Постанова

від 16.11.2011 по справі 13359/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" листопада 2011 р. № 2-а-13359/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання М'ясникова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван"

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ТОВ Караван , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м. Харкова у якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова: - №0000752307 від 22.09.2011р. згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 72921,0грн., з яких за основним платежем - 58337,0грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14584,0грн.; - №0000772307 від 22.09.2011р., згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 58336,0 грн., з яких за основним платежем - 46669грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11667,0грн.; - №0000792307 від 22.09.2011р., згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників на суму 50646,66 грн., з яких за основним платежем - 40517,33грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10129,33грн.; - №0000782307 від 22.09.2011р., згідно якого до підприємства застосовано суму штрафних (фінансових) санкції в розмірі 270115,55грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що при винесенні оскаржуваного повідомлення-рішення відповідач керувався помилковими висновками, зробленими під час проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ Караван , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Бест-Консалт за період 01.01.2010р. по 31.12.10р., зафіксованими в акті перевірки №3178/23-3/31165672 від 09.09.2011р. На даний акт позивачем подано заперечення, які відповідачем розглянуто та відхилено. Вважав, що податкові повідомлення рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова прийняти відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю не законними і підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з'явився та підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та також пояснив, що відповідачем зменшений податок на додану вартість за отримані товари (послуги) від ТОВ Бест-Консалт . Однак, сума податку на додану вартість була задекларована на підставі податкової накладної отриманої від контрагента, який на час виписки податкової накладної був зареєстровані платником податку на додану вартість. Товар (послуги) були отримані позивачем, сплачені відповідно до квитанцій до прибуткових касових ордерів та використані в господарської діяльності. Також не погоджується з висновком перевірки в частини заниження податку на прибуток на суму 58337 грн., зазначає, що до складу валових витрат правомірно були віднесені суми сплачені ТОВ Бест-Консалт за поставлений товар та послуги, на підставі факту оплати та оприбуткування. Також не погоджується з висновком перевірки щодо заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 36872,3 грн., пояснюючи що кошти які отримував ОСОБА_1 з каси підприємства були направлені на сплату ТОВ Бест-Консалт за поставлені товари та послуги, що підтверджують квитанції до прибуткових касових ордерів. Також заперечує щодо встановлення порушення ведення касових операцій на загальну суму 270115,55грн., зазначаючи, що проведені розрахункові операції готівкою були оформлені належними підтверджуючим документами.

Представники відповідача, в судове засідання з'явився та проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість. У запереченнях на позов зазначає, що позивачем були порушені вимоги ч.1 ст. 203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів між ТОВ Караван та ТОВ Бест-Консалт які не спрямовані на настання правових наслідків; п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2. ст. 5 ЗУ Про оподаткування прибутку підприємств , занижено суму податку на прибуток у 3 кварталі 2010р. у сумі 58337грн.; п.7.3, п.7.4 ст. 7 ЗУ Про податок на додану вартість безпідставно внесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за липень 2010р. у сумі 46669грн.; п.п . 4.2.9 г п.4.2 ст. 4 ЗУ Про податок з доходів фізичних осіб чим занижено податок з доходів фізичних осіб за липень-жовтень 2010р. у сумі 36872,3 грн.; п.2.11 Постанови Правління Національного Банку України Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України , щодо проведення розрахункових операцій готівкою на загальну суму 270115,55грн. без підтверджуючих документів. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ Караван , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Бест-Консалт за період 01.01.2010р. по 31.12.10р.

За підсумками перевірки був складений акт перевірки за №3178/23-3/31165672 від 09.09.2011р.

Згідно висновків акту перевірки, встановлені порушення позивачем вимог: ч.1 ст. 203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів між ТОВ Караван та ТОВ Бест-Консалт які не спрямовані на настання правових наслідків; п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2. ст. 5 ЗУ Про оподаткування прибутку підприємств , занижено суму податку на прибуток у 3 кварталі 2010р. у сумі 58337грн.; п.7.3, п.7.4 ст. 7 ЗУ Про податок на додану вартість безпідставно внесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за липень 2010р. у сумі 46669грн.; п.п . 4.2.9 г п.4.2 ст. 4 ЗУ Про податок з доходів фізичних осіб чим занижено податок з доходів фізичних осіб за липень-жовтень 2010р. у сумі 36872,3 грн.; п.2.11 Постанови Правління Національного Банку України Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України , щодо проведення розрахункових операцій готівкою на загальну суму 270115,55грн. без підтверджуючих документів.

У п'ятиденний строк, а саме: 14.09.11р. ТОВ Караван подало заперечення на акт перевірки №3178/23-3/31165672 від 09.09.2011р.

Листом від 19.09.11р. №18877/10/23-516 податковий орган відмовив в задоволенні заперечень на зазначений вище акт перевірки.

На підставі акту перевірки керівником ДПІ у Київському районі м. Харкова були прийняти податкові повідомлення - рішення:

- №0000752307 від 22.09.2011р. згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 72921,0грн., з яких за основним платежем - 58337,0грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14584,0грн.

- №0000772307 від 22.09.2011р., згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 58336,0 грн., з яких за основним платежем - 46669грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11667,0грн.

- №0000792307 від 22.09.2011р., згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників на суму 50646,66 грн., з яких за основним платежем - 40517,33грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10129,33грн.

- №0000782307 від 22.09.2011р., згідно якого до підприємства застосовано суму штрафних (фінансових) санкції в розмірі 270115,55грн.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення рішення №0000772307 від 22.09.2011р., стосовно донарахування податку на додану вартість на суму 58336,0 грн.

Судом встановлено та вказаний факт не заперечувався відповідачем по справі, що ТОВ Бест - Консалт поставив позивачу ТМЦ за номенклатурою кинза , мука, соєвий білок, паста томатна, горіх мускатний, ароматизатори та інше, на підставі договору №б/н від 01.07.10р. на поставку товару та відповідно до видаткових накладних №020710 від 02.07.10р. на суму 32550,0грн., №020810 від 02.07.10р. на суму 17972,45грн., №020910 від 02.07.10р. на суму 8303,12грн.

Придбана продукція (приправи, ароматизатори) була доставлена на складське приміщення за адресою: Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, вул. Кооперативна, №1-А. Зазначене нежитлове приміщення належить ТОВ Караван на праві приватної власності відповідно до договору купівлі-продажу.

Перевезення товару відбувалося власними силами. Так згідно штатного розкладу, у штаті підприємства знаходиться водій ОСОБА_2, з яким укладений договір про матеріальну відповідальність, на балансі у позивача знаходиться вантажний автомобіль ГАЗ. 01.07.10р. ОСОБА_2 був командирований у м. Києва до ТОВ Бест-Консалт у відрядження для доставки сировини, про що свідчить командировочне посвідчення та був виписаний подорожний лист №487490 від 02.07.10р. Також була складена товарно-транспортна накладна від 02.07.10р.

Придбаний товар був оприбуткований на ТОВ Караван , згідно рахунку: 201 ТМЦ.

Позивач у повному обсязі розрахувався з ТОВ Бест-Консалт за поставлений товар, у розмірі 58825,57грн., про що свідчать квитанції до прибуткових касових ордерів.

Придбані ТМЦ у ТОВ Бест-Консалт , були використані в господарської діяльності ТОВ Караван шляхом переробці, пакетування та наступного продажу іншим покупцям.

Так, ТОВ Караван був укладений договір з ТОВ Каракум від 06.09.05р. (був пролонгований до 31.12.10р.) на виготовлення продукції з давальницької сировини. Отримавши від ТОВ Бест-Консалт сировину (ароматизаторі, барбарис, ваніль, гвоздику, кинзу , укріп та інше), передав її ТОВ Каракум для виготовлення продуктів харчування, про що 03.07.10р. був складений акт про передачу давальницьких матеріалів. В той час, ТОВ Каракум передавав замовнику вже готові для вживання вироби (желе, киселі, приправи, супи), про що наприкінці місяця складався акт прийому - передачі готових виробів, а також додавався перелік використаних матеріалів.

Отримані в результаті переробки сировини шнекові та балаклейні товари (супи швидкого приготування, киселі, желе, добавки и т.д.) були в наступному реалізовані основним покупцям ТОВ Тіно , ТОВ Укр-Трейд , ТО ЛДС , ТОВ Траймтред що підтверджується договорами, видатковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ, податковими накладними та платіжними документами.

Також, між ТОВ Караван та ТОВ Бест-Консалт був укладений договір про надання послуг від 20.05.10р., згідно до умов якого виконавець (ТОВ Бест-Консалт ) зобов'язується до 15.07.10р. надавати за плату наступні послуги: визначення ціни на експортований товар, а Замовник (ТОВ Караван ) зобов'язується оплачувати надані послуги.

02.07.10р. був складений акт здачі-прийняття послуг (визначення ціни на експортований товар) №100702 на суму 221189,98грн. (в т.ч. НДС 36865,0грн.). Разом з актом виконавцем був наданій письмовий звіт про виконану роботу.

Надані послуги були в повному обсязі сплачені ТОВ Караван , про що свідчать квитанції до прибуткових касових ордерів.

ТОВ Бест-Консалт була виписана податкова накладна №20898 від 02.07.10р. на суму 280015, 55грн. (в т.ч. ПДВ-46669,26грн.).

Суд зазначає, що відповідно до п.п . 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , податкова накладна повинна містити: порядковий номер, дату виписки, назву юридичної особи, податковий номер, місцезнаходження юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опись (номенклатуру) товарів (робіт) та їх обсяг та ціну поставки.

Відповідно до п.п7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України Про податок на додану вартість .

Стаття 9 Закону України Про податок на додану вартість передбачає реєстрацію осіб як платників податку на додану вартість податковим органами.

Згідно п.п . 7.2.6 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість №168/97-вр від 03.04.1997 р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів , не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями.

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд зазначає, що посилання відповідача на те, що ТОВ Бест-Консалт не знаходиться за юридичною адресою не підтверджується жодним документом.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру від 02.11.11р., ТОВ Бест-Консалт зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, код ЄДРПОУ 37101347, підприємство знаходиться за юридичною адресою: 01010, м. Київ, вул. Аніщенка , буд.3, стан юридичної особи -зареєстроване.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Відповідно ч.1, ч.2 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

ТОВ Бест-Консалт знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва та зареєстровано в якості платника податку на додану вартість, про що видано свідоцтво №100283883.

Отримані від ТОВ Бест-Консалт товари та послуги були в повному обсязі сплачені ТОВ Караван , про що свідчать квитанції до прибуткових касових ордерів, які є належним розрахунковим документом, відповідно до Постанови правління Національного банку України від 15.12.04р. №637 Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України , зареєстрована в Міністерстві Юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкова накладна №20898 від 02.07.10р. складена та видана ТОВ Бест-Консалт на адресу позивача відповідає вимогам чинного законодавства та суми податку на додану вартість вказані у неї в розмірі 46669,26грн. ТОВ Караван правомірно віднесло до складу податкового кредиту.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення рішення №0000752307 від 22.09.2011р. щодо збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 72921,0грн..

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Фрунзенському районі встановлене порушення вимог Закону України Про оподаткування прибутку підприємств з боку позивача, оскільки до складу валових витрат ним були віднесені суми витрат по придбанню ТМЦ та послуг від ТОВ Бест-Консалт на загальну суму 58337грн., угоди з яким визнані нікчемними.

Суд зазначає, що відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати), це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5,3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств не дозволяється віднесення до складу валових витрат не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Виходячи з аналізу вище зазначених положень Закону суд приходить до висновку, що для включення сум до витрат, достатній лише зв'язок придбаних послуг з господарської діяльністю підприємця та наявність відповідних розрахункових документів, підтверджуючих сплату сум.

Як вбачається з матеріалів справи, позовної заяви та наданих позивачем суду документів -договорів, податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, квитанцій до прибуткових касових ордерів, ТОВ Караван отримав від ТОВ Бест-Консалт товарно-матеріальні цінності (укріп, гвоздику, лук, ароматизатори та інше).

У наступному придбані товари, за допомогою послуг ТОВ Каракум були перероблені в готову продукцію швидкого виготовлення (супи, желе, киселі) та реалізовані іншим покупцям, відповідно договорів, видаткових накладних, податкових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ та платіжних документів.

Також ТОВ Бест-Консалт надав позивачу послугу -визначення ціни на експортований товар. Письмовий звіт про виконану роботу був переданий замовнику разом з актом здачі-прийняття послуг від 02.07.10 року. Дана послуга були обсязі оплачена згідно квитанцій до прибуткових ордерів.

ТОВ Караван займається оптовою торгівлею прянощами, харчовими продуктами, виробництвом харчових продуктів та інше. ТОВ Бест-Консалт були надані послуги по визначення ціни на продукцію позивача у разі експорту за межі України. Так виконавцем був наданій звіт, у якому наведені певні конкретні ціни на товар ТОВ Караван (супи, киселі, желе, приправи), які ТОВ Бест-Консалт рекомендувало примінити у разі поставки у Росію, Казахстан та Молдову, з урахуванням існуючої конкуренції, зайнятості ринка аналогічними товарами та ціновою політикою на них.

Отримавши інформацію про ціни, які слід застосувати при здійсненні експортної торгівлі, позивач використував ці відомості та до кінця 2010 року були здійснені поставки у Росію, Казахстан та Молдову продукції яка виготовлена ТОВ Караван саме по цінам вказаним у звіті ТОВ Бест-Консалт , про що свідчать вантажно-митні декларації, виписки з банківського рахунку.

У п 1.2 глави 1 Постанови правління Національного банку України від 15.12.04р. №637, зареєстрована в Міністерстві Юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320, Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України , визначено ряд понять: - касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

- касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку;

Відповідно п. 2.6. Постанови НБУ, оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Згідно глави 3 Постанови НБУ, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що видані ТОВ Бест-Консалт квитанції до прибуткових касових ордерів (підписані головним бухгалтером підприємства) відразу після сплати ТОВ Караван грошових коштів за отриманий товар, є належними розрахунковими документами.

Відповідно до вимог п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств датою збільшення витрат є період протягом якого відбулася перша подія, або списання грошей в рахунок оплати, або оприбуткування товарів (робіт, послуг).

Придбаний товар був оприбуткований на складі ТОВ Караван по 201 рахунку, про що також свідчать обороти між субконто контрагент ТОВ Бест-Консалт : ТМЦ.

Отже з аналізу вище викладеного суд зазначає, що в даному випадку мало місце як оплата товару, так і його оприбуткування, тобто первинні бухгалтерські документи, а отже дають право позивачу на віднесення зазначених сум до складу валових витрат.

Суд зазначає, що доказів того, що придбані товари, послуги від ТОВ Бест-Консалт не були використані в господарської діяльності ТОВ Караван , відповідачем згідно положень ст.. 71 КАС України не надано.

Таким чином, документально підтверджено використання позивачем у своєї господарської діяльності усіх придбаних товарів та послуг від контрагента та наступна їх реалізація.

Первинні бухгалтерські документи, які дають право на віднесення сум до складу валових витрат були надані перевіряючим в повному обсязі та відображені в акті перевірки.

Щодо висновків відповідача у акті перевірки робить висновок, щодо порушення позивачем ч.1 ст. 203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів з ТОВ Бест-Консалт які не спрямовані на настання правових наслідків, то з вказаними висновками суд погодитись не може.

Суд зазначає наступне, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі та в межах наданих повноважень.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин , повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин , якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин ). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Враховуючи, що визнаний відповідачем правочини між позивачем та ТОВ Бест-Консалт на думку відподача є нікчемними, суд зазначає, що оскільки правочини з якого виникло господарське зобов'язання укладені юридичними особами, проявом вини юридичної особи у договірних відносинах є виключно винні дії уповноважених органів та посадових осіб. Органи юридичних осіб формуються з фізичних осіб, а вина визначається як психічне ставлення особи до скоєного протиправного діяння та його наслідків. Отже за змістом ст. 92 ЦК України доведення умислу у діях юридичної особи можливе через доведення умислу у діях фізичних осіб, які діяли від імені юридичної особи.

Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так і ТОВ Бест-Консалт за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Суд зазначає , що доказів відсутності повноважень у посадової особи ТОВ Бест-Консалт на підписання договору в момент його укладання суду відповідачем не надано.

Що стосується посилання відповідача на акт перевірки, що ТОВ Бест-Консалт за юридичною адресою відсутній, відсутність складських приміщень, відсутність власних вантажних транспортних засобів трудових ресурсів виробничої потужності для здійснення діяльності, то вказані посилання відповідача є необґрунтованими оскільки у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже не знаходження за юридичною адресою, відсутність складських приміщень тощо не вказує на факт нікчемності укладених між позивачем та ТОВ Бест-Консалт правочинів .

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення рішення №0000782307 від 22.09.2011р., щодо застосування штрафних (фінансових) санкції в розмірі 270115,55грн.

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ при проведенні перевірки встановлене порушення п.2.11 Постанови Правління Національного Банку України Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України , а саме, з каси підприємства були видані співробітнику грошові кошти без належного звітування про їх використання.

Суд звертає увагу, що відповідачем була проведена невиїзна документальна позапланова перевірка відповідача.

На стор. 4 акту перевірки №3178/23-3/31165672 від 09.09.2011р. міститься перелік використаних документів при проведенні перевірки, це: копія договору оренди приміщення, копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, копії видаткових накладних, копії актів виконаних робіт та копії податкових накладних. Посилань на будь-які інші документи та відображення їх в акті перевірки -відсутнє. Також не вбачається направлення запитів відповідача до ТОВ Караван та витребування додаткових документів, які необхідні для проведення перевірки.

Між тим, позивачем по справі надані до матеріалів справи звіти про використання отриманих коштів.

Відповідно до п.1.2 глави 1 Постанови правління Національного банку України від 15.12.04р. №637, зареєстрована в Міністерстві Юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320, Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України - касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3. який є директором ТОВ Караван , отримував з каси підприємства грошові кошти під звіт. Після отримання грошових коштів, ОСОБА_3 в той же день, розраховувався ними з ТОВ Бест-Консалт за придбаний у нього товар, по що свідчать відповідні квитанції до прибуткових касових ордерів, за допомогою яких ОСОБА_3 звітував на підприємстві, про використання коштів. На оборотної сторінці звіту про використання коштів, в графі кому, за що і на підставі якого документа заплачене зазначене, що кошті були сплачені ТОВ Бест-Консалт на підставі чеків (з зазначенням відповідного номеру квитанцій) та прикріплені оригінали виданих контрагентом квитанцій.

Таким чином видача та оформлення коштів з каси підприємства відбувалася з дотриманням вимог діючого законодавства, та порушень при оформленні видачі кошів ТОВ Караван суд не встановлює.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення рішення №0000792307 від 22.09.2011р., щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників на суму 50646,66 грн..

Судом встановлено, що працівниками ДПІ при проведенні перевірки встановлене порушення п.п . 4.2.9 г п.4.2 ст. 4 ЗУ Про податок з доходів фізичних осіб а саме, враховуючи, що правочини між підприємствам визнано нікчемними, грошові кошти в розмірі 270115,55грн., які перераховано під звіт на отримання товару, вважати доходом працівника.

Суд зазначає, що відповідно до п.п 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу сума коштів отриманих платником податків на відрядження або під звіт.

Відповідно пп. 9.10.2 п.9.10 ст. 10 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб , звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається до закінчення третього банківського дня, наступного за днем у якому платник податку: завершує таке відрядження; завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.

Згідно п.3.10 глави 3 Постанови правління Національного банку України від 15.12.04р. №637, зареєстрована в Міністерстві Юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320, Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України , приймання і видача готівки за касовими ордерами може проводитися тільки в день їх складання.

Суд зазначає, що зі звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт вбачається, що кошти отримував ОСОБА_3, дата видачі цих звітів повністю збігається з датою видачі ТОВ Бест - Консалт квитанцій до прибуткового касового ордеру та датою надання звіту. Збігається також і сума зазначена в звітах про використання коштів та зазначена у квитанціях до прибуткового касового ордеру, виданих ТОВ Бест - Консалт .

У самих квитанціях до прибуткового касового ордеру, виданих ТОВ Бест - Консалт зазначається, що кошти прийнято від ТОВ Караван через ОСОБА_3, на підставі договору . Квитанції підписані головним бухгалтером підприємства та завірені печаткою контрагента.

Таким чином, суд приходить до висновку, що отримані ОСОБА_3 від ТОВ Караван грошові кошти під звіт у розмірі 270115,55грн. були сплачені ТОВ Бест-Консалт за придбаний товар, відповідно донарахування податку з доходів фізичних осіб ДПІ здійснено неправомірно.

Крім того, суд звертає увагу на наступне, що є також підставою для задоволення позову, що як вбачається з повідомлення на проведення перевірку №16637/10/23-310 від 17.08.11р, наказу на проведення перевірки №1901 від 17.08.11р. та акту перевірки за №3178/23-3/31165672 від 09.09.2011р., перевірка ТОВ Караван була проведена на підставі постанови слідчого СОГ СВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва від 02.02.2010р.

Згідно п. 86.9. ст.86 Податкового Кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Відповідно до п.п . 58.4. ст. 58 Податкового Кодексу України, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що по-перше: ДПІ у Київському районі м. Харкова в порушення положень ст.. 86 ПК України передчасно винесла податкові повідомлення-рішення за актом перевірки, яка була призначена відповідно до кримінально-процесуального кодексу, без наявності рішення суду по кримінальній справі, яке набрало законної сили, а по-друге: незрозумілим є посилання відповідача як на підставу проведення перевірки на постанову слідчого винесену 02.02.2010 року, а перевірку розпочато лише 17.08.11р тобто з часу винесення постанови сплинуло більше ніж півтора року.

Суд відмічає, що відповідно до вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.09.2011 року, № НОМЕР_2 від 22.09.2011 року, № НОМЕР_3 від 22.09.2011 року, № НОМЕР_4 від 22.09.2011 року були винесені ДПІ у Київському районі міста Харкова з порушенням норм чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № НОМЕР_1 від 22.09.2011 року, № НОМЕР_2 від 22.09.2011 року, № НОМЕР_3 від 22.09.2011 року, № НОМЕР_4 від 22.09.2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 листопада 2011 року

Суддя Спірідонов М.О.