Рішення

від 05.10.2017 по справі 183/2729/17

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/2729/17

№ 2/183/2164/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2017 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Шевченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новомосковської районної державної адміністрації, Орлівщинської сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області, про виділення в натурі частки земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новомосковської районної державної адміністрації, Орлівщинської сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області, в якому просить виділити їй в натурі 1,79 га, які складають 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 5,360 га, в межах згідно з планом, що розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 069224, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 12447 від 19 січня 2001 року, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлої 03 лютого 2003 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилаються на те, що на підставі рішення 18 сесії ХХІІІ скликання Орлівщинської сільської ради Новомосковського району № 112 від 12 грудня 2000 року, її матері ОСОБА_4 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 5, 360 га, в межах, згідно з планом, що розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району, та була передана для ведення товарного сільського господарського виробництва. Право власності ОСОБА_4 підтверджувалося Державним актом серії І-ДП 069224, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 12447 від 19.01.2001 року.

03 лютого 2003 року її матір ОСОБА_4 померла, вона та її брати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняли спадщину, отримали свідоцтва про право на спадщину. 18 листопада 2003 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5 на ім'я позивача видане свідоцтво про право на спадщину за законом, у відповідності до якого вона набула право власності на 1/3 частину земельної ділянки, що належала померлій ОСОБА_4, площею 5, 360 га, в межах, згідно з планом, що розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району та була передана для ведення товарного сільського господарського виробництва, на підставі Державного акту серії І-ДП 069224, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 12447 від 19.01.2001 року.

26 квітня 2017 року позивач звернулася до державного реєстратора Новомосковської районної державної адміністрації з заявою про здійснення державної реєстрації 1/3 частини земельної ділянки, однак 03 травня 2017 року державним реєстратором відмовлено у здійснені державної реєстрації права власності, оскільки в свідоцтві про право на спадщину, виданого на її ім'я та в інших документах містяться відмінності, а саме: свідоцтво про право на спадщину видане на 1/3 частку земельної ділянки загальною площею 5,36 га., однак за іншими спадкоємцями, а саме за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 1,78 га, за ОСОБА_3 зареєстроване право власності на земельну ділянку 1,79 га.

Отже, зареєстроване відповідачами право власності на 2/3 частки земельної ділянки загальною площею 5,36 га, розміри яких різняться між собою (1,78 га та 1,79 га), і відповідно не складають ідеальну 1/3 частку кожного зі спадкоємців, а також відсутність їх згоди на здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку позивача площею 1,79 га, змусило її звернутися до суду з зазначеним позовом.

В судовому засіданні позивач свій позов підтримала, просить задовольнити у повному обсязі, надавши пояснення про те, що нею виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, загальна площа земельної ділянки, яку вона просить виділити складає 1,79 га, в подальшому позивач надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 не заперечував проти виділення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,79 га., пояснивши, що при отриманні ним державного акту про право власності на земельну ділянку та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки одразу після отримання свідоцтва про право на спадщину, він погодився на зменшення своєї ідеальної частки.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома.

Представник Новомосковської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома.

Представник Орлівщинської сільської ради Новомосковського району та Управління Держгеокадастру в Новомосковському районі Дніпропетровської області звернулися до суду з заявою про розгляд справи у їх відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, білий ОСОБА_6, в рівних частках, після смерті ОСОБА_4 успадкували земельну ділянку площею 5,360 га, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, що належав померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю І-ДП № 069224, виданого 19.01.2001 року Орлівщинською сільською радою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 12447 (а.с. 8), про що свідчить свідоцтво про право на спадщину, видане 18 листопада 2003 року ОСОБА_5, державним нотаріусом Новомосковської районної державної адміністрації (а.с. 9).

Суду надано з Державного Земельного кадастру, у відповідності до якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснили державну реєстрацію права власності на свої частки земельної ділянки, про що також не заперечував в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2.

У відповідності до ч.1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Частиною 3 ст. 364 ЦК України передбачено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Маючи намір на виділення своєї частки в натурі позивач виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, площа земельної ділянки, на яку їй дозволено виготовлення технічної документації складає 1,79 га, присвоєно кадастровий номер земельної ділянки 1223285000:01:017:0010.

Рішенням державного реєстратора позивачу відмовлено у здійсненні державної реєстрації права власності на виділену в натурі земельну ділянку, оскільки в представлених нею документах містяться відмінності (а.с. 4).

У відповідності до вимог ст. 367 ЦК України та ст. 88 ЗК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними, договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

В даному випадку склалася ситуація, при якій між співвласниками фактично виконані всі дії поділу земельної ділянки в натурі, однак здійснення державної реєстрації поділу без спільної згоди не можливе, оскільки в рівних частках не можливий поділ земельної ділянки, площа якої визначена 5,36 га.

При таких обставинах, один зі співвласників - ОСОБА_2, погодився на зменшення розміру своєї земельної ділянки та зареєстрував своє право у встановленому законом порядку, а позивач позбавлена можливості здійснити державну реєстрацію прав власності на виділену в натурі частку через відсутність спільної згоди всіх співаників спільної часткової власності.

У відповідності до ч.1 ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Відсутність письмової згоди всіх співвласників на виділ земельної частки позивача в натурі порушує її прав вільно розпоряджатися своєю часткою земельної ділянки, а тому суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

При цьому суд вважає, що таке виділення земельної ділянки в натурі на якому наполягає позивач, не порушує право інших співвласників, оскільки частка ОСОБА_2 була зменшена за його згодою при здійсненні державної реєстрації права власності на спадкове майно, а частка ОСОБА_3 є рівнозначною частці білої ОСОБА_7.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 364-368 ЦК України, 88 ЗК України, ст.ст. 10, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Виділити в натурі ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,79 га., яка складає 1/3 частку земельної ділянки площею 5,360 га, в межах згідно з планом, розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право приватної власності на землю, серії І-ДП № 069224, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 12447 від 19 січня 2001 року, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлої 03 лютого 2003 року.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд в десятиденний термін після його проголошення.

Суддя Сорока О.В.