договір оренди приміщення №66/09-16 (далі - договір).

За умовами даного договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення на 4 поверсі, загальною площею оренди 84,80 кв.м., що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Суздальські ряди, 12/2.

Відповідно до п. 3.2 договору, передача об'єкту оренди здійснюється на підставі акту прийому-передачі, що підписується сторонами.

Згідно акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 05 вересня 2016 року, на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв частину нежитлового приміщення площею 84,80 кв.м., що розташоване на четвертому поверсі будівлі за адресою: м. Харків, вул. Суздальські ряди, 12/2.

Відповідно до п. 5.1 орендна плата встановлюються в розмірі 3 500,00 грн. в місяць із розрахунку 41,27 грн. за один квадратний метр, що на момент підписання даного договору по офіційному курсу НБУ складає еквівалент 131,48 доларів США.

Відповідно до п. 5.2 даного Договору орендна плата сплачується до 10 числа поточного місяця з моменту набрання чинності договором.

16.05.2017 сторони уклали ОСОБА_3 про розірвання договору оренди №66/09-16 від 05.09.2016, відповідно до якої сторони вирішили розірвати договір оренди від 05.09.2016 №66/09-16 з 16 травня 2017 року. ОСОБА_3 набирає чинності з моменту її підписання. Зобов'язання сторін по вказаному договору припиняються з моменту набрання чинності цією ОСОБА_3.

16.05.2017 між сторонами був підписаний акт прийому-передачі нежитлового приміщення на підставі договору оренди №66/09-16 від 05.09.2016, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв частину нежитлового приміщення, загальною площею 84,80 кв. м., що розташоване на 4 поверсі будівлі за адресою: м. Харків, вул. Суздальські ряди, 12/2. Передане приміщення знаходиться у стані, що дозволяє його нормальну експлуатацію. Сторони не мають будь-яких претензій одна до одної щодо переданого приміщення.

Разом з цим, як вказує позивач у позовній заяві, відповідач має заборгованість по орендній платі за період з жовтня 2016 року по 16 травня 2017 року включно у розмірі 23193,55 грн. Останній платіж по орендній платі ТОВ «ІГУ Груп» здійснило 22 листопада 2016 року.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до частини 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати на суму 23193,55 грн.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

При цьому, відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платником і одержувачем грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано ч. 2 ст. 343 ГК України та спеціальним Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до яких за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів пеню в розмірі, зазначеному у договорі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.

Укладаючи договір оренди сторони узгодили, що у разі порушення умов договору оренди, у тому числі й прострочення оплати орендної плати, орендатор зобов'язаний виплатити орендодавцю орендну плату з урахуванням індексу інфляції, а також сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми орендної плати за кожний день прострочення, та 30% річних за увесь час прострочення (пункт 8.2 договору).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2367,89 грн., інфляційні нарахування у розмірі 1450,88 грн. та 30% річних у розмірі 2808,46 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми пені, 30% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є невірним, виходячи з наступного.

Як зазначалося вище, 16.05.2017 сторони уклали ОСОБА_3 про розірвання договору оренди №66/09-16 від 05.09.2016, відповідно до якої сторони вирішили розірвати договір оренди від 05.09.2016 №66/09-16 з 16 травня 2017 року. ОСОБА_3 набирає чинності з моменту її підписання. Зобов'язання сторін по вказаному договору припиняються з моменту набрання чинності цією ОСОБА_3.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що договір оренди нежитлового приміщення №66/09-16 від 05.09.2016 припинив свою дію 16 травня 2017 року, за згодою сторін.

Згідно ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

16.05.2017 між сторонами був підписаний акт прийому-передачі нежитлового приміщення на підставі договору оренди №66/09-16 від 05.09.2016, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв частину нежитлового приміщення, загальною площею 84,80 кв. м., що розташоване на 4 поверсі будівлі за адресою: м. Харків, вул. Суздальські ряди, 12/2. Передане приміщення знаходиться у стані, що дозволяє його нормальну експлуатацію. Сторони не мають будь-яких претензій одна до одної щодо переданого приміщення.

Отже, суд вважає безпідставним нарахування позивачем пені та 30% річних поза межами дії договору оренди нерухомого майна, тобто після 16.05.2017, оскільки з цієї дати договір припинив свою дію за домовленістю сторін та 16.05.2017 відповідачем був повернутий об'єкт оренди.

Як роз'яснено у п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.1013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом, за допомогою Юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" був зроблений свій розрахунок пені, річних та інфляційних, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, та суд дійшов висновку про стягнення з відповідача - 1908,26 грн. пені, нарахованої по кожному орендному платежу до 16.05.2017; річних у розмірі 2179,17 грн. (з яких: до 16.05.2017 - 30% за умовами договору у розмірі 2110,55 грн., після 16.05.2017 - 3% річних за умовами ст. 625 ЦК України у розмірі 68,62 грн.) та 1450,88 грн. інфляційних.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та задовольняє позов про стягнення з відповідача на користь позивача 23193,55 грн. основного боргу, 1908,26 грн. пені, 2179,17 грн. річних та 1450,88 грн. інфляційних, оскільки позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем. В решті позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГУ Груп" (61022, м. Харків, вул. Іванівська, 1, оф. 41, код ЄДРПОУ 40435408) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформ-Сервіс" (61052, м. Харків, вул. Суздальські ряди, 12, код ЄДРПОУ 31555153) - 23193,55 грн. основного боргу, 1908,26 грн. пені, 2179,17 грн. річних, 1450,88 грн. інфляційних та 1541,58 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 25 жовтня 2017 року.

Суддя ОСОБА_4

СудГосподарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення25.10.2017
Оприлюднено30.10.2017
Номер документу69776289
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —922/2958/17

Рішення від 25.10.2017

Господарське

Господарський суд Харківської області

Погорелова О.В.

Ухвала від 20.09.2017

Господарське

Господарський суд Харківської області

Погорелова О.В.

Ухвала від 06.09.2017

Господарське

Господарський суд Харківської області

Погорелова О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні