Рішення

від 24.10.2017 по справі 916/1730/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" жовтня 2017 р.Справа № 916/1730/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОГРУП СЕРВІС";

до відповідача: ОСОБА_1 приватного підприємства "СВІД-І";

про стягнення 2492,77грн.;

Головуючий суддя Степанова Л.В.

Суддя Д`яченко Т.Г.

Суддя Смелянець Г.Є.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: про стягнення 2492,77грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОГРУП СЕРВІС" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 приватного підприємства "СВІД-І" заборгованості за договором №010/П від 04.01.2016р. про надання послуг з вивезення відпрацьованих проб у сумі 2462,20грн. у тому числі 2400,00грн. основного боргу, 62,20грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.07.2017р. порушено провадження у справі №916/1730/17 та справу призначено до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.09.2017р., за клопотанням позивача від 07.09.2017р., продовжено строк розгляду справи №916/1730/17 по 06.10.2017р.

15.09.2017р. за вх.суду№2-4909/17 позивач звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача 2400,00грн. основного боргу, 92,77грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.10.2017р. справу №916/1730/17 призначено до колегіального розгляду.

Згідно автоматичного розподілу справ господарського суду Одеської області від 09.10.2017р. справу №916/1730/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Степанової Л.В., судді Д`яченко Т.Г., судді Смелянець Г.Є.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.10.2017р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Степанової Л.В., судді Д`яченко Т.Г., судді Смелянець Г.Є. та справу призначено до розгляду.

Позивач позовні вимоги підтримує.

Відповідач в засідання суду не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області від 24.07.2017р., 07.09.2017р. направлялись відповідачу за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та у наявному в матеріалах справи Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 09.10.2017р., які були повернуті до суду з відміткою "за закінченням строку зберігання".

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 «Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Враховуючи викладене, справа розглядається без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

04.01.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІОГРУП СЕРВІС" (позивач, Виконавець, ТОВ "БІОГРУП СЕРВІС") та Малим приватним підприємством "СВІД-І" (відповідач, Замовник, МПП "СВІД-І") було укладено договір №010/П від 04.01.2016р. про надання послуг з вивезення відпрацьованих проб (далі договір) відповідно до якого Виконавець зобов'язується надати послуги з вивезення відпрацьованих проб з лабораторії підприємства та продукції тваринного походження, які не пройшли ветеринарного контролю, підлягаючих утилізації, а Замовник зобов'язується своєчасно оплачувати послуги за погодженою сторонами ціною у строки і на умовах, передбачених договором (п.1.1. договору).

Відповідно до п.3.2. договору розмір оплати за надані послуги в місяць становить 800,00грн. в тому числі ПДВ - 133,33грн.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше ніж до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим. Моментом здійснення платежу вважається день надходження грошових коштів на банківський рахунок Виконавця (п.п.4.1., 4.2. договору).

Підпунктом 8.2.1. п.8.2. договору сторони встановили, що Замовник несе відповідальність згідно із законом і цим договором за зокрема несвоєчасне внесення плати за послуги.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2016р. та до повного виконання сторонами своїх фінансових зобов'язань (п.11.1. договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору, він надавав відповідачу послуги, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000176, №ОУ-0000370, №ОУ-0000567, №ОУ-0000823, №ОУ-0001013, №ОУ-0001380, №ОУ-0001740, №ОУ-0001990, №ОУ-0002056, №ОУ-0002549, №ОУ-0002787, №ОУ-0003091 (копії в матеріалах справи). За надані послуги відповідач розрахувався частково у зв'язку з чим станом на день подання позову до суду заборгованість відповідача становить 2400,00грн.

За несвоєчасну та неповну оплату наданих послуг, позивач нарахував відповідачу 3% річних у сумі 92,77грн.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 2492,77грн. у тому числі 2400,00грн. основного боргу, 92,77грн. 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2016р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №010/П від 04.01.2016р. про надання послуг з вивезення відпрацьованих проб відповідно до якого позивач зобов'язався надати послуги з вивезення відпрацьованих проб з лабораторії підприємства та продукції тваринного походження, які не пройшли ветеринарного контролю, підлягаючих утилізації, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати послуги за погодженою сторонами ціною у строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що відповідно до актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) №№ОУ-0000176, №ОУ-0000370, №ОУ-0000567, №ОУ-0000823, №ОУ-0001013, №ОУ-0001380, №ОУ-0001740, №ОУ-0001990, №ОУ-0002056, №ОУ-0002549, №ОУ-0002787, №ОУ-0003091 (копії в матеріалах справи) позивачем були надані відповідачу послуги по з вивезення відпрацьованих проб з лабораторії підприємства та продукції тваринного походження, які не пройшли ветеринарного контролю, підлягаючих утилізації на загальну суму 9600,00грн. про що свідчить надана позивачем копія картки рахунку 361 за період з 01.01.2016р. по 17.07.2017р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в порушення п.4.2. договору за надані послуги розрахувався частково у сумі 7200,00грн., що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень №254 від 29.01.2016р. на суму 800,00грн., №312 від 18.03.2016р. на суму 800,00грн., №358 від 29.04.2016р. на суму 800,00грн., №425 від 30.06.2016р. на суму 800,00грн., №30 від 28.10.2016р. на суму 800,00грн., №55 від 02.12.2016р. на суму 800,00грн., №10 від 20.01.2017р. на суму 1600,00грн., №16 від 02.02.2017р. на суму 800,00грн.,

Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського Кодексу України, ст. 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 Господарського Кодексу України).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Станом на день розгляду справи заборгованість у сумі 2400,00грн. відповідачем не погашена, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у сумі 2400,00грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача 92,77грн. 3% річних слід зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та здійснивши власний розрахунок за допомогою програми "Законодавство", зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 109,25грн., однак позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 92,77грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи відсутність з боку позивача клопотань в порядку ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 92,77грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОГРУП СЕРВІС" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 приватного підприємства "СВІД-І" заборгованості за договором №010/П від 04.01.2016р. про надання послуг з вивезення відпрацьованих проб підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 2492,77грн. у тому числі 2400,00грн. основного боргу, 92,77грн. 3% річних.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОГРУП СЕРВІС" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 приватного підприємства "СВІД-І" заборгованості за договором №010/П від 04.01.2016р. про надання послуг з вивезення відпрацьованих проб у сумі 2492,77грн. у тому числі 2400,00грн. основного боргу, 92,77грн. 3% річних - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 приватного підприємства "СВІД-І" (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 36, к. 901, код ЄДРПОУ 22471935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОГРУП СЕРВІС" (67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Леніна, 27, код ЄДРПОУ 39151756) 2400/дві тисячі чотириста/грн. основного боргу, 92/дев'яносто дві/грн. 77коп. 3% річних, 1600/одна тисяча шістсот/грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 26.10.2017р.

Головуючий суддя Л.В. Степанова

Суддя Т.Г. Д`яченко

Суддя Г.Є. Смелянець