Рішення

від 25.10.2017 по справі 910/15572/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2017Справа №910/15572/17 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Європа - Транс ЛТД до проТовариства з обмеженою відповідальністю ВАНА-ТРАНС стягнення заборгованості у розмірі 641 679,77 грн Представники:

від Позивача: Зубко І.М. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю Європа - Транс ЛТД звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВАНА-ТРАНС про стягнення заборгованості у розмірі 641 679,77 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 20.02.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю ВАНА-ТРАНС (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Європа - Транс ЛТД (Перевізник) було укладено Договір №2002-12 на перевезення вантажу, відповідно до умов якого Замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він надав послуги з перевезення, що підтверджується міжнародними товарно - транспортними накладними, проте Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату наданих Перевізником послуг у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 490 061,00 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВАНА-ТРАНС 18 164,96 грн пені, 131 295,53 грн штрафу, 2 158,28 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 року порушено провадження у справі № 910/15572/17, судове засідання призначено на 25.09.2017 року.

25.09.2017 року в судове засідання з'явились представники сторін. В судовому засіданні представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 14.09.2017 року. Представник відповідача вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 14.09.2017 року не виконав, а в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу виконати вимоги ухвали суду.

Суд прийшов до висновку про задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 року відкладено розгляд справи на 12.10.2017 року, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду.

10.10.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

11.10.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло повідомлення про відкликання довіреності.

12.10.2017 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 14.09.2017 року не виконав.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача:

- надати письмові пояснення з посиланням на належні докази щодо наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНА-ТРАНС" за кожним Актом виконаних робіт, з урахуванням здійснення часткової оплати, оскільки по заявкам сума складає 517 661,00 грн., Акти підписано на суму 493 656,00 грн., а борг заявлено на суму 490 061,00 грн.;

- здійснити обґрунтований розрахунок пені, штрафу та 3% річних за кожним Актом окремо із зазначенням періоду виникнення та закінчення такого нарахування з урахуванням приписів ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України та здійснення часткової оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАНА-ТРАНС".

2) Сторони надати докази на підтвердження здійснення часткової оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАНА-ТРАНС".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 відкладено розгляд справи на 25.10.2017 у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

19.10.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли пояснення до позовної заяви.

В судовому засіданні 225.10.2017 представник Позивача надав додаткові документи до матеріалів справи, підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судове засідання представник Відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на ухвалі Господарського суду міста Києва від 12.10.2015 у справі № 910/15572/17, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009 Вищого господарського суду України Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України , якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю ВАНА-ТРАНС є 02660, м.Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 21, офіс 806.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/15572/17 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ВАНА-ТРАНС , зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, зважаючи на наявність в матеріалах справи повідомлення про вручення ухвали про порушення провадження у справі Відповідачу, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 25.10.2017, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

20.02.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю ВАНА-ТРАНС (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Європа - Транс ЛТД (Перевізник) було укладено Договір №2002-12 на перевезення вантажу, відповідно до умов якого Замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору ціни на послуги узгоджуються Сторонами в Замовленнях на перевезення і вказуються у рахунках-фактурах Перевізника.

Згідно з п.4.1 Договору розрахунки за Договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з поточного банківського рахунку Замовника на поточний банківський рахунок Перевізника, протягом 5-ти (п'яти) банківських днів після отримання рахунку-фактури Перевізника, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, Акту виконаних робіт та податкової накладної.

За приписами п.5.5 Договору, у випадку затримки оплати, вказаних у пунктах 3.1, 4.1 даного Договору, Замовник виплачує Перевізнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати та штрафні санкції в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати. Неустойка у вигляді пені та штрафних санкцій нараховується за весь час існування заборгованості.

За фактом виконання перевезення сторони складають та підписують Акт виконаних робіт (п. 8.2 Договору).

У випадку, якщо відправлений перевізником замовнику акт виконаних робіт ним не підписаний і не заперечений на протязі 5 (п'яти) банківських днів з моменту його отримання замовником, акт вважається прийнятим замовником без змін та підлягає оплаті в повному обсязі (п. 8.7 Договору).

У п.8.3 Договору визначено, що Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2013. Якщо жодна зі сторін за два місяці до закінчення строку дії Договору не попередить іншу сторону про припинення/розірвання Договору, то даний Договір зберігає свою силу кожного разу ще на один календарний рік.

Протягом квітня-травня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю ВАНА-ТРАНС та Товариством з обмеженою відповідальністю Європа - Транс ЛТД було підписано договори-заявки на перевезення вантажу: № 003646 від 17.05.2017, № 003766 від 29.05.2017, №003767 від 29.05.2017, № 003768 від 29.05.2017, № 003769 від 29.05.2017, № 003540 від 12.05.2017, № 003540/1 від 12.05.2017, № 003541 від 12.05.2017, № 00354/1 від 12.05.2017, № 003542 від 12.05.2017, № 003542/1 від 12.05.2017, № 003588 від 12.05.2017, № 003590 від 12.05.2017, № 003591 від 12.05.2017, № 003592 від 12.05.2017, № 003099 від 25.04.2017, № 003196 від 27.04.2017, № 002968 від 19.04.2017, № 002970 від 19.04.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору за заявками Товариства з обмеженою відповідальністю Європа - Транс ЛТД на перевезення Відповідач надав послуги з перевезення, що підтверджується міжнародними товарно - транспортними накладними (СMR) № 77724, № 630819, № 614378, № 6211838, № 6145477, № 595239, № 630254, № 602320, № 612829, № 604621, № 595160, № 595778, а Відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується актами виконаних робіт № 003646 від 24.05.2017, № 003766 від 02.06.2017, № 003767 від 02.06.2017, № 003768 від 02.06.2017, № 003769 від 02.06.2017, № 003540 від 24.05.2017, № 003540/1 від 24.05.2017, № 003541 від 24.05.2017, № 003541/1 від 24.05.2017, № 003542 від 24.05.2017, № 003542/1 від 24.05.2017, № 003588 від 30.50.2017, № 003590 від 29.05.2017, № 003591 від 29.05.2017, № 003592 від 30.05.2017, № 003099 від 03.05.2017, № 003196 від 04.05.2017, № 003196/1 від 04.05.2017, № 002692 від 02.05.2017, № 002970 від 02.05.2017. Проте, Відповідачем було сплачено за надані послуги частково 28.07.2017 у розмірі 5 000,00 грн та 03.08.2017 у розмірі 6 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку Позивача.

Крім того, на виконання п. 4.1 Договору 12.05.2017, 07.06.2017 та 08.06.2017 Позивач надіслав на адресу Відповідача рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, отримання яких представником Відповідача 15.05.2017 та 12.06.2017 підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих листів.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Європа - Транс ЛТД в розмірі 490 061,00 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВАНА-ТРАНС 18 164,96 грн пені, 131 295,53 грн штрафу, 2 158,28 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Європа - Транс ЛТД підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору № 2002-12 перевезення вантажу від 20.02.2012 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Статтею 919 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № 2002-12 перевезення вантажу за заявками Товариства з обмеженою відповідальністю Європа - Транс ЛТД на перевезення Відповідач надав послуги з перевезення, що підтверджується міжнародними товарно - транспортними накладними (СMR) № 77724, № 630819, № 614378, № 6211838, № 6145477, № 595239, № 630254, № 602320, № 612829, № 604621, № 595160, № 595778, а Відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується актами виконаних робіт № 003646 від 24.05.2017, № 003766 від 02.06.2017, № 003767 від 02.06.2017, № 003768 від 02.06.2017, № 003769 від 02.06.2017, № 003540 від 24.05.2017, № 003540/1 від 24.05.2017, № 003541 від 24.05.2017, № 003541/1 від 24.05.2017, № 003588 від 30.50.2017, № 003590 від 29.05.2017, № 003591 від 29.05.2017, № 003592 від 30.05.2017, № 003099 від 03.05.2017, № 003196 від 04.05.2017, № 003196/1 від 04.05.2017, № 002968 від 02.05.2017, № 002970 від 02.05.2017, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Згідно з п.4.1 Договору розрахунки за Договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з поточного банківського рахунку Замовника на поточний банківський рахунок Перевізника, протягом 5-ти (п'яти) банківських днів після отримання рахунку-фактури Перевізника, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, Акту виконаних робіт та податкової накладної.

На виконання п. 4.1 Договору 12.05.2017, 07.06.2017 та 08.06.2017 Позивач надіслав на адресу Відповідача рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, отримання яких представником Відповідача 15.05.2017 та 12.06.2017 підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих листів.

Проте, Відповідачем було сплачено за надані послуги частково 28.07.2017 у розмірі 5 000,00 грн та 03.08.2017 у розмірі 6 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку Позивача.

При цьому, Суд зазначає, що до складу основної заборгованості позивачем включено заборгованість у розмірі 2 400,00 грн за актом виконаних робіт № 3646/1 від 24.05.2017.

За фактом виконання перевезення сторони складають та підписують Акт виконаних робіт (п. 8.2 Договору).

У випадку, якщо відправлений перевізником замовнику акт виконаних робіт ним не підписаний і не заперечений на протязі 5 (п'яти) банківських днів з моменту його отримання замовником, акт вважається прийнятим замовником без змін та підлягає оплаті в повному обсязі (п. 8.7 Договору).

Натомість, в матеріалах справи відсутній акт виконаних робіт № 3646/1 від 24.05.2017 на суму 2 400,00 грн, належних доказів направлення його Відповідачу також немає.

Окрім того, Суд вказує, що поданий Позивачем акт виконаних робіт № 003542 від 24.05.2017 на суму 19 000,00 грн Суд не бере до уваги як доказ на підтвердження заявлених вимог, оскільки до заявленої суми заборгованості вартість наданих Позивачем послуг за вказаним актом не включена.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю ВАНА-ТРАНС перед Позивачем за Договором № 2002-12 перевезення вантажу від 20.02.2012 підтверджується на суму 487 661,00 грн.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю Європа - Транс ЛТД в розмірі 487 661,00 грн.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 487 661,00 грн.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 23.05.2017 по 04.08.2017 у розмірі 2 158,28 грн.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за надані послуги за Договором № 2002-12 перевезення вантажу від 20.02.2012 за загальний період прострочки з 23.05.2017 по 04.08.2017 вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача простроченої суми основного боргу, тому до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають 3% річних у розмірі 2 149,21 грн за загальний період прострочки з 23.05.2017 по 04.08.2017.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 23.05.2017 по 04.08.2017 у розмірі 18 164,96 грн. та 0,5% штрафу у розмірі 131 295,53 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно з нормою ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 5.5 Договору сторони погодили, що у випадку затримки оплати, вказаних у пунктах 3.1, 4.1 даного Договору, Замовник виплачує Перевізнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати та штрафні санкції в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати. Неустойка у вигляді пені та штрафних санкцій нараховується за весь час існування заборгованості.

Виходячи з системного аналізу вказаних вище норм, Суд приходить до висновку, що сторонами в укладеному Договорі двічі було погоджено пеню, так як остання визначається у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, покладення на Відповідача одного й того ж виду відповідальності в порядку п. 5.5 Договору у вигляді сплати неустойки в розмірі 0,5% та подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати є неправомірним.

При цьому, Суд відзначає, що статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996 № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року).

Отже, Суд, перевіривши розрахунок пені, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання за загальний період з 23.05.2017 по 04.08.2017, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача простроченої суми основного боргу.

Що стосується стягнення з Відповідача 0,5% штрафу у розмірі 131 295,53 грн., то позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають з описаних вище підстав неправомірності його стягнення.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю ВАНА-ТРАНС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Європа - Транс ЛТД підлягає стягненню заборгованість у розмірі 487 661,00 грн., пеня у розмірі 18 090,99 грн та 3% річних у розмірі 2 149,21 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Європа - Транс ЛТД задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВАНА-ТРАНС (02660, м.Київ, вул. Євгена Сверстюка, будинок 21, офіс 806, ідентифікаційний код 37653593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Європа - Транс ЛТД (76018, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29, кв. 20, ідентифікаційний код 32605152) основний борг у розмірі 487 661 (чотириста вісімдесят сім тисяч шістсот шістдесят одна) грн. 00 коп., пеню у розмірі 18 090 (вісімнадцять тисяч дев'яносто) грн. 99 коп., 3% річних у розмірі 2 149 (дві тисячі сто сорок десять) грн. 21 коп. та судовий збір у розмірі 7 618 (сім тисяч шістсот вісімнадцять) грн. 52 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27 жовтня 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин