Рішення

від 12.10.2017 по справі 911/2330/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2017 р. Справа № 911/2330/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління № 33»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідводтрубопровідбуд»

про стягнення 562870,55 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 259 від 21.07.2017 р.);

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Будівельно-монтажне управління № 33» (далі - ПрАТ «Будівельно-монтажне управління № 33» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідводтрубопровідбуд» (далі - ТОВ «Укрпідводтрубопровідбуд» , відповідач) про стягнення 562870,55 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на укладення 14.01.2015 р. з ТОВ «Укрпідводтрубопровідбуд» договору № 1401/15 на виконання робіт, відповідно до якого, за дорученням позивача, відповідач зобов'язувався виконати комплекс робіт з використанням власних ресурсів, будівельної техніки, а також, в разі необхідності, з використанням матеріальних ресурсів підрядника по об'єкту: Зовнішні мережі. Ввідний колектор дощової каналізації К-2 об'єкту Житлові будинки у с. Петрівське, Києво-Святошинського району, Київської області , що здійснюється в 2015 році, а позивач - прийняти та оплатити його на умовах договору, у зв'язку з чим ПрАТ «Будівельно-монтажне управління № 33» було перераховано на користь ТОВ «Укрпідводтрубопровідбуд» аванс у загальному розмірі 1204000,00 грн. Як зазначає позивач, відповідачем було виконано доручені позивачем роботи лише на суму 799484,17 грн., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 404515,83 грн. заборгованості, 53174,44 грн. пені, 19051,00 грн. 3% річних, 86129,28 грн. інфляційних втрат, а також витрати зі сплати судового збору.

23.08.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 23.08.2017 р. (вх. № 16882/17 від 23.08.2017 р.) про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, копії довіреності представника, копії статуту, копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та оригіналу витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Розгляд справи відкладався.

21.09.2017 р. до господарського суду Київської області представником позивача було подане клопотання б/н від 21.09.2017 р. (вх. № 20046/17 від 21.09.2017 р.) про продовження строку вирішення справи на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.09.2017 р. було продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

10.10.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача на виконання ухвали суду від 21.09.2017 р. було подано письмові пояснення б/н від 09.10.2017 р. (вх. № 21884/17 від 10.10.2017 р.), за змістом яких ПрАТ «Будівельно-монтажне управління № 33» зазначає, що останнім за виконання робіт ТОВ Укрпідводтрубопровідбуд було сплачено 1204000,00 грн., а саме - 17.01.2015 р. було перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 500000,00 грн., що становлять аванс згідно договору № 1401/15 від 14.01.2015р., 30.01.2017 р. було перераховано кошти у розмірі 204000,00 грн., що становлять оплату за виконані роботи, згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2015 року, 30.01.2017 р. було перераховано кошти у розмірі 500000,00 грн., що становлять оплату на подальше виконання робіт, згідно договору № 1401/15 від 14.01.2015 р.

Окрім того, позивач вказує на те, що, відповідачем не було надано графіку поетапного фінансування робіт, таким чином, оплата 30.01.2015 р. в сумі 500000,00 грн. була зроблена відповідно до усної домовленості керівництва сторін. Поряд з цим, згідно довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати та актів приймання виконаних будівельних робіт відповідачем було виконано відповідні будівельні роботи за січень 2015 року вартістю 204000,00 грн. та за квітень 2015 року вартістю 301491,02 грн. За твердженням позивача, у відповідача станом на 01.07.2015 р. обліковувався невідпрацьований аванс на суму 698508,98 грн. У подальшому, згідно довідки КБ-3 та Акту КБ-2в за липень 2015 року, відповідачем було виконано роботи вартістю 273408,10 грн., і станом на 01.08.2015 р. залишок невідпрацьованого авансу становив 425100,88 грн. Згідно довідки КБ-3 та акту КБ-2в за вересень 2015 року, відповідачем було виконано роботи вартістю 20585,05грн. Таким чином, за твердженням позивача, на теперішній час доручених позивачем робіт відповідачем не виконано на суму 404515,83 грн. та заборгованості, що виникла у зв'язку з цим, не сплачено.

Представник позивача у судових засіданнях 28.08.2017 р., 21.09.2017 р. та 12.10.2017 р. позовні вимоги підтримувала у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання 28.08.2017 р., 21.09.2017 р. та 12.10.2017 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов відповідач до суду не подав.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 12.10.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

14.01.2015 р. між Приватним акціонерним товариством «Будівельно-монтажне управління № 33» (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпідводтрубопровідбуд» (субпідрядник) було укладено договір підряду № 1401/15, відповідно до п. 1.1 якого підрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобов'язання виконати комплекс робіт, з використанням власних ресурсів, будівельної техніки, а також, в разі необхідності, з використанням матеріальних ресурсів підрядника виконати роботи по об'єкту: Зовнішні мережі. Ввідний колектор дощової каналізації К-2 об'єкту Житлові будинки у с. Петрівське, Києво-Святошинського району, Київської області , що здійснюється в 2015 році.

Згідно з п. 1.2 договору склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання, визначені проектною документацією, наданою підрядником, яка є невід'ємною частиною договору.

У відповідності з п. 2.1 договору вартість робіт за даним договором складає 1550000,00 грн., в тому числі ПДВ - 258333,33 грн. Термін виконання робіт по цьому договору - до 30.04.2015 р. (п. 3.1 договору).

30.04.2015 р. між ПрАТ «Будівельно-монтажне управління № 33» та ТОВ «Укрпідводтрубопровідбуд» була укладена додаткова угода № 1 до договору на виконання робіт № 1401/15 від 14.01.2015 р., відповідно до п. 1 якої сторони домовились продовжити дію договору та викласти п. 3 пп. 3.1 договору в наступній редакції: Субпідрядник зобов'язується виконати роботи з улаштування відвідного колектору дощової каналізації К-2 на будівництві об'єкту Житлові будинки, розташовані по вул. Б. Хмельницького, ОСОБА_2 Українки, ОСОБА_3 Шевченка в с. Петрівське, Києво-Святошинського району, Київської області, в строк з моменту підписання договору по 31.12.2015 р., але до повного виконання своїх зобов'язань за цим договором .

Окрім того, між ПрАТ «Будівельно-монтажне управління № 33» та ТОВ «Укрпідводтрубопровідбуд» була укладена додаткова угода № 2 до договору на виконання робіт № 1401/15 від 14.01.2015 р., відповідно до п. 1 якої сторони домовились, що загальний орієнтований обсяг та вартість робіт за цією додатковою угодою визначена в додатку № 1 до додаткової угоди Договірна ціна з локальним кошторисом та відомістю ресурсів та складає 491129,13 грн., крім того ПДВ (20%) - 98225,83 грн., всього 589354,96 грн. Остаточна вартість фактично виконаних субпідрядником додаткових робіт визначається згідно з актами КБ-2в та довідками КБ-3.

Згідно з п. 1.3.1 додаткової угоди № 2, в якості авансу, протягом 5 робочих днів з моменту укладення сторонами даної угоди підрядник сплачує 83333,33 грн., крім того ПДВ (20%) - 16666,67 грн., всього 100000,00 грн.

Відповідно до п. 1.3.2 додаткової угоди № 2, остаточні розрахунки за виконані субпідрядником роботи підрядник здійснює на підставі підписаних сторонами актів КБ-2в та довідок КБ-3, з вирахуванням раніше сплаченого авансового платежу, та з застосуванням положень пп. 2.5.1, п. 2.6 договору.

Згідно з п. 2.2 договору на виконання робіт № 1401/15 від 14.01.2015 р., до початку робіт замовник перераховує аванс в розмірі згідно графіка фінансування субпідрядника протягом 5-ти банківських днів з дати підписання цього договору.

На виконання умов договору на виконання робіт № 1401/15 від 14.01.2015 р. та укладених до нього додаткових угод № 1 та № 2 позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 1204000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 38 від 17.01.2015 р. на суму 500000,00 грн. з призначенням платежу аванс згідно договору № 1401/15 на виконання робіт від 14.01.2015 р. у т.ч. ПДВ 20% - 83333,33 грн. , платіжним дорученням № 129 від 30.01.2015 р. на суму 204000,00 грн. з призначенням платежу оплата за виконані роботи згідно договору № 1401/15 від 14.01.2015 р. у т.ч. ПДВ 20% - 34000,00 грн. , платіжним дорученням № 138 від 30.01.2015 р. на суму 500000,00 грн. з призначенням платежу оплата згідно договору № 1401/15 на виконання робіт від 14.01.2015 р. у т.ч. ПДВ 20% - 83333,33 грн. (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом), а також копіями виписок по рахунках позивача від 17.01.2015 р., 30.01.2015 р., 30.01.2015 р. на зазначені суми.

При цьому, за твердженням позивача, відповідачем не було надано графіку поетапного фінансування робіт.

Відповідно до пп. 6.3.2 договору на виконання робіт № 1401/15 від 14.01.2015 р., субпідрядник зобов'язаний виконати роботи в об'єми та строки, передбачені умовами даного договору та з належною якістю.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпідводтрубопровідбуд» було виконано доручені підрядником роботи на загальну суму 799484,17 грн., що підтверджується підписаними керівниками підприємств та скріпленими печатками юридичних осіб довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 31.01.2015 р. за січень на суму 204000,00 грн., довідкою від 30.04.2015 р. за квітень 2015 р. на суму 301491,02 грн., довідкою від 31.07.2017 р. за липень 2015 р. на суму 273408,10 грн., довідкою від 30.09.2015 р. за вересень 2015 р. на суму 20585,05 грн., а також актами приймання виконаних будівельних робіт за січень на суму 204000,00 грн., за квітень 2015 р. на суму 301491,02 грн., за липень 2015 р. на суму 273408,10 грн., за вересень 2015 р. на суму 20585,05 грн. (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

За твердженням ПрАТ «Будівельно-монтажне управління № 33» , доручені та оплачені підрядником роботи, обумовлені договором на виконання робіт № 1401/15 від 14.01.2015 р. та укладених до нього додаткових угод № 1 та № 2 у повному обсязі субпідрядником виконані не були. Таким чином, на думку позивача, за відповідачем за договором на виконання робіт № 1401/15 від 14.01.2015 р. рахується заборгованість за невиконані роботи у розмірі 404515,83 грн.

ПрАТ «Будівельно-монтажне управління № 33» на адресу субпідрядника було направлено претензію № 47 від 12.02.2016 р. з проханням протягом 5 днів з дня отримання претензії погасити заборгованість за договором № 1401/15 на виконання робіт від 14.01.2015 р. у розмірі 425151,19 грн., у тому числі: 404515,83 грн. основного боргу, 19239,36 грн. пені, 1396,00 грн. 3% річних.

Вказана претензія залишена без реагування з боку відповідача.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором № 1401/15 на виконання робіт від 14.01.2015 р. у повному обсязі та не сплатив позивачу заборгованість у розмірі 404515,83 грн., останній і звернувся з даним позовом до суду та просить суд стягнути з відповідача 404515,83 грн. заборгованості, 53174,44 грн. пені, 19051,00 грн. 3% річних, 86129,28 грн. інфляційних втрат.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Поряд з цим, згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

За приписами статей 188 ГК України та 525 ЦК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до положень частини четвертої ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Згідно з частиною третьою ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Враховуючи зазначені приписи законодавства, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін. При цьому, одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З матеріалів справи слідує, що за умовами укладеного між сторонами договору підряду № 1401/15 від 14.01.2015 р. останній діє до моменту виконання сторонами зобов'язань у повному обсязі (п. 10.1 договору).

При цьому позиція позивача щодо закінчення дії договору 31.12.2005 р. є помилковою, оскільки згідно з п. 1 додаткової угоди № 1 від 30.04.2015 р. сторони виклали в новій редакції підпункт 3.1 пункту 3 договору, встановивши, що субпідрядник зобов'язується виконати роботи в строк з моменту підписання договору по 31.12.2015 р., але до повного виконання своїх зобов'язань за договором .

Тобто сторони продовжили строк виконання робіт відповідачем до 31.12.2015 р. При цьому, до пункту 10.1 договору підряду зміни щодо строку дії договору не вносилися.

Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Таким чином, позивачем не доведено наявності підстав вважати договір підряду таким, що припинив свою дію 31.12.2015 р., у зв'язку з чим у відповідача не виникло обов'язку з повернення невикористаного авансу внаслідок припинення дії договору.

Водночас, як слідує з матеріалів справи та наданих представником позивача в судових засіданнях пояснень, позивач від договору не відмовлявся та до відповідача з повідомленням про відмову від договору не звертався.

Відтак, оскільки матеріали справи не містять доказів відмови позивача від договору підряду, то у відповідача не виникло обов'язку щодо повернення залишку невикористаного авансу у зв'язку із відмовою позивача від договору підряду, право на яку йому надане ч. 4 ст. 849 ЦК України.

Так само до справи не надано доказів розірвання договору у встановленому чинним законодавством порядку.

Слід зазначити також, що і самим договором підряду не передбачено умов та випадків виникнення у відповідача обов'язку з повернення позивачеві невикористаного авансу.

З огляду на викладене, підстави вважати сплачені позивачем на користь відповідача кошти в сумі 404515,83 грн. заборгованістю останього є відсутніми.

Таким чином суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 404515,83 грн. основного боргу на час вирішення спору у даній справі є безпідставною та передчасною, у зв'язку з чим підлягає залишенню без задоволення.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем на 404515,83 грн. заборгованості у вигляді неповернутого авансу.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки суд дійшов висновку щодо відсутності у відповідача порушеного грошового зобов'язання в сумі 404515,83 грн., то, відповідно, і похідні позовні вимоги про стягнення нарахованих на цю суму інфляційних втрат та 3% річних підлягають залишенню без задоволення.

Окрім того, слід зазначити, що відповідно до пп. 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Пунктом 5.2 цієї ж постанови передбачено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Тобто стягнення суми попередньої оплати, що перерахована за договором на виконання робіт, за своєю правовою природою не є грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, а тому, нарахування відсотків річних та інфляційних втрат на попередню оплату є неправомірним.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 р. у справі № 5011-42/13539-2012.

З огляду на все викладене вище вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути 38697,92 грн. пені, керуючись п. 7.3 договору.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Поряд з цим, згідно з ч. 2 ст. 883 ЦК України за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Відповідно до п. 7.3 договору, у випадку порушення субпідрядником строків виконання робіт, що передбачені даним договором, він зобов'язаний сплатити на користь підрядника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості прострочених робіт за кожен день такого прострочення.

Як було встановлено судом, сторонами договору на виконання робіт № 1401/15 від 14.01.2015 р. погоджено кінцевий строк виконання робіт до 31.12.2015 р. Проте, ТОВ «Укрпідводтрубопровідбуд» не виконав у встановлений договором строк та у повному обсязі взяті на себе зобов'язання за вказаним договором.

Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Позивач у зв'язку з порушенням відповідачем строку виконання зобов'язання просить суд стягнути з відповідача 53174,44 грн. пені за період з 27.01.2017 р. до 27.07.2017 р. на суму 404515,83 грн.

Відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Наведений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління № 33» .

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідводтрубопровідбуд» (08000, Київська обл., Макарівський р-н, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 20Б, код 33272196) на користь Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління № 33» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка, 193, код 01269589) 53174 (п'ятдесят три тисячі сто сімдесят чотири) грн. 44 коп. пені, 797 (сімсот дев'яносто сім) грн. 87 коп. судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 20.10.2017 р.

Суддя В.М. Бабкіна