Постанова

від 20.10.2017 по справі 823/1502/17

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2017 року           справа № 823/1502/17

14 год. 10 хв.                                                                                                     м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі:

головуючого – судді Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Мельникової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Черкаській області до товариства з обмеженою відповідальністю “Екоформула” про стягнення податкового боргу,

УСТАНОВИВ:

           29.09.2017 у Черкаський окружний адміністративний суд звернулось Головне управління ДФС у Черкаській області (далі – позивач) з адміністративним позовом про стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих товариство з обмеженою відповідальністю “Екоформула” (далі – відповідач), на користь Державного бюджету через позивача податкового боргу з податку на додану вартість та акцизного податку на загальну суму 930760,90 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у добровільному порядку не сплатив вищевказані узгоджені зобов'язання.

Позивач просив розгляд справи проводити без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, заперечень на позов не надав, хоча повідомлений про час та місце судового розгляду справи в установленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши письмові докази в матеріалах справи, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідач зареєстрований як юридична особа з 13.11.2015 (код ЄДРПОУ 40120265). Згідно з інформацією у довідці позивача (а.с.62) має відкриті рахунки у банківських установах.

Суд встановив, що відповідач самостійно задекларував зобов'язання згідно з деклараціями:

з ПДВ від 19.09.2016 №9172408575 за серпень 2016 року у сумі 63969,00грн.;

з ПДВ від 20.10.2016 №9198052071 за вересень 2016 року у сумі 237212,00грн.;

з ПДВ від 20.01.2017 №9267533756 за грудень 2016 року у сумі 15570,00грн.;

з акцизного податку від 22.11.2016 №9224474480 за жовтень 2016 року у сумі 17728,00грн.;

з акцизного податку від 20.12.2016 №9224474480 за листопад 2016 року у сумі 2496,00грн.

П.54.1. ст.54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПК України) визначено, що сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою, у разі якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Грошове зобов'язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п.56.11 ст.56 ПК України).

Абз.1 п.57.1 статті 57 розділу II ПК України встановлено обов'язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За вимогами підп.14.1.175 п.14.1 статті 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнається податковим боргом.

Врахувавши викладене, суд дійшов висновку, що грошові зобов'язання, визначені вищевказаними деклараціями, є податковим боргом відповідача.

З письмових доказів у справі суд встановив, що на підставі акту від 15.11.2016 №2706/24-12-12-01 позивач прийняв ППР від 29.11.2016 №00197561201, яким до відповідача застосовано штраф у сумі 129016,15грн. за затримку реєстрації податкових накладних.

На підставі акту від 23.12.2016 №3067/24-12-12-01 позивач прийняв ППР від 17.01.2017 №0001101201, яким до відповідача застосовано штраф у сумі 170,00грн. за порушення термінів подання податкової декларації.

На підставі акту від 30.06.2017 №504/23-00-12-0506 позивач прийняв ППР від 31.07.2017 №0011791205, яким до відповідача застосовано штраф у сумі 169702,30грн. за затримку реєстрації податкових накладних.

На підставі акту від 19.10.2016 №2322/24-12-40-16/40120265 позивач прийняв ППР від 31.10.2016 №0001674000, яким до відповідача застосовано штраф у сумі 261848,46грн. за порушення терміну реєстрації акцизних накладних.

На підставі акту від 24.07.2017 №73/23-00-40/40120265 позивач прийняв ППР від 08.08.2017 №0000764003, яким до відповідача застосовано штраф у сумі 114846,27грн. за порушення терміну реєстрації акцизних накладних.

Право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки передбачене п.75.1 ст.71 ПК України.

Суд звернув увагу, що вищевказані ППР отримані відповідачем відповідно, що підтверджується даними копій рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень у матеріалах справи.

Відповідно до п.57.3. ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

П.56.1 ст.56 ПК України передбачає право платника оскаржити рішення, прийняті контролюючим органом (у т.ч. ППР) в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з вимогами п.56.1 ст.56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Підп.56.17.1. п.56.17. ст.56 ПК України встановлює, що процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

День закінчення процедури адміністративного оскарження на підставі абз.2 підп.56.17.5. п.56.17. ст.56 ПК України вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Оскільки докази оскарження у встановлений ПК України строк вищевказаних ППР відсутні, суд дійшов висновку про узгодженість визначених ними грошових зобов'язань.

Відповідно до підп.129.1.1. п.129.1. ст.129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Суд встановив, що відповідачу згідно з підп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України на вищевказану суму заборгованості з ПДВ нарахована пеня в сумі 1160,29грн. Крім того, відповідач частково сплатив вищезазначені узгоджені зобов'язання з ПДВ на суму 24315,00грн. Також станом на час узгодження вищевказаних зобов'язань відповідач мав переплату з ПДВ у сумі 15,00 грн. та з акцизного податку у розмірі 58642,57 грн.

Отже, його недоїмка з ПДВ та акцизного податку згідно з підставами позову становить 930760,90грн.

Відповідно до п.59.1. ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання позивач прийняв податкову вимогу форми “Ю” від 25.10.2016 №1646-17 на суму 63954,00грн. Вказана вимога отримана відповідачем 22.11.2016, що підтверджується даними копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.59). В установленому законом порядку відповідач її не оскаржив і до часу судового розгляду справи узгоджені зобов'язання у повному обсязі не сплатив, що підтверджується даними зворотного боку облікової картки.

Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

З даних зворотного боку облікових карток суд встановив, що податковий борг відповідача з часу прийняття податкової вимоги та до часу судового розгляду справи не переривався. Тому погашенню підлягає вся сума податкового боргу відповідача, у т.ч. яка виникла після прийняття податкової вимоги.

П.95.2. ст.95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Право органів доходів і зборів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачено підп.20.1.34 п.20.1. ст.20 ПК України.

Отже, суд вважає доведеним право заявника на примусове стягнення з банківських рахунків відповідача вищевказаного податкового боргу.

Суд також взяв до уваги діючу на час вирішення спору ч.4 ст.94 КАС України, якою передбачено, що у справах за позовами суб'єкта владних повноважень до фізичної чи юридичної особи судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому відсутні підстави для повернення позивачу сплаченого ним судового збору за подання цього позову.

Керуючись ст.ст.94, 95, 159 – 163, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Черкаській області задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих товариство з обмеженою відповідальністю “Екоформула” (19741, Черкаська обл., Золотоніський район, с.Вознесеньске, вул.Залізнична, буд.4/1; код ЄДРПОУ 40120265), на користь Державного бюджету України через Головне управління ДФС у Черкаській області (18002, Черкаська область, м. Черкаси вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 39392109) податковий борг з податку на додану вартість та акцизного податку в сумі 930760,90грн. (дев'ятсот тридцять тисяч сімсот шістдесят гривень 90коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копію постанови направити сторонам.

Суддя О.А. Рідзель

Постанова складена у повному обсязі 25.10.2017