Рішення

від 07.04.2009 по справі 20/127-19/140-13/343

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.04.2009 р. Справа № 20/127-19/140-1

За позовом Приватного підприємства "ОСОБА_1 телекомпанія "Візит", м.Кременчук,

до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Полтава,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 підприємство "Візит-сервіс", м.Кременчук

про визнання недійсним рішення

Суддя Босий В.П.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність від 25.01.2008р.

від відповідача: не з"явився

від третьої особи: не з"явився

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до вимог ст.85 ГПК України.

Обставини справи: Розглядається позовна заява про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №01/06-рш від 16.06.2006р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на законність і обґрунтованість прийнятого рішення.

Третя особа - ОСОБА_1 підприємство "Візит-сервіс" у письмових поясненнях позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу без участі представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Рішення Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.06.2006 року № 01/06-рш визнано, що :

- за результатами господарської діяльності за 2003, 2004, 2005 роки, ПП "ОСОБА_1 телекомпанія "Візит" та ПП "Візит-Сервіс" у складі єдиного суб'єкта господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг доступу до телепрограм (послуг аналогового кабельного телебачення), сегментом якого є підключення до власної кабельної телекомунікаційної мережі, в межах діючих телекомунікацій м. Кременчука;

- відповідний єдиний суб'єкт господарювання у складі ПП ОСОБА_1 телекомпанія Візит та Приватного підприємства Візит-Сервіс , діями щодо застосування різного розміру плати за підключення до кабельної телекомунікаційної, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктом другим статті 50, частиною першою статті 13, пунктом першим частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції , шляхом зловживання монопольним становищем на ринку надання послуг доступу до телепрограм (послуг аналогового кабельного телебачення), сегментом якого є підключення до власної телекомунікаційної мережі, у вигляді дій, що ущемляють інтереси споживача, шляхом встановлення таких цін придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- згаданий єдиний суб'єкт господарювання у складі ПП ОСОБА_1 телекомпанія Візит та ПП Візит-Сервіс , діями щодо застосування різного розміру плати за підключення до кабельної телекомунікаційної, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктом другим статті 50, частиною першою статті 13, пунктом другим частини другої статті 13 Закону України Про захист економічної конкуренції , шляхом зловживання монопольним становищем на ринку надання послуг доступу до телепрограм (послуг аналогового кабельного телебачення), сегментом якого є підключення до власної телекомунікаційної мережі, у вигляді застосування різних цін до рівнозначних угод з покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;

- за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 52 Закону України Про захист економічної конкуренції накласти на ПП ОСОБА_1 телекомпанію Візит штраф у розмірі 17 000 грн., що складає 0,37 % від обсягу реалізованої продукції, робіт, послуг за 2005 рік.

Відповідач у спірному рішенні зазначає, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 12 ЗУ Про захист економічної конкуренції , п. 1.З., 10.3. Методики ПП "ПТК "Візит" та ПП "Візит - сервіс" як єдиний суб'єкт за результатами господарської діяльності 2003, 2004, 2005 років, як єдиний суб'єкт господарювання, займає монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг доступу до телепрограм (послуг аналового кабельного телебачення), в межах власних діючих мереж м. Кременчука, з часткою 100 відсотків, оскільки не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання до цієї послуги.

Також, відповідачем встановлено, що усі підключення можливих абонентів до оптоволоконної мережі здійснювалися позивачем з розрахунку 303,30 грн. Телекомпанією не надано доказів того, що всі абоненти, які підключалися до оптоволоконної мережі Телекомпанії, потребували саме однієї марки модуля підсилення (TAL - 805 або TRE - 213) вартістю 168 грн., та наявності кабелю для облаштування підключення кабельної мережі, а саме в кількості 25 метрів; абоненти, яким здійснювалося підключення, знаходилися в різних умовах проживання; при такому підключенні була необхідність застосування різного обладнання, а тому в оспорюваному рішенні зроблено висновок про застосування різних цін та різних інших умов до рівнозначних угод на підключення абонентів до оптоволоконної мережі Телекомунікації; ціна підключення до кабельної телекомунікаційної мережі іншими операторами та провайдерами телекомунікаційних послуг у межах регіону Полтавської області складає від 10 до 30 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про телекомунікації" монопольний (домінуючий) оператор телекомунікацій - оператор, який відповідно до законодавства України займає монопольне (домінуюче) становище на ринку певних телекомунікаційних послуг на території держави чи певного регіону.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

Порядок визначення монопольного (домінуючого) становища передбачений у Методиці визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року N 49-р.

Згідно з пунктом 1.2 Методики об'єктами для визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб'єкти господарювання; групи суб'єктів господарювання - декілька суб'єктів господарювання, які діють на ринку в певних товарних територіальних (географічних) межах; обставини, які визначають на відповідному товарному ринку умови здійснення господарської діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт, а також умови придбання та використання зазначених товарів, робіт, послуг. Пунктом 2.1 Методики передбачено, що визначення монопольного (домінуючого становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії:

- встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання;

- складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;

- складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);

- визначення товарних меж ринку;

- визначення територіальних (географічних) меж ринку;

- встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку;

- визначення обсягів товару, який обертається на ринку;

- розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку;

- складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

- визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

- встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.

Таким чином, установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єктів аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку тощо на підставі інформації, що може бути використана для визначення монопольного (домінуючого становища.

За приписами пунктів 1.3, 6.1 Методики: територіальні (географічні) межі ринку - це територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їхніми частинами; територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної /групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним.

Згідно з п.6.1 "Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб"єктів господарювання на ринку", територіальні межі ринку певного товару визначаються шляхом установлення мінімальної території , за межами якої з точки зору споживача придбання товарів групи взаємозамінних товарів є неможливим або недоцільним.

Товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання інших..

В матеріалах справи відсутні документальні докази меж дослідження товарного ринку та щодо обладнання, яке використовується іншими операторами телекомунікаційних послуг.

Всупереч вказаній нормі права відповідач не визначив мінімальну територію, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи) є неможливим або недоцільним..

Також, відповідач при винесенні рішення не визначив розміри часток ринку, належні конкурентам. Відповідно до п.9 Методики відповідач повинен визначити потенційних конкурентів на ринку.

Крім того, відповідачем зазначено, що позивач працює в умовах фактичної відсутності систем колективного прийому та інших альтернативних джерел постачання послуги доступу до телепрограм.

Як вбачається з рішення на території м. Кременчука на ринку послуг доступу до телепрограм (послуг аналогового кабельного телебачення) діє товариство з обмеженою відповідальністю "Чумгак".

В судовому засіданні представники відповідача заявили, що вони не брали до уваги Техніко-Торгівельний Центр Електрон м. Кременчука, так як у цього підприємства відсутня ліцензія на ретрансляцію програм (передач) вітчизняних та іноземних телерадіоорганізацій.

Але, згідно рішення господарського суду м. Києва рішенням від 28.04.2004 p., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2004 р. визнано недійсним Положення про порядок ліцензування телерадіомовлення, затверджене рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 07.07.2003 р., в частині положень, які передбачають обов'язкове отримання організаціями кабельного телебачення ліцензії на ретрансляцію програм (передач) вітчизняних та іноземних телерадіоорганізацій.

Отже, відповідач при визначенні товарних меж ринку для встановлення монопольного (домінуючого) становища взагалі не прийняв до уваги діяльність суб'єкта господарювання на даному ринку послуг, а саме Техніко-Торгівельного Центру Електрон .

Також, відповідачем не взято до уваги, що на території м. Кременчука здійснюють діяльність з ретрансляції цифрової інформації за допомогою якою можна отримувати послугу з доступу до телепрограм через Інтернет і інші оператори, а саме: "Укртелеком", "С-Нет", "Сетілайт", Лінк", які надають аналогічні послуги.

При цьому, споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.

Разом з тим, споживач має можливість сам встановити антену для прийому телепрограм.

Крім цього, рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 02.03.2006 року видано ліцензію на цифровий радіозв'язок у багатоканальних розподільчих системах для передавання та ретрансляцію цифрової інформації, телевізійного зображення та передання звуку ТОВ "ЕС-Лайн"та ТОВ "Санком", де зазначено Полтавська область - регіон користування радіочастотним ресурсом.

В порушення п.6.1 Методики відповідач визначив територіальні межі ринку, зазначивши в рішенні, що на території м. Кременчука діє тільки ТОВ "Чумгак"без врахування вищевказаних суб'єктів господарювання.

Таким чином, враховуючи вказівки ВГСУ суд дослідив, що Телекомпанія зазнавала значної конкуренції в тих межах ринку, які визначено згідно з оспорюваним рішенням.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оспорюване рішення не є доведеним у частині визнання позивача таким, що займає монопольне становище.

Щодо обставин, того чи дійсно застосувала телерадіокомпанія різні ціни до рівнозначних угод з абонентами суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.

Відповідно до ч. 11 ст. 39 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» провайдер програмної послуги самостійно, виходячи з ринкового попиту, встановлює розмір абонентної плати за різні пакети програм та інші інформаційні послуги. Державному регулюванню підлягає виключно розмір абонентної плати за користування універсальною програмною послугою.

Із змісту ст. 66 Закону України «Про телекомунікації» вбачається, що тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами телекомунікацій самостійно, за винятком випадків, передбачених у частині другій цієї статті. Державному регулюванню шляхом встановлення граничних або фіксованих тарифів підлягають: тарифи на загальнодоступні послуги; тарифи на надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікацій, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг.

Згідно ч. 1 ст. 68 Закону України «Про телекомунікації» розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

Таким чином, встановлення позивачем розміру абонентної плати за різні пакети програм та інші послуги є його правом, а не зловживанням.

У спірному рішенні відповідачем визначено порушення у вигляді застосування позивачем різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.

Із матеріали справи вбачається, що позивачем застосовуються тарифи на підключення до кабельної телекомунікаційної мережі: 6,00 грн. пакет - 3 канали; 42,00 грн. пакет - 9 каналів; 72,00 грн. пакет - 25 каналів; 303,30 грн. підключення нових абонентів до нової оптоволоконної мережі.

Позивачем надавалась відповідачу калькуляція ціни (303,30 грн.) щодо підключення нових абонентів до нової оптоволоконної мережі (лист позивача за № 29 від 04.03.05 року т. 2 а.с. 59 - 63). Відповідачем не надавалась оцінка зазначеній калькуляції та не надано доказів, які б вказували на необґрунтованість цієї ціни.

В обґрунтування тарифів позивачем надавалися відповідачу копії накладних про закупівлю обладнання, копії технічних характеристик обладнання.

В той же час Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України в своєму рішенні не наводить доказів того, що встановлення визначених позивачем тарифів є необґрунтованим, та що їх неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Також слід зазначити, що відповідачем не було надано доказів того, що позивачем застосовуються різні ціни до рівнозначних угод з покупцями без об'єктивно виправданих причин.

Матеріали справи доводять обставини щодо підключення нових абонентів до нової оптоволоконної мережі за 303, 30 грн., що підтверджується наданими позивачем доказами, з яких вбачається, що в будинку № 53 по вулиці Пролетарській у м.Кременчуці, де проживає мешканка квартири № 37, були підключені нові абоненти, а саме квартира № 72 04.10.2004 року та квартира № 42 11.02.2004 року, які сплатили вартість підключення у сумі 303, 30 грн.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем того, що позивач реально застосовував різні ціни (чи різні інші умови) до рівнозначних угод з покупцями (абонентами) про підключення телекомунікаційної мережі кабельного телебачення. В зв"язку з чим, у відповідача були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.

Згідно ст.59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" неповне з"ясування обставин, які мають значення для справи і як визнано, є підставою, зокрема для скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України.

В зв"язку з викладеним суд дійшов висновку, що спірне рішення прийнято без врахування усіх обставин, що мають значення по справі., тому позовні вимоги про визнання даного рішення недійсним є правомірними та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №01/06-рш від 16.06.2006р.

3. Стягнути з Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м. Полтава, вул Зигіна, 1, ідентифікаційний код 21076316) на користь Приватного підприємства "ОСОБА_1 телекомпанія "Візит" (м. Кременчук, бульвар Пушкіна, 8, ідентифікаційний код 13932372)- 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Босий В.П.

Повний текст рішення підписано 13.04.2009р.