Рішення

від 18.10.2017 по справі 914/1118/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2017р. Справа № 914/1118/17

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В., судді Морозюка А.Я., судді Манюка П.Т., за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Волинська Торгова Компанія «НІКО» , м.Луцьк

до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» , м.Львів

про стягнення заборгованості в розмірі 115 779,57 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з"явився

від відповідача: ОСОБА_2- представник ( довіреність № б\н від 28.02.17р.)

Представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватним підприємством «Волинська Торгова Компанія «НІКО» , м.Луцьк, до відповідача: ОСОБА_1 підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» , м. Львів про стягнення заборгованості в розмірі 274 454,94 грн.

Ухвалою суду від 06.06.2017 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 27.06.2017 року. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Ухвалою від 31.07.2017 року призначено колегіальний розгляд справи № 914/1118/17 у складі трьох суддів.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 01.08.2017 року, склад колегії суддів у справі № 914/1118/17: ОСОБА_3 - головуючий суддя, ОСОБА_4 - суддя, ОСОБА_5 - суддя.

Ухвалою суду від 02.08.2017р. розгляд справи у складі колегії суддів призначено на 13.09.17р. В судовому засіданні 13.09.17р. розгляд справи відкладався на 18.10.17р.

В судове засідання 04.10.17р. позивач не з"явився, причини неявки суду не повідомив.

31.07.2017р. за вх. № 3262/17 в канцелярію Господарського суду від позивача поступила про зменшення розміру позовних вимог з додатками для долучення до матеріалів справи документів.

13.09.2017р. за вх. № 31005/17 в канцелярію Господарського суду від позивача поступила заява про ознайомлення з матеріалами справи.

13.09.2017р. за вх. № 3833/17 в канцелярію Господарського суду від позивача поступило клопотання про продовження строків вирішення спору.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, просить відмовити у задоволенні позову та застосувати надслідки спливу строків позовної давності.

10.07.17р. за вх. № 24249/17 в канцелярію Господарського суду відповідачем подано пояснення з додатками для долучення до матеріалів справи документів.

11.07.17р. за вх. № 24613/17 в канцелярію Господарського суду відповідачем подано клопотання про витребування доказів.

31.07.17р. за вх. № 26523/17 в канцелярію Господарського суду відповідачем подано клопотання про виклик посадової особи.

31.07.17р. за вх. № 26522/17 в канцелярію Господарського суду відповідачем подано додаткові пояснення з додатками для долучення до матеріалів справи документів.

01.09.17р. за вх. № 29778/17 в канцелярію Господарського суду відповідачем подано заяву про застосування надслідків спливу строків позовної давності.

01.09.17р. за вх. № 29779/17 в канцелярію Господарського суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача в попередньому судовому засіданні та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.02.2014 року між Філією Львівська ДЕД ДП Львівський облавтодор ПАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі начальника філії ОСОБА_6 - Генпідрядник та ПП ВТК Ніко в особі директора ОСОБА_7 - Субпідрядник укладено Договір про надання послуг із експлуатаційного утримання автомобільних доріг, видалення старих дерев, прибирання старих, повалених та аварійних дерев на автомобільних дорогах державного та місцевого значення Львівської області. Відповідно до договору Філія Львівська ДЕД доручає, а ПП ВТК Ніко зобов'язується надати послуги по видаленню аварійно-небезпечних дерев на дорогах державного та місцевого значення області, а Генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги. Згідно з п. 10.1. цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2014 року включно,ав частині фінансових зобов язань - до повного їх виконання.

Протягом березня-травня 2014 року ПП ВТК НІКО здійснило рубання дерев.

Згідно з п 4.1 Договору розрахунки за надані послуги по цьому договору здійснюються шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок Субпідрядника протягом 5 банківських днів після одержання від Субпідрядника рахунку на оплату робіт та після підписання сторонами ОСОБА_4 приймання виконаних робіт (наданих послуг) (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (наданих послуг) (форма КБ-3) та виключно після отримання повного розрахунку в межах фінансування від Замовника.

П. 4.4. Договору встановлено, що здача-приймання наданих послуг оформляється актом. Згідно з п. 4.6 Договору датою передачі робіт від субпідрядника генпідряднику вважається дата підписання акту.

05 червня 2014 року ПП ВТК НІКО направило на адресу Філія Львівська ДЕД та додатково на адресу ДП Львівський Облавтодор повідомлення про виконання робіт та необхідність підписання актів КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт та Довідок КБ-3 про вартість виконаних робіт, по 2 примірники ОСОБА_4 та Довідки. Згідно з ОСОБА_4 та Довідкою ПП - ВТК Ніко вартість наданих послуг становить 90 000,00 грн.

Відповідно до п. 6.1.4 Договору Генпідрядник зобов'язаний протягом 3 робочих днів розглянути, підписати акт приймання-передачі наданих послуг і повернути один примірник підписаного та скріпленого печаткою акту Субпідряднику.

Однак, як стверджує позивач, відповідач ухилився від підписання вказаних актів, та не повернув позивачу підписаний примірник. Жодних застережень стосовно обсягу, якості та вартості наданих послуг відповідач не висловлював ні одразу, ні до даного часу.

Позивач стверджує, що факт виконання роботи підтверджується вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 грудня 2015 року та вироком Апеляційного суду Львівської області від 09 березня 2016 року, яким засуджено керівника ПП ВТК НІКО ОСОБА_7 за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 361 КК України.

Зокрема, згідно вироку Апеляційного суду Львівської області, судом встановлено, що 05.03.2014 року Філією Львівська ДЕД ДП Львівський Облавтодор ПАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України , як лісокористувачем, отримано лісорубний квиток серії 02 ЛКБ № 356254 на здійснення рубання 870 дерев різних порід в смузі відведення автодороги Н-09 Мукачеве - Львів від км. 430 + 000 до км. 410 + 000 загальною кубомасою 3 347 м. куб., в тому числі ліквідною деревиною об'ємом 3 244,0 м. куб. ПП ВТК Ніко на підставі договору від 11.02.2014 р. протягом березня - травня 2014 року здійснено рубання дерев породи тополя у смузі відведення автодороги Н-09 Мукачеве - Львів від км. 430 + 000 до км. 410 + 000 загальною ліквідною кубомасою 1140,67 м. куб. Відшкодування матеріальних витрат, заподіяних ДП Львівський Облавтодор внаслідок вчинення ОСОБА_7 злочину здійснено шляхом задоволення цивільного позову. Таким чином факт надання послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг: видалення старих дерев, прибирання старих, повалених та аварійних дерев на автомобільних дорогах державного та місцевого значення Львівської області Приватним підприємством Волинська торгова компанія Ніко підтверджується ОСОБА_4 виконаних робіт, Довідкою про вартість та додатково встановлено вироком у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна цього Договору становить 90 000,00 грн, що станом на дату укладення дорівнює загальній вартості робіт. Вартість робіт за Договором визначається Договірною ціною (Додаток до цього Договору), яка є динамічною.

Згідно з Додатком до Договору договірна ціна становить 90 009,04 гривні.

Дійсно в Договорі у п. 3.5. вказано про те, що у разі затримки фінансування розрахунок за виконані роботи здійснюється після отримання Генпідрядником на свій рахунок коштів від Замовника на відповідні цілі в повному обсязі. Однак, на переконання Позивача дане положення договору не звільняє Відповідача від виконання свого грошового зобов'язання, незалежно від наявності фінансування.

Окрім того, позивач наголошує заборгованість виникла не внаслідок відсутності бюджетних асигнувань, а зважаючи на те, що Службою автомобільних доріг, як розпорядником бюджетних коштів, не здійснено своєчасну реєстрацію бюджетного зобов'язання в органах Державної казначейської служби України.

Крім цього, позивач неодноразово надсилав запити до Служби автомобільних доріг у Львівській області та безпосередньо до Відповідача. Від Служби автомобільних доріг надійшла відповідь від 27.08.2016, що у 2015 році відповідні послуги за Договором не фінансувались.

Враховуючи наведене, ВСУ дійшов висновку, що сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.

Згідно з п. 6.4.1 Договору Субпідрядник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані та прийняті Генпідрядником послуги.

Пунктами 6.1.1-6.1.4 Договору визначено, що Генпідрядник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані та прийняті згідно з актом приймання-передачі послуги; належним чином виконувати умови договору; протягом 3 робочих днів розглянути, підписати акт приймання-передачі наданих послуг і повернути один примірник підписаного та скріпленого печаткою акту Субпідряднику.

Відповідно до п. 6.3.1 Субпідрядник зобов'язаний забезпечити надання послуг у порядку та у строки встановлені цим Договором.

Враховуючи наведене вище, Позивач виконав свої зобов'язання за Договором, надавши послуги з видалення дерев. Відповідач свого обов'язку по оплаті наданих послуг із видалення аварійно-небезпечних дерев не виконав і допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, тому його дії є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив зобов'язання (ст. 612 ЦК України).

31.07.2017 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 36 778,12 грн. основного боргу, 41 210,61 грн. пені, 3 301,00 грн. 3% річних, 34489,84 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно п.3.10. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Представник відповідача в судове засідання з явився, подав відзив на позов, проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідач вказує, що встановлені у вироку суду обставини стосовно директора ПП ВТК НІКО мають преюдиційне значення лише в частині питання, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. При цьому, у долученому до матеріалів справи вироку не зазначено жодних обсягів виконаних, за твердженням позивача, робіт та/або вартості останніх. Саме тому посилання на вирок апеляційного суду Львівської області в підтвердження виконання робіт, вартість яких (90 000,00 грн.) заявлена до стягнення в межах даної справи, з огляду на викладене у п. 1 даного відзиву видається незрозумілим.

Також відповідач зазначає, що в силі п.4.1 договору обов язок оплати позивач мав би обраховувати наступним чином: за актом приймання виконаних робіт № 2 за березень 2014 року на суму 27 088,00 грн. - 08.04.2014 року (акт наданий вкінці березня 2014 року (31.03.2014 року (сам акт датований даним числом)) + 5 банківських днів). Поряд з цим, провадження по справі було відкрито 06.06.2017 року, що підтверджується відповідною ухвалою по справі № 914/1118/17. Тобто, відповідач вважає, що у Позивача, за умовами Договору, виникло право вимагати оплати за роботи відповідно до акту приймання виконаних робіт № 2 за березень 2014 року на суму 27 088,00 грн. з 08.04.2014 року, а за захистом свого права аж на початку червня 2017 року, тобто по спливу більш ніж трьох років. Таким чином із вищевикладеного вбачається, що наявні підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності до частини вимог основного боргу, а саме - 27 088,00 грн. за актом приймання виконаних робіт № 2 за березень 2014 року.

Також, частиною 2 ст. 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність для вимог про стягнення неустойки (в даному випадку пені), а саме 1 рік. Позовну заяву подано у червні 2017 року. Таким чином, наявні підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог щодо стягнення пені у повному обсязі.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. ст. 526, 530 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як стверджує позивач, 11.02.2014 року між сторонами укладено договір № 11/02-із експлуатаційного утримання автомобільних доріг, на виконання умов якого позивачем було виконано підрядні роботи, за які відповідачем проведено часткову оплату, чим порушено свої договірні зобов'язання в частинні своєчасної та повної оплати та стало причиною виникнення заборгованості в сумі 36 778,12 грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог).

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу.

Так, відповідно до ст. 318 ГК України, за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладанням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Факт надання послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг: видалення старих дерев, прибирання старих, повалених та аварійних дерев на автомобільних дорогах державного та місцевого значення Львівської області Приватним підприємством Волинська торгова компанія Ніко підтверджується ОСОБА_4 виконаних робіт, Довідкою про вартість та додатково встановлено вироком у кримінальному провадженні.

За змістом ч. 4 ст. 35 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В зв'язку з невиконанням відповідачем повністю умов договору, позивачем направлялись вимоги про повну оплату за наданні послуги, які залишені без виконання.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач не заперечує самого факту виконання, обсягу та вартості виконаних робіт.

Так, відповідач заперечує щодо стягнення суми основного боргу по акту №2 в розмірі 27 088,00 грн., та просить суд застосувати позовну давність щодо даної вимоги, посилаючись на те, що з копії протоколу допиту ОСОБА_7Я (директора ПП ВТК НІКО ) як свідка від 06.06.2014 року на запитання капітана міліції ОСОБА_8 чи укладались між філією Львівська ДЕД та ПП ВТК НІКО акти виконаних робіт форма КБ-2в та довідка про вартість виконаних робіт форма КБ-3, ОСОБА_7 відповів, що ним в кінці березня 2014 року було підготовлено акт виконаних робіт форма КБ-2в та передано особисто директору філії ОСОБА_6, а другий акт на початку червня цього року було скеровано поштою. Проте, суд не бере до уваги дане твердження відповідача, оскільки протокол допиту свідка не є доказом в господарському процесі в розумінні статті 33, 34 ГПК України. Крім того, даний протокол допиту був поданий відповідачем в копії.

Отже, враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу в розмірі 36 778,12 грн. є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 41 210,61 грн. пені, 3 301,00 грн. 3% річних та 34 489,84 грн. інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач, згідно додаткових пояснень, подав свій розрахунок 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу 9 690,12 грн., згідно якого 3% річних становлять - 869,72 грн., інфляційні втрати - 9 091,27 грн.

Однак, суд, дійшовши до висновку про обгрунтованість основної заборгованості 36 778,12 грн., вважає, що 3% річних та інфляційні втрати нараховані позивачем правомірно.

Щодо нарахування пені слід зазначити таке.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, пеня - це санкція, що триває у часі та розраховується за кожен день невиконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі.

Згідно з п.1 ч.2 ст.551 ЦК України, предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Згідно ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Позивачем було обгрунтовано нараховано пеню у сумі 41 210,61 грн., проте, у межах даного позову відповідач заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

За приписами ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення пені та штрафу застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивачем не обгрунтовано перед судом поважності причин пропуску ним позовної давності по вимозі про стягнення пені в сумі 41 210,61 грн., тому суд у цій частині застосовує позовну давність та відмовляє у позові у зв'язку з пропущенням позовної давності.

Відповідно до матеріалів справи та вище зазначеного, суд вважає, що позовні вимоги в рештій частині належним чином обґрунтовані, відповідачем відповідними доказами не спростовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України, судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, позовні вимоги не спростував.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги частково спростував, та не подав доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Волинська Торгова Компанія НІКО до ОСОБА_1 підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення заборгованості в розмірі 115 779,57грн. є частково обґрунтованими та підлягають до задоволення частково.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

На підставі ст.49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь позивача 1118,54 грн. судового збору.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (79053, м. Львів, вул. В.Великого, 54, код ЄДРПОУ 31978981) на користь Приватного підприємства «Волинська Торгова Компанія НІКО (43000, м. Луцьк, вул. Шопена,22, код ЄДРПОУ 34148183) - 36 778,12 грн. основної заборгованості, 3 301,00 грн. - 3% річних, 34 489,84 грн. - інфляційних втрат та 1 118,54 грн. судового збору.

3 . В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 25.10.2017 р.

Головуючий суддя Горецька З. В.

суддя Морозюк А.Я.

суддя Манюк П.Т.