Ухвала

від 02.10.2017 по справі 333/5667/17

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/5667/17

Провадження №2-н/333/342/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2017 року м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Круглікова А.В., розглянувши клопотання ОСББ Довіра про забезпечення заяви про видачу судового наказу по цивільній справі №333/5667/17 за заявою ОСББ Довіра про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ОСББ Довіра заборгованості в сумі 9277,60 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2017 року ОСББ Довіра звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із заявою про видачу судового наказу, в прохальній частині якої просив суд забезпечити вказану заяву шляхом накладення арешту на майно боржників.

Розглянувши клопотання заявника про забезпечення заяви, викладене в заяві про видачу судового наказу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно зі ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо цього інші зобов'язання; зупиненням продажу описаного майна, якщо подано позов про право власності на це майно або про виключення його з опису; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Відповідно до розяснень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суддею беруться до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Зокрема, такий вид забезпечення позову як арешт майна передбачає обмеження права власника майна на користування цим майном.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб'єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб'єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Так, розглянувши клопотання заявника про забезпечення заяви про видачу судового наказу судом встановлено, що заявником не конкретизовано, на яке саме майно боржників необхідно накласти арешт.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що боржники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приймають заходи щодо відчуження майна.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення заяви є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, а також не надання заявником доказів, які можуть свідчити про вчинення боржниками дій із реалізації майна чи підготовки до такої реалізації, суд дійшов висновку про відсутність, станом на час розгляду вказаного клопотання, правових підстав для забезпечення заяви про видачу судового наказу у справі № 333/5667/17. А тому, як наслідок, у задоволенні клопотання ОСББ Довіра про забезпечення заяви про видачу судового наказу судом відмовляється через недоведеність. Згідно з абзацом 3 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову за змістом ст. 293 ЦПК України окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову, а також про його скасування, проте ухвали про відмову у забезпеченні позову оскарженню не підлягають. Керуючись ст. ст. 151-153, 210 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСББ Довіра про забезпечення заяви про видачу судового наказу - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Круглікова