Рішення

від 23.10.2017 по справі 910/15131/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2017Справа №910/15131/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Системи

до Товариства з обмеженою відповідальністю Артхоум

про повернення майна зі зберігання за Договором зберігання.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Масляннікова Т.Д., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Системи до Товариства з обмеженою відповідальністю Вуглеторг про повернення майна зі зберігання за Договором зберігання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення норм чинного законодавства та укладеного між сторонами Договору зберігання 31/01-3 від 31.01.2017, відповідачем не було повернуто позивачу товар зі зберігання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 порушено провадження у справі № 910/15131/17, розгляд справи призначено на 25.09.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Системи про забезпечення позову відмовлено.

Представник позивача у судове засідання 25.09.2017 з'явився, подав повідомлення про відсутність аналогічного спору та клопотання про зміну неналежного відповідача.

Представник відповідача не з'явився, вимог ухвали суду від 07.09.2017 не виконав.

За результатами розгляду у судовому засіданні клопотання представника позивача про заміну неналежного відповідача, суд змінив назву відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю Вуглеторг (ідентифікаційний код:40866103) на Товариство з обмеженою відповідальністю Артхоум (ідентифікаційний код: 40866103).

В свою чергу, у судовому засіданні представником позивача було подано також заяву про забезпечення позову, розгляд якої, судом відкладено до наступного судового засідання.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 про порушення провадження у справі № 910/15131/17, розгляд справи було відкладено на 23.10.2017.

За результатами розгляду у судовому засіданні 23.10.2017 заяви про забезпечення позову, суд, враховуючи відсутність доказів сплати судового збору за повторне подання заяви про забезпечення позову, та те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Системи про забезпечення позову відмовлено, залишив повторно подану заяву про забезпечення позову без розгляду.

У судове засідання 23.10.2017 представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача явку повноважного представника в судове засідання 23.10.2017 не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.10.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

23.01.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю Енерго Системи (далі - позивач) було сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю Вуглеторг (в подальшому змінено назву на ТОВ Артхоум (далі - відповідач) 586 497,24 грн. за вугілля згідно рах. № 9 від 23.01.2017.

31.01.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю Енерго Системи було отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю Вуглеторг (в подальшому змінено назву на ТОВ Артхоум ) вугілля марки ДГР 0-200 у кількості 690 тонн вартістю 586 497,24 грн., що підтверджується видатковою накладною № 20 від 31.01.2017.

31.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Енерго Системи (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Артхоум (далі - зберігач) укладено Договір зберігання № 31/01-3 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, згідно відповідних документів, які є невід'ємною частиною цього Договору, замовник передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання вугілля марки ДГР 0-200 в кількості 690 тонн (далі - майно), загальною вартістю 586 497,24 грн., згідно прибуткових або супроводжувальних документів.

Відповідно до п. 2.1 Договору зберігання вказаної кількості вугілля проводиться за адресою: Донецька обл., м. Мирноград. Вугілля передається на зберігання зберігачеві на підставі Акту приймання-передачі товару на зберігання, в якому визначається кількість товару та його вартість.

Згідно з п. 2.2 Договору строк зберігання дорівнює кількості календарних місяців із дня підписання Акту приймання-передачі на зберігання, до моменту видачі, що визначається датою підписання Акту повернення із зберігання.

Пунктом 2.3 Договору погоджено, що товар передається на зберігання на термін не більше шести місяців із правом замовника достроково припинити дію Договору, повідомивши про це зберігача, не пізніше ніж за три дні до такого припинення.

За умовами пунктів 3.1 та 3.2 Договору товар повертається із зберігання замовнику на підставі Акту повернення товару зі зберігання. Повернення товару із зберігання здійснюється залізничним транспортом. Адреса, по якій доставляється вугілля із зберігання: відповідно до заявки замовника.

У відповідності до п. 5.1 Договору сторони домовились, що замовник не сплачує зберігачу кошти за зберігання товару (вугілля).

Строк дії цього Договору обчислюється з моменту передачі замовником товару на зберігання зберігачеві, оформленого Актом прийому-передачі товару на зберігання, до моменту повернення товару замовника, оформленого Актом повернення із зберігання (п. 8.1 Договору).

Згідно з п. 8.2 Договору замовник має право в будь-який час вимагати повернення товару від зберігача, а зберігач зобов'язаний повернути його на першу вимогу замовника незалежно від строку зберігання, у відповідності до умов п. 2.3 Договору.

31.01.2017 ТОВ Енерго Системи було передано ТОВ Артхоум на зберігання вугілля марки ДГР 0-200 у кількості 690 тонн, вартістю 586 497,24 грн., що підтверджується Актом прийому-передачі вугілля на зберігання № 1, підписаним сторонами.

07.06.2017 відповідачем було передано позивачу зі зберігання 69 тонн на загальну суму 59 500 грн., що підтверджується Актом прийому-передачі вугілля зі зберігання № 1.

28.07.2017 позивач звернувся до відповідача із претензію вих. № 140 від 27.07.2017, у якій просив повернути товар у семиденний строк від дня отримання цієї заяви, у якій також визначив реквізити для повернення, яка була отримана відповідачем 17.08.2017.

Звертаючись і з позовом до суду в даній справі, позивач зазначив, що відповідачем не повернуто переданий на зберігання товар, в зв'язку з чим просить суд зобов'язати відповідача повернути 620 тонн вугілля кам'яного марки ДГР 0-200.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 ЦК України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

У відповідності до ч. 3 ст. 937 ЦК України прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

31.01.2017 ТОВ Енерго Системи було передано ТОВ Артхоум на зберігання вугілля марки ДГР 0-200 у кількості 690 тонн, вартістю 586 497,24 грн., що підтверджується Актом прийому-передачі вугілля на зберігання № 1, підписаним сторонами.

Відповідно до статті 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Згідно з ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

За приписами ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

07.06.2017 відповідачем було передано позивачу зі зберігання 69 тонн на загальну суму 59 500 грн., що підтверджується Актом прийому-передачі вугілля зі зберігання № 1.

28.07.2017 та 03.08.2017 позивач звернувся до відповідача із претензію вих. № 140 від 27.07.2017, у якій просив повернути товар у семиденний строк від дня отримання цієї заяви, у якій також визначив реквізити для повернення, яка була отримана відповідачем 17.08.2017, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, а відтак, відповідач зобов'язаний був повернути позивачу переданий на зберігання товар.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою та сьомою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З огляду на викладене, вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути 620 тонн вугілля кам'яного марки ДГР 0-200 є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку повернути прийнятий на зберігання товар.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Артхоум (03061, м. Київ, вулиця Героїв Севастополя, будинок 46, офіс 3; ідентифікаційний код: 40866103) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Енерго Системи (90400, Закарпатська обл., місто Хуст, вулиця Сливова, будинок 48; ідентифікаційний код: 36731895) 620 тонн вугілля кам'яного марки ДГР 0-200.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Артхоум (03061, м. Київ, вулиця Героїв Севастополя, будинок 46, офіс 3; ідентифікаційний код: 40866103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Системи (90400, Закарпатська обл., місто Хуст, вулиця Сливова, будинок 48; ідентифікаційний код: 36731895) витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 905 (сім тисяч дев'ятсот п'ять) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 25.10.2017.

Суддя О.А. Грєхова