Рішення

від 23.10.2017 по справі 914/1973/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2017р. Справа № 914/1973/17

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю Христина , м.Бережани

До відповідача : Товариство з обмеженою відповідальністю Укрзахідінвестбуд , с.Устя

Про стягнення грошових коштів в сумі 6645,31 грн.

Суддя Березяк Н.Є

Секретар судового засідання Кравець О.І.

В судове засідання з'явились:

від позивача : не з'явився

від відповідача : не з'явився

Суть спору : Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю Христина до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзахідінвестбуд про стягнення грошових коштів в сумі 6641,31 грн.

Ухвалою суду від 28.09.2017 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 23.10.2017 р.

В судове засідання 23.10.2017 року позивач участь уповноваженого представника не забезпечив, подавши клопотання про розгляд справи без участі представника.

Відповідач в судове засідання 23.10.2017 року участь представника не забезпечив, проте подав письмовий відзив на позов, в якому проти стягнення з нього штрафних санкцій заперечив та подав докази повернення позивачу коштів згідно вимоги від 19.07.2017 року в сумі 5028,48 грн. платіжним дорученням №2482 від 20.10.2017 року.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за наявними доказами доданими до справи.

В судовому засіданні 23.10.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Як стверджує позивач, на підставі усних домовленостей 30.07.2015 року позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 11525,76 грн. та 10.08.2015 року перерахував кошти в сумі 16554,24 грн. в якості передоплати за поставку товару. Загальна сума перерахованих коштів складає 28080 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень № 3355 від 30.07.2015 року та №3424 від 10.08.2015 року.

У відповідності до видаткових накладних № РН-1428/15 від 14.08.2015 року на суму 11525,76 грн. та №РН-0409/15 від 04.09.2015 року на суму 11525,76 грн. відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 23051,52 грн.

Позивач стверджує, що ним помилково було перераховано кошти в сумі 5028,48 грн., які відповідач не повернув.

19.07.2017 року позивач надіслав відповідачу ОСОБА_1 № 21 від 19.07.2017 року про повернення помилково перерахованих коштів, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Відповідно до ст.. 625 ЦК України, за порушення строків виконання грошового зобов'язання , за період з 29.08.2015 року по 19.09.2017 року позивачем нараховані інфляційні в розмірі 1301,71 грн. та три відсотки річних в розмірі 315,12 грн., які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вже зазначалося раніше, 30.07.2015 року позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 11525,76 грн. та 10.08.2015 року перерахував кошти в сумі 16554,24 грн. в якості передоплати за поставку товару. Загальна сума перерахованих коштів складає 28080 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень № 3355 від 30.07.2015 року та №3424 від 10.08.2015 року.

У відповідності до видаткових накладних № РН-1428/15 від 14.08.2015 року на суму 11525,76 грн. та №РН-0409/15 від 04.09.2015 року на суму 11525,76 грн. відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 23051,52 грн.

Різниця між сумою перерахованих коштів та вартістю поставлених матеріальних цінностей складає 5028,48 грн.

Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події; положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, в позивача виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати.

19.07.2017 року позивач надіслав відповідачу ОСОБА_1 № 21 від 19.07.2017 року про повернення помилково перерахованих коштів, яка була залишена відповідачем без задоволення.

Станом на час розгляду справи відповідач подав докази повернення позивачу коштів згідно вимоги від 19.07.2017 року в сумі 5028,48 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2482 від 20.10.2017 року.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми коштів в розмірі 5028,48 грн. підлягають припиненню.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалося раніше, письмового договору між сторонами укладено не було, сторони діяли на підставі усних домовленостей.

Відповідно до положень ст..530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку, відповідно до ст.. 625 ЦК України, за порушення строків виконання грошового зобов'язання , за період з 29.08.2015 року по 19.09.2017 року позивачем нараховані інфляційні в розмірі 1301,71 грн. та три відсотки річних в розмірі 315,12 грн., які просить стягнути з відповідача.

Як вже зазначалося раніше, з вимогою про повернення грошових коштів позивач звернувся до відповідача 19.07.2017 року, зазначена вимога отримана відповідачем 22.07.2017 року, відтак строк її виконання сплив 29.07.2017 року.

Згідно проведеного судом перерахунку за період з 30.07.2017 року по 19.09.2017 року до стягнення з відповідача підлягають інфляційні в розмірі 95,44 грн. та три відсотки річних в розмірі 21,49 грн. ( розрахунок додається).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, з врахуванням практики застосування законодавства вищими судовими інстанціями, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Оскільки повернення основної суми боргу здійснено відповідачем під час розгляду справи по суті і спір доведено до суду з вини відповідача, судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 ,4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,49,80 п.1 1 ,82,84,85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзахідінвестбуд (81633, Львівська область, Миколаївський район, с.Устя, вул. Широка, будинок 4, ідентифікаційний код 36078092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Христина (47501, Тернопільська область, м.Бережани, вул.. Замость,4, ідентифікаційний код 14049168) інфляційні в розмірі 95,44 грн., три відсотки річних в розмірі 21,49 грн. та 1238,86 грн. судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення 5028,48 грн. помилково перерахованих коштів провадження у справі припинити.

4..В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.10.2017 року.

Суддя Березяк Н.Є.