Рішення

від 17.10.2017 по справі 910/14467/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2017Справа № 910/14467/17 Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" доЖитлово-будівельного кооперативу "Весна" простягнення 532 596 грн 00 коп. Представники: від позивача: Кирищук В.П. - представник за довіреністю від відповідача: не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.08.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Київенерго" з вимогами до Житлово-будівельного кооперативу "Весна" про стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530433 від 01.07.2002 у розмірі 532 596 грн 00 коп., в тому числі 353 228 грн 30 коп. основного боргу, 156 893 грн 20 коп. інфляційних втрат та 22 474 грн 50 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530433 від 01.07.2002 не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з 01.07.2014 по 01.05.2016 у розмірі 353 228 грн 30 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивачем нараховано 3 % річних у розмірі 22 474 грн 50 коп. та інфляційні втрати у розмірі 156 893 грн 20 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2017 порушено провадження у справі № 910/14467/17 та справу призначено до розгляду на 17.10.2017.

09.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києві від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

09.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києві від відповідача надійшло клопотання про перенесення засідання.

10.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києві від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

12.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києві від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

13.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києві від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 17.10.2017 не з'явився, вимоги суду не виконав. Розглянувши подане відповідачем клопотання, суд відмовляє в його задоволенні, з тих підстав, що відповідачем не наведено обставин, з якими закон пов'язує неможливість вирішення спору в даному засіданні. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача було ознайомлено з матеріалами справи, про що свідчить відповідний напис на поданому відповідачем клопотанні.

У судове засідання 17.10.2017 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 17.10.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2002 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (енергопостачальна організація за договором) та Житлово-будівельним кооперативом "Весна" (абонент за договором) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530433, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі (далі - договір).

Відповідно до статуту Публічного акціонерного товариства "Київенерго", затвердженого загальними зборами акціонерів Акціонерної енергопостачальної організації "Київенерго" (протокол № 2/2013 від 22.04.2013), Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" у відповідності до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 № 514-VI.

Положеннями розділу 8 договору встановлено строк дії договору, а саме даний договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.2002. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Відповідно до пункту 1.1. договору предметом договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених даним договором.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору.

Відповідно до пункту 2.3.1 договору абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 4 до договору, відповідно до умов якого абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту № 5 за адресою: вул. Товарна, буд. 1, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками; абонентам, що не мають приладів обліку: щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Як встановлено судом, за період з 01.07.2014 до 01.05.2016 позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 1 612 813 грн 31 коп. на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530433 від 01.07.2002. Факт, обсяги та вартість поставленого товару підтверджується доданими до позовної заяви копіями облікових карток за період з липня 2014 року по квітень 2016 року включно та корінців нарядів підключення/відключення до системи теплопостачання, а також довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію за період з липня 2014 року до червень 2017 року.

Судом встановлено, що споживач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії за період з 01.07.2014 до 01.05.2016, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиту теплову енергію у розмірі 353 228 грн 30 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати спожитої в період з 01.07.2014 до 01.05.2016 теплової енергії на суму 353 228 грн 30 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки останнім не надано доказів в підтвердження наданого контр-розрахунку заборгованості.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію, суд вважає його обґрунтованим та документально підтвердженим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за використану теплову енергію за період постачання теплової енергії з 01.07.2014 до 01.05.2016 підлягають задоволенню у розмірі 353 228 грн 30 коп.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530433 від 01.07.2002, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних у розмірі 22 474 грн 50 коп. та інфляційні втрати у розмірі 156 893 грн 20 коп. за загальний період прострочення щодо всіх платежів, вказаний в розрахунку, доданому до позовної (з 01.08.2014 по 30.04.2017).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем було правомірно нараховано 3 % річних та інфляційні втрати. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 3 % річних у розмірі 22 474 грн 50 коп. та інфляційні втрати у розмірі 156 893 грн 20 коп., нарахованих за загальний період прострочення щодо всіх платежів з 01.08.2014 по 30.04.2017, суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає приписам законодавства про порядок та строки нарахування, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 22 474 грн 50 коп. та інфляційні втрати у розмірі 156 893 грн 20 коп., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись ст. 43 ч. 1 та ч. 2 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Весна" (03150, місто Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 136, ідентифікаційний код 22893518) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго"(01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 353 228 (триста п'ятдесят три тисячі двісті двадцять вісім) грн 30 коп., 3 % річних у розмірі 22 474 (двадцять дві тисячі чотириста сімдесят чотири) грн 50 коп., інфляційні втрати у розмірі 156 893 (сто п'ятдесят шість тисяч вісімсот дев'яносто три) грн 20 коп. та 7 988 (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн 94 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 25.10.2017

Суддя Н.Б. Плотницька