Рішення

від 23.10.2017 по справі 910/11883/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2017Справа №910/11883/17

За позовом Благодійної організації "Міжнародний благодійний фонд "Давай допоможемо"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Школа І-ІІІ ступенів № 249 Деснянського району міста Києва

про належне виконання зобов'язання.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Осійчук Т.М., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Хилько А.А., директор школи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Благодійної організації Міжнародний благодійний фонд Давай допоможемо (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про належне виконання зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2017 порушено провадження у справі № 910/11883/17, залучено до участі у справі Школу І-ІІІ ступенів № 249 Деснянського району міста Києва у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, розгляд справи призначено на 11.09.2017.

15.08.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником третьої особи було подано письмові пояснення.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання 11.09.2017 з'явились, представник відповідача не з'явився.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали Господарського суду міста Києві від 21.07.2017 про порушення провадження у справі № 910/11883/17, розгляд справи було відкладено на 25.09.2017.

18.09.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про зміну предмету позову.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 25.09.2017 не з'явились.

Представники третьої особи з'явились та подали клопотання про продовження строків розгляду справи.

Враховуючи неявку представників сторін в судове засідання, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвал Господарського суду міста Києва від 21.07.2017 та від 11.09.2017, розгляд справи було відкладено на 09.10.2017.

У судове засідання 09.10.2017 представник позивача з'явився та подав клопотання про продовження строків розгляду справи.

Представник третьої особи у судове засідання з'явився, представник відповідача не з'явився.

Враховуючи вищезазначене клопотання та з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд його задовольнив та продовжив строк вирішення спору у справі №910/11883/17 на п'ятнадцять днів.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвал Господарського суду міста Києва від 21.07.2017, від 11.09.2017, від 25.09.2017, розгляд справи було відкладено на 23.10.2017.

12.10.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про зміну предмету позову.

Згідно з ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Предметом позову є матеріально-правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12р. "Про судове рішення" зміна предмета або підстав позову за заявою позивача допустима лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача, передбачених статтями 22 і 23 ГПК, і відповідачеві було надано можливість подання доказів щодо нового предмета або підстав позову та наведення його доводів у судовому засіданні. Волевиявлення позивача повинно викладатись у письмовій формі.

Таким чином, розглянувши в судовому засіданні 23.10.2017 подану позивачем заяву, враховуючи, що зміна предмета позову є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству, не порушує процесуальні права відповідача, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, вищевказана заява про зміну предмета позову прийнята судом до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення по справі з урахуванням заяви про зміну предмета позову, позовні вимоги підтримав.

Представник третьої особи у судове засідання 23.10.2017 з'явилась надала усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача явку повноважного представника в судове засідання 23.10.2017 не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.10.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

20.09.2016 між Благодійною організацією Міжнародний благодійний фонд Давай допоможемо (далі - замовник, позивач), Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - виконавець, відповідач) та Школою І-ІІІ ступенів № 249 Деснянського району міста Києва (далі - одержувач, третя особа) укладено Договір № 3/09.2016 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором. виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати за плату послуги або поставити товари, що зазначаються в замовленнях до Договору, а замовник зобов'язується оплачувати, а одержувач прийняти роботи.

Відповідно до п. 2.1 Договору виконавець зобов'язаний:

- за письмовим завданням замовника особисто надавати одержувачу визначені цим Договором послуги в строк не пізніше зазначеного в замовленні;

- забезпечувати кість наданих послуг відповідно до вимог, які узгоджені виконавцем із замовником в замовленні (або згідно із вимогами, яким такі послуги звичайно повинні відповідати).

Згідно з п. 3.2 Договору здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів одержувачем оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг, який оформлюється в трьох екземплярах, та підписується повноважними представниками виконавця та одержувача протягом трьох календарних днів після фактичного надання послуг. У випадку постачання товарів відвантаження товару оформлюється видатковою накладною, що підписується повноважними представниками виконавця та одержувача в трьох екземплярах. Підписана видаткова накладна є підтвердженням належної поставки товару відповідно до замовлення.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, та закінчується 31.12.2016 (п. 6.1 Договору).

Згідно Замовлення №1 від 20.09.2016, виконавець зобов'язувався надати, а одержувач - прийняти, а замовник оплатити наступні послуги: встановлення пандуса металевого - 1шт. Вартість послуг складає 18 000 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 2 Замовлення замовник зобов'язаний сплатити надані послуги впродовж 10 банківських днів з моменту отримання замовником підписаного виконавцем та одержувачем акту приймання-передачі наданих послуг або за домовленістю по передоплаті, згідно рахунку-фактури.

20.09.2016 позивачем було сплачено відповідачу 18 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 35 від 20.09.2016.

Претензією вих. № 08 від 17.05.2017 позивач вимагав негайно виконати зобов'язання передбачені замовленням № 1 до Договору.

Оскільки відповідачем не було надано передбачені Договором та Замовленням послуги, як і не було повернуто сплачені на виконання Договору попередню оплату, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, позивач вимушений був звернутись з позовом до суду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Таким чином, з рахуванням п. 6.1 Договору, судом встановлено, що Договір припинив свою дію, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Як зазначає позивач, та підтверджується матеріалами справи, відповідач не надав обумовлені Договором та Замовленням послуги, передоплату сплачено позивачем згідно платіжного доручення № 35 від 20.09.2016 не повернув.

Надіслана позивачем Претензія вих. № 08 від 17.05.2017 про виконання зобов'язань взятих на себе, залишена відповідачем без задоволення.

У даному випадку судом враховано, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що право на суд , яке передбачено статтею 6 Конвенції, відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні (рішення Суду у справах Буланов та Купчик проти України, no. 7714/06 та 23654/08, від 09.12.2010 р., Чуйкіна проти України, no. 28924/04, від 13.01.2011 р.).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Приймаючи до уваги положення Конвенції та Першого Протоколу до Конвенції, господарський суд зазначає, що у разі, коли позовні вимоги не відповідають матеріально-правовим способам захисту, або обраний особою, яка звернулася з позовом, спосіб захисту не призводить до поновлення його порушеного права, але при розгляді спору буде встановлений факт порушення прав цієї особи (позивача), то суд має право сам визначити належний спосіб судового захисту і ухвалити відповідне рішення щодо захисту порушеного права.

В силу статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право самостійно визначитися стосовно законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні конкретного господарського спору незалежно від змісту вимог, викладених у позовній заяві, та не застосовує лише акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. При цьому, самостійне визначення судом законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог та порушення останнім положень статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічні висновки викладено Вищим господарським судом України у постанові від 01.06.2016 у справі №912/2965/15.

Як зазначено у пункті 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

За таких обставин, здійснюючи правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин, Господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, за приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов'язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Такі висновки суду повністю узгоджуються з позицією Вищого господарського суду України, яка викладена, у тому числі, у постановах від 23.07.2014 р. у справі №910/24568/13, від 19.05.2016 р. у справі №922/5045/15, від 09.11.2016 р. у справі №910/28956/15, від 07.02.2017 р. у справі №910/20324/15.

З огляду на викладене вище, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань з надання послуг за Договором, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення відповідачем замовнику авансового платежу у розмірі 18 000 грн.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку повернути сплачений позивачем аванс.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02152, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1) на користь Благодійної організації "Міжнародний благодійний фонд "Давай допоможемо" (04112, м. Київ, вул. Шамрила, будинок 23; ідентифікаційний код: 39744069) аванс в розмірі 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 25.10.2017.

Суддя О.А. Грєхова