Рішення

від 19.10.2017 по справі 917/1566/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2017 Справа № 917/1566/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПГ-Партнер", 36008, м. Полтава, вул. Кагамлика, 37

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехмонтажінвест", 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Переяславська, 55А

про стягнення 419 037,40 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 30.06.2017

від відповідача: не з'явився

Розглядається позов про стягнення з відповідача 419 037,40 грн., в т.ч. 244 841,69 грн. - заборгованості згідно договору купівлі-продажу № SPG-48/15 від 23.10.2015р., 167 640,00 грн. - штрафу, 5 242,97 грн. - збитки від інфляції, 1 312,74 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням наведеним у позовній заяві.

Відповідач явку представника в засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату час та місце судового розгляду, відзив на позов не надав.

Як роз'яснено у пп. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Згідно з ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

23.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю СПГ-Партнер (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будтехмонтажінвест (Покупець) укладений Договір купівлі-продажу № SPG - 48/15.

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов'язувався передати у власність відповідача саморозвантажувальний транспортер-причіп ROmill ROTOS , а Відповідач зобов'язувався оплатити вартість вказаного товару протягом 10 днів з моменту його поставки.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що загальна сума Договору складає 838200 грн., що на момент підписання Договору еквівалентно становило 33000 євро.

Згідно з п.4.1 та п.3.1 Договору позивач зобов'язувався передати відповідачеві товар після отримання попередньої оплати у розмірі 15% вартості товару.

Відповідно до розділу 3 Договору відповідач зобов'язувався здійснити оплату за товар наступним чином:

- перший платіж - 15% від суми Договору - до 25.12.2015 (п.3.1. Договору);

- другий платіж - 30 % від суми Договору - до 25.05.2016 (п.3.2. Договору)

- третій платіж - 30 % від суми Договору - до 25.12.2016 (п.3.3. Договору);

- четвертий платіж 25 % від суми Договору - до 25.05.2017 (п.3.4. Договору).

Також п.2.3 Договору передбачено, що у разі коли на момент здійснення платежів відповідачем курс євро на УМВБ зміниться більш ніж на 3% в порівняні з курсом євро на УМВБ, що був встановлений на момент укладення Договору, сума в гривнях, що підлягає сплаті підлягає перерахунку по курсу євро на УМВБ на момент оплати.

На виконання умов договору 21.12.2015 позивач передав у власність відповідача товар, що підтверджується видатковою накладною № 137 від 21.12.2015, що підтверджується видатковою накладною № 137 від 21.12.2015.

Відповідач, порушуючи взяті на себе зобов'язання за Договором, за отриманий товар розрахувався з позивачем частково, сплативши лише 579000,00 грн.

Станом на 30.06.2017 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар по Договору з урахуванням курсової різниці становила 344528,76 грн.

04.07.2017 позивач направив відповідачеві претензію з пропозицією сплатити суму боргу до 15.07.2017 без курсової різниці (копія претензії від 04.07.2017 та докази її направлення в матеріалах справи).

Як зазначає позивач, відповідач вимоги претензії не виконав.

02.08.2017 відповідач сплатив позивачеві ще 125727,00 грн., що підтверджується копією виписки з AT Райфайзен Банк Аваль по рахунку за 02.08.2017.

Станом на 12.09.2017 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар по Договору з урахуванням курсової різниці становить 244841,69 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 244 841,69 грн. заборгованості з урахуванням курсової різниці, 167 640,00 грн. штрафу, 5 242,97 грн. інфляційних та 1 312,74 грн. - 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно з ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 533 Цивільного Кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Доказів сплати заборгованості з урахуванням курсової різниці матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 244841,69 грн заборгованості з урахуванням курсової різниці є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у випадку прострочення платежу більш ніж 14 календарних днів покупець (відповідач) повинен сплатити продавцю штраф у розмірі 20 % від суми договору.

Враховуючи те, що відповідач допустив прострочення платежу більш ніж 14 календарних днів, вимога про стягнення 167640,00 грн. штрафу є правомірною та підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на вказану норму, позивач нарахував 5 242,97 грн. збитків від інфляції та 1312,74 грн. 3% річних.

Судом здійснено перевірку правильності розрахунків позивача, зокрема, щодо вимог про стягнення 1312,74 грн. 3% річних, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи Ліга. Закон. та встановлено, що наданий позивачем розрахунок відповідає приписам ЦК України.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 3% річних є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Разом з тим, позивач заявив до стягнення також суму інфляційних втрат вартості гривні в розмірі 5 242,97 грн.

Суд зазначає, що норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях. У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 761/1617/15-ц від 01.03.2017р.)

Зважаючи на те, що позивач заявив до стягнення курсову різницю, інфляційні нарахування не можуть бути застосовані до вартості неоплаченого товару у гривні з урахуванням зміни курсу гривні в залежності від її ринкової вартості на день проведення розрахунків, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Виходячи з наведеного, суд відмовляє в позові в частині стягнення 5 242,97 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати про сплату судового збору відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню з відповідача витрати з оплати послуг адвоката з огляду на наступне:

30.06.2017 р. був укладений Договір про надання правової допомоги. Відповідно до умов цього договору Адвокат - ОСОБА_1 - зобов"язався надати клієнту правову допомогу в питанні стягнення заборгованості з боржника по договору оренди , а клієнт зобов"язується оплатити послуги адвоката. При цьому. умовами договору визначено, що під "договором оренди" у цьому договорі розуміється договір купівлі-продажу № SPG-48/15 від 23.10.2015р.

У Акті виконаних робіт (наданих послуг) від 09.09.2017р. сторони визначили перелік послуг, що надані адвокатом та їх вартість. Так, п.3 Акту встановлено, що до сплати підлягає 25002,70 грн.

12 вересня 2017 року позивач сплатив адвокату ОСОБА_1 плату за надання правової допомоги в розмірі 25002,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2256 від 12.09.2017 року.

Судом приймається до уваги, що ст.44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними документами.

Відповідно до частини 3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому ЗУ "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Таким чином, ст.44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Представник позивача, який брав участь в судових засіданнях є адвокатом.

Вказані документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу у зв'язку зі спором, який виник з відповідачем.

На підставі аналізу обсягу необхідних та фактичних зусиль для вирішення спору сторін у даній справі, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, якість підготовки позовних матеріалів, ціну позову, тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що витрати позивача на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню останньому за рахунок відповідача у розмірі 24 689,87 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будтехмонтажінвест (39600, Полтавська обл., м. Кременчук вул. Переяславська 55А ЄДРПОУ 37895768) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СПГ-Партнер (36008, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Кагамлика, 37, код ЄДРПОУ 38019458) 244841,69 грн. заборгованості з урахуванням курсової різниці, 167640,00 грн. штрафу. 1312,74 грн. - 3% річних, 6206,92 грн. судового збору та 24 689,87 грн. витрат на правову допомогу адвоката .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено 24.10.2017

Суддя Киричук О.А.