Ухвала

від 25.10.2017 по справі 820/2053/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 р.Справа № 820/2053/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Ковадьчук А.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017р. по справі № 820/2053/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХКД-Трейд"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ХКД-Трейд", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.09.2016 року №0001681403.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що висновки контролюючого органу щодо фіктивної діяльності постачальників ТОВ ХКД-Трейд на підставі зазначеної в Акті перевірки № 489/20-40-14-03-08/34859931 від 25.08.2016 року податкової інформації, є такими, що ґрунтуються на припущеннях, оскільки зазначена податкова інформація отримана не в результаті проведення документальних виїзних чи інших перевірок, а взята із звітів ТОВ Рейлтек ; ТОВ Скопас ; ТОВ Техпромсталь ; МПП АТОС , що не виключає здійснення вказаними суб'єктами господарювання відвантаження ТОВ ХКД-Трейд товарів без їх відображення у бухгалтерському та податковому обліку. Не виключається також й придбання товарів та користування матеріальними і трудовими ресурсами без оформлення документів у порядку, встановленому законом. З огляду на викладене, позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 року у справі № 820/2053/17 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ХКД-Трейд" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, на підставі направлень від 28.07.2016 №4330, №4331, №4332, №4333 виданих Головним управлінням ДФС у Харківській області, керуючись п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового Кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних документальних перевірок суб'єктів господарювання, наказів ГУ ДФС у Харківській області від 15.07.2016 №1878 та від 05.08.2016 №2043, в період з 28.07.2016 року по 17.08.2016 року проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „ХКД-Трейд» , податковий номер 34859931 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016 відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт №489/20-40-14-03-08/34859931 від 25.08.2016 року "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „ХКД-Трейд» (податковий номер 34859931) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року", яким встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України, завищено доходи визначені відповідно до даних фінансової звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за 2015 рік на суму 6667045 грн., завищено витрати, визначені відповідно до даних фінансової звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за 2015 рік на суму 6502500 грн., занижено податок на прибуток на загальну суму 639801 грн.; п.185.1 ст.185 та п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, абзацу першого п.201.7 і абзацу першого п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, завищено податкові зобов'язання на суму 1333409 грн., завищено податковий кредит на суму 1300500 грн., занижено податок на додану вартість на загальну суму 719277 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області були прийняті податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2016 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 959701,50 грн., податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2016 року № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем на додану вартість на загальну суму 1066333,50 грн. та податкове повідомлення - рішення від 08 вересня 2016 року № НОМЕР_3 про зменшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 333 409 грн. та зменшення податкового кредиту на суму 1 300 500 грн.

З Акту перевірки № 489/20-40-14-03-08/34859931 від 25.08.2016 року встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем на додану вартість на загальну суму 1066333,50 грн., стала податкова інформація, аналіз якої призвів ГУ ДФС у Харківській області до висновків про фізичну неможливість здійснення господарських операцій з ТОВ Рейлтек , ТОВ Скопас , ТОВ Техпромсталь , МПП АТОС .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується належними первинними документами, а тому оскаржувані рішення є протиправними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується удвох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг) (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Водночас, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999 р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ПК України. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідно до договору поставки від 01.10.2015 року б/н між Товариством з обмеженою відповідальністю „Рейлтек» та Товариством з обмеженою відповідальністю „ХКД-Трейд» на адресу ТОВ „ХКД-Трейд» надано видаткові накладні, вартість отриманих товарів згідно даних бухгалтерського обліку до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування або фінансового результату до оподаткування, віднесено у наступному розмірі: за 2015 рік в сумі 2581639 грн.; за 1 квартал 2016 року 176204 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ „ХКД-Трейд" вказані операції з придбання товару відображені наступними бухгалтерськими проводками: Дт 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - Кт 311 „Поточні рахунки в національній валюті» ; Дт 28 „Товари на складі» - Кт 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками» ; Дт 644 „Податковий кредит» - Кт 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками» ; Дт 902 „Собівартість реалізованого товару» - Кт 28 „Товари на складі» .

За перевіряємий період підприємством ТОВ „ХКД-Трейд» надано до перевірки податкові накладні по контрагенту-постачальнику ТОВ „Рейлтек» (податковий номер 39595099) у повному обсязі. Податкові накладні на загальну суму 3309411,30 грн., в тому числі ПДВ на суму 551568,55 грн., по контрагенту ТОВ „Рейлтек» включені до реєстрів отриманих податкових накладних та згідно з Додатком 5 „Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» до податкових декларацій по податку на додану вартість.

Згідно виписок банку розрахунки між підприємствами ТОВ „ХКД-Трейд» та ТОВ „Рейлтек» проводились у безготівковій формі. Станом на 31.03.2016 року дебіторська або кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з ТОВ „Рейлтек» відсутня.

Також відповідно до договору поставки від 11.01.2016 року №11/01-16 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Скопас» та Товариством з обмеженою відповідальністю „ХКД-Грейд» надано видаткові накладні, вартість отриманих товарів згідно даних бухгалтерського обліку до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування або фінансового результату до оподаткування, віднесено у розмірі 843529 грн. за 1 квартал 2016 року.

Згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ „ХКД-Трейд» вказані операції з придбання товару відображені наступними бухгалтерськими проводками: Дт 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - Кт 311 „Поточні рахунки в національній валюті» ; Дт 28 „Товари на складі» - Кт 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками» ; Дт 644 „Податковий кредит» - Кт 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками» ; Дт 902 „Собівартість реалізованого товару» - Кт 28 „Товари на складі» .

За перевіряємий період підприємством ТОВ „ХКД-Трейд» надано до перевірки податкові накладні по контрагенту-постачальнику ТОВ „Скопас» . Податкові накладні на загальну суму 1012234,86 грн., в тому числі ПДВ на суму 168705,81 грн., по контрагенту ТОВ „Скопас» включені до реєстрів отриманих податкових накладних та згідно з Додатком 5 „Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» до податкових декларацій по податку на додану вартість.

Згідно виписок банку розрахунки між підприємствами ТОВ „ХКД-Трейд» та ТОВ „Скопас» проводились у безготівковій формі. Станом на 31.03.2016 року дебіторська або кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з ТОВ „Скопас» відсутня.

Відповідно до договору поставки від 28.12.2015 року №28/12-15 Товариства з обмеженою відповідальністю „Техпромсталь» з однієї сторони, та Товариства з обмеженою відповідальністю „ХКД-Трейд» з другої сторони, уклали цей Договір поставки.

Вартість вищезазначених товарів згідно даних бухгалтерського обліку до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування або фінансового результату до оподаткування віднесено у наступному розмірі за 1 квартал 2016 року 117620 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ „ХКД-Трейд» вказані операції з придбання товару відображені наступними бухгалтерськими проводками: Дт 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - Кт 311 „Поточні рахунки в національній валюті» ; Дт 28 „Товари на складі» - Кт 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками» ; Дт 644 „Податковий кредит» - Кт 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками» ; Дт 902 „Собівартість реалізованого товару» - Кт 28 „Товари на складі» .

За перевіряємий період підприємством ТОВ „ХКД-Трейд» надано до перевірки податкові накладні по контрагенту-постачальнику ТОВ „Техпромсталь» . Податкові накладні на загальну суму 141143,64 грн., в тому числі ПДВ на суму 23523,94 грн., по контрагенту ТОВ „Техпромсталь» включені до реєстрів отриманих податкових накладних та згідно з Додатком 5 „Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» до податкових декларацій по податку на додану вартість.

Згідно виписок банку розрахунки між підприємствами ТОВ „ХКД-Трейд» та ТОВ „Техпромсталь» проводились у безготівковій формі. Станом на 31.03.2016 року дебіторська або кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з ТОВ „Техпромсталь» відсутня.

Також встановлено взаємовідносини ТОВ ХКД - Трейд з МПП Атос , а саме укладено договір від 04.01.2011 №401/25 та додаткову угоду від 05.12.2013 до договору, від 31.01.2014 №03/01-ХТ та додаткову угоду від 30.12.2014 до договору.

На виконання умов вищевказаних договорів від 04.01.2011 №401/25 та від 31.01.2014 №03/01-ХТ МПП Атос на адресу ТОВ ХКД-Трейд надано видаткові накладні за період березень, квітень, липень, серпень 2015 року на загальну суму 6502500,3 грн. ПДВ 1300500,06 грн.

Згідно з даними бухгалтерського обліку ТОВ ХКД -Трейд вказані операції з придбання товару відображені наступними бухгалтерськими проводками: Дт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками - Кт 311 Поточні рахунки в національній валюті ; Дт 28 Товари на складі - Кт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками ; Дт 644 Податковий кредит - Кт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками ; Дт 902 Собівартість реалізованого товару - Кт 28 Товари на складі .

Станом на 31.03.2016 дебіторська або кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з МПП АТОС відсутня.

Також встановлено, що ТМЦ, які були придбані позивачем у вказаних контрагентів, були в подальшому реалізовані, про подальший рух товару в матеріалах справи містяться відповідні докази.

Колегія суддів зазначає, що досліджені у судовому засіданні документи бухгалтерського та податкового обліку, податкові накладні, що складені контрагентами позивача, відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р., містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, тобто є такими, що не викликають сумнівів щодо їх юридичної сили та доказовості та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Крім того, встановлено, що ТОВ ХКД-Трейд , у періоді що перевірявся, використовувало власний автомобільний транспорт у кількості 2-х одиниць для технологічних потреб, а саме: для доставки товарів від постачальників, а також для перевезення товарів до відділень ТОВ Нова пошта та інших логістичних компаній з метою подальшої їх відправки до покупців. При цьому, перевезення здійснюється не закріпленими за автомобілями водіями, яких немає у штатному розписі ТОВ ХКД-Трейд , а менеджерами, посадові інструкції яких містять відповідні зобов'язання щодо керування автотранспортом, і які мають посвідчення водія.

Колегія суддів зазначає, що товарно-транспортна накладна не є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує факт придбання чи продажу товарів, а підтверджує лише факт перевезення вантажу, а тому вказана обставина не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення самої господарської операції.

Так, оформлення товарно-транспортної накладної не є обов'язковим під час здійснення перевезення придбаних товарів власним транспортом згідно пункту 2 Переліку документів № 207, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 25.02.2009 р. «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» .

Водночас, Правилами перевезення вантажу автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363, передбачено зобов'язання наявності товарно-транспортних накладних для перевізників, вантажовідправників та вантажоотримувачів, які є замовниками послуг з перевезення.

Таке зобов'язання не розповсюджується на підприємство (платника податків), якщо перевезення товарів виконувалась його контрагентом, тобто, підприємство не укладало договір на перевезення.

Також, відповідно до пункту 2 Положення щодо документального забезпечення для здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом внутрішнього повідомлення, затвердженого Постановою КМУ від 25.02.2009 р. № 207, для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, необхідно мати накладну або інший документ, що підтверджує право власності на вантаж.

Отже, під час перевезення товарів власним транспортом суб'єктові господарювання не потрібно виписувати товарно-транспортну накладну.

Крім того, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише виконанням або порушенням правил перевезення автомобільним транспортом, яке ніяк не пов'язано с виконанням вимог податкового законодавства.

Оскільки, транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг по перевезенню товарів, а не факт його придбання, то при наявності документів, які свідчать про фактичне отримання товару і його використання в господарській діяльності, відсутність товарно-транспортних накладних не можу слугувати підставою для визнання витрат з придбання товарно-транспортних цінностей для визнання об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

В даному випадку, факт постачання товарів підтверджується: договорами, податковими та видатковими накладними, а також, банківськими виписками.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, допущені безпосередньо ним самим.

Отже, відповідальність є персональною; обов'язковою правовою підставою для неї є наявність вини конкретного платника податків у допущених порушеннях, відповідно, вона не може автоматично поширюватись на контрагентів платника податків. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Колегія суддів вказує, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки відповідачем не наведено доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки № 489/20-40-14-03-08/34859931 від 25.08.2016 року не підтверджені належними доказами, а тому є безпідставними, а прийняті на підставі таких висновків податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 08.09.2016 року №0001681403 підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 року у справі № 820/2053/17 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017р. по справі № 820/2053/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 27.10.2017 р.