Рішення

від 26.10.2017 по справі 926/2950/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2017 р. Справа № 926/2950/17

За позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» , м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ромса» , с. Петраші Путильського району Чернівецької області

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Ковальчук Т. І.

За участю представників :

Позивача - ОСОБА_1, дов. № 8503-К-О від 30.12.2016 р.

Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про зобов'язання визнати і включити до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ «Ромса» кредиторські вимоги у розмірі 20439,78 грн. заборгованості за договором б/н від 31.10.2011 р., яка утворилася станом на 28.07.2017 р., у тому числі 3400,00 грн. коштів кредиту, 8597,13 грн. відсотків за користування кредитом, 826,20 грн. комісії за користування кредитом та 7616,45 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначено, що в зв'язку з процедурою припинення ТОВ «Ромса» банк звернувся до ліквідаційної комісії відповідача із заявою з кредиторськими вимогами, які виникли з договору банківського обслуговування б/н від 31.10.2011 р., щодо включення до проміжного ліквідаційного балансу заборгованості зі сплати коштів кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії і пені. Однак, вказав позивач у позові, заява з кредиторськими вимогами була повернута неврученою, що свідчить про ухилення ліквідаційної комісії відповідача від виконання обов'язку з розгляду кредиторських вимог, тому просить зобов'язати відповідача визнати ці вимоги і включити їх до проміжного ліквідаційного балансу.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 18.09.2017 р., розгляд справи в судовому засіданні призначено на 10.10.2017 р. за участю представників сторін, позивача зобов'язано надати додаткові докази і розрахунки, відповідача зобов'язано надати відзив на позов та докази на його обґрунтування.

У судовому засіданні 10.10.2017 р. представник позивача надав для долучення до матеріалів справи документи на виконання ухвали від 18.09.2017 р.

Ухвалою від 10.10.2017 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 26.10.2017 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача, відсутністю відзиву на позов, поверненням надісланої на адресу ТОВ «Ромса» ухвали від 18.09.2017 р.

У судове засідання 26.10.2017 р. представник відповідача не з'явився без повідомлення причин неявки, надіслані на адресу ТОВ «Ромса» ухвали суду від 18.09.2017 р. та від 10.10.2017 р. повернулися без вручення з відміткою підприємства зв'язку, що адресат за зазначеною адресою не проживає.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи, що ухвали про порушення провадження у справі від 18.09.2017 р. та про відкладення розгляду справи від 10.10.2017 р. надіслані відповідачеві на його адресу, зазначену в ЄДРПОУ (а.с. 38-39), відповідач ТОВ «Ромса» вважається таким, що належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, тому неявка його представника в судове засідання і неподання відзиву на позов не перешкоджають вирішенню спору.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 26.10.2017 р. просив задовольнити позов, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини і доводи.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

31.10.2011 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Ромса» підписало заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підпису і відбитка печатки (а.с. 11).

Відповідно до цієї заяви ТОВ «Ромса» приєдналося до «Умов та правил надання банківських послуг» ПАТ КБ «ПриватБанк» , Тарифів, що розміщені в мережі Інтернет, на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою від 31.10.2011 р. складають Договір банківського обслуговування № б/н від 31.10.2011 р. (далі - Договір), та прийняло на себе зобов'язання виконувати умови цього Договору. Судом установлено, що «Умови та правила надання банківських послуг» , до яких приєднався відповідач, затверджені наказом ПАТ КБ «ПриватБанк» № СП-2011-85 від 28.01.2011 р. та зазнавали подальших змін (а.с. 43-56).

Відповідно до заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підпису і відбитка печатки ТОВ «Ромса» та Договору відповідачеві було відкрито поточний рахунок № 26009060732285 та встановлено кредитний ліміт у розмірі 3400,00 грн., про що відповідача повідомлено в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших) - системи інтернет банкінгу «Приват24» , що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг» (далі - Умови, а.с. 23, 57).

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 08.06.2015 р. у справі № 926/736/15, яке набрало законної сили 22.06.2015 р., задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ТОВ «Ромса» , стягнуто з останнього на користь банку заборгованість за договором банківського обслуговування від 31.10.2011 р.: 3400,00 грн. боргу за кредитом, що утворився станом на 16.03.2015 р., 3537,93 грн. процентів за користування кредитом за період з 28.02.2012 р. по 16.03.2015 р., 826,20 грн. комісії за період з лютого 2012 р. по 16.03.2015 р. та 2552,65 грн. пені за період з 13.04.2012 р. по 16.03.2015 р. (а.с. 58-59, 69).

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Отже, встановлені у рішенні господарського суду Чернівецької області від 08.06.2015 р. у справі № 926/736/15 обставини, які засвідчують наявність у ТОВ «Ромса» заборгованості перед ПАТ КБ «Приватбанк» у сумі 10316,78 грн. станом на 16.03.2015 р., що виникли в зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором банківського обслуговування від 31.10.2011 р., не підлягають повторному доказуванню під час вирішення справи № 926/2950/17.

Як видно з інформації, вміщеної до Єдиного державного реєстру підприємств, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 29.03.2013 р. ТОВ «Ромса» перебуває в стані припинення згідно з судовим рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.03.2013 р. № 824/286/13-а, головою комісії з припинення (ліквідатором) є ОСОБА_2 (а.с. 38-39).

16.08.2017 р. ПАТ КБ «Приватбанк» надіслало ліквідаційній комісії ТОВ «Ромса» заяву з кредиторськими вимогами, в якій просило розглянути, визнати і включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги банку в розмірі 20439,78 грн. - заборгованість за договором банківського обслуговування від 31.10.2011 р., яка виникла станом на 28.07.2017 р. і включає в себе 3400,00 грн. коштів кредиту, 8597,13 грн. відсотків за користування кредитом, 826,20 грн. комісії за користування кредитом та 7616,45 грн. пені (а.с. 29-31)

Дана заява не була вручена відповідачеві в зв'язку з його відсутністю за юридичною адресою, що підтверджується даними підприємства зв'язку (а.с. 31).

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно з ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасника або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами.

У ст. 105 ЦК України вказано, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється (ч. 3 ст. 105 ЦК України).

У частинах 4, 5, 6 ст. 105 ЦК України встановлено, що до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Отже, законодавством передбачено, що у разі прийняття рішення про припинення в обов'язковому порядку здійснюється публікація відповідного повідомлення у якому встановлюється строк на заявлення кредиторами своїх вимог. При цьому, цей строк становить від двох до шести місяців з дня такого опублікування. Позивач не був позбавлений можливості бути обізнаним стосовно відомостей про перебування відповідача в стані припинення з 29.03.2013 р., інформації щодо встановлення іншого строку для пред'явлення вимог кредиторів матеріали справи не містять, а тому, враховуючи наведені вище норми законодавства, граничний строк подачі заяв кредиторів відповідача сплинув щонайпізніше 29.09.2013 р.

За приписами ч. 6 ст. 105 ЦК України кожна окрема вимога кредитора розглядається комісією з припинення, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора. Таким чином, вимоги кредиторів не повинні залишатися ліквідаційною комісією без розгляду.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову, звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Суд погоджується з доводами позивача, що ліквідаційна комісія ТОВ «Ромса» протиправно ухилилася від виконання обов'язку щодо розгляду заяви з вимогами до відповідача та включення визнаних вимог до проміжного ліквідаційного балансу. Так, відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру (ч. 4 ст. 89 ЦК).

Згідно з вміщеною до ЄДРПОУ інформацією місцезнаходженням ТОВ «Ромса» та комісії з його припинення є село Петраші Путильського району Чернівецької області, не перебування ліквідаційної комісії за офіційним місцезнаходженням товариства або незабезпечення отримання кореспонденції за вказаною адресою під час процедури припинення є неналежним виконанням ліквідаційною комісією покладених на нею обов'язків з проведення ліквідаційної процедури ТОВ «Ромса» (ст.ст. 104, 105, 110, 111 ЦК України).

Як видно з розрахунків позивача, заборгованість ТОВ «Ромса» за договором банківського обслуговування від 31.10.2011 р. збільшилася проти стягнутої рішенням господарського суду Чернівецької області від 08.06.2015 р. у справі № 926/736/15, а саме - в частині відсотків за користування кредитом до суми 8597,13 грн. за період з 01.03.2012 р. р. по 28.07.2017 р. та в частині пені до суми 3034,35 грн. за період з 01.06.2012 р. по 31.05.2015 р. (а.с. 27-28, 60-61).

Згідно з пунктами 3.2.1.1.1, 3.2.1.1.3 Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), до яких відповідач приєднався, підписавши заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підпису і відбитка печатки від 31.10.2011 р., кредит на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів Клієнта та здійснення поточних платежів у межах кредиту в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок відповідача № 26009060732285 в сумі 3400,00 грн., що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку відповідача (а.с. 24-26).

Відповідно до розділу 3.2.1.4 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

У разі порушення будь-якого зобов'язання зі сплати відсотків, термінів повернення кредиту, винагороди Клієнт виплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченного платежу за кожний день прострочення платежу; нарахування неустойки здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане Клієнтом; терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, встановлюються сторонами протягом 5 років (пункти 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.4, 3.2.1.5.7).

Матеріалами справами доведено, що відповідач порушив взяті на себе за Договором зобов'язання, не повернув кредит, не сплатив у повному розмірі відсотки за користування кредитом і винагороду (комісію), у зв'язку з чим станом на 28.07.2017 р. заборгованість відповідача становила:

- 3400,00 грн. коштів кредиту,

- 8597,13 грн. відсотків за користування кредитом,

- 826,20 грн. комісії,

- 3044,35 грн. пені за період з 01.06.2012 р. по 31.05.2015 р., обчислену позивачем на вимогу суду протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане клієнтом, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Будь-яких доводів на спростування суми заборгованості чи доказів її повного або часткового погашення від відповідача не надійшло.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу (ст. 1069 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1069 Цивільного кодексу України права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України (параграф 2 глави 71 ЦК) встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, які регулюють відносини позики (ст.ст. 1046-1052 Цивільного кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, а ч. 1 ст. 1048 ЦК встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено обов'язок позичальника повернути позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Судовим розглядом справи встановлено невиконання відповідачем своїх зобов'язань по поверненню коштів кредиту, своєчасній сплаті процентів і комісії за користування кредитом згідно з договором банківського обслуговування № б/н від 31.10.2011 р. на загальну суму 15867,68 грн., у тому числі 3400,00 грн. боргу за кредитом, 8597,13 грн. процентів за користування кредитом, 826,20 грн. комісії за користування кредитом, 3044,35 грн. пені.

Враховуючи те, що названа вище заборгованість ТОВ «Ромса» за договором банківського обслуговування від 31.10.2011 р. підтверджена матеріалами справи, відповідач перебуває в стані припинення і ухилився від розгляду кредиторських вимог банку, а Цивільний кодекс не містить норм, які визнають припиненими зобов'язання особи, яка припиняється, в зв'язку з пропуском кредитором строку для заявлення цих вимог, суд доходить висновку, що позов є обгрунтованим і підлягає частковому задоволенню з урахуванням зменшення розміру нарахованої відповідачеві пені.

При цьому, суд зазначає, що в частині вимог про зобов'язання ТОВ «Ромса» в особі ліквідаційної комісії визнати вимоги позивача, останній обрав неправильний спосіб захисту порушеного права.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі, а обов'язок розглянути і включити визнані вимоги кредиторів до проміжного балансу юридичної особи, яка припиняється, передбачено ч. 1 ст. 111 ЦК, в якій унормовано, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Отже, позивачем обрано правильний спосіб захисту в частині вимог про зобов'язання відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу вимоги, які знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, тому у цій частині позов належить задовольнити, а в решті вимог - відмовити.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає, що судовий збір належить покласти на відповідача в повному обсязі згідно норми ч. 2 ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Ромса» в особі ліквідаційної комісії (59112, Чернівецька область, Путильський район, село Петраші, код ЄДРПОУ 36754755) включити до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ «Ромса» грошові вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) в сумі 15867,68 грн. заборгованості за договором банківського рахунка б/н від 31.10.2011 року, з яких 3400,00 грн. боргу за кредитом, 8597,13 грн. процентів за користування кредитом, 826,20 грн. комісії за користування кредитом, 3044,35 грн. пені.

3. У решті вимог у позові відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ромса» (59112, Чернівецька область, Путильський район, село Петраші, код ЄДРПОУ 36754755) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 1600,00 грн.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

У судовому засіданні 26.10.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписано 26 жовтня 2017 року.

Суддя Т.І. Ковальчук