ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2017Справа №910/15657/17 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ-ПАК"
до товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙЛІ СЕРВІС"
про стягнення 73 721,28 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники :
Від позивача - Головенко В.М.(дов. від 04.10.2017)
Від відповідача: не з"явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки укладеного у спрощений спосіб у розмірі 73 721,28 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 порушено провадження у справі №910/15657/17 та призначено до розгляду на 05.10.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 розгляд справи відкладено на 19.10.2017 у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду.
Представник позивача з'явився в судове засідання 19.10.2017, надав пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 19.10.2017 вдруге не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Проте ухвала суду не була отримана відповідачем та повернулась до суду з наступної причини: "за закінченням встановленого строку зберігання".
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
В період з червня 2016 року по травень 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ-ПАК" (позивач) було поставлено Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЙЛІ СЕРВІС" (відповідач) товар за видатковими накладними на загальну суму 938 926,31 грн.
Позивач стверджує, що відповідачем не здійснено повну оплату за поставлений товар, а саме не сплачено 73 721,28 грн за товар поставлений відповідно до видаткових накладних № 371 від 10.05.2017, № 388 від 16.05.2017, №392 від 17.05.2017, № 402 від 19.05.2017 та №409 від 25.05.2017 у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 73 721,28 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Часиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Дослідивши наявні в матеріалах справи накладні та рахунки-фактури, судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, згідно яких позивач зобов'язався здійснити поставку товару, а відповідач, в свою чергу здійснити оплату поставленого товару.
За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
На виконання взятих на себе зобов'язань, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 938 926,31 грн, а відповідач, у свою чергу, прийняв вказаний товар, що підтверджується зокрема видатковими накладними № 371 від 10.05.2017, № 388 від 16.05.2017, №392 від 17.05.2017, № 402 від 19.05.2017 та №409 від 25.05.2017 на заявлену суму заборгованості, що підписані з боку позивача та відповідача та засвідчені печаткою товариства.
Вказані видаткові накладні, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документарне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, є первинними документами, що в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України є належними доказами передачі позивачем відповідачу товару на суму 73 721,28 грн та відповідно - прийняття його відповідачем.
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.
В пункті 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.
Таким чином, відповідно до приписів ст. 692 ЦК України, відповідач зобов'язаний оплатити поставлений позивачем товар після його прийняття. Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 73 721,28 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.
Також позивачем 04.08.2017 було направлено претензію про сплату боргу на адресу відповідача, яка була залишена ним без розгляду.
З огляду положення ст. 692 ЦК України, строк оплати поставленого відповідачу товару настав.
Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що факт наявності заборгованості у розмірі 73 721,28 грн за поставлений товар згідно із видатковими накладними № 371 від 10.05.2017, № 388 від 16.05.2017, №392 від 17.05.2017, № 402 від 19.05.2017 та №409 від 25.05.2017 належним чином доведений, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи.
Доказів оплати заборгованості у розмірі 73 721,28 грн, на час прийняття рішення, відповідачем не надано, обставин, викладених у позові не спростовано.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ-ПАК" в повному обсязі.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейлі Сервіс" (01014, м. Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63, код ЄДРПОУ 40333744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ-ПАК" (02094, м. Київ, провулок Гната Хоткевича, будинок, 8, код ЄДРПОУ 36761872) заборгованість у розмірі 73 721 (сімдесят три тисячі сімсот двадцять одна) грн. 28 коп. та судові витрати у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання повного тексту рішення - 26.10.2017
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 19.10.2017 |
Оприлюднено | 01.11.2017 |
Номер документу | 69854678 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Головатюк Л.Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні