Рішення

від 19.10.2017 по справі 910/13953/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2017Справа №910/13953/17 За позовом Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олгерд"

про стягнення 110 041,31 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Шерстюк П.І. (довіреність)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії наук України (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олгерд" (відповідач) заборгованість у розмірі 121 606,70 грн. за договором №41/14-к оренди нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансі Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова НАН України від 05.03.2014.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №41/14-к оренди нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансі Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова НАН України від 05.03.2014 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за весь час користування об'єктом оренди, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 121 606,70 грн.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 21.08.2017 порушено провадження у справі № 910/13953/17 та призначено її до розгляду на 19.09.2017.

15.09.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі та заява про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 19.09.2017 представники сторін не з'явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 розгляд справи відкладено на 10.10.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 розгляд справи відкладено на 19.10.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

17.10.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі та заява про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 10.10.2017 надав пояснення по суті позовних вимог, просив прийняти до розгляду заяву про зменшення позовних вимог та задовольнити позов і її редакції.

Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 110 041,31 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Заява позивача про зменшення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, у зв'язку з чим, подальший розгляд справи буде здійснюватись щодо позовних вимог викладених у даній заяві та відповідно має місце нова ціна позову.

Представник відповідача в судове засідання 19.10.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилались на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а тому відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 19.10.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.03.2014 між Інститутом металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії наук України (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олгерд" (далі - орендар) на підставі дозволу НАН України розпорядження № 794 від 18.12.2013 було укладено Договір оренди № 41/14-К нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансі Інституту металофізики ім. Г.В.Курдюмова НАН України (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне приміщення площею 15,90 кв.м, 44,40 кв.м, 75,30 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, бульвар Академіка Вернадського, 36, на першому поверсі приміщення прохідної № 1 та к. 517 на 5 поверсі адміністративно-лабораторного корпусу, що перебуває на балансі позивача.

Відповідно до п. 1.2 договору, майно передається в оренду з метою використання розміщення суб'єктів господарювання, що діють на основі приватної власності і проводять господарську діяльність з медичної практики та офісів.

Відповідно до п. 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акту приймання-передачі майна.

На виконання умов договору між позивачем та відповідачем було підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі майна № б/н від 05.03.2014, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв приміщення площею 15,90 кв.м, 44,40 кв.м та 75,30 кв.м

Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою КМУ від 01.10.1995 № 786 зі змінами, або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - листопад-грудень 2013 та січень 2014. Орендна плата за перший місяць оренди - лютий 2014, визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2014 - 3448,55 грн., 1372,17 грн., 5848,55 грн. без ПДВ.

Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця: відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за Договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Положенням п. 3.3 договору сторони погодили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця (п. 3.3 договору).

У п. 3.11 договору сторони погодили, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 10.1 договору з 05.03.14. по 31.12.15. включно.

Позивач зазначає, що протягом строку дії договору відповідач виконував взяті на себе зобов'язання неналежним чином та станом на 31.12.2015 у останнього утворилась перед позивачем заборгованість.

Після закінчення строку дії договору (31.12.2015) відповідач лише 01.09.2016 повернув частину орендованого майна, а саме площею 75,30 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 01.09.2016.

Інші приміщення площами 15,90 кв.м, 44,40 кв.м відповідач повернув позивачу лише 07.07.2017.

Оскільки відповідач після закінчення строку дії договору продовжував користуватися орендованим майном, то за розрахунком позивач, заборгованість відповідача перед позивачем за загальний період з березня 2014 по червень 2017 становить 110 041,31 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтею 283 Господарського кодексу України та статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 3.4 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 20 числа наступного місяця.

Так, судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 у справі № 910/3410/17 виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Олгерд" з орендованих приміщень площею 15,9 кв.м та 44,4 кв.м, які розміщені за адресою: м. Київ, бульвар Академіка Вернадського,36, на першому поверсі приміщення прохідної № 1 та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Олгерд" передати приміщення площею 15,9 кв.м та 44,4 кв.м, які розміщені за адресою: м. Київ, бульвар Академіка Вернадського,36, на першому поверсі приміщення прохідної № 1 Інституту металофізики ім. Г.В.Курдюмова Національної академії наук України.

Відповідно до частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, судом у справі № 910/3410/17 встановлено, що строк дії Договору закінчився 31.12.2015, проте, відповідач повернув за актом приймання-передачі від 01.09.2016 лише приміщення площею 75,30 кв.м, розташоване на 5 поверсі (кімната 517) адміністративно лабораторного корпусу за адресою: м. Київ, бульвар Вернадського,36.

Отже, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт користування відповідачем, у період з 05.03.2014 по 01.09.2016 приміщенням загальною площею 75,30 кв.м., та у період з 05.03.2014 по 07.07.2017 приміщеннями 15,90 кв.м, 44,40 кв.м.

Оскілки матеріалами справи підтверджується факт користування відповідачем приміщеннями, то останній зобов'язаний був сплачувати орендну плату.

Як встановлено судом, в порушення умов договору оренди, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення оплати орендної плати здійснив лише частково.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів за період користуванням приміщенням.

Оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 110 041,31 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє повністю позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу у сумі 110 041,31 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на встановлені вище обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії науки України повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олгерд" (03194, м. Київ, проспект Леся Курбаса, буд. 9-Д, офіс 4, код 36476967) на користь Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії наук України (03142, м. Київ, бульвар Академіка Вернадського, буд. 36, код 05417331) 110 041,31 грн. основного боргу та 1650,62 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 25.10.2017.

Суддя С.О. Турчин