Рішення

від 25.10.2017 по справі 915/911/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 року Справа № 915/911/17

м. Миколаїв

Суддя Фролов В.Д., розглянувши матеріали справи

позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), код НОМЕР_1

відповідач: Комунальне підприємство "Костянтинівське" підприємство житлово-комунального господарства (вул. Соборна, 20, смт. Костянтинівка, Арбузинського району, Миколаївська область, 55000), код 30221950

про: стягнення 29216 грн. 57 коп.

ПРИСУТНІ:

Від позивача - ОСОБА_2 довіреність №527 від 19.04.2016

Від відповідача - представник не з'явився

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Комунальне підприємство "Костянтинівське" підприємство житлово-комунального господарства про стягнення заборгованості в розмірі 29216 грн. 57 коп., з яких: 26762 грн. 63 коп. - основний борг, 130 грн. 00 коп. - 3 % річних, 347 грн. 91 коп. - сума інфляційних витрат, 1676 грн. 03 коп. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані ст. ст. 11, 509, 526, 598, 599, 602, 629 Цивільного кодексу України та неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати за поставлено ний товар на суму 26762 грн. 63 коп.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, проте 25.10.2017 року засобами електронної пошти від нього надійшло клопотання в якому зазначено, що КП Костянтинівське" підприємство житлово-комунального господарства не заперечує прои задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення сторін про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши всі подані у справі докази, суд встановив:

01 січня 2016 року між сторонами було укладено договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів (надалі-договір) відповідно до якого позивач зобов'язується організувати та забезпечити безперебійну заправку паливом автотранспорту відповідача, а відповідач - прийняти та оплатити паливо відповідно до умов даного договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.3 договору відповідач оплачує позивачу вартість палива, на підставі рахунку на протязі 10 календарних днів з моменту отримання такого рахунку.

Даний договір вступив силу з 01.01.2016 та діє до 31.12.2016 (п.6.4 договору).

На виконання умов договору позивачем у період з 31.01.2016 по 29.04.2016 було здійснено поставку паливно-мастильних матеріалів на суму 32375,33 грн., що підтверджено рахунками та накладними (а.с. 10-17). Дані акти підписані сторонами та скріплені печатками сторін.

Позивач вказав, що на виконання умов договору, позивач здійснив часткову оплату поставленого позивачем товару, однак залишок боргу станом на день подання позову становить 26762,23 грн., дана заборгованість підтверджена сторонами підписанням 01.05.2017 року акту звірки взаєморозрахунків (а.с.18).

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1,2 ст.193 ГК України cуб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст. 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач повністю виконав умови договору щодо поставки відповідачу паливно-мастильних матеріалів на суму 32375,33 грн., однак відповідач свої зобов'язання передбачені п.3 договору, щодо повної оплати поставленого товару не виконав, залишивши неоплаченим поставку паливно-мастильних матеріалів на суму 26762,23 грн.

Враховуючи зазначене, те що позивачем повністю виконано умови договору, щодо поставки товару, які частково оплачені відповідачем, позовна вимога про стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 1. ст. 230 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний за прострочення оплати сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, вирахувану від суми простроченої оплати.

У зв'язку із зазначеним позивачем нараховано відповідачу до стягнення 130 грн. 00 коп. - 3 % річних, 347 грн. 91 коп. - сума інфляційних витрат, 1676 грн. 03 коп. - пені, які підтверджені розрахунком позивача, обґрунтовані належним чином, відповідачем підтримані, а тому підлягають задоволенню.

Вимогами ч.1 ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в клопотання, яке надійшло до суду 25.10.2017, визнав позовні вимоги.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню повністю.

Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема витрат на оплату судового збору, у разі задоволення позову на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Костянтинівське" підприємство житлово-комунального господарства (вул. Соборна, 20, смт. Костянтинівка, Арбузинського району, Миколаївська область, 55000, код 30221950) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) заборгованості в розмірі 29216 (двадцять дев'ять тисяч двісті шістнадцять) грн. 57 коп., з яких: 26762 (двадцять шість тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 63 коп. - основний борг, 130 (сто тридцять) грн. 00 коп. - 3 % річних, 347 (триста сорок сім) грн. 91 коп. - сума інфляційних витрат, 1676 (одна тисяча шістсот сімдесят шість) грн. 03 коп. - пені, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішення законної сили.

Суддя В.Д. Фролов