Ухвала

від 25.10.2017 по справі 813/1318/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/8430/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.П., Попко Я.С.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пам'ять-Плюс на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі за позовом Головного управління ДФС у Львівській області до товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пам'ять-Плюс про накладення арешту на кошти на рахунках платника податків,

ВСТАНОВИВ :

03 квітня 2017 року Головне управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило накласти арешт на кошти на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пам'ять-Плюс (далі - ТОВ).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі № 813/1318/17 позов було задоволено повністю.

У апеляційній скарзі ТОВ просить зазначену постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову ГУ ДФС у Львівській області у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано всі обставини справи, що призвело до помилкових висновків при розгляді даної справи.

На думку апелянта, у даному випадку позивач не наділений правом на звернення до суду із позовом. Окрім того, у позивача не було підстав для проведення перевірки, оскільки відповідачем було виконано всі вимоги податкового органу щодо надання інформації на його запити.

Представник відповідача у ході апеляційного суду підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечила обґрунтованість доводів апелянта. Просила залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги ГУ ДФС, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ було безпідставно відмовлено посадовим особам контролюючого органу у допуску до проведення документальної позапланової перевірки, про що було складено відповідні акти, на підставі яких начальником ГУ ДФС винесено рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків № 3380/10/13-01-14-14-13 від 3 квітня 2017 року.

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що посадовими особами податкового органу повністю дотримано вимоги, передбачені ст. 81 Податкового кодексу України (далі - ПК), а відповідач у порушення абз. 6 п. 81.1 ст. 81 ПК відмовився від проведення фактичної перевірки та не допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення такої перевірки.

Окрім того, ГУ ДФС звернулося до суду з даним позовом 3 квітня 2017 (вх. № 7707), тобто у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків № 3380/10/13-01-14-14-13.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Приписами ст. 78 ПК визначено підстави та порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Положеннями пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 ПК передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, коли отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно із п. 78.4 ст. 78 ПК про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 78.5 ст. 78 ПК передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Пунктом 81.2 ст. 81 ПК передбачено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, наказом ГУ ДФС від 22 березня 2017 року № 972 було призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ з питань взаєморозрахунків із ТОВ Компанія БТС за період жовтень 2014 року, із ТОВ Тоніс ЛТД за період листопад, грудень 2014 року, січень, лютий 2015 року та виписано направлення на перевірку від 22 березня 2017 року № 1767.

Того ж дня посадовими особами ГУ ДФС здійснено вихід за юридичною адресою ТОВ (м. Львів, вул. Городоцька, 367) для проведення документальної позапланової виїзної перевірки підприємства, однак директором ТОВ було відмовлено посадовим особам податкового органу у допуску до проведення такої, що зафіксовано у акті від 22 березня 2017 року № 67/13-01-14-08/35327681 Про не допуск до проведення перевірки .

Відповідачем ТОВ також складено акт від 22 березня 2017 року Про відмову в допуску до позапланової виїзної перевірки , у якому такі дії вмотивовано приписами п. 78.2 ст. 78 ПК.

28 березня 2017 року посадовими особами ГУ ДФС повторно здійснено вихід за юридичною адресою ТОВ для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, однак директором ТОВ повторно було відмовлено у її проведенні, що зафіксовано у акті від 28 березня 2017 року № 70/13-01-14-08/35327681.

Окрім цього, ГУ ДФС складено акт від 28 березня 2017 року № 71/13-01-14-08/35327681 Про неможливість вручення акту про не допуск до перевірки .

На підставі зазначених обставин начальником ГУ ДФС було винесено рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків № 3380/10/13-01-14-14-13 від 3 квітня 2017 року.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає безпідставними покликання ТОВ на приписи п. 78.2. ст. 78 ПК щодо заборони проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені пп. 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків, з огляду на відсутність будь-яких доказів на фактичне проведення перевірки відповідача з аналогічних питань.

Відтак, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те , що у податкового органу були належні підстави для проведення перевірки з огляду на дотримання вимог ст.ст. 75, 80, 81 ПК, а отже про відсутність у відповідача підстав, визначених у ст. 81 ПК, для відмови у допуску до проведення перевірки.

Підпунктом 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання апелянта на порушення позивачем приписів ст. 183-3 КАС України та необхідність звернення до суду не із позовом, а з відповідним поданням, оскільки відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-3 цього Кодексу на підставі подання органів доходів і зборів здійснюється провадження у справах щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, а не коштів на його рахунках.

Окрім того, у п. 7.3 Порядку для застосування арешту коштів на рахунку платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 568 від 10 жовтня 2013 року та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1839/24371, що був чинний на час виникнення спірних правовідносин, вказано, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому КАС України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до матеріалів справи ГУ ДФС звернулося до суду з даним позовом 3 квітня 2017 року, тобто у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків № 3380/10/13-01-14-14-13.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваної постанови та відмови у задоволенні позову ГУ ДФС.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Пам'ять-Плюс залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі № 813/1318/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Л.П.Іщук

ОСОБА_4

Ухвала у повному обсязі складена 30 жовтня 2017 року.