Ухвала

від 24.10.2017 по справі 816/1133/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 р.Справа № 816/1133/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Русанової В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ-Логістик" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2017р. по справі № 816/1133/17

за позовом Головного управління ДФС у Полтавській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ-Логістик" третя особа Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

про стягнення коштів з рахунків платника за податковим боргом,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2017р. позов Головного управління ДФС у Полтавській області задоволено.

Стягнуто з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ-Логістик" кошти на погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 100 627,20 грн. ; з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 48 595,00 грн.

Відповідач, не погоджуючись із рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення судом прийнято за відсутності відповідача, без належного повідомлення його про день та час розгляд справи, при не з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.12, ч.1 ст. 41 КАС України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, заперечення проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції ТОВ БФ Логістик має податковий борг за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 48595,00 грн. та податку на подану вартість в розмірі 100 627, 00 грн.

Зазначена заборгованість, що виникла у зв'язку з несплатою самостійно визначеного грошового зобов'язання :

- податковою декларацією від 27.02.2017 з податку на прибуток № 9270472207 у розмірі 48 597,00 грн (а.с. 11). Станом на момент подання позову за даною декларацією рахується податковий борг у розмірі 48 595,00 грн (частково зменшено за рахунок переплати у розмірі 2,00 грн);

- уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 20.12.2016р. у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2016 № 9246659254, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання до сплати у розмірі 90 223,00 грн та штраф у розмірі 2 707,00 грн (а.с. 13). Станом на момент подання позову за даною декларацією рахується заборгованість за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 8 964,23 грн (частково погашено за рахунок сплачених коштів у розмірі 83 965,77 грн).

- податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2017р. № 9069524258, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 83 965,00 грн.

а також нарахованої податковим органом пені за несплачені в строк грошові зобов'язання по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 20.12.2016 № 9246659254 у розмірі 1352,64 грн ,

- податкового повідомлення - рішення від 23.02.2017 №0001081201, яким застосовано штраф у розмірі 333,33 грн ,

- податкового повідомлення - рішення від 11.05.2017 №0006961201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 6 012,00 грн (а.с. 14, 16, 29-30).

Враховуючи, що самостійно обраховані платником податку суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість , податку на прибуток дані суми вважаються узгодженими, не підлягають оскарженню та мають бути сплачені.

Оскільки відповідачем не погашено податковий борг у добровільному порядку, ГУ ДФУ у Полтавській області звернулась до суду за захистом порушених прав та інтересів, просила стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 149 222 грн 20 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів сплати узгодженої суми податкової заборгованості у добровільному порядку або оскарження її, тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1. ст. 14 ПК України, податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України - рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України - з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п. 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як випливає з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого Податковим кодексом України строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Згідно з підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Згідно норм пунктів 129.4 та 129.5 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120% річної облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3 ст. 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно пункту 59.4 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, за своїм змістом податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов'язку та виникнення у нього податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у м. Полтаві 08.02.2017 винесено податкову вимогу №135-17 на 92 929,23 грн, яку отримано відповідачем 20.02.2017 (а.с.8).

Доказів сплати податкового боргу по самостійно визначеному грошовому зобов'язанню відповідачем не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає. що оскільки розгляд справи відбувся за його відсутністю він позбавлений був можливості надати докази оскарження податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги до суду. Проте, колегія суддів зазначає, що до відповідачем ні до апеляційної скарги, ні до суду під час розгляду справи в апеляційному суді також не надано доказів оскарження податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, а також доказів сплати зазначених сум в добровільному порядку.

Згідно з п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Направлення податкової вимоги не є примусовим стягненням коштів та майна банку та не є зверненням стягнення на майно банку, адже відповідно до п.95.2 ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

При цьому згідно п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Отже, примусове стягнення коштів та майна банку, або звернення стягнення на майно банку можливо не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) позивачу податкової вимоги.

Саме після скерування на адресу платника податкової вимоги та з урахуванням строку, передбаченого пунктом 95.2 статті 95 ПК України, виникає право на звернення контролюючого органу із позовом про стягнення податкового боргу.

У зв'язку з цим у разі, якщо платником податків податковий борг не був погашений у повному обсязі, а через час деякий сума податкового боргу збільшується (зменшується), органу державної податкової служби не потрібно направляти (вручати) такому платнику податків нову податкову вимогу, виходячи з виникнення нового грошового зобов'язання.

Згідно ст. 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані, зокрема: своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Судом встановлено наявність у ТОВ "БФ-Логістик" податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 48595,00грн та податку на додану вартість в розмірі 100 627,20 грн., який відповідачем не заперечується. Матеріали справи містять докази отримання відповідачем податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.

В апеляційній скарзі відповідач не погоджується з судовим рішенням лише з підстав розгляду справи судом першої інстанції за його відсутності, без належного повідомлення про розгляд справи.

Проте з матеріалів справи вбачається, що про судове засідання 01.08.2017р. відповідача судом було повідомлено засобами поштового зв'язку, шляхом направлення рекомендованим листом судової повістки з додатками до позову.

Зазначене поштове відправлення повернулося до суду з відміткою "за закінчення терміну зберігання".

Відповідно до ч.11 ст.35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Отже, судом першої інстанції відповідач повідомлений про день та час розгляду справи у відповідності до вимог законодавства.

Відповідач своїми правами щодо участі в розгляді справи та наданні доказів скористався на власний розсуд.

Ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надав доказів оскарження податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та доказів сплати податкового боргу, а отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про узгодженість сум податкових зобов'язань та наявності боргу у відповідача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки податковий борг є узгодженим, відповідачем самостійно не погашений, відтак підстави для скасування постанови суду першої інстанції та відмови у задоволенні позовних вимог відсутні.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ-Логістик" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2017р. по справі № 816/1133/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б. Судді Присяжнюк О.В. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 27.10.2017 р.