Рішення

від 23.10.2017 по справі 923/807/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2017 року Справа № 923/807/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Ковтун В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства "Бериславтеплокомуненерго", м. Берислав Херсонської області

про включення грошових вимог до ліквідаційного балансу

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 14-12 від 05.06.2015;

від відповідача: ОСОБА_2, голова ліквідаційної комісії, паспорт, серія МО 599783, виданий Бериславським РВ УМВС України в Херсонській області, 02.11.1998р.; ОСОБА_3, представник, довіреність № 15 від 11.10.2017.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Комунального підприємства "Бериславтеплокомуненерго" (відповідач) про зобов'язання включення грошових вимог в сумі 186 493 грн 85 коп. проміжного до ліквідаційного балансу.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 23.08.2017 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 23.08.2017. Двічі ухвалами суду від 21.09.2017 та від 12.10.2017 розгляд справи відкладався з метою надання можливості сторонам скористатись повним обсягом процесуальних прав.

Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити повністю з зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях підстав.

Відповідач позовні вимоги не визнав та пояснив, що відповідно до розпорядження Бериславського міського голови від 30.04.2013 № 69 комунальним підприємством Бериславтеплокомуненгерго було завершено опалювальний період, припинено споживання природного газу та у зв'язку з недоцільністю подальшого існування котельної прийнято рішення про її закриття.

Відповідач пояснив, що після припинення подачі газу ПАТ НАК Нафтогаз України між сторонами було проведено ряд актів звіряння розрахунків:

- Відповідно акту від 28.02.2014 загальний борг Комунального підприємства Бериславтеплокомуненерго перед ПАТ НАК Нафтогаз України становив 225325,44 грн., з яких 80000 грн було погашено 18.06.2014. Відповідно акту від 31.10.2014 борг становить 145325,44 грн., який ПАТ НАК Нафтогаз України стягнуто у судовому порядку.

Також відповідач зазначив, що 28.08.2015 була погашена сума 23992,87 грн. згідно договору 13/2413/-ТЕ-33, за рішенням Господарського суду Херсонської області у справі від 09.12.14 р. №923/1657/14.

Відповідач доводить, що 31.08.2015 погашена сума 143007,13 грн згідно договору 13/2414-БО-33, за рішенням Господарського суду Херсонської області у справі від 16.12.2014 № 923/1658/14.

Відповідач також пояснив, що відповідно акту від 26.11.2015 борг становить 40162,11 грн, який не погашено.

Відповідач звернув увагу суду, що на момент ліквідації відповідно до проміжного ліквідаційного балансу Комунальне підприємство Бериславтеплокомуненерго мало поточні фінансові зобов'язання в сумі 568300 грн. в тому числі:

- зі страхування - 4800 грн.;

- з оплати праці - 1600 грн.;

- з бюджетом - 436900 грн.;

- кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги - 125000 грн.

Частиною 13 статті 18 Закону України Про внесення змін до деяких Законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , ПАТ НАК Нафтогаз України надано право на списання штрафних санкцій й природний газ, спожитий до 01.01.2014, та оплачений у період з 06.06.2015 до 06.09.2015 у випадках існування у боржника заборгованості на момент набрання чинності Законом тобто на 06.06.2015 року. Саме в термін, визначений Законом, комунальним підприємством Бериславтеплокомуненерго і було проведено оплату за рішенням суду як основного боргу у розмірі 97901,21 грн. так і частину штрафних санкцій у розмірі 45105,92 грн. Тому відповідач вважає, що у позивача були всі підстави для самостійного списання штрафних санкцій, які залишились не оплаченими.

Також відповідач повідомляє, що у зв'язку із заборгованістю КП Бериславтеплокомуненерго перед бюджетом все майно підприємства перебуває у податковій заставі. За рішення Херсонського окружного адміністративного суду справа № 821/32/17 від 23.02. 2017. Новокаховській об'єднаній державній податковій інспекції надано дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу комунального підприємства Бериславтеплокомуненерго (код ЄДРПОУ 21306772) за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд

в с т а н о в и в:

Рішенням 57 сесії 6 скликання Бериславської міської ради від 17.09.2015 № 679 Про ліквідацію Комунального підприємства Бериславтеплокомуненерго була розпочата процедура ліквідації та створена ліквідаційна комісія. 19.10.2015 вказане вище рішення Бериславської міської ради було зареєстровано в органах Державного реєстру.

29.10.2015 у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації "Бюлетень державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців" в № 334 було розміщено текст оголошення, що засновниками (учасниками) або уповноваженими ними органами прийнято рішення про ліквідацію юридичної особи - комунального підприємства "Бериславтеплокомуненерго" ЄДРПОУ 21306772.

У зв'язку з цим 23.12.2015 листом № 14-2/2241 ПАТ Національної акціонерної компанії Нафтогаз України направлена вимога на суму 186493 грн. 85 коп. що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком.

Заявлені грошові вимоги складають борг відповідача перед позивачем та витікають із правочинів щодо продажу та постачання відповідачу природного газу, а саме:

1) за рішенням Господарського суду Херсонської області від 20.12.2012 по справі №5024/1591/2012 загальна заборгованість відповідача становить 30 158,34 грн.;

2) за договором від 28.12.2012 №13/2414/-БО-33 купівлі-продажу природного газу загальна заборгованість відповідача становить 60 230,16 грн., з яких 10 003,77 грн. - яка частково погашена за рішенням Господарського суду Херсонської області від 16.12.2014 по справі №923/1658/2014 та 50226,39 грн. - 3% річних та сума інфляційних втрат;

3) за договором від 28.12.2012 № 13/2413-ТЕ-ЗЗ купівлі-продажу природного газу загальна заборгованість відповідача становить 8 828,06 грн., з яких 8 828,06 грн. - 3% річних та сума інфляційних втрат;

4) за рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.04.2013 по справі №923/192/13-г загальна заборгованість відповідача становить 87277,29 грн.;

У зв'язку з відсутністю відповіді від ліквідаційної комісії відповідача, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про включення грошових вимог у сумі 186493 грн.85 коп. до проміжного ліквідаційного балансу.

Свої вимоги позивач обґрунтував нормами ст.ст.15, 16, 509, 525, 526, 611, 612 ЦК України, ст. 230 ГК України.

В ході розгляду справи по суті суд прийшов до висновку про задоволенні позовних вимог, виходячи із наступного.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Статтею 105 ЦК України встановлено, що:

- учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію (ч. 1);

- учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявленім кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи (ч. 3);

- до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється (ч. 4);

- строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (ч. 5);

- кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора (ч 6).

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи (ч. 8 ст. 111 ЦК України).

Відповідно до ст. 112 ЦК України уразі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Водночас, відповідно до приписів ч. 5 ст. 112 ЦК України, вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про нових або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволенні через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаться погашеними.

Позивач звернувся з вимогою до відповідача 23 грудня 2015 року; тобто в межах встановлено строку для заявлення кредиторами своїх вимог до 29 грудня 2015 року.

Позивач у справі не отримував від відповідача повну або часткову відмову у визнанні його вимог, тобто відсутнє рішення ліквідкомісії про задоволення грошових вимог позивача.

Оскільки, відповідно до приписів чинного законодавства вимога кредитора не була розглянута та не була прийнята, а також відсутня інформація про направлення відповідного рішення, тому ухилення відповідача від розгляду заяви не можна розцінювати, як не визнання ліквідаційною комісією вимог позивача, а тим більше встановлювати строки з урахуванням поштового обігу в Україні у відповідності до ч. 5 ст. 112 ЦК України для звернення до суду з відповідним позовом протягом місяця від моменту ймовірної (встановленої судом апеляційної інстанції) відмови.

З огляду на викладене суд вважає, що позивач звернувся до суду з позовом в межах строку встановленого для захисту своїх прав.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо грошових вимог, то суд встановив наступне.

Позивач вважає, що вимоги Компанії на суму 186493,85 грн. є обґрунтованими та підтвердженими відповідними судовими рішеннями, умовами укладених договорів та розрахунками.

Судом встановлено, що позивачем заявлено вимоги на суму 30 158 грн. 99 коп.

Зазначена сума підтверджена рішенням Господарського Херсонської області від 20.12.2012 № 5024/1591/2012 у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору № 14/2283/11-БО купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 на користь Заявника стягнуто суму пені в розмірі 13 502,84 грн., 3% річних в розмірі 2664,53 грн., суму інфляційних втрат в розмірі 1 463,64 грн., 7% штрафу у розмірі 11935,99 грн., витрат по сплаті судового збору у розмірі 591,34 грн.

На момент подання цієї заяви рішення суду не виконано.

Загальна сума заборгованості Боржника перед Заявником за вищевказаними правовідносинами складає 30158,34 грн. що підтверджується довідкою сальдо КП Бериславтеплокомуненерго .

Згідно наданого відповідачем акта звіряння розрахунків станом на 31.10.2015 зазначена сума обліковувалась за даними бухгалтерського обліку сторін (т.1 арк.126). Відповідач не надав доказів добровільного погашення цього боргу та проти цієї суми в ході розгляду справи він не заперечував.

Відповідно до рішення Господарського Херсонської області від 16.12.2014 № 923/1658/2014 у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору № 13/2414/-БО-33 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 на користь Заявника стягнуто суму основного боргу у розмірі 97901,21 грн., суму інфляційних втрат в розмірі 25 605,70 грн., 3% річних в розмірі 8 657,50 грн., пені в розмірі 17847,51 грн., витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 998,98 грн.

На день розгляду справи рішення суду виконано лише частково.

Станом на 30.09.2015 загальна заборгованість за вищезазначеним рішенням суду Боржника перед Заявником з урахуванням часткового погашення борг становить 10 003,77 грн., що підтверджується довідкою сальдо КП Бериславтеплокомуненерго та актом звіряння розрахунків від 26.11.2015 (т.1 арк.126) .

Відповідач не надав доказів погашення цього боргу на день розгляду справи.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. зазначена позиція викладена і за постановою Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10 та від 12.09.2011 № 6/433-42/183.

Враховуючи викладене вище, позивачем донараховано за зобов'язаннями лютого 2013 таке:

- 3 % річних у розмірі 2631 грн. 20 коп., нараховані за період з 15.10.2014 по 24.11.2015;

- інфляційні втрати в розмірі 47 595,19 грн., нараховані за період з жовтня 2014 по жовтень 2015;

Загальна заборгованість Боржника перед Заявником за цими правовідносинами складає 60 230,16 грн.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивач обґрунтовано заявив грошові вимоги на суму невиконаної частини рішення 10003 грн.77 коп. та донарахував на підставі ст.625 ЦК України три відсотки річних та інфляційні втрати.

Доводи відповідача в тому, що сума 10003 грн.77 коп. є залишок несплачених за рішенням нарахувань санкцій не знайшли свого підтвердження.

Судом встановлено, що відповідно до п.6.4 Договору від 28.12.2012 № 13/2412-БО-33 купівлі-продажу природного газу, у зв'язку з неналежним виконання умов якого було винесено рішення Господарського суду Херсонської області від 16.12.2014 № 923/1658/2014, у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати неустойки, Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Покупця, погашає вимоги Продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного Покупцем:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати Продавця, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу погашається неустойка;

3) у третю чергу погашається основна сума боргу.

Крім того, відповідно до статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

У зв'язку з умовами договору суд дійшов до висновку, що за рахунок часткового перерахування грошових коштів за умовами п. 6.4 Договору від 28.12.2012 № 13/2412-БО-33 погашено штрафні санкції та судовий збір, залишок коштів є сумою основного боргу за договором 13/2414-БО-33 від 28.12.2012 у сумі 10 003,77 грн., тобто за спожитий природний газ до 2014 року. Зазначена сума відображена і в двосторонньому акті звіряння від 26.11.2015.

Відповідач не надав докази сплати цього боргу після 26.11.2015.

Відповідно до рішення Господарського Херсонської області від 09.12.2014 № 923/1657/2014 у зв'язку зненалежним виконанням умов договору № 13/2413-ТЕ-33 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012.

На користь Заявника стягнуто суму основного боргу у розмірі 17 265 грн.89 коп. суму інфляційних втрат в розмірі 2 873,69 грн., 3% річних в розмірі 799 грн.76 коп., пені у розмірі 1 226,53 грн., витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн. На момент подання цієї заяви рішення суду виконано у повному обсязі, що підтверджено платіжним дорученням № 17 від 25.08.2015 (т.1 арк.128).

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. зазначена позиція викладена і за постановою Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10 та від 12.09.2011 № 6/433-42/183.

Враховуючи викладене вище, заявником донараховано за зобов'язаннями лютого 2013 таке:

- 3% річних у розмірі 451,27 грн., нараховані за період з 15.10.2014 по 28.08.2015;

- інфляційні втрати в розмірі 8 376,79 грн., нараховані за період жовтень 2014 - серпень 2015.

Позивач доводить, що загальна заборгованість Боржника перед Заявником за вказаними правовідносинами складає 8 828,06 грн.

Із огляду на викладене суд дійшов до висновку, що позивач обґрунтовано заявив грошові вимоги на суму донарахувань 3% річних у розмірі 451,27 грн. та інфляційні втрати в розмірі 8 376,79 грн на підставі ст.625 ЦК України, оскільки припинення господарського зобов'язання пов'язано з його повним виконанням, а порушення термінів виконання надає право кредитору застосувати нарахування, зокрема, які передбачені ст.625 ЦК України за період від дня порушення прав кредитора до дня повного погашення боргу.

Відповідно до рішення Господарського Херсонської області від 11.04.2013 № 923/192/13-г у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору № 33/2012-БО-33 купівлі-продажу природного газу від 31.01.2012 (далі - Договір 4) на користь Заявника стягнуто суму пені в розмірі 37 802,45 грн., 3% річних в розмірі 9 663,23 грн., суму інфляційних втрат в розмірі 1 574,76 грн., 7% штрафу у розмірі 36 516,35 грн., витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн. На момент винесення рішення суду не виконано.

В ході розгляду справи було встановлено, що кредитор двічі передав наказ за рішенням у справі 923/192/13-г на виконання до органів Державної виконавчої служби, однак наказ повертався без виконання на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України "про виконавче провадження", що підтверджено постановою про повернення виконавчого документу стягувачу від 28.08.2014 за виконавчим провадженням № 42162819 ВД та 30.05.2016 постановою про повернення виконавчого документу за виконавчим провадженням № 47515535.

Доказів виконання вказаного вище судового рішення господарського суду боржником матеріали справи не містять, борг перед заявником станом на дату порушення провадження у даній справі про банкрутство не погашено.

Таким чином, станом на дату прийняття рішення грошові вимоги позивача до боржника в загальному розмірі 87277 грн 29 коп. є безспірними, не задоволені боржником та підтверджені рішенням суду, яке набрало законної сили.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 № 8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v Ukraine no 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v Ukraine 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 №01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їх рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії", п. 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу геs judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п. 2.6 постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.

При цьому, пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України Про незалежність судової влади від 13.06.2007 №8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

В даному випадку, господарським судом поставлено під сумнів судове рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 у справі № 910/18700/16 яке набрало законної сили та є чинними, що є недопустимим.

Загальна сума заборгованості Боржника перед Заявником за вищевказаними правовідносинами складає 87 277,29 грн. що підтверджується рішенням господарського суду Херсонської області від 11.04.2013 № 923/192/13-г та довідкою сальдо КП Бериславтеплокомуненерго вважається доведеною та вимоги щодо включення цією суми до проміжного ліквідаційного балансу суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1600 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Зобов'язати Комунальне підприємство "Бериславтеплокомуненерго" в особі голови комісії з припинення (ліквідатора) включити грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в сумі 186493 грн 85 коп. до проміжного ліквідаційного балансу.

3.Стягнути з Комунального підприємства "Бериславтеплокомуненерго (74300, Херсонська обл., Бериславський р-н, м. Берислав, вул. Луначарського, буд. 1, код ЄДРПОУ 21.306772) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.10.2017

Суддя Л.М. Немченко