Рішення

від 26.10.2017 по справі 471/689/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №471/689/15-ц 26.10.2017 26.10.2017 26.10.2017

Провадження №22-ц/784/2105/17

Головуючий у першій інстанції-Скарницька І.Б.

Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

Категорія 39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Андрієнко Л.Д.,

за участю представника апелянта - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_2

на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 12 червня 2015 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_3

до ОСОБА_4

про визнання права власності на спадкове майно

У С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно.

Позивачка зазначала, що 31 березня 2013 року померла її мати ОСОБА_5. Після її смерті залишилось спадкове майно - земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8, 85 га, 0,25 га, 4, 74 га, 4, 28 га, та 0, 25 га., розташовані в межах території Сергіївської селищної ради Братського району Миколаївської області. Крім неї спадкоємцями першої черги є також діти померлої - ОСОБА_6, яка відмовилась від спадщини на користь позивачки, ОСОБА_2, який відмовився від прийняття спадщини, та ОСОБА_4

Посилаючись на відмову нотаріуса в оформленні свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, ОСОБА_3 просила визнати за нею право власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом.

До суду першої інстанції надійшла письмова заява від імені відповідача ОСОБА_4 про визнання позову в повному обсязі.

Інші спадкоємці до участі у справі не залучались.

Справу розглянуто у відсутності сторін.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 12 червня 2015 року позов задоволено. За ОСОБА_3 визнано право власності на п'ять земельних ділянок, які належали спадкодавцю ОСОБА_5

У серпні 2017 року з апеляційною скаргою на судове рішення звернувся ОСОБА_2 , в якій просив рішення суду скасувати. Апелянт посилався на те, що є спадкоємцем померлої матері ОСОБА_5, прийняв спадщину в установленому законом порядку, а рішенням суду його фактично позбавлено права на спадщину без залучення до участі у справі.

В судове засідання апеляційного суду позивачка ОСОБА_3, її представник та відповідач ОСОБА_4 не з'явились. ОСОБА_3 та її представник належно повідомлені про час та місце судового засідання (а.с. 146 - 149). За поясненнями представника ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_4 знає про апеляційний розгляд справи, не має намірів приймати особисту участь у судовому засіданні, бо наразі перебуває у зоні АТО. Відсутність відповідача за місцем реєстрації узгоджується з причиною повернення судових документів (а.с. 152). Справу розглянуто у відсутності сторін.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав встановленим, що позивачка ОСОБА_3 є спадкоємицею за законом після смерті матері ОСОБА_5 та є особою, яка прийняла спадщину, а інші спадкоємці - відповідач ОСОБА_4 (син) та ОСОБА_6 (донька) відмовились від прийняття спадщини. За такого суд дійшов висновку про набуття позивачкою права власності в порядку спадкування на все майно, зокрема земельні ділянки, що належали померлій.

Проте такого висновку суд першої інстанції дійшов без встановлення всіх суттєвих обставин справи та без дослідження матеріалів спадкової справи. Суд не встановив коло спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_5, не перевірив факт прийняття спадщини кожним із спадкоємців.

Внаслідок неповного з'ясування цих обставин суд не вирішив питання про те, чиї права порушуються вимогами позивачки та не залучив до участі у справі як відповідачів або третіх осіб.

Отже рішення суду першої інстанції не може вважатись законним та обґрунтованим, а тому і відповідним вимогам статті 213 ЦПК, що є підставою для його скасування.

Разом з тим, відповідно до статті 303 ЦПК апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції .

При цьому апеляційний суд не наділений правом залучати на стадії апеляційного провадження до участі у справі тих осіб, відносно яких суд першої інстанції вирішив питання про їх права та обов'язки. Відсутні повноваження апеляційної інстанції і на скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у листі за № 6-11 від 27 вересня 2010 року (вих. № 64628/0/13-10 від 1 жовтня 2010 року), у цьому разі апеляційний суд в залежності від конкретної справи має право вирішити спір так, щоб права цієї особи не були порушені, щоб вона мала право пред'явити окремий позов на загальних підставах, наприклад, якщо не залучено законного спадкоємця, рішення підлягає зміні з виключенням частки цієї особи.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з наступного.

Так, за правилами статей 1269,1270 ЦК спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, подав заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтва про право на спадщину видаються кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців (статті 1296,1297 ЦК).

Видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку проводиться на підставі документів, оформлених відповідно до статті 19 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , в тому числі, на підставі державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину спадкоємець може звернутись до суду за правилами позовного провадження (пункт 23 Постанови № 7 Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування ).

Одним із способів захисту майнового права за правилами позовного провадження є визнання права власності за правилами статті 392 ЦК, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Потреба у застосуванні такого способу виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджено відповідними доказами, не визнається іншими особами або ними оспорюється (пункт 37 Постанови № 5 Пленуму ВССУ від 7 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав ).

Отже, у разі втрати, пошкодження або відсутності правовстановлюючого документу на ім'я спадкодавця, та неможливістю у зв'язку з цим отримати свідоцтва про право на спадщину за законом, права спадкоємців можуть бути захищені в судовому порядку шляхом застосування правил статті 392 ЦК.

З матеріалів справи вбачається, що 31 березня 2013 року померла ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 36).

За життя ОСОБА_5 належали земельні ділянки:

-земельна ділянка загальною площею 9, 27 га, в тому числі земельна ділянка площею 4, 74 га з кадастровим номером 4821484600:01:000:0047; земельна ділянка площею 4, 28 га з кадастровим номером 4821484600:01:000:0292 та земельна ділянка площею 0, 25 га з кадастровий номер 4821484600:01:000:0344 в межах території Сергіївської сільради Братського району Миколаївської області для ведення сільськогосподарського виробництва. Зазначені ділянки належали ОСОБА_5 на підставі державного акту серії МК № 054000 від 9 лютого 2004 року виданого Братською райдержадміністрацією Миколаївської області згідно розпорядження від 21 жовтня 2003 року № 374-р, копія якого надана суду (а.с. 6), а також

-земельні ділянки загальною площею 9,1 га з кадастровими номерами 4821484600:01:000:0048 та 4821484600:01:000:0343 в межах території Сергіївської сільради Братського району Миколаївської області для ведення сільськогосподарського виробництва. Права на ці ділянки підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7 від 12 грудня 2011 року серії ВРО № 363772 (а.с. 7).

18 квітня 2013 року заведено спадкову справу №57/2013 після смерті ОСОБА_5 (а.с. 159,162).

З заявами про прийняття спадщини звернулись діти померлої: ОСОБА_3 (18 квітня 2013 року), ОСОБА_2 (3 липня 2013 року), ОСОБА_4 (29 вересня 2013 року) (а.с. 161, 163,165).

Донька померлої - ОСОБА_6 подала заяву про відмову від прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 (а.с.164).

Таким чином, спадкоємцями ОСОБА_5, які відповідно до вимог статті 1269 ЦК прийняли спадщину у встановлений законом спосіб шляхом подання заяви до нотаріальної контори, є її діти - ОСОБА_3. ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Частки кожного спадкоємця є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними (частина 1 статті 1278).

За правилами статей 1273,1274 ЦК спадкоємець за законом протягом строку для прийняття спадщини має право відмовитися від спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

У цьому випадку частка спадкоємця за законом, на користь якого відмовився інший спадкоємець, збільшується на частку, що мала належати останньому (пункт 25 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування ).

Отже, виходячи з кількості спадкоємців, які прийняли спадщину - ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, рівності їх часток та збільшення частки позивачки на частку, яка мала належати ОСОБА_6, частки спадкоємців у спадковому майні мають складати: ОСОБА_3 - ? частка ( ? + ? ), ОСОБА_2, - ? частка, ОСОБА_4 - ? частка.

Перешкодою для отримання спадкоємцями свідоцтв про право на спадщину за законом стала відсутність оригіналу Державного акту серії МК № 05400 від 9 лютого 2004 року(а.с.6), який було втрачено, а також відсутність державної реєстрації права ОСОБА_5, яке було засвідчене свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 12 грудня 2011 року

З цих підстав у видачі свідоцтв спадкоємцям, зокрема ОСОБА_3, відмовлено (а.с.13).

Таким чином, колегія суддів вважає доведеним право позивачки ОСОБА_3 на ? частку спадкового майна, що складається з п'яти земельних ділянок сільськогосподарського призначення у межах території Сергіїївської сільської ради.

У зв'язку з втратою оригіналу правовстановлюючого документу - Державного акту серії МК №054000, виданого 9 лютого 2004 року на ім'я ОСОБА_5, а також відсутністю державної реєстрації права власності, засвідченого свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 12 грудня 2011 року на ім'я ОСОБА_5, права позивачки можуть бути захищені шляхом застосування механізму, передбаченого статтею 392 ЦК щодо визнання права власності на ? частку спадкового майна.

Усунення зазначених перешкоди у інший спосіб, крім судового, діюче законодавство не передбачає.

Визначення частки ОСОБА_8 у спадковому майні не створює перешкод іншим спадкоємцям - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в подальшому захисті своїх прав на спадкове майно.

Таким чином, позов ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи правила статті 88 ЦПК щодо пропорційності розподілення судових витрат, яке може бути застосовано і до осіб, права яких були порушені судовим рішенням, а також виходячи з засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає доцільним відшкодувати судові витрати апелянта пропорційно задоволеним вимог позивачки. Оскільки її позов задоволено на половину, відшкодуванню ОСОБА_2 підлягають 1633,9 (3267,79 :2) грн. сплаченого ним судового збору.

Керуючись статтями 309,316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 12 червня 2015 року змінити, виклавши в наступній редакції.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 на:

- ? частку земельної ділянки площею 4, 74 га в межах території Сергіївської сільської ради Братського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4821484600:01:000:0047;

- ? частку земельної ділянки площею 4,28 га в межах території Сергіївської сільської ради Братського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4821484600:01:000:0292;

- ? частку земельної ділянки площею 0,25 га в межах території Сергіївської сільської ради Братського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4821484600:01:000:0344;

- ? частку земельної ділянки площею 8,85 га в межах території Сергіївської сільської ради Братського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4821484600:01:000:0048;

- ? частку земельної ділянки площею 0,25 га в межах території Сергіївської сільської ради Братського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4821484600:01:000:0343.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1633,9 грн. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: І.В.Лівінський

ОСОБА_9