Рішення

від 26.10.2017 по справі 906/708/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" жовтня 2017 р. Справа № 906/708/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 05.01.2017 № 1537

ОСОБА_2 - дов. від 13.05.2017 № 1792

від відповідача: ОСОБА_3 - розпорядження від 29.04.2016 № 24-к

ОСОБА_4 - дов. від 09.10.2017 № 2629/01

ОСОБА_5 - дов. від 09.10.2017 № 2628/01

від третіх осіб: 1) не з'явився

2) ОСОБА_6 - дов. від 25.10.2017 від 1415/01-39

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (м. Житомир)

до Управління праці та соціального захисту населення Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області (смт. Хорошів Житомирської області)

Третя особа, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача:

1) Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області (м. Житомир);

2) Хорошівську районну державну адміністрацію (смт. Хорошів)

про стягнення 127 180,10 грн

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 127180,10 грн компенсації за надані у 2016 році телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги.

09.10.2017 відповідач надав відзив на позовну заяву (а.с.84,86).

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на те, що в Державному бюджеті України не передбачені видатки на фінансування пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенції з державного бюджету всім категоріям громадян та про неможливість виділення таких коштів з місцевого бюджету, у зв'язку із відсутністю затверджених відповідних програм. Також представники заперечуючи проти позову зазначили, що позивачем до переліку громадян, які мають пільги, включені громадяни, які такі пільги втратили, та громадяни, які померли.

Представник третьої особи-1 в судове засідання свого представника не направив, вимоги суду не виконав, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с. 118).

Представник третьої особи-2 в судовому засіданні надала письмові заперечення на позовну заяву та проти позову заперечила, оскільки відсутнє джерело оплати пільг у зв'язку з прийняттям закону про децентралізацію влади. Крім того, всі видатки повинні бути розмежовані між об'єднаними територіальними громадами.

Представники відповідача та третьої особи-2 заявили усне клопотання про залучення в якості співвідповідачів територіальні громади, які повинні і можуть нести відповідальність за погашення спірної заборгованості.

Господарський суд у задоволенні данного клопотання відмовив, оскільки воно не обґрунтоване, подане (заявлене) без належних доказів щодо його підставності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" є оператором телекомунікацій та на підставі публічного договору надає споживачам послуги зв'язку.

Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" та Закону України "Про охорону дитинства" для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ №295 від 11.04.2012, визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Враховуючи вищезазначене, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян при цьому, зобов'язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, у період з січня по грудень 2016 року позивачем було понесено витрати на надання пільг на послуги зв'язку категоріям пільговиків на загальну суму 127 180,10 грн, в підтвердження чого позивачем подано зведений розрахунок заборгованості за вказані місяці (а. с. 9).

Судом встановлено, що за спірний період відповідачем не було перераховано позивачу кошти в рахунок погашення заборгованості по відшкодуванню пільгової вартості послуг зв'язку, однак з врахуванням переплати за попередній період неоплаченими залишилися надані послуги на суму 127 180,10 грн.

Слід зазначити, що спір між сторонами виник у зв'язку з несвоєчасною компенсацією відповідачем послуг зв'язку окремим категоріям споживачів, надання яких було здійснено позивачем на пільговій основі.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

У відповідності до ч.1 ст.102 Бюджетного кодексу України, видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу (державні програми соціального захисту), проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", згідно з п. 2 якого фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Таким чином, відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій (державного та місцевих бюджетів).

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) (п. 5 Порядку).

Позивач направляв відповідачу щомісячно, для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, відповідні звіти, розрахунки та Акти звірки, що підтверджується супровідними листами, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.10-54).

Заперечення відповідача щодо непідписання Актів звіряння та несплати боргу ґрунтуються виключно на відсутності відповідного фінансування.

Пунктом 3 Порядку № 256 визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення, тобто, в даному випадку є Управління праці та соціального захисту населення виконком Малинської міської ради Житомирської області

З положень Постанови №256 вбачається, що обов'язок щодо розрахунку з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікації, які є постачальниками телекомунікаційних послуг (послуг електрозв'язку) покладено на головних розпорядників коштів місцевих бюджетів, тобто це органи державної виконавчої влади до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення, у даному випадку відповідач, а підставою для сплати коштів є підписані обома сторонами Акти звіряння розрахунків.

Відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язання зі сплати компенсації пільг, а посилання відповідача на те, що він не має бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг не звільнюють його від обов'язку сплатити цю компенсацію.

З врахуванням ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, наявність у відповідача обов'язку з відшкодування витрат за надані пільговим категоріям громадян послуги не залежить від строків або обсягів бюджетних асигнувань, які є лише засобом реалізації державних програм.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_4 ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" від 18.10.2005, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено існування перед позивачем боргу по компенсації витрат за надання послуг зв`язку на пільговій основі в розмірі 127 180,10 грн та відсутність оплати останнього з боку відповідача.

Щодо заперечень відповідача про безпідставне надання послуг громадянам, які таких послуг не мають, суд констатує, що на пропозицію суду вказати про хоча б одного такого громадянина з метою проведення перевірки, відповідачем такої інформації не надано.

Інші заперечення відповідача спростовуються викладеним вище.

Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем у даній справі вимог.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази та зроблені господарським судом в процесі розгляду справи висновки, суд вважає позов позивача заявленим у відповідності до вимог чинного законодавства та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі на суму 127 180,10 грн боргу.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Хорошівської районної державної адміністрації (12101, Житомирська область, смт. Хорошів, вул.Соборна, 1, код ЄДРПОУ 03192566) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Т.Шевченка,18, код 21560766) в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (10014, м. Житомир, вул. Київська, буд. 20, код ЄДРПОУ 01184114) - 127180,10 грн компенсації за надані телекомунікаційні послуги споживачам, 1907,70 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.10.17

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек.)

4 - третій особі (рек. з повід.)