Ухвала

від 06.09.2017 по справі 344/8517/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

06 вересня 2017 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Кадєтової О.В., КарпенкоС.О., Мостової Г.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до редакції газети Галичина , треті особи: Головний редактор газети Галичина , Голова ліквідаційної комісії редакції газети Тижневик Галичини ОСОБА_3 Івано-Франківська обласна рада про відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 01 липня 1994 року його призначено заступником головного редактора газети Галичина , відповідальним за випуск газети Тижневик Галичини і роботи рекламно-комерційного відділу, а з 01 січня 1997 року переведено на посаду шеф-редактора газети Тижневик Галичини - заступником головного редактора газети Галичина .

20 червня 2000 року юридичні особи - редакції газет Галичина і Тижневик Галичини уклали між собою угоду, згідно з якою редакція газети Галичина перестає бути засновником Тижневика Галичини і передала правонаступництво в засновництві редакції газети Тижневик Галичини . Також 20 червня 2000 року колектив працівників редакції газети Тижневик Галичини обрав його шеф-редактором газети Тижневик Галичини .

12 жовтня 2000 року т.в.о. Головного редактора газети Галичина ОСОБА_2 видав накази № 80 і № 81 про ліквідацію редакції газети Тижневик Галичини як самостійної юридичної особи з 06 жовтня 2000 року.

Позивач вважає, що процес ліквідації редакції газети Тижневик Галичини був проведений з порушенням законодавства та в зв'язку з незаконною ліквідацією редакції газети Тижневик Галичини і його звільненням з роботи йому незаконними діями відповідача завдано збитків відповідно до ст. 22 ЦК України, а саме, упущеної вигоди, які б позивач мав реально одержати у вигляді заробітної плати за період з 01 листопада 2000 року по 31 травня 2014 року з урахуванням індексу інфляції у розмірі 355 041 грн. 68 коп, яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь. Крім того позивач, посилаючись на заподіяння незаконними діями відповідача йому та членам його сім'ї душевних страждань, просив суд стягнути на його користь з відповідача спричинену моральну шкоду в розмірі 1 500 0000 грн та понесені судові витрати.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 21 квітня 2016 року , залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення попередніх судів ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами встановлено, що 30 листопада 1993 року було зареєстровано редакцію газету Тижневик Галичини , засновником якої була редакція газети Галичина .

Позивач ОСОБА_4 перебував в трудових відносинах з відповідачем з 01 липня 1994 року, обіймаючи посаду заступника головного редактора газети Галичина , відповідальним за випуск газети Тижневик Галичини і роботи рекламно-комерційного відділу, а з 01 січня 1997 року - шеф-редактора газети Тижневик Галичини - заступником головного редактора газети Галичина , що підтверджується копією трудової книжки та копіями наказів.

20 червня 2000 року редакції газет Галичина і Тижневик Галичини уклали між собою угоду, згідно до умов якої редакція газети Галичина перестає бути засновником газети Тижневик Галичини і передала правонаступництво в засновництві редакції газети Тижневик Галичини . Дані обставини встановлені рішенням Івано-Франківського міського суду від 08 червня 2001 року по цивільній справі №2-2232/2001 року та ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2001 року.

Наказом № 81 від 12 жовтня 2000 року головного редактора газети Галичина редакцію газети Тижневик Галичини ліквідовано і створено ліквідаційну комісію.

Наказом № 124 від 25 грудня 2000 року ОСОБА_4 звільнено з 25 грудня 2000 року з посади заступника головного редактора газети Галичина у зв'язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків у відповідності з п. 1 ст. 41 КзпП України.

Наказом № 129 від 29 грудня 2000 року наказ № 125 від 25 грудня 2000 року сформульований у новій редакції, відповідно до якого ОСОБА_4 звільнений з 25 грудня 2000 року з посади шеф-редактора газети Тижневик Галичини у зв'язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків у відповідності з п. 1 ст. 41 КзпП України.

Зазначені вище накази № 124 від 25 грудня 2000 року та № 129 від 29 грудня 2000 року в установленому законом порядку не скасовано та є чинними.

Із досліджених матеріалів справи суди дійшли обгрунтованого висновку про те, що звільнення позивача ОСОБА_4 з посади шеф-редактора газети Тижневик Галичини не пов'язане з ліквідацією редакції газети Тижневик Галичини .

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 квітня 2007 року визнано неправомірним та скасовано розпорядження міського голови № 736-р від 20 грудня 2001 року Про скасування державної реєстрації редакції газети Тижневик Галичини .

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 травня 2010 року визнано недійсним Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації газети Тижневик Галичини Серії НОМЕР_1 від 16 березня 2001 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2011 року зобов'язано державного реєстратора відділу державної реєстрації Івано-Франківської міської ради анулювати та відновити державну реєстрацію Редакції газети Тижневик Галичини та зазначити форму власності колективна , а відомості про керівника головний редактор ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

Із роз'яснень, викладених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27 березня 1992 року № 6 вбачається, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не доведено факту завдання збитків, заподіяння шкоди, а також порушення його прав та законних інтересів будь-якими діями з боку відповідача.

Доводи касаційної скарги, перевірені вивченням матеріалів справи, висновків судів не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи було неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення судового рішення без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, керуючись ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Кадєтова

С.О. Карпенко

Г.І. Мостова