Постанова

від 06.09.2017 по справі 826/13013/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 вересня 2017 року № 826/13013/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Асаксесс до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Аврамченко Сніжани Сергіївни, третя особа: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю Асаксесс (далі - позивач, ТОВ Асаксесс ) до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Аврамченко Сніжани Сергіївни (далі - відповідач-1), третя особа: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про скасування рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 19967597, від 13.03.2015 року, 10:32:02, щодо: 1683/10000 частин літ. Г складає нежитлові приміщення з №1 по №7 (група приміщень №3) та нежитлові приміщення з №1 по №5 (група приміщень №10) в літ. Г, загальною площею 1265,9 кв.м, за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 595499780000 (далі - оскаржуване рішення) .

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки при його прийнятті відповідачем допущено порушення законодавства, адже право власності за позивачем зареєстровано як на окремий об'єкт нерухомого майна з відкриттям розділу, хоча позивач по суті є власником тільки частини такого об'єкту нерухомості.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/13013/16 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні, та до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), залучено Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - третя особа, Департамент з питань реєстрації).

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заява про розгляд справ за відсутності його представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

У ході судового розгляду справи до суду через канцелярію від Головного територіального управління юстиції у м. Києві надійшли письмові заперечення проти позову, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті. Також до суду надішли витребувані матеріали реєстраційної справи.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як з'ясовано у ході судового розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, 13.03.2015 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким проведено державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю (літ. Г), розташовану за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, за позивачем. При проведенні державної реєстрації відповідачем відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

13.03.2015 року позивачу видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Зазначене вище рішення позивачем оскаржується у судовому порядку, оскільки, як стало відомо позивачу, таке рішення прийнято із порушенням норм законодавства, а саме державну реєстрацію права власності проведено із відкриттям розділу, тобто фактично право власності позивача зареєстровано як на окремий об'єкт нерухомого майна, хоча насправді позивач є власником відповідної частини об'єкту нерухомості.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначені Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до ст. 1 Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав (ч. 1 ст. 3 Закону).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 5 Закону).

З аналізу викладених норм вбачається, що право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону, державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження (ч. 1 ст. 15 Закону).

Частиною 4 ст. 15 чітко визначено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що право власності на об'єкт нерухомого майна за позивачем зареєстровано на підставі протоколу загальних зборів учасників Асаксесс від 23.05.2013 року №1, згідно з яким, частка статутного капіталу ОСОБА_2 (учасника товариства) сформована наступним чином: грошові кошти; майно: 1683/10000 частини нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 (літ. Г) у м. Києві, загальна площа 7727,9 кв.м. Площа приміщень, запропонованих для внеску до статутного капіталу, становить 1300,6 кв.м та складається з: група приміщень №3, площею 1060,8 кв.м, група приміщень №10, площею 205,1 кв.м, та місця спільного користування, загальною площею 34,7 кв.м, що складає 1683/10000 частин літ. Г, загальною площею 7727,9 кв.м.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що ОСОБА_2 зазначеними об'єктами нерухомості володіє на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07.12.2012 року у справі №2-6489 2012 рік.

Як вже зазначено вище, після перевірки отриманих для проведення державної реєстрації права власності документів, поданих позивачем, відповідач провела державну реєстрацію за позивачем права власності на нежитлову будівлю (літ. Г), розташовану за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, з відкриттям розділу.

Разом з тим, як визначено положеннями Закону, у Державному реєстрі прав на кожний об'єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, за рішенням державного реєстратора відкривається відповідний розділ та реєстраційна справа (ч. 1 ст. 20 Закону).

Тобто, як вбачається з викладеної норми, новий розділ у Державному реєстрі прав відкривається у разі реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше.

Однак, судом встановлено, що позивачем до державної реєстрації було заявлено лише частину об'єкту нерухомості, а тому запис про проведену державну реєстрацію за позивачем права власності на частку нерухомого майна повинен був бути внесений вже до існуючого розділу в Державному реєстрі прав.

Зокрема, п.п. 15-17 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1141 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , передбачено, що після здійснення пошуку у Державному реєстрі прав відомостей державний реєстратор розглядає заяву (запит) та оформляє відповідне рішення, якому присвоюється індексний номер, фіксується дата та час його формування.

На підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор відкриває розділ Державного реєстру прав та вносить записи до Державного реєстру прав.

У випадках, установлених законодавством, державний реєстратор на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вносить записи до спеціального розділу Державного реєстру прав.

Розділ Державного реєстру прав відкривається державним реєстратором на кожний окремий об'єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше.

Отже, зважаючи на викладене вище, суд погоджується із твердженнями позивача про проведення державної реєстрації права власності із порушенням положень Закону, а тому оскаржуване рішення є таким, що має бути скасоване у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю Асаксесс до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Аврамченко Сніжани Сергіївни, третя особа: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про скасування рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.03.2015 року №19967597, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Аврамченко Сніжаною Сергіївною.

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю Асаксесс (код ЄДРПОУ 38735179) здійснений ним судовий збір у розмірі 1450,00 грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві (код ЄДРПОУ 34691374).

Копії постанови направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.І. Келеберда