Рішення

від 02.03.2012 по справі 2-125/12

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Лисичанський міський суд Луганської області

м. Лисичанськ, вул. Штейгерська, 38, 93100, (06451) 7-30-92

Справа №2-125/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2012 року м.Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Горбатенко О.В.,

при секретарі: Литвиненко Л.О.,

за участю позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка - ОСОБА_1 звернулась до Лисичанського міського суду в інтересах малолітньої ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просила стягнути з відповідачки на свою користь відшкодування завданої матеріальної шкоди в сумі 300 грн., відшкодування моральної шкоди 3000 грн., судові витрати в сумі 8,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн., посилаючись на наступне.

25 липня 2011 року о 20 годині 00 хвилин, на території парку на площі ім. Леніна міста Лисичанська, собака без породи, що належить відповідачці ОСОБА_3, яка була без повідка та намордника, вкусила неповнолітню дочку позивачки ОСОБА_4 В,К., чим заподіяла їй тілесні ушкодження. 26 липня 2011 року позивачка разом з дочкою звернулась на прийом до лікаря-хірурга міської дитячої лікарні поліклініки № 2 в м. Лисичанську зі скаргами на укушену рану в області лівої гомілки. Дитині було зроблено оперативне втручання - розтин гнійника під місцевим обезболюванням та призначено лікування. Після чого з 26.07.2011 року по 28.07.2011 року вона знаходиться на амбулаторному лікуванні в дитячому хірургічному кабінеті з діагнозом: "укушені рани в області лівої гомілки". 28.07.2011 року позивачка звернулась в Лисичанський МВ УМВС України з письмовою завою про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності. За даним фактом була проведена перевірка ДІМ Лисичанського МВ УМВС ОСОБА_5 Відносно відповідачки було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 154 КУпАП та направлено матеріал до суду. Постановою від 18.08.2011 року Лисичанського міського суду Луганської області піддано відповідачку за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 51 гривня з конфіскацією собаки без породи, чорно-білого кольору, по кличці "Дружок", який належить відповідачці. Дії відповідача привели до ушкодження здоров'я дитини позивачки. На її лікування, та проведення оперативного втручання, позивачкою були придбані лікарські препарати і медикаменти, на які збереглися рецепти, виписані лікарем на суму 300 грн. Крім матеріального збитку позивачці завдано моральної шкоди, як полягає у фізичних та душевних стражданнях, які позивачка зазнала у зв'язку з пошкодженням здоров'я її дитини. Вона турбується з приводу психологічного стану дитини, оскільки вона боїться будь-яких собак, після того, як її покусала собака відповідачки, боїться знаходитись одна на вулиці. Відповідачка обіцяла сплатити за лікування дитини добровільно, але потім відмовилась, навпаки вчинила сварку в лікарні. Позивачка оцінює моральну шкоду в сумі 3000 грн., виходячи з тих негативних наслідків, які настали в результаті пошкодження здоров'я її дитини.

Враховуючи вищевказане позивачка була вимушена звернутися до суду з даним позовом.

В ході судового засідання представник позивача ОСОБА_2 уточнила позовні вимоги, просила стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_1 відшкодування завданої матеріальної шкоди в сумі 300 грн., відшкодування

моральної шкоди 3000 грн., судові витрати в сумі 8,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн., а також витрати на юридичну допомогу в сумі 300 грн. Додатково пояснила, що дійсно дитину ОСОБА_1 укусила собака відповідачки, у зв'язку з чим неповнолітня дитини позивачки знаходилась на лікарняному, приймала антибіотики. У зв'язка з цим позивачка понесла моральну шкоду, її донька боїться собак, боїться залишатись сама, позивачка з цього приводу душевно переживає. Відносно ОСОБА_3 було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, в якій вказано, що відповідачка свою провину визнала. Відповідачка обіцяла дати гроші позивачці на лікування дитини добровільно, але не дала. Квитанцій на придбання ліків немає, але є в матеріалах справи виписки з амбулаторної карти.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнений позов підтримала, додатково пояснила, що гуляла в парку на площі ім. Леніна з дітьми, там сиділа відповідачка з собакою, потім собака відповідачки укусила доньку позивачки ОСОБА_4. Після укусу собаки позивачка перемотала ногу доньки платком, та вдома промила рану милом. Наступного дня вона пішла з донькою в лікарню, оскільки в рані була кров. В лікарні доньці чистили рану, призначили приймати антибіотики, ходити до лікарні на перев'язки. Коли розмовляла з відповідачкою, вона сказала що все визнає, що сплатить гроші за лікування, але наступного дня відмовилась. Потім позивачка звернулась до міліції з заявою про притягнення до відповідальності відповідачку ОСОБА_3. Просила стягнути з відповідачки моральну шкоду в сумі 3000 грн., яка полягає в тому, що позивачка пережила моральні страждання, її дочка відчувала біль, її дитина тепер боїться собак, та у зв'язку з тим що після укусу собаки було спричинено шкоду здоров'ю дитини. Чеків на придбання ліків у неї не залишилось.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні уточнений позов не визнала. Пояснила, що вона інвалід 3 групи. Дитина сама підійшла до собаки, як собака укусила дитину вона не бачила.0 20 годині до неї прийшла мати позивачки та сказала, що вони викликають швидку допомогу. Наступного дня вона сама відвела собаку до ветлікарні, щоб зареєструвати укус. Моральну шкоду не визнала, оскільки вважає, що позивачка не переживала. Вона хотіла дати позивачці на лікування 200 грн., але відповідачка відмовилась дати їй розписку за отримані гроші, оплачувати лікування вона позивачці не обіцяла. До дитячої лікарні вона зверталась для того, щоб дізнатись про стан здоров'я дитини. Просила у задоволенні позову відмовити.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила що є лікарем-хірургом дитячої лікарні. Позивачка звернулась до неї в липні 2011 року з дитиною ОСОБА_4, зі скаргою на рану на задній поверхні гомілки, на гомілці були ознаки загоєння, почервоніння, у дитини була температура 37,5. Позивачка пояснила, що її дитину укусила собака. Вона ці данні занесла до журналу, записала в медичну карту дитини та повідомила про укус ветлікарню. Потім відвела дитину до перев'язочної, у ОСОБА_4 була глибока рана, вона впевнена, що укус був кликом собаки, рану чистила від гною, дренування рани робила 2-3 рази. Для обробки рани, позивачка купувала ліки сама та приносила їй, безкоштовних ліків в лікарні немає. Вона лікувала дитину позивачки до повного ви здоровлення 10-14 днів. При таких укусах дитина отримує стрес, відчуває біль. Рани від укусу собаки самі не заживають їх необхідно лікувати. Відповідачка до неї приходила та казала, що дитини поцарапала ногу об гілку. Раніше вона позивачку та відповідачку не знала. Процедури які проводились дитині позивачки дуже болючі, під час лікування дитини, позивачка знаходилась біля перев'язочної, та дуже переживала за доньку, яка кричала від болю.

Суд дослідив письмові докази: квитанції /а.с.1,2/, копія паспорта позивача /а.с.6/, копія свідоцтва про народження /а.с.8/, копія свідоцтва про розірвання шлюбу /а.с.9/, копія листа /а. с. 10/, виписка /а.с.11/. копія довідки /а.с.12/, рецепт /а.с.13,14/, копія постанови /а.с.15/, договір /а.с.27/, копія свідоцтва /а.с.28/.

Суд дослідив адміністративну справу № 3-2342/2011 відносно ОСОБА_3 за порушення ч. 2 ст. 154 КУпАП: протокол про адміністративне правопорушення /а.с.1-3/, висновок /а.с.4/, рапорт /а.с.5/, заява /а.с.6/, пояснення /а.с.7,8/, копія довідки /а.с.9,10/, пояснення /а. с. 11/, копія паспорта /а.с.12/, постанова /а.с.14/, розписка /а.с.15/, квитанція /а.с.16/.

Вислухавши пояснення позивачки, представника позивачки, відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що уточнений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В судовому засіданні було встановлено, що 25 липня 2011 року о 20 годині 00 хвилин, на території парку ім. Леніна міста Лисичанська, собака без породи, що належить відповідачці ОСОБА_3 Л.1., яка була без повідка та намордника, вкусила неповнолітню ОСОБА_4, чим заподіяла їй тілесні ушкодження.

26 липня 2011 року позивачка ОСОБА_1 разом з дочкою ОСОБА_4 звернулась на прийом до лікаря-хірурга міської дитячої лікарні поліклініки № 2 в м. Лисичанську зі скаргами на укушену рану в області лівої гомілки, про що свідчать довідка міської дитячої лікарні № 2 /а.с.11/.

Як вбачається з медичної довідки, ОСОБА_4 знаходилась на амбулаторному лікуванні в дитячому хірургічному кабінеті з 26.07.2011 року з діагнозом "укушенные раны в области левой икроножной мышцы" /а.с.12/.

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 18 серпня 2011 року ОСОБА_3 піддано за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 154 КУпАП адміністративному стягненню у вигляді штрафу в сумі 51 гривня /а.с.15/. Як вбачається з постанови відповідачка свою провину у скоєнні адміністративного правопорушення визнала.

Позивачка просить стягнути з відповідачки в якості відшкодування матеріальної шкоди витрати на придбання ліків та медичних препаратів, але як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивачки, що чеків в підтвердження придбання ліків у неї немає, крім того відповідачка в своїх поясненнях заперечує проти придбання позивачкою ліків за свої кошти.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що вимога позивачки стосовно стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 300 грн., є необґрунтованою, оскільки позивачем не надано доказів придбання ліків на вказану суму, у зв'язку з чим вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 300 грн. в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала внаслідок із протиправною поведінкою проти неї.

Згідно із п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з подальшими змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Стосовно посилань позивачки на те, що їй було заподіяно моральну шкоду незаконними діями відповідачки, яка виразилась в душевних хвилюваннях за здоров'я та психологічний стан своєї дитини, то такі посилання можуть бути прийняті судом, бо позивачкою було надано достатньо переконливих доказів про вищевказані факти, а також про те, що внаслідок них позивачка зазнала моральних страждань. Крім того, з медичних документів про стан здоров'я доньки позивачки, наданих суду, вбачається, що здоров'я її доньки було погіршено саме через дії відповідача.

Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування моральної шкоди судом, враховуються вказані обставини.

Разом з тим, беручи до уваги, розмір матеріальної шкоди, того, що від дій відповідача не настало тяжких наслідків, і враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди, заявлений позивачем у сумі 3000 гривень є завищеним і вважає за можливе задовольнити дану вимогу частково, у сумі 1000 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Беручи до уваги, що позивачка понесла судові витрати, які складаються зі сплати судового збору, а також витрати за надання юридичної допомоги, щодо стягнення яких, нею було поставлено перед судом, а також враховуючи те, що у задоволенні позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди відмовлено у повному обсязі, суд вважає, що, дана вимога в частині стягнення судових витрат, підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати понесені позивачкою підтверджуються: квитанцією № 53/80 від 14.10.2011 року про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 гривень /а.с.2/; квитанцією № 64/70 від 18.10.2011 року про сплату судового збору в розмірі 8 гривень 50 копійок ,/а. с. 3/, довідкою про сплату витрат на надання юридичної допомоги в розмірі 300 гривень /а.с.34/.

Таким чином з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 4 гривні 25 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 60 гривень та витрати на надання юридичної допомоги в розмірі 150 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Уточнений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 (одна тисяча) грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 4 (чотири) грн. 25 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 60 (шістдесят) грн. та витрати на юридичну допомогу в сумі 150 (сто п'ятдесят) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду апеляційної скарги у десятиденний строк з моменту його з проголошення.

Суддя: