Рішення

від 19.10.2017 по справі 307/2619/16-ц

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/2619/16-ц

Провадження № 2/307/166/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2017 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Розман М.М., при секретарі Цех Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом Тячівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ДП Мокрянське ЛМГ до ОСОБА_1, Тячівської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області про повернення земельної ділянки лісового фонду у державну власність,

В С ТА Н О В И В:

Тячівська місцева прокуратура в інтересах держави в особі ДП Мокрянське ЛМГ звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1, Тячівської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області про повернення земельної ділянки лісового фонду у державну власність із незаконного володіння. Позовні вимоги мотивує тим, що проведеним досудовим слідством по кримінальній справі №9301310 встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, мешканець смт. Буштино, вул. Кутузова, 42, Тячівського району, Закарпатської області, працюючи головним спеціалістом - юристом Тячівського районного відділу земельних ресурсів, будучи службовою особою, в серпні та грудні 2006 року (точну дату та час слідством не встановлено), зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, діючи умисно, в інтересах ОСОБА_1, в порушення вимог ст. 32 Лісового кодексу України, п. 9 ст. 149 Земельного Кодексу України, достовірно знаючи, що земельна ділянка, яка планувалась для виділення ОСОБА_1, площею 1.8 га., в с. Красна за межами населеного пункту знаходиться в кварталі 23/24 Усть-Чорнянського лісництва ДП Мокрянське ЛМГ та відноситься до земель лісового фонду та лісогосподарського призначення, та знаючи при цьому про порядок надання у власність земельних ділянок лісового фонду України, а саме про те, що Тячівська райдержадміністрація не вправі розпоряджатись землями лісового фонду площею більше 1 га., особисто надрукував на комп'ютері офіційні документи, що посвідчують конкретні факти і події, які мають юридичне значення, а саме розпорядження Тячівської райдержадміністрації № 421 від 29.08.2006 року, яким надано дозвіл ОСОБА_4 на збір матеріалів попереднього погодження на земельну ділянку площею 1,8 га. в урочищі Бобрувка за межами населеного пункту с. Красна для ведення особистого селянського господарства та розпорядження Тячівської райдержадміністрації № 662 від 11.12.2006 року, яким ОСОБА_1 затвердили технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на вказану земельну ділянку і на підставі вказаних документів ОСОБА_1 отримано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку лісового фонду розміром 1.7956 га. серії ЗК №008972 від 29.12.2006 року, вартість якої відповідно до експертної оцінки становить 42896.35 грн., чим заподіяв істотну шкоду державним інтересам.

Органом досудового слідства такі дії ОСОБА_3 органом досудового слідства кваліфіковано за ст. 364 ч. 1 КК України - зловживання службовим становищем, тобто умисне, в інтересах третіх осіб, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам.

Постановою Тячівського районного суду від 23.07.2010 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 11-1 КПК України та ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Прокурор вважає, що державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЗК № 008972 від 29.12.2006 року, виданий ОСОБА_1 на підставі, на його думку, незаконних розпоряджень Тячівської райдержадміністрації, а саме в порушення вимог п. 3 ст. 32 Лісового кодексу України, відповідно до якого до повноважень районних державних адміністрацій у сфері лісових відносин входило передання у власність, надання у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припинення права користування ними, в порушення вимог п. 9 ст. 149 Земельного кодексу України, відповідно до якої Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу є незаконним. Таким чином, на думку прокурора, в ході досудового слідства по кримінальній справі та судовим розглядом кримінальної справи встановлено, що Тячівська райдержадміністрація не вправі була розпоряджатись вказаною земельною ділянкою лісового фонду, що повністю стверджено матеріалами кримінальної справи, актом ревізії КРВ в Тячівському районі, актом перевірки Держземінспекції в Закарпатській області та іншими зібраними по справі доказами.

Просить витребувати земельну ділянку, кадастровий номер 2124483200:02:001:0002, площею 1.7956 га, яка розташована в с. Красна за межами населеного пункту та знаходиться в кварталі 23/24 Усть-Чорнянського лісництва ДП Мокрянське ЛМГ та відноситься до земель лісового фонду із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі державногго підприємства Мокрянське лісомисливське господарство .

Представниквідповідача ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області надіслав суду письмове заперечення проти позову, у якому зазначив, що розпорядженням голови Тячівської районної державної адміністрації від 29.08.2006 року № 421 Про надання дозволу на збір матеріалів надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право власності на земельну ділянку в с. Красна, урочище Бобрувка для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно допункту 1.15. Інструкції про порядок складання, видачі реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку та договорів оренди землі від 04.05.1999 року № 43 чинної на момент оформлення права власності на земельну ділянку - розробку технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою здійснюють суб'єкти господарювання, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт, або територіальні органи земельних ресурсів. На підставі вищевказаного розпорядження геодезичною організацією ДП Закарпатгеодезцентр виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право власності на земельну ділянку яку в подальшому погоджено посадовими особами, а саме Краснянським сільським головою, начальником Тячівського районнного відділу земельних ресурсів, головним архітектором району. Згідно пункту 1.16. Інструкції технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою включає:

-виписку з рішення відповідної ради або державної адміністрації про надання у постійне користування, передачу у власність або продаж земельної ділянки, договір відчуження земельної ділянки (договір купівлі-продажу, дарування міни інші цивільно-правові угоди) рішення суду;

-технічне завдання на розробку технічної документації зі складання державного акта;

-журнал польових вимірюваннь (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності);

-кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки;

-збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекорисиувачів;

-відомість обчислення площі земельної ділянки;

-відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки;

-експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем.

Відповідно до ст. 198 Земельного кодексу України кадастрові зйомки - це комплекс робіт виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає:

а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки;

б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;

в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості;

г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;

г) виготовлення кадастрового плану.

Складовою частиною технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 є Акт встановлення і погодження меж землекористування, який погоджено в тому числі й представником Руськомокрянське ДЛМГ. Отже, технічна документація із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1, в с. Красна ур. Бробрувка, для ведення особистого селянського господарства розробленна та погодженна всіма територіальними органами виконавчої влади у відповідності до Земельного кодексу України, закону України Про місцеве самврядування в Україні , Закону України Про землеустрій , Закону україни Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності (діючих на той період) та інших нормативно правових актів.

Розпорядженням голови Тячівської районної державної адміністрації від 11.12.2006 року № 662 Про затвердження матеріалів затверджено технічну документацію ОСОБА_4 та виготовлено державний акт на право приватної власності наземельну ділянку площею 1.7956 га ЗК № 008972 від 29.12.2006 року. До прийняття вказаних розпорядженнь та видачі державного акта вищевказана земельна ділянка перебувала за межами населеного пункту та повноваженнями відповдно до чинного законодавства щодо розпорядження нею була наділена Тячівська районна державна адміністрація. Підставами для визнання державного акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою омовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку із прийняттям відповдного акта прав та охоронюваних законом інтересів особи.

Згідно ч.ч. - 1-3 ст. 1 Закону України Про місцеві державні адміністрації виконувчу влади в областях, районах Автонномної республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади, і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноваженнь здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальнлої одиниці, а також реалізує повноваження, делаговані їй відповідною радою. Як вбачається з п. а ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України, до повноваженнь місцевих державних адміністрацій у галузі земельних вдносин належить: розпорядження державної власності в межах визначених цим Кодексом; участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних програм з питаннь використання та охорони земель, координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених цим Кодексом; підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл селищ, районів, районів у містах та міст; здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повязаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; координація діяльності державних органів земельних ресурсів; вирішення інших питаннь у галузі земельних відносин відповідо до закону. Відповідно до положень ч.ч. 1 та 3 ст. 118, ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України в редакції яка діяла на час прийняття оспорюваних розпорядженнь та видачі державного акту на землю, районні державні адміністрації за межами населених пунктів передають земельні ділянки у власність або користування для: а) сільськогосподарського використання, б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті, в) будівництва об'єктів повязаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району(шкіл, закладів культур, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків визначених частиною сьомою цієї статті. Відповідно до ч. 5 ст. 149 Земельного кодексу України в редакції 2007 року районні державні адміністрації та/на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

-сільськогосподарського використання;

-ведення водного господарства, крім випадків, визначенизх частиною дев'ятою цієї статті;

-будівництва обєктів, повязаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо) крім випадків визначених частиною дев'ятою цієї статті.

Більше того, цільове призначення зазначеної земельної ділянки на час видання ОСОБА_1 державного акту на право власності на землю змінено не було: ця земельна ділянка відносилась в 2007 році до земель сільськогосподарського призначення (сінокос). Відповідно до ч.1 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішеннь органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Рішення про зміну категорії землі по вищевказаній земельній ділянці не приймалися. Згідно положеннь ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та прав користуватися земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноваженнь, визначних цим Кодексом або за результатами аукціону. Право власності на земельну дялінку посвідчується державним актом (ст. 126 Земельного кодексуУкраїни - редакція чинна на момент прийняття рішеннь), крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Порядок припинення прав на землю регулюється гл. 22 Земельного кодексу України перелік підстав припинення права влласності на земельну ділянку визначений ст. 140 Земельного кодексу України. Так, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за вдсутністю спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Указаний перелік є вичерпним.

Отже, на думку представника відповідача, порушеннь при прийнятті оспорюваних розпорядженнь і державного акту не було, так як на той час діяв п. 12 перехідних положеннь Земельного кодексу України, за яким до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів здійснюють відповідні органи виконавчої влади, якими є державні адміністрації.

Також представник відповідача посилається на те, що позивач пропустив без поважних причин строк зврнення до суду з даним позовом , оскільки ще при первісному розгляді судового провадження № 2-1704/10 та при прийнятті рішення Тячівським районним судом 07.10.2010 року позивачу було відомо про факт володіння та користування ОСОБА_4 земельною ділянкою, та більше того Тячівська місцева прокуратура була стороною по справі, і таким чином, саме із дати прйняття судового рішення у справі № 2-1704/10 з 07.10.2010 року почав спливати термін позовної давності на пред'явлення Тячівською місцевою прокуратурою відносно позовних вимог щодо вилучення та повернення земельної ділянки у державну вдласність.

Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав посилаючись на викладені в позовній заяві обставини і просить позов задоволити.

Представник ДП Мокрянське ЛМГ , в інтересах якого заявлено позов, в судовому засіданні позов підтримав і просить ухвалити рішення у відповідності до діючого законодавства.

Представники відповідачки ОСОБА_4 ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову заперечив посилаючись на те, що зазначена земельна ділянка передана ОСОБА_1 на законних підставах. Вказаний спір між сторонами уже розглядався у 2010 році і в задоволенні позову було відмовлено. На даний час на вказаній земельній ділянці вже побудовано будівлю для сільськогосподарських потреб, право власності на яку за відповідачкою зареєстровано в установленому порядку. А тому просить в задоволенні позову відмовити.

Представник Тячівської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, так як згідно до поданої письмової заяви просить розглянути справу у його відсутності, а тому суд в порядку ст. 169 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник відповідача ОСОБА_2 управління Держгокадастру у Закарпатській області в судове засідання не з'явився, так як згідно до поданої письмової заяви просить розглянути справу у його відсутності, а тому суд в порядку ст. 169 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст.. 81 ч.1 ЗК України, в редакції станом на 2006 рік, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки в тому числі шляхом приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування або безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Підстави та порядок набуття права на землю, а також порядок передачі земельних ділянок визначено у ст..ст. 116, 118 ЗК України.

Із зазначених норм випливає, що отримання земельної ділянки у власність або в користування супроводжується різними діями зацікавленої особи, прийняттям відповідних рішень органу виконавчої влади або місцевого самоврядування (щодо дачі згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки, про затвердження проекту відведення та про передачу земельної ділянки).

У відповідності до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації, якими є згідно до ст. 126 цього Кодексу державні акти.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів особи.

Як встановлено в судовому засіданні, на підставі розпорядження Тячівської районної державної адміністрації №662 від 11.12.2006 року, відповідачці ОСОБА_1 було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЗК №008972 від 29.12.2006 року на земельну ділянку площею 1,7956 га. для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Красна, урочище Бобрувка , Тячівського району, Закарпатської області( а.с. 114, 115, 150).

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 07.10.2010 року у справі № 2-1704/10 за позовом прокурора Тячівського району в інтересах держави в особі ДП Мокрянське ЛМГ до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасуваня вищевказаного державного акту на право приватної власності на землю в задоволенні позову відмовлено і вказане рішення є чинним( а.с.151-153).

На даний час на зазначеній земельній ділянці споруджено об'єкт нерухомого майна для сільськогосподарських потреб, який 4 лютого 2016 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і якому присвоєно відповідну адресу( а.с. 67, 155-167).

Згідно із частиною 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноваженнь та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 41 Конституці України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку , встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою стватті 353 цього Кодексу.

Згідно ст. 60 Цивільного поцесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і запереченнь, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами які, беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

А згідно до ч.3 і 4 цього Кодексу обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як встановлено в судовому засіданні рішенням Тячівського районного суду від 07.10.2010 року у справі за позовом прокурора Тячівського району в інтересах держави в особі ДП Мокрянське ЛМГ до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасуваня вищевказаного державного акту на право приватної власності на землю в задоволенні позову відмовлено і вказане рішення є чинним. Тобто правовстановлюючий документ, на підставі якого відповідачка ОСОБА_6 володіє земельною ділянкою є чинним і відповідно ця обставина не підлягає повторному доказуванню.

Не є підставними і посилання прокурора на розпорядження голови Тячівської райдержадміністрації від 11.10.2010 року № 735, за яким були визнаними недійсними і скасовані розпорядження голови Тячівської райдержадміністрації від 29.08.2006 року №421 Про надання дозволу на збір матеріалів та від 11.12.2006 року № 662 про затвердження матеріалів ( а.с. 27), оскільки дане розпорядження в подальшому скасоване згідно до постанови Тячівського районного суду від 28 жовтня 2010 року.

Також не є належно обгрунтованим і посилання прокурора як на доказ на постанову Тячівського районного суду від 23 липня 2010 року, за якою кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 за ст.. 364 ч.1 КК України закрито на підставі ст.. 11-1 КПК України, оскільки в даній постанові викладено тільки суть обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні певного злочину та не зазначено про його доведеність, а тому дана постанова не може бути використана як беззаперечний доказ , про який йдеться у ч. 4 ст. 61 ЦПК України.

Інших належних і допустимих доказів сторонами не наведено.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що в задоволенні позову Тячівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ДП Мокрянське ЛМГ до ОСОБА_1, Тячівської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області про повернення земельної ділянки лісового фонду у державну власність слід відмовити..

У зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору судові витрати в частині сплати судового збору слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 169, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 17, 81, 116, 118, 125, 126, 158 ЗК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову Тячівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ДП Мокрянське ЛМГ до ОСОБА_1, Тячівської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області про повернення земельної ділянки лісового фонду у державну власність відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий : М.М.Розман