Постанова

від 24.10.2017 по справі 826/9756/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 жовтня 2017 року № 826/9756/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Вєкуа Н.Г., суддів - Костенка Д.А., Шрамко Ю.Т., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДМАРКЕТ до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов?язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю МЕДМАРКЕТ (далі також - позивач або ТОВ МЕДМАРКЕТ , Товариство) з позовом до Державної фіскальної служби України (далі також - відповідач 1, ДФС України), Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач 2, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, податкова інспекція), в якому просить:

- визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо призупинення та блокування дії укладеного з ТОВ МЕДМАРКЕТ договору про визнання електронних документів від 12.04.2016 року № 1 та зобов'язати ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві поновити дію договору про визнання електронних документів від 12.04.2016 року № 1;

- визнати протиправними дії ДФС України щодо не прийняття податкової декларації позивача з податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) за грудень 2016 року та не здійснення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних ТОВ МЕДМАРКЕТ від 30.11.2016 року № 27, від 12.12.2016 року № 37, від 25.11.2016 року № 16, від 25.11.2016 року № 17, від 25.11.2016 року № 18, від 30.11.2016 року № 24, від 30.11.2016 року № 29 та зобов'язати ДФС України визнати та зареєструвати податкову декларацію з ПДВ за грудень 2016 року ТОВ МЕДМАРКЕТ датою її направлення позивачем, а саме - 06.03.2017 року, вважати податкову накладну від 30.11.2016 року № 27 прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних - 06.03.2017 року, податкову накладну від 12.12.2016 року № 37 прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних - 07.03.2017 року, податкову накладну від 25.11.2016 року № 16 прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних - 09.12.2016 року, податкову накладну від 25.11.2016 року № 17 прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних - 09.12.2016 року, податкову накладну від 25.11.2016 року № 18 прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних - 12.12.2016 року, податкову накладну від 30.11.2016 року № 24 прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних - 20.01.2017 року податкову накладну від 30.11.2016 року № 29 прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних 21.01.2017 року;

- скасувати рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 04.07.2017 року №367-26-55-12-01 та зобов'язати ДФС України поновити облікові дані та записи рахунків інтегрованої картки ТОВ МЕДМАРКЕТ (код ЄДРПОУ 31531111) в системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА) щодо суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були наявні станом на 03.04.2017 року - до прийняття рішення від 04.07.2017 року № 367-26-55-12-01 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість;

- зобов'язати ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України подати звіти про виконання рішення суду у строк - один місяць з дня набрання чинності постановою Окружного адміністративного суду м. Києва.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зв'язку з вчиненням ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві протиправних дій щодо технічного блокування та призупинення дії договору про визнання електронних документів від 08.11.2016 року №081120161, укладеного між ТОВ МЕДМАРКЕТ і податковою інспекцією, позивача було позбавлено можливості подавати до контролюючого органу електронні податкові декларації з ПДВ та реєструвати податкові накладні за результатами господарської діяльності починаючи з початку грудня 2016 року. Наслідком таких протиправних дій податкової інспекції стало: прийнятя відповідачем 2 рішення про анулювання реєстрації ПДВ від 04.07.2017 року №367-26-55-12-01 відповідно до пп. г п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, що не відповідає фактичним обставинам справах (оскільки в листопаді-грудні місяці 2016 року товариство здійснювало оподатковувані операції, виписувало податкові накладні та склало податкову декларацію за вказаний період, в якій вказало обсяги оподатковуваних операцій) та дійсним показникам господарської діяльності Товариства; виключення Товариства з Реєстру платників податку на додану вартість з перенесенням таких відомостей до інтегрованої картки платника податку; закриття електронного рахунку Товариства в системі електронного адміністрування податку на додану вартість з перерахуванням залишку коштів позивача у сумі 5 154 065,61 грн. до Державного бюджету.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та додатково звернув увагу, що технічне блокування та призупинення дії укладеного між ТОВ МЕДМАРКЕТ і податкової інспекцією договору про визнання електронних документів від 08.11.2016 року №081120161 відповідач 2 розпочав ще до підписання позивачем на вимогу податкової інспекції додаткової угоди від 13.12.2016 року №662 до договору про визнання електронних документів №081120161 від 08.11.2016 року.

Представник відповідачів проти задоволення позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях. Зокрема, у тексті своїх заперечень представник ДПІ та ДФС України зазначив, що за результатами проведеного моніторингу платників податку на додану вартість встановлено, що ТОВ МЕДМАРКЕТ упродовж періоду з 01.06.2016 року по 01.06.2017 року подавало до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, тобто протягом 12 послідовних місяців, що зафіксовано у довідці №367/26-55-12-01. Наведені обставини стали підставою для прийняття ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві рішення від 04.07.2017 року №367-26-55-12-01 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - ТОВ МЕДМАРКЕТ на підставі пп. г п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України. Щодо посилань позивача на протиправність дій ДПІ при призупиненні дії договору про визнання електронних документів від 12.04.2016 року № 1, представник відповідачів вказав на те, що за даними внутрішньої податкової інформації (службові записки) ТОВ МЕДМАРКЕТ як постачальника палива віднесено до ризиких підприємств, у зв'язку з чим було прийнято рішення про виключення товариства з системи електронного документообігу, шляхом призупинення дії вказаного договору. Повноваження на вчинення таких дій, передбачені у додатковій угоді до договору про визнання електронних документів від 12.04.2016 року, укладеній між позивачем і ДПІ.

У цьому ж судовому засіданні за згодою представників сторін суд, керуючись ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю МЕДМАРКЕТ (код ЄДРПОУ 31531111) зареєстроване 20.06.2001 року, номер запису № 1 382 120 0000 005094 та взято на податковий облік в органах податкової служби 03.07.2001 року.

Між ТОВ МЕДМАРКЕТ і ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві був укладений договір про визнання електронних документів №081120161 від 08.11.2016 року (копія цього договору додана до матеріалів позову), за умовами якого, зокрема, ДПІ зобов'язана забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп'ютерну обробку (п. 3.1 цього Договору). Згідно з наданою позивачем роздруківкою електронної квитанції №2 відправника - Центрального порталу прийому звітності ДФС України, зазначений договір прийнято та зареєстровано в органі державної фіскальної служби за №9211196272.

Обставини щодо укладання між позивачем і ДПІ вказаного договору про визнання електронних документів визнаються представниками сторін, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України такі обставини не підлягають доведенню в межах цього спору.

09.12.2016 року при спробі зареєструвати податкові накладні від 25.11.2016 року за №16 і 17 Товариством були отримані електронні квитанції № 1 про відмову у прийнятті вказаних електронних документів із формулюванням причини відмови: Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме: - ЄДРПОУ: ' 31531111'. Можливо, припинено дію Договору про визнання електронної звітності .

З урахуванням отриманої квитанції № 1, позивач стверджує, що в той же день направив на реєстрацію новий договір про визнання електронних документів, який згідно квитанції № 1 від 09.12.2016 року прийнятий не був, оскільки: …Діє Договір про визнання електронних документів від 08.11.2016 № 081120161… та …сертифікат директора із діючого договору є чинним… . Проте, до матеріалів позову копії цієї квитанції додано не було.

В подальшому, 12.12.2016 року позивач направив для реєстрації електронну податкову накладну №18 від 25.11.2016 року, та 13.12.2016 року, 14.12.2016 року, 15.12.2016 року, 16.12.2016 року, 19.12.2016 року, 20.12.2016 року, 21.12.2016 року, 23.12.2016 року, 27.12.2016 року 30.12.2016 року повторно - електронні податкові накладні № 16 від 25.11.2016 року, № 17 від 25.11.2016 року та №18 від 25.11.2016 року, які були доставлені до ДФС України у ті ж дні, однак не прийняті з аналогічної у всіх випадках причини: Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме: - ЄДРПОУ: ' 31531111'. Можливо, припинено дію Договору про визнання електронної звітності (про що свідчать відповідні квитанції № 1).

20.01.2017 року позивач направив для реєстрації електронну податкову накладну № 24 від 30.11.2016 року, 21.01.2017 року - електронну податкову накладну № 29 від 30.11.2016 року 30.01.2017 року - електронну податкову накладну № 27 від 30.11.2016 року, 07.03.2017 року - електронну податкову накладну № 37 від 12.12.2016 року та 14.03.2017 року повторно - електронну податкову накладну № 27 від 30.11.2016 року, які так само були доставлені до ДФС України у дні їх відправки та не прийнятті з аналогічних причин відповідно до квитанції № 1 за вказані дати.

Крім того, 06.03.2017 року ТОВ МЕДМАРКЕТ подало до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві електронну податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період грудень 2016 року, де у ряд. 1.1 та 10.1 такої декларації задекларувало операції на митній території України, що оподатковуються за основою ставкою в обсягах: постачання 20 596 181 грн., крім того ПДВ 4 119 236 грн., та придбання - 20 482 756 грн., крім того ПДВ - 4 096 551 грн. (дозволений податковий кредит). Згідно з ряд. 9 зазначеної податкової декларації позивач відніс суму податку в розмірі 4 119 236 грн. до податкових зобов?язань, та задекларував у ряд. 18.1 як суму податку (22 685 грн.), що сплачується до бюджету. Відповідно до роздруківки електронної квитанції № 1 від 06.03.2017 року вказана податкова декларація позивача з податку на додану вартість за грудень 2016 року доставлена до центрального рівня ДФС України, однак не прийнята з тої самої причини, як у випадку відмови у реєстрації податкових накладних ТОВ МЕДМАРКЕТ (про що свідчить квитанція № 1 від 06.03.2017 року).

При цьому, направлений позивачем 06.03.2017 року наново договір про визнання електронних документів відповідно до квитанції № 1 від 06.03.2017 року прийнято не було у зв'язку з тим, що Діє Договір про визнання електронних документів від 08.11.2016 № 081120161… .

Таким чином, виникла ситуація, за якої дія договору про визнання електронних документів від 08.11.2016 №081120161, укладеного між ТОВ МЕДМАРКЕТ і ДПІ, була призупинена відповідачем 2, а технічні можливості позивача подавати електронну податкову звітність та реєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні починаючи з грудня 2016 року - заблоковано контролюючими органами.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, ТОВ МЕДМАРКЕТ намагалося врегулювати ситуацію, що виникла, у досудовому порядку шляхом: звернень на гарячу лінію ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві у телефонному режимі; надання письмових пояснень, первинних та інших документів на усні та неофіційні письмові запити працівників ДПІ з питань фінансово-господарської діяльності товариства за періоди листопад-грудень 2016 року (супровідні листи Товариства від 16.01.2017 року та 06.07.2017 року), порядку отримання та поставок (відвантаження) паливно-мастильних матеріалів (письмові пояснення Товариства від 30.01.2017 року); підписання 13.12.2016 року додаткової угоди №662 до договору про визнання електронних документів №081120161 від 08.11.2016 року; направлення на адреси ДПІ та Акредитованого центру сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДФС письмових запитів на отримання публічної інформації від 14.03.2017 року та 15.03.2017 року з питань чинності сертифікатів ключів директора товариства та наявності підстав для їх блокування з 09.12.2016 року, чинності договору про визнання електронних документів №081120161 від 08.11.2016 року та наявності причин блокування товариству подання податкової звітності та реєстрації електронних податкових накладних у Реєстрі з 09.12.2016 року. Проте, вжиті заходи результатів не дали та відповідачем 2 не було вчинено жодних дій щодо поновлення дії діючого договору про визнання електронних документів, як і не було повідомлено обгрунтованих причин технічного блокування та призупинення його дії, а також неприйняття письмових пояснень і первинних документів, доданих до них щодо здійснених платником податків фінансово-господарських операцій за листопад-грудень 2016 року.

За наведених обставин ТОВ МЕДМАРКЕТ звернулося до ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України з письмовими скаргами на дії посадових осіб ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (вх. від 15.03.2017 року та 20.03.2017 року), у яких просило: провести перевірку правомірності дій посадових осіб ДПІ щодо припинення (блокування) з 09.12.2016 року дії договору про визнання електронних документів №081120161 від 08.11.2016 року, провести службове розслідування щодо посадових осіб ДПІ за фатком не прийняття податкової декларації з ПДВ за грудень 2016 року, зобов'язати ДПІ припинити блокування дії вказаного договору про визнання електронних документів.

У відповідь на свої скарги позивач отримав лист ГУ ДФС у м. Києві від 14.04.2017 року № 9473/10/26-15-08-04-14, в тексті якого Головвне управління зазначило, що право на тимчасове зупинення контролючим органом договору про визнання електронних документів, передбачено умовами п. 1 розд. 5 додаткової угоди №662 від 13.12.2016 року до договору про визнання електронних документів, та про наявність у платника податків у випадку припинення договору про визнання електронних документів права на подання податковї звітності у іншій спосіб ніж електронна відповідно до п.п. а і б п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу, чим Товариство не скористалося.

04.07.2017 року ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві оформлено рішення № 367/26-55-12-01 про анулювання реєстрації ТОВ МЕДМАРКЕТ як платника податку на додану вартість, яке прийнято на підставі пп. г п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України з підстави платник особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних місяців не подає податковому органу декларації з податку на додану вартість декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту . Таких висновків контролюючим органом зроблено з посиланням на довідку управління податків і зборів з юридичних осіб за №367/26-55-12-01 за даними якої, платник (позивач) подавав за період з 01.06.2016 року по 01.06.2017 року податкові декларації з показниками, що свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних опеацій 0,0 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішенням про анулювання реєстрації платника податку ПДВ та діями відповідачів, позивач з метою захисту своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) платник податків зобов'язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Безпосередньо порядок та спосіб подання податкової звітності врегульований п.п. 49.3 - 49.7 ст. 49 ПК України.

Разом з тим, 01.01.2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , яким внесено до Податкового кодексу України зміни, зокрема, введено систему електронного адміністрування податку на додану вартість. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, п. 49.4 ст. 49 ПК України доповнено абзацом другим, яким встановлено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

При цьому, абз. 3 вказаного пункту ст. 49 ПК України передбачено, що у разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами а і б пункту 49.3 цієї статті.

Отже, починаючи із 1 січня 2015 року усі платники податку на додану вартість мають звітуватися виключно в електронній формі. При цьому, абз. 3 вказаного пункту ст. 49 ПК України передбачено, що виключно у разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами а і б пункту 49.3 цієї статті.

Відповідно до норм Закону України Про електронні документи та електронний документообіг від 22.05.2003 року № 851-IV електронний документообіг здійснюється на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Процедура подання податкової звітності засобами електронного зв'язку в електронній формі до контролюючого органу регулюється Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року № 233 (далі по тексту - Інструкція № 233), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 року за №320/15011.

Згідно з ч. 1 та 2 розд. II Інструкції № 233, платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі.

Одночасно у п. 5 та 6 розд. ІІІ Інструкції № 233 передбачається в обов'язковому порядку укладання між платником податків та органом ДПС (нині орган державної фіскальної служби) договору про визнання електронних документів за типовою формою, затвердженою наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233 як додаток 1 до Інструкції.

Крім того, у розумінні пп. 14.1.60 п. 14.1 ст.14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Тобто, органом центральної виконавчої влади, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року № 236, є Державна фіскальна служба України.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме затверджений постановою Кабінету Мінстрів України від 29.12.2010 року № 1246.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201.10 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що подання в електроному вигляді податкової звітності з ПДВ за відсутності факту припинення дії договору про визнання електронних документів, а також реєстрація розрахунків коригування та податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є обов'язком відповідного платника податку.

Пунктом 7.3 розд. ІІІ Інструкції № 233 передбачено, що після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту).

Згідно з п. 1 розд. І Інструкції № 233 квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді.

Відповідно до п. 7.4 розд. ІІІ Інструкції № 233 перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Відповідно до п. 8 Порядку № 1246 для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС.

Згідно з п. 1 р. І Інструкції № 233 квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

Відповідно до п. 7.4 розд. ІІІ Інструкції № 233 підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Таким чином, процедура реєстрації податкових документів у базі даних податкових органів має загалом два етапи: перший етап - подання (направлення) платником податку електронного документа, який фіксується першою квитанцією; другий етап - приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді, який фіксується другою квитанцією.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Згідно п. 7.6 розд. ІІІ Інструкції № 233 якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Пунктом 9 Порядку № 1246 передбачено причини відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, що у грудні 2016 року, січні та березні 2017 року позивачем були подані для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних ряд податкових накладних від 25.11.2016 року, 30.11.2016 року та від 12.12.2016 року, та податкова декларація з ПДВ за грудень 2016 року (подана 06.03.2017 року), отримання яких контролюючим органом підтверджується першими квитанціями.

Вказані електроні документи не були прийнятті та зареєстровані контролюючими органами з підстави зазначеної у квитанціях № 1, а саме: Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме: - ЄДРПОУ: ' 31531111'. Можливо, припинено дію Договору про визнання електронної звітності .

Суд встановив, а відповідачі не спростували, що договір про визнання електронних документів №081120161 від 08.11.2016 року, укладений між позивачем і відповідачем 2, не був розірваний, а фактично був призупинений ДПІ починаючи з 09.12.2016 рооку.

У судовому засіданні представник відповачів пояснив в усному порядку, що підставою для призупинення дії договору про визнання електронних документів та блокування ТОВ МЕДМАРКЕТ технічної можливості подавати в електронному вигляді податкову звітність та реєструвати в Єдиному реєстрі поадктових накладних податкові накладні стало прийняття рішення про віднесення Товариства до категорії ризикових. На підтвердження наведених обставин представник відповідачів надав копії службових записок.

Також представник відповідачів посилався на факт укладення між сторонами додаткової угоди №622 від 13.12.2016 року, за умовами якої контролюючий орган додатково наділений повноваженням на тимчасове призупинення дії договору про визнання електронних документів у в разі виникнення спірних питань, пов'язаних з автентичністю податкових документів в електронному вигляді.

Надаючи правову кваліфікацію цим діям ДПІ суд зазначає наступне.

В ході судового розгляду справи представники сторін не надали суду засвідчену копію або оригінал додаткової угоди від 13.12.2016 року до договору про визнання електронних документів № 081120161 від 08.11.2016 року, разоми з тим факт укладання такої додаткової угоди, у тексті якої (п. 1 розд. 5 зазначеної додаткової угоди) передбачено право ДПІ наступного змісту: що в разі виникнення спірних питань, пов'язаних з автентичністю податкових документів в електронному вигляді, контролюючий орган має право повідомити платника податків про тимчасове призупинення дії договору про визнання електронних документів , - не заперечували.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису регулюються Законом України Про електронні документи та електронний документообіг від 22.05.2003 № 851-IV (далі по тексту - Закон № 851-IV).

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 Закону № 851-IV електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту.

За змістом норм ст. 16 цього Закону суб'єкти електронного документообігу користуються правами та мають обов'язки, які встановлено для них законодавством.

Якщо в процесі організації електронного документообігу виникає необхідність у визначенні додаткових прав та обов'язків суб'єктів електронного документообігу, що не визначені законодавством, такі права та обов'язки можуть встановлюватися цими суб'єктами на договірних засадах.

Тобто, порядок закріплення переліку прав та обов'язків сторін, що виникають в процесі організації електронного документообігу між ними, чітко визначені, а саме: у законах та інших нормативно-правових актів та/або у відповідному договорі, укладеному між такими сторонами.

Водночас, суд зважає на те, що право контролюючого органу на призупинення дії договору про визнання електронних документів, нормами чинного законодавства та затвердженою у встановленому законом порядку типовою формою договору про визнання електронних документів контролюючому органу не надано, а передбачено лише положеннями додаткової угоди до такого договору, та не є абсолютним. У зв?язку з цим обставини щодо виникнення таких підстав (факт виникнення спірних питань, пов'язаних з автентичністю податкових документів в електронному вигляді) мають бути документально підтверджені контролюючим органом.

В силу приписів норм ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 та ч. 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Зокрема, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним процесуальним нормам відповідачі (суб?єкти владних повноважень) без поважних причин не надали суду документальні докази на підтвердження наявності обставин для виникнення спірних питань, пов'язаних з автентичністю податкових документів позивача в електронному вигляді, рішення про віднесення ТОВ МЕДМАРКЕТ до ризикових підприємств, інформаційних матеріалів та документів, що кваліфікують товариство як ризикове за відповідними критеріями, пояснення щодо офіційності тих чи інших джерел інформації.

Натомість у матеріалах справи наявна копія листа ДФС України від 28.03.2017 року № 6369/6/99-99-21-03-01-15, наданого у відповідь на запит позивача від 15.03.2017 року, з відомостями про те, що у Реєстрі облікових карток суб?єктів фіктивного підприємництва інформація відносно ТОВ МЕДМАРКЕТ відсутня.

Також, відповідач 2 не надав суду нормативно та документально обґрунтовані пояснення з питань наявності у нього правових повноважень на призупинення дії договору про визнання електронних документів у період з 09.12.2016 року до 13.12.2016 року, тобто до моменту укладання додаткової угод від 13.12.2016 року до вказаного договору. У зв?язку з цим суд вважає, що вчиняючи дії по призупиненню дії договору про визнання електронних документів, укладеного між позивачем і ДПІ, відповідач 2 у вказаний період діяв поза межами наданої йому чинним законодавством і договором компетенції, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України та Закону № 851-IV.

Враховуючи вищенаведене та наявні у справі матеріали суд приходить до висновку про відсутність у відповідача 2 правових підстав для призупинення дії договору про визнання електронних документів № 081120161 від 08.11.2016 року починаючи з 09.12.2016 року.

За приписами норм п. 49.8 та 49.9 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею (п.п. 48.3 - 48.4 ст. 48 ПК України), у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (п. 49.10 ст. 49 ПК України).

Під час розгляду справи у суді наявність інших підстав для неприйняття податкової звітності та не реєстрації у Реєстрі податкових накладних, окрім факту призупинення дії діючого договору про визнання електронних документів, відповідачі суду не повідомили, а суд не встановив.

Відповідно до п. 49.13 ст. 49 ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Положеннями п. 5 - 6 Порядку № 1246 ДФС України зобов'язана прийняти податкову декларацію та/або провести реєстрацію отриманої податкової накладної (розрахунку коригування) в електронній формі у разі відсутності причин для відмови.

При цьому, виключними причинами для відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації можуть бути лише: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

У свою чергу визнання неправомірним неприйняття податкової накладної для реєстрації тягне настання наслідків, передбачених у п. 201.10 ст. 201 ПК України, тобто податкова накладна вважається прийнятою протягом того операційного дня, коли вона була надіслана платником податків для реєстрації. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 16.05.2017 року у справі № 816/413/16.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 року №1486/12/13-13, резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність неприйняття податкової накладної для реєстрації, з урахуванням вимог п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України повинна містити висновок про визнання протиправним неприйняття податкової накладної для реєстрації, а також зазначення того, що податкову накладну потрібно вважати прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку (із зазначенням дати).

З огляду на наведене, суд вважає, що дії відповідача 2 щодо призупинення дії договору про визнання електронних документів № 081120161 від 08.11.2016 року, дії відповідача 1 щодо неприйняття податкової декларації за грудень 2016 року (датованої 06.03.2017 року) та не реєстрації податкових накладних № 16 від 25.11.2016 року, № 17 від 25.11.2016 року, № 18 від 25.11.2016 року, 24 від 30.11.2016 року, № 27 від 30.11.2016 року, № 29 від 30.11.2016 року та № 37 від 12.12.2016 року у Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправними, а порушені права та інтереси платника податку (позивача) можуть бути відновлені, шляхом визнання прийнятими та зареєстрованими таких податкових накладних, що були подані ТОВ МЕДМАРКЕТ в електронному вигляді, датою їх фактичного отримання ДФС України вперше, зобов?язання ДПІ поновити дію договору про визнання електронних документів №081120161 від 08.11.2016 року та прийняти і зареєструвати звітну податкову декларацію з ПДВ за грудень 2016 року з усіма додатками до неї днем її фактичного отримання, тобто 06.03.2017 року.

Стосовно позовних вимог про скасування рішення відповідача 2 про анулювання свідоцтва платника ПДВ (позивача), зобов'язання відповідача 1 поновити облікові дані та записи рахунків інтегрованої картки позивача в системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА) щодо суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були наявні станом на 03.04.2017 року, суд дійшов висновку про їх правомірність з наступних мотивів.

Порядок та випадки анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість закріплений в ст. 184 ПК України, а безпосередньо процедура реєстрації та анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначено Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.11.2014 № 1130, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233 та наразі чинний (далі по тексту - Положення).

Відповідно до п. 3.1 розд. 3 Реєстрація платників податку на додану вартість зазначеного Положення, реєстрація осіб платниками ПДВ, перереєстрація платників ПДВ проводяться шляхом внесення записів до Реєстру із формуванням за кожним таким записом окремого ідентифікатора.

Особа є зареєстрованою платником ПДВ з відповідної дати реєстрації, внесеної до Реєстру. Реєстрація платника ПДВ є анульованою з дати виключення цього платника ПДВ з Реєстру згідно з розділом V цього Положення.

Одночасно, п. 5.5 розд. 5 Анулювання реєстрації платників податку на додану вартість зазначеного Положення встановлено, що анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах б - з цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного контролюючого органу.

Зокрема, положеннями пп. г п. 184.1 ст. 184 ПК України та пп. г п. 5.1 розд. 5 Положення передбачено, що реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник ПДВ, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Згідно п. 5.5 розд. 5 Положення, контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав. Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Одним з таких документів, зокрема, є довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт г пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

За наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу оформляється за формою № 6-РПДВ (додаток 5). Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником контролюючого органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов'язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу.

Дата підписання рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ уважається днем прийняття такого рішення. Рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у день підписання реєструються у журналі обліку рішень про анулювання реєстрації платників ПДВ за формою № 6-РЖ (додаток 6). Номер рішення відповідає порядковому номеру запису в цьому журналі (абз. 1 - 3 п. 5.6 розд. 5 цього Положення).

Протягом трьох робочих днів після дня анулювання один примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ надсилається контролюючим органом особі, реєстрацію якої анульовано, за місцезнаходженням або місцем проживання такої особи або за наявності відомостей про комісію з припинення (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію) або ліквідатора такої особи - за місцезнаходженням комісії. Примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ уважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано листом з повідомленням про вручення або передано під розписку самому платнику податків - фізичній особі або відповідальній особі платника податків - юридичної особи чи будь-якій особі за наявності належним чином оформленої довіреності від платника податків (далі - Представник платника). Особа, яка отримує рішення, має пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу (абз. 1 п. 5.7 розд. 5 Положення).

Анулювання реєстрації здійснюється на дату прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації (абз. 1 п. 5.11 розд. 5 Положення).

Одночасно, у п. 5.10 розд. 5 Положення передбачено, що рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою контролюючого органу може бути оскаржене в адміністративному порядку відповідно до вимог статті 56 Кодексу або до суду.

Як вбачається з тексту оспорюваного рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 04.07.2017 року № 367-26-55-12-01, підставою для прийняття такого спірного рішення визначено довідку управління податків і зборів з юридичних осіб за №367/26-55-12-01 за даними якої, платник (позивач) подавав за період з 01.06.2016 року по 01.06.2017 року податкові декларації з показниками, що свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних опеацій 0,0 грн.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що у період до листопада 2016 року Товариство фактично господарську діяльність не здійснювало, а тому звітувало про відсутність оподатковуваних ПДВ операцій.

Суд встановив, що 06.03.2017 року (тобто, у межах періоду з 01.06.2016 року по 01.06.2017 року) позивачем була подана податкова декларація з ПДВ за грудень 2016 року, яка містила показники про здійснення ТОВ МЕДМАРКЕТ оподатковуваних операцій з поставки та придбання товарів (послуг), що також підтверджено наявними у матеріалах справи копіями податкових накладних, що подавалися для реєстрації та іншими первинними документами і договорами.

Достовірність інформації, наведеної у вказаній податковій звітності, відповідачі належними документальними доказами не спростували.

В силу вчинених відповідачем 2 дій щодо призупинення дії договору про визнання електронних документів, висновки щодо протиправності яких наведені вище по тексту цього судового рішення, така податкова декларація безпідставно не була прийнята контролюючим органом, що також встановлено судом.

З огляду на вищевикладене, судом вбачається безпідставність доводів відповідачів про неподання позивачем до контролюючого органу (органу фіскальної служби) протягом 12 послідовних місяців (а саме за період з 01.06.2016 року по 01.06.2017 року) податкових декларацій з ПДВ з показниками, що свідчать про відсутність постачання/придбання товарів (послуг), здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, та, як наслідок, протиправність дій відповідача щодо анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ МЕДМАРКЕТ на підставі даних довідки управління податків і зборів з юридичних осіб за № 367/26-55-12-01, результатом яких стало прийняття неправомірного рішення від 04.07.2017 року № 367-26-55-12-01, а тому позовні вимоги позивача про скасування такого рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про анулювання реєстрації платника ПДВ підлягають задоволенню.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість визначено статтею 200-1 ПК України, а порядок електронного адміністрування податку на додану вартість затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість (далі по тексту - Порядок № 569).

Відповідно до п. 200 1 .1 ст. 200 1 ПК України, зокрема система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 Порядку № 569, рахунок у системі електронного адміністрування податку - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку.

Згідно з приписами п.13 вказаного Порядку, ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.

З вище викладеного вбачається, що облік суми ПДВ у системі електронного адміністрування ПДВ, як і внесення податкових накладних до ЄРПН, здійснює ДФС.

Відповідно до п. 7 7. Порядку №569 у разі анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його електронному рахунку перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається.

Для закриття електронного рахунка (в тому числі додаткового електронного рахунка) ДФС надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім'я та по батькові платника податку, податковий номер або номер та серія паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

На підставі такого реєстру Казначейство перераховує суми податку до бюджету, в тому числі суми податку, зараховані на додаткові електронні рахунки і не списані з рахунка станом на наступний робочий день з дня анулювання реєстрації платника податку - суб'єкта спеціального режиму оподаткування або виключення його з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначений Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422 (далі по тексту - Порядок № 422).

Відповідно до положень розд. 1 вказаного Порядку інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Пунктом 1 розд. 2 Порядку № 422 передбачено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Якщо платника не включено/виключено з реєстру платників податку на додану вартість або реєстру платників єдиного податку, то ІКП за відповідним податком присвоюється ознака платник відсутній в реєстрі .

Таким чином, в зв'язку з анулюванням реєстрації платником ПДВ, рахунок Товариства в СЕА ПДВ закривається, а залишок коштів спрямовується до Державного бюджету.

Як свідчать наявний у матеріалах справи витяг щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має парво зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН, залишок на електронному рахунку позивача у СЕА ПДВ станом на 31.07.2017 року залишок коштів становив 5 154 065,61 грн.

Враховуючи, що спірне рішення про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ, підлягає скасуванню, то суд вважає, що порушені права позивача щодо неприйняття електронних податкових документів з дня анулювання реєстрації - 04.07.2017 року підлягають поновленню.

З огляду на викладене, враховуючи докази, які наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині щодо зобов'язати ДФС України поновити облікові дані та записи рахунків інтегрованої картки ТОВ МЕДМАРКЕТ (код ЄДРПОУ 31531111) у системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА) щодо суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були наявні станом на дату прийняття рішення від 04.07.2017 року № 367-26-55-12-01 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною третьою ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, контролюючими органами не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого рішення про анулювання реєстраці платника ПДВ (позивача), вчинених дій з призупинення дії договору про визнання електронних документів та блокування позивачу подання податкової звітності та реєстрації податкових накладних з урахуванням вимог встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Щодо вимог заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, викладеної у тексті позовної заяви, шляхом зобов'язання відповідачів надати звіт про виконання судового рішення у цій справі суд зазначає наступне.

Аналізуючи зазначену вимогу позивача, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст.267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу зазначеної норми Кодексу слідує, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду, та має застосовуватися у виключних випадках.

З урахуванням встановлених по справі обставин, суд не вважає за необхідне зобов'язувати ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України, не на користь яких ухвалено судове рішення, подавати звіт про виконання даного судового рішення, оскільки позивачем не наведено причин та не надано належних доказів, які б свідчили про можливість ухилення вказаними відповідачами від виконання даного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 69 - 72, 94, 158-163, 256, 267 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДМАРКЕТ задовольнити повністю

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо призупинення та блокування дії договору про визнання електронних документів №081120161 від 08.11.2016 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю МЕДМАРКЕТ та Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

2. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві поновити дію договору про визнання електронних документів №081120161 від 08.11.2016 року.

3. Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо не прийняття податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДМАРКЕТ з податку на додану вартість за грудень 2016 року та не здійснення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДМАРКЕТ від 30.11.2016 року № 27, від 12.12.2016 року № 37, від 25.11.2016 року № 16, від 25.11.2016 року № 17, від 25.11.2016 року № 18, від 30.11.2016 року № 24, від 30.11.2016 року № 29.

4. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийняти та зареєструвати звітну податкову декларацію з податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю МЕДМАРКЕТ (код ЄДРПОУ 31531111) за грудень 2016 року з усіма додатками до неї днем її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, тобто 06.03.2017 року.

5. Вважати податкові накладні, складені Товариством з обмеженою відповідальністю МЕДМАРКЕТ (код ЄДРПОУ 31531111), прийнятими та зареєстрованими протягом операційного дня, коли їх було надіслано до Державної фіскальної служби України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: податкову накладну від 30.11.2016 року № 27 - 06.03.2017 року, податкову накладну від 12.12.2016 року № 37 - 07.03.2017 року, податкову накладну від 25.11.2016 року № 16 - 09.12.2016 року, податкову накладну від 25.11.2016 року № 17 - 09.12.2016 року, податкову накладну від 25.11.2016 року № 18 - 12.12.2016 року, податкову накладну від 30.11.2016 року № 24 - 20.01.2017 року, податкову накладну від 30.11.2016 року № 29 - 21.01. 2017 року.

6. Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 04.07.2017 року №367-26-55-12-01 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДМАРКЕТ (код ЄДРПОУ 31531111).

7. Зобов'язати Державну фіскальну службу України поновити облікові дані та записи рахунків інтегрованої картки Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДМАРКЕТ (код ЄДРПОУ 31531111) в системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА) щодо суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були наявні станом на 03.04.2017 року - до прийняття рішення від 04.07.2017 року № 367-26-55-12-01 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

8. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДМАРКЕТ (код ЄДРПОУ 31531111) судові витрати у розмірі 3200 грн. (три тисячі двісті гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39669867).

9. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДМАРКЕТ (код ЄДРПОУ 31531111) судові витрати у розмірі 3200 грн. (три тисячі двісті гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя Н.Г. Вєкуа Судді Д.А. Костенко

Ю.Т. Шрамко