Рішення

від 19.10.2017 по справі 911/2482/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2017 р. Справа № 911/2482/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (ПАТ «Промінвестбанк» )

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄННЕТ СОЛАР»

про стягнення 62509379,06 грн.

секретар судового засідання: Діхтярук Є.А.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 09/12/236 від 31.05.2017 р.);

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - позивач, ПАТ «Промінвестбанк» , банк) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄННЕТ СОЛАР» (далі - відповідач, ТОВ «ЛЄННЕТ СОЛАР» ) про стягнення 62509379,06 грн.

Згідно з приписами ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та встановлено забезпечити розгляд господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

У зв'язку з викладеним, розгляд даної справи здійснюється господарським судом Київської області.

Позовні вимоги ПАТ «Промінвестбанк» обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору про надання банківської гарантії № 20-4264/3-2 від 28.12.2012 р. не сплатив передбачену договором комісійну винагороду за надання позивачем гарантії, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 60122555,58 грн. несплаченої комісійної винагороди, 2386823,48 грн. 3% річних, а також 240000,00 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

14.09.2017 р. до господарського суду Київської області представником позивача було подано клопотання № 09-8-8/1414 від 14.09.2017 р. (вх. № 19292/17 від 14.09.2017 р.) про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, копії статуту та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

14.09.2017 р. до господарського суду Київської області представником позивача було подано клопотання б/н від 14.09.2017 р. про продовження строку розгляду спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.09.2017 р. було продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

У судових засіданнях 14.09.2017 р. та 19.10.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала.

Відповідач у судові засідання 14.09.2017 р. та 19.10.2017 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов відповідач до суду не подав.

Згідно з п.п. 1, 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 01-06/745/2014 від 05.06.2014 р. неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства зв'язку. Форму відповідного документа законодавчо не визначено. Отже, ним може бути будь-який документ, виданий (надісланий) будь-якому адресатові підприємством зв'язку за підписом керівника (заступника керівника, іншої уповноваженої особи) такого підприємства, що свідчив би про неможливість пересилання поштової кореспонденції до Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1 - 4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» .

Відповідно до підпункту 1 п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі «Новини та події суду» ) офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис. Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 19.10.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

28.12.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (банк-гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЄННЕТ СОЛАР» (принципал) було укладено договір № 20-4264/3-2 про надання банківської гарантії (із договорами про внесення змін від 01.11.2013 р., 25.03.2014 р., 31.10.2014 р., 09.07.2015 р., 02.12.2015 р. та 02.12.2015 р.), відповідно до умов якого банк зобов'язався надати гарантію за боржника на суму 39480396,25 євро (пункт 2.5 договору гарантії в редакції від 02.12.2015 р.) на користь бенефіціара (компанія « China National Building Materials And Equipment Import & Export Corporation» (далі - CNBM) (п.п. 1.1 та 2.1 договору гарантії від 28.12.2012 р.), що забезпечує виконання принципалом зобов'язань за контрактом № SААF4112015 від 15.11.2012 р. (далі - контракт) (п. 1.3 договору).

Згідно пункту 2.3 договору термін дії гарантії - до 15.07.2018 р. включно.

Строк дії договору гарантії - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 7.3 договору гарантії).

У зв'язку із не оплатою відповідачем сум контакту, за вимогами CNBM банк сплатив останньому загальну суму коштів у розмірі 17609576,48 євро, а саме: 13.01.2015 р. - 7478257,50 євро; 06.07.2015 р. - 536776,00 євро; 21.12.2015 - 9594542,98 євро, згідно Swift повідомленнь про сплату банком вимог (копії додано до матеріалів справи).

Відповідно до пунктів 5.3.1 та 3.3 договору банківської гарантії (в редакції від 01.11.2013 р.) принципал зобов'язаний своєчасно сплачувати банку-гаранту комісійну винагороду за супровід наданої гарантії у розмірі 3% річних від фактичної суми зобов'язань принципала за гарантією, що нараховується банком в гривнях за курсом валюти гарантії, встановленим НБУ на дату нарахування, починаючи з дати видачі гарантії за методом визначення кількості днів у місяці та році: «факт/360» , виходячи із фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.

З дати укладення договору гарантії (з 28.12.2012 р.) комісійна винагорода мала сплачуватись принципалом на рахунок банку щомісячно першого числа календарного місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому відбулось нарахування комісійної винагороди, за останній розрахунковий період - в дату закінчення строку дії гарантії або в день звільнення банку від зобов'язань по гарантії.

За період з дати договору гарантії і по лютий 2014 року відповідач сплачував комісійну винагороду згідно виписок та довідки-розрахунку, копії яких долучено до матеріалів справи.

У подальшому між позивачем та відповідачем було укладено додаткові угоди до договору про надання банківської гарантії № 20-4264/3-2 від 28.12.2012 р., відповідно до умов яких строк оплати комісій було відкладено, а саме:

- за період з 01.03.2014 р. по 30.06.2015 р. згідно з п. 3.3 договору гарантії (в редакції від 31.10.2014 р.) строк оплати комісійної винагороди перенесено до 01.07.2015 р. включно;

- за період з 01.03.2014 р. по 30.09.2015 р. згідно з п. 3.3 договору гарантії (в редакції від 09.07.2015 р.) строк оплати комісійної винагороди перенесено до 01.10.2015 р. включно.

Як стверджує позивач, в порушення пунктів 3.3, 4.3 та 5.3.1 договору гарантії від 01.10.2015 р. принципал не сплатив відстрочену комісію, нараховану банком з 01.03.2014 р. по 30.09.2015 р. та взагалі припинив оплату комісійної винагороди за договором гарантії.

Банк-гарант неодноразово надсилав відповідачу вимоги про настання гарантійних випадків та вимоги про сплату боргу, у тому числі за несплаченими комісіями, а саме: № 39-1/1881-9 від 04.12.2015 р., № 39-1/1876-9 від 04.12.2015 р. та № 09-8/1/279 від 29.02.2016 р.

Факт відправки вимог та їх отримання відповідачем підтверджується накладними ТОВ Поні Експрес про вручення поштового відправлення № 21-1433-6279, № 21-1433-6290, № 21-1433-7656, копії яких наявні у матеріалах справи.

Враховуючи, що жодних відповідей на вказані вимоги банк не отримав, а станом на 01.07.2017 р. заборгованість відповідача за несплаченою комісією не погашена, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до статті 561 Цивільного кодексу України передбачено, що гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.

Статтею 567 Цивільного кодексу України передбачено, що гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Відповідно до ст. 200 Господарського кодексу України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що наданий банком розрахунок заборгованості з оплати комісійної винагороди за договором про надання банківської гарантії № 20-4264/3-2 від 28.12.2012 р. судом перевірений і визнаний вірним, а також те, що доказів сплати заборгованості з комісійної винагороди за надання гарантії відповідач не надав, позовна вимога банку про стягнення з відповідача 60122555,58 грн. комісійної винагороди підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення 2386823,48 грн. 3% річних за період з 02.11.2015 р. по 01.08.2017 р.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, встановив, що він не суперечить вимогам законодавства та обставинам справи, а тому з відповідача підлягають стягненню 2386823,48 грн. 3% річних за період з 02.11.2015 р. по 01.08.2017 р.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог ПАТ «Промінвестбанк» у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄННЕТ СОЛАР» (95011, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Сергєєва-Ценського/Турецька, 12/4; 295017, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Рубцова 44-А, оф. 5, код 37774023) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, код 00039002) 60122555 (шістдесят мільйонів сто двадцять дві тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 58 коп. комісійної винагороди, 2386823 (два мільйони триста вісімдесят шість тисяч вісімсот двадцять три) грн. 48 коп. 3% річних, 240000 (двісті сорок тисяч) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 27.10.2017 р.

Суддя В.М. Бабкіна