Постанова

від 24.10.2017 по справі 903/397/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року Справа № 903/397/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі), суддів :Вовка І.В., Могил С.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцька заготівельно-збутова база Волинської облспоживспілки" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 р. у справі№903/397/17 господарського судуВолинської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Луцька заготівельно-збутова база Волинської облспоживспілки" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Нектар" простягнення суми,-

за участю представників від: позивачаСорока В.Г. відповідачане з'явилися;

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцька заготівельно-збутова база Волинської облспоживспілки" звертаються до суду з вимогою стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий нектар" 35 646,00 грн. заборгованості по договорах оренди на різні об'єкти нерухомості.

Рішенням господарського суду Волинської області від 07.06.2017 р. (суддя Костюк С.В.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцька заготівельно-збутова база Волинської облспоживспілки" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий нектар" (надалі - відповідач) про стягнення 35 646 грн. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий нектар" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцька заготівельно-збутова база Волинської облспоживспілки" 35 646,00 грн. заборгованості, а також 1600,00 грн. судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 р. (судді: Мамченко Ю.А., Огороднік К.М., Саврій В.А.) рішення господарського суду Волинської області від 07.06.2017 р. у справі №903/397/17 скасовано, прийнято нове рішення. В позові відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцька заготівельно-збутова база Волинської облспоживспілки" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати та залишити рішення господарського суду в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 25 вересня 2016 року між ТОВ "Луцька заготівельно-збутова база Волинської облспоживспілки" (орендодавець) та ТОВ "Золотий нектар" (орендар) було укладено договір оренди об'єктів нерухомості.

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець зобов'язується передати у зворотне, строкове, платне користування камеру №4 площею 200 м 2, яке розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Лідавська, 4, а орендар зобов'язується прийняти дане майно та сплачувати орендареві орендну плату (плату за оренду) відповідно до умов даного договору.

Передання-приймання об'єкта оренди здійснюється на підставі акту прийому-передачі (пункт 3.1 договору).

Пунктами 4.1 - 4.4 договору сторони узгодили, що орендна плата за квадратний метр площі становить 80 гривень. Розмір орендної плати становить за період: - з 25 вересня 2016 року до 01 березня 2017 року - 16000,00 грн. на місяць. Розмір оренди за кожний наступний місяць після першого місяця дії договору визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на офіційний індекс інфляції за попередній місяць. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця до 15 числа розрахункового місяця. Оплата за електроенергію здійснюється згідно показників лічильника. Компенсація за використану електроенергію сплачується згідно показників лічильника до 5 числа наступного місяця за розрахунковим місяцем.

Згідно пункту 5.1. договору строк оренди приміщення встановлюється з 25 вересня 2016 року до 01 березня 2017 року.

Факт передачі об'єкта оренди підтверджується актом від 25 вересня 2016 року приймання-передачі об'єкта нерухомості по договору оренди від 25 вересня 2016 року.

10 жовтня 2016 року між ТОВ "Луцька заготівельно-збутова база Волинської облспоживспілки" (орендодавець) та ТОВ "Золотий нектар" (орендар) було укладено Договір оренди об'єктів нерухомості.

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець зобов'язується передати у зворотне, строкове, платне користування камеру №3 площею 200 м2, яке розташоване за адресою: м.Луцьк, вул.Лідавська, 4, а орендар зобов'язується прийняти дане майно та сплачувати орендареві орендну плату (плату за оренду) відповідно до умов даного договору.

Передання-приймання об'єкта оренди здійснюється на підставі акту прийому-передачі (пункт 3.1 договору).

Пунктами 4.1 - 4.4 договору сторони узгодили, що орендна плата за квадратний метр площі становить 25 гривень. Розмір орендної плати становить за період: - з 10 жовтня 2016 року до 15 грудня 2016 року - 5000 грн. на місяць. Розмір оренди за кожний наступний місяць після першого місяця дії договору визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на офіційний індекс інфляції за попередній місяць. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця до 15 числа розрахункового місяця. Оплата за електроенергію здійснюється згідно показників лічильника. Компенсація за використану електроенергію сплачується згідно показників лічильника до 5 числа наступного місяця за розрахунковим місяцем.

Згідно пункту 5.1. договору строк оренди приміщення встановлюється з 10 жовтня 2016 року до 15 грудня 2016 року.

Факт передачі об'єкта оренди підтверджується актом від 10 жовтня 2016 року приймання-передачі об'єкта нерухомості по договору оренди від 10 жовтня 2016 року.

01 лютого 2017 року між ТОВ "Луцька заготівельно-збутова база Волинської облспоживспілки" (орендодавець) та ТОВ "Золотий нектар" (орендар) було укладено договір оренди об'єктів нерухомості.

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець зобов'язується передати у зворотне, строкове, платне користування металевий ангар площею 200 м2, який розташоване за адресою: м.Луцьк, вул.Лідавська, 4, а орендар зобов'язується прийняти дане майно та сплачувати орендареві орендну плату (плату за оренду) відповідно до умов даного договору.

Передання-приймання об'єкта оренди здійснюється на підставі акту прийому-передачі (пункт 3.1 договору).

Пунктами 4.1, 4.3 договору сторони передбачили, що орендна плата складає 1500 гривень на місяць. Орендна плата сплачується на підставі виставленого орендодавцем рахунку в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця до 15 числа розрахункового місяця. Інші види платежів необумовлених договором орендар не сплачує.

Згідно пункту 5.1. договору строк оренди приміщення з 01 лютого 2017 року по 01 жовтня 2017 року.

Факт передачі об'єкта оренди підтверджується актом від 01 лютого 2017 року приймання-передачі по договору оренди об'єкта нерухомості від 01 лютого 2017 року.

Як зазначає ТОВ "Луцька заготівельно-збутова база Волинської облспоживспілки" у позовній заяві, відповідач умови договорів по сплаті орендної плати та сплати за електроенергію виконував частково. Станом на 01 квітня 2017 року заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі та платі за електроенергію становить 35 646 грн.

Задовольняючи повністю позовні вимоги, місцевий господарський суд прийшов до висновку про те, що матеріалами справи підтверджено заборгованість по орендній платі та платі за електроенергію в сумі 35646 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що неможливо встановити факт здійснення господарської операції, а позивачем належними і допустимими доказами не доведено наявність заборгованості.

Вищий господарський суд України не погоджується з висновками апеляційного господарського суду та вважає їх необґрунтованими, що призвели до неправомірного скасування рішення місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України визначено поняття господарського зобов'язання. Господарським є таке зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони і забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов'язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Разом з тим, відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (статті 526, 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлений договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами договорів відповідач зобов'язаний сплачувати оренду плату в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 15 числа розрахункового місяця (п.4.2 договору).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу положень ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази сплати заборгованості по орендній платі та платі за електроенергію в сумі 35 646,00 грн., вимога позивача про її стягнення підставна, тому позов обґрунтовано задоволено судом першої інстанції.

Отже, доводи касаційної скарги обґрунтовані, є підставою для скасування постанови у справі та залишення рішення господарського суду в силі, таке як ухвалене при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцька заготівельно-збутова база Волинської облспоживспілки" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 р. скасувати.

Рішення господарського суду Волинської області від 07.06.2017 р. у справі № 903/397/17 залишити в силі.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді І. В. Вовк

С. К. Могил