Ухвала

від 25.10.2017 по справі 805/1947/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 року справа №805/1947/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., при секретарі Борисові А.А., за участю представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року у справі № 805/1947/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙФА» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 квітня 2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2,-

ВСТАНОВИВ :

18 травня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЙФА» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 квітня 2017 року № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 214371 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 171497 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 42874 грн. та № НОМЕР_2, яким зменшено розмір від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 78636 грн. із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7864 грн.

Позивач не погоджується з висновками, фактами та даними, викладеними в акті перевірки, вважає його таким, що містить в собі невірні тлумачення фактичних обставин його господарської діяльності та чинного законодавства України, а тому прийняті на його основі податкові повідомлення-рішення від 21 квітня 2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню. Також позивач зазначає про наявність усіх первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «АКВІТ КОМПАНІ» .

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року у справі № 805/1947/17-а позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 21 квітня 2017 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 214371 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 171497 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 42874 грн. та № НОМЕР_2, яким зменшено розмір від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 78636 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 7864 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «АКВІТ КОМПАНІ» .

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просив розглянути справу за відсутності представника.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЙФА» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 31961117, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебуває на податковому обліку у Волноваській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

З 23 березня 2017 року по 29 березня 2017 року відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності віднесення сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) до податкового кредиту у декларації з ПДВ за червень 2015 року по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «АКВІТ КОМПАНІ» , на підставі якою було складено акт від 5 квітня 2017 року № 77/05-99-14-06/31961117 (надалі - акт перевірки).

У акті перевірки зазначено, що позивач порушив вимоги податкового законодавства, зокрема, пункту 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого було завищено задекларовану суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у червні 215 року у сумі 78636 грн. та в результаті чого було занижено суму, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів та сплачується до Державного бюджету у сумі 171497 грн.

За висновками акту перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, розділу 2 а абзацу 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України відповідачем було прийняте спірне податкове повідомлення-рiшення від 21 квітня 2017 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на суму 214371 грн., з яких за податковим зобов'язанням на суму 171497 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 42874 грн.

Відповідач у письмових запереченнях зазначив, що під час формування зазначеного податкового повідомлення-рішення за допомогою програмного забезпечення АІС «Податковий блок» було допущено технічну помилку щодо контролюючого органу, який склав дане рішення (зазначено - Волноваська ОДПІ) та загальної суми грошового зобов'язання (зазначено - 93612 грн. 10 коп.), проте фактично воно прийняте відповідачем, про що свідчить підпис виконуючого обов'язки заступника начальника Головного управління ДФС у Донецькій області ОСОБА_3 та гербова печатка та окремо сума грошового зобов'язання та штрафної санкції зазначені вірно. Отже, враховуючи дані пояснення судом першої інстанції зазначено, що дані помилки не є суттєвими та оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням вважати рішення від 21 квітня 2017 року № НОМЕР_1 на суму 214371 грн., з яких за податковим зобов'язанням на суму 171497 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 42874 грн.

21 квітня 2017 року за висновками акту перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України відповідачем було прийняте спірне податкове повідомлення-рiшення від 21 квітня 2017 року № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 78636 грн. із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7864 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 5 червня 2015 року між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АКВІТ КОМПАНІ» як продавцем укладено договір поставки № Д0276. Відповідно до умов договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити нітроамофоску на умовах даного договору.

На виконання умов договору від 5 червня 2015 року позивачем були отримані податкова, видаткова накладна від 5 червня 2015 року на суму 1500800 грн. 42 коп., у тому числі ПДВ на суму 250133 грн. 40 коп. Розрахунок за отриманий товар було здійснено у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 5 червня 2015 року № 53 на суму 1500800 грн. 42 коп.

Крім того, факт реального виконання умов договору від 5 червня 2015 року підтверджується рахунком від 5 червня 2015 року № 257, товарно-транспортними накладними від 5 червня 2015 року № 28, від 6 червня 2015 року № 29, від 7 червня 2015 року № 30, від 8 червня 2015 року № 31, подорожніми листами від 5 червня 2015 року, від 6 червня 2015 року, від 7 червня 2015 року, від 8 червня 2015 року. Транспортування товару здійснювалось за рахунок позивача, про що свідчить договір оренди майна від 1 січня 2014 року, укладеного між позивачем як орендарем та фізичною особою ОСОБА_4 як орендодавцем. Відповідно до умов договору від 1 січня 2014 року орендар орендує особистий автотранспорт КАМАЗ 1989 року випуску державний номер НОМЕР_3, а орендодавець зобов'язується надати техніку у справному стані. Даний перевізник та автомобіль зазначений у товарно-транспортних накладних, наявних в матеріалах справи. Крім того, суд зазначає, що 20 травня 2017 року між тими самими сторонами був укладений договір найму транспортного засобу, предметом якого є аналогічним з договором оренди майна від 1 січня 2014 року. Факт використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується матеріальними звітами за червень 2015 року, за вересень 2015 року, за жовтень 2015 року, за листопад 2015 року, актами про використання мінеральних добрив, накладними внутрігосподарського призначення, наявними в матеріалах справи, та відповідає основному виду діяльності позивача - вирощування зернових культур.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996). Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Долучені до матеріалів справи податкові накладні підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем був здійснений запит до Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області про проведення зустрічної звірки ТОВ «АКВІТ КОМПАНІ» , однак відповідь отримана не була. Таким чином, податковими органами взагалі не перевірялися первинні документи контрагента позивача, внаслідок чого є безпідставним висновок щодо відсутності реальності господарських операцій.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-ІV, в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Частина 3 цієї вищезазначеної статті визначає, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, належними та допустимими доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням в розумінні статті 70 КАС України у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На момент здійснення господарських операцій контрагент позивача знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів відсутності факту декларування податкових зобов'язань ТОВ «АКВІТ КОМПАНІ» по взаємовідносинам з позивачем відповідач суду не надав.

Не заслуговують на увагу посилання відповідача на наявність недоліків у видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, порушення щодо форми укладання договору оренди транспортного засобу, слід зазначити, що дані документи ніяким чином не впливають на формування платником податку податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України, та не свідчать про відсутність реального характеру господарських операцій по придбанню позивачем товару у ТОВ «АКВІТ КОМПАНІ» .

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено. Слід також зазначити, що Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов'язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем). Висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень від 21 квітня 2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року у справі № 805/1947/17-а - залишити без задоволення. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року у справі № 805/1947/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙФА» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 квітня 2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 - залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 27 жовтня 2017 року.

Головуючий А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

ОСОБА_5