Ухвала

від 25.10.2017 по справі 521/18948/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/6225/17

Номер справи місцевого суду: 521/18948/15-ц

Головуючий у першій інстанції Лічман Л. Г.

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство КБ Верано-Ко - Шкрібляк Майї Іванівни на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство КБ Верано-Ко про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ТОВ Науково-виробниче підприємство КБ Верано-Ко про захист прав споживачів посилаючись на те, що 04.09.2014 року позивач уклала з відповідачем в особі директора ОСОБА_4 договір купівлі-продажу № 2908-UA-14 вітрогенератора, та сплатила повну вартість, яка становила 8000,00 доларів США.

Однак предметом оспорюваного договору стала купівля-продаж для власних потреб не вітрогенератора, а комплекту виробів (комплектуючі) для DPV HYBRID 1A (1+1)/2м, які було придбано для використання як вітроенергетична установка.

Позивач авансувала комплектуючі у національній валюті шляхом безготівкового перерахування згідно з рахунком-фактурою № 04-09 від 04.09.2014 р. за один комплект 50114,87 грн., відповідно до рахунку-фактури № 27-10 від 27.10.2014 р. за один комплект 39600 грн., згідно до рахунку-фактурою № 3-11 від 03.11.2014 р. позивачем сплачено 13600 грн., в якості остаточної оплати.

Посилаючсиь на те, що відповідач користуючись повною необізнаністю, ввів останню в оману та продав металобрухт, який після збірки та монтажу за адресою АДРЕСА_1 так і не стала вітрогенератором та протягом року не була введена в експлуатацію при неодноразових ремонтних роботах з боку представників відповідача.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 04 липня 2016 року по справі призначено комплексну електротехнічну та товарознавчу експертизу, провадження у справі на час експертизи зупиненою

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2016 року провадження по справі відновлено.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, зобов'язано ТОВ Науково-виробниче підприємство КБ Верано-Ко прийняти товар, проданий для особистих побутових потреб ОСОБА_3 шляхом демонтажу та вивезення, стягнуто з ТОВ Науково-виробниче підприємство КБ Верано-КО на користь ОСОБА_3 163033 грн. 12 коп., що еквівалентно 6253,50 доларів США, та судові витрати у розмірі 21218 гривень 82 копійки, а всього 184251 гривню 94 копійки. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вважаючи рішення суду незаконним представник ТОВ Науково-виробниче підприємство КБ Верано-Ко - Шкрібляк М.І. звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 червня 2017 року та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Судові витрати з позивача стягнути на користь відповідача.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 суд обгрунтовано дійшов зазначеного висновку.

Судом встановлено, що 04.09.2014р. між ТОВ НВП КБ Верано-Ко (продавець) в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (покупець) було укладено договір № 2908-UA-14 купівлі-продажу комплекту виробів (надалі - КВ) для DPV HYBRID 1A (1+1)/2м з подальшим використанням як вітроенергетичної електрогенеруючої установки (п. 1.1).

Згідно п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. Договору продавець виконує поставку КВ покупцю після зарахування повної вартості обладнання на розрахунковий рахунок продавця, єдиною поставкою. Перелік та номенклатура КВ, які поставляються по даному Договору, вказано в додатку № 1 та зобов'язані відповідати паспорту виробу DPV HYBRID 1A. Модель, що поставляється, обов'язковій сертифікації не підлягає.

Відповідно до п. 2.5. Договору передбачено, що кожний DPV HYBRID 1A призначений для отримання на виході із модуля погодження, шляхом використання енергії вітру, випрямленої напруги, збільшення якої виникає при збільшенні швидкості постійного вітру, що крутить лопаті вітроколеса, яке далі підключається до поєднаного контролера з зарядним пристроєм для зарядки акумуляторних батарей. Дозволяється об'єднане підключення виходів модулів погодження як послідовно так і паралельно, в залежності від технічних вимог вхідних параметрів в контролер, який покупець буде використовувати для зарядки АКБ.

П. 2.7., 2.8. Договору передбачено, що гарантійний строк збільшується на час, протягом якого покупець зміг використовувати DPV HYBRID 1A з причин, що залежать від продавця на строк усунення вищевказаних недоліків. Гарантійне обслуговування DPV HYBRID 1A проводиться за адресою встановлення обладнання на території покупця, а саме АДРЕСА_1, а також, при можливості, за адресою сервісного центру продавця. Заміна частин і складових, які вийшли з ладу здійснюється шляхом заміни блоків і складових.

Згідно з п. 3.3. Договору покупець повідомлений та згоден, що КВ DPV HYBRID 1A придбаваються тільки повним комплектом єдиною поставкою, що згідно Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору. Кожне можливе збільшення (зменшення) об'ємів поставки обговорюється сторонами в додатковій угоді.

Відповідно до п. 3.8. Договору вартість КВ DPV HYBRID 1A, вказана в додатку № 3 до договору, включає упаковку, маркування, страховку транспортування, доставку.

За п. 3.9. Договору шеф-монтаж, який проводиться технічними спеціалістами підприємства по відео трансляції в програмі SKYPE для спеціалістів монтажників покупця входять у вартість товару. На території Одеської області шеф-монтаж проводиться представниками продавця.

В п. 4.9. Договору вказано, що після виконання поставки КВ, орієнтовно через 7-12 днів, на основі письмової заявки-підтвердження покупця, спеціалісти продавця можуть прибути на об'єкт покупця для контролю виконання монтажу підрядниками покупця і перевірки роботоздатності КВ DPV HYBRID 1A після закінчення монтажу, за додатковою домовленістю сторін.

П. 5.1. Договору передбачено, що у випадку порушення умов договору, порушення зобов'язань або їх невиконання чи неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов договору, позначених складом зобов'язань, сторони несуть відповідальність за цим договором згідно з чинним законодавством України.

З додатку № 1 до договору вбачається перелік і номенклатура КВ, які поставляються по даному договору.

Згідно з додатком № 2 до договору всього вартість вітроенергетичної електрогенеруючої установки в розібраному вигляді для DPV HYBRID 1A складає 103244,87 грн., що на момент підписання договору еквівалентно 8000 доларам США.

У додатку № 3 до договору визначено розрахунок вартості КВ DPV HYBRID 1A, який становить 103244,87 грн., що на момент підписання договору еквівалентно 8000 доларам США.

Згідно з рахунком-фактурою № 04-09 від 04.09.2014 р. попередня сплата за вітрогенератор 50114,87 грн., яку відповідно до квитанції № 599 від 08.09.2014 р. ОСОБА_3 за договором № 2908-UA-14 сплатила ТОВ НВП КБ Верано-КО , що згідно з курсом НБУ 12,822103 становить 3908,48 доларів США. Згідно квитанції № 599_01 від 08.09.2014 р. комісія банку АБ Південний склала 751,72 грн.

Відповідно до рахунку-фактури № 27-10 від 27.10.2014 р. часткова оплата вказаного договору становила 39600 грн., що за курсом НБУ 12,9524 становить 3057,35 доларів США, які згідно квитанції № 307 від 29.10.2014 р. перераховано ОСОБА_3 відповідачу, та сплачено комісію банку у сумі 594,00 грн., що підтверджується квитанцією АБ Південний № 307_01.

За рахунком-фактурою № 3-11 від 03.11.2014 р. позивачем сплачено 13600 грн., що за курсом НБУ 12,9539 становить 1049, 88 доларів США, що підтверджується квитанцією № 2404 від 04.11.2014 р. та сплачено комісію банку у розмірі 204,00 грн. згідно квитанції АБ Південний № 2404_01.

Таким чином, загальна сума сплачених коштів ОСОБА_3 на користь ТОВ НВП КБ Верано-Ко становить 103314,87 грн., що еквівалентно 8015,71 доларам США, з врахуванням курсу валют НБУ на дату сплати.

Згідно товарно-транспортних накладних № 1709 від 17.09.2014 р. та № 31-10 від 31.10.2014 р. всього відвантажено товару на суму 93544,87 грн..

Паспорт виробу DPV HYBRID 1A позивачу був наданий англійською мовою.

З листопада 2014 р. по весну 2015 р. за адресою АДРЕСА_1 проводились роботи по монтажу вітроенергетичної електрогенеруючої установки з виробів отриманих від ТОВ НВП КБ Верано-Ко .

ОСОБА_5, сусід подружжя ОСОБА_3, разом з ОСОБА_6 здійснили роботи з підготовки фундаменту для встановлення вітрогенератора. За організаційною участю та під керівництвом ОСОБА_4 та інших працівників ТОВ НВП КБ Верано-Ко були здійснені збір та монтаж приладу, спроби його налаштування та введення до експлуатації. В цих роботах приймав участь, як водій-кранівник автомобільного крану, ОСОБА_7

Встановлене та змонтоване обладнання на подвір'ї будинку по АДРЕСА_1 вітроенергетичною електрогенеруючою установкою не стало, введення до експлуатації такої установки не відбулося.

Намагаючись усунути ці недоліки і налаштувати обладнання, з листопада 2014 року, ОСОБА_4 вела переписку електронною поштою, отримувала консультації, які перенаправляла ОСОБА_6

ОСОБА_6 також намагався налаштувати обладнання і встановити причини його непрацездатності. З цією метою він звертався до різних спеціалістів, отримуючи консультативні відповіді щодо характеристик роботи АКБ вітрогенератора, показників вимірів тощо. Також у травні 2015 року він з цього питання звернувся до ОСОБА_4, яка повідомила йому найменування сайту виробника АКБ.

Зазначені обставини також підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які були приведені до присяги і попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а також складеними ними актами відповідно від 25.01.2016 року і 26.01.2016 року.

За заявою позивача від 02.12.2014 р. про повернення грошових коштів за Договором відповідачем повернуто ОСОБА_3 грошові кошти 02.12.2014 р. у сумі 5000 грн. (платіжне доручення № 218), що за курсом НБУ 15,106 становить 331 долар США, 23.01.2015 р. 4770 грн. (платіжне доручення № 226), що за курсом НБУ 15,792 становить 302,05 долара США, 11.03.2015 р. 5000 грн. (платіжне доручення № 243), що за курсом НБУ 21,552 становить 232,00 долара США, 24.06.2015 р. 19000 грн. (платіжне доручення № 281), що за курсом НБУ 21,178 становить 897,16 доларів США, а всього 33770 грн., що становить 1762,21 долара США.

Різниця між сумою сплаченою позивачем та поверненою відповідачем становить 163 033 гривні 12 копійок, що (за курсом НБУ 26,0707 на дату прийняття рішення) еквівалентно 6253,50 доларам США (8015,71-1762,21)

Лист ТОВ НВП КБ Верано-Ко від 23.12.2015 р. про повідомлення позивача, що на виконання п. 3.9. необхідно укласти договір з монтажною організацією, що вони можуть забезпечити прибуття їх спеціалістів для присутності і контролю монтажу або провести контроль по відео скайпу, про прохання надати паспорт на придбаний інвертор німецького виробництва, в зв'язку з тим, що від інвертора, поставленого ними, позивач відмовився і було повернуто гроші суд обгрунтовано не визнав достовірним доказом. Цей лист направлений після звернення ОСОБА_3 до суду і відкриття провадження у справі. Метою цього листа є спотворення фактичних обставин справи.

Відповідно до висновку спеціаліста, старшого викладача кафедри Електромеханічні системи з комп'ютерним управлінням Інституту електромеханіки Енергоменеджменту Одеського Національного Політехнічного Університету ОСОБА_8 від 11.03.2016 року за результатами перевірки функціонування комплекту виробів для вертикального вітрогенератору типу DPV HYBRID 1A (1+1)/2м за адресою позивача встановлений склад виробу вертикальний вітрогенераторна шаблі, гелійові АКБ LUXEON LX 12G 100 - 4 шт., інвертор з функцією джерела безперебійного живлення LUXEON LX 1 2000ZX, перетворювач з мікроконтролером управління моделі TGWSR 20-48. Проведені тестові виміри. Відсутня інструкція користувача з експлуатації елементів електрообладнання. Відсутність струму заряду на виході контролера при наявності помірного вітру не дозволяє застосувати даний комплект виробів в якості генератора електричної енергії для наступного її використання в побутових цілях. Крім того, виконане послідовно-паралельне підключення АКБ на 24 В не узгоджено з по напрузі і потузі з вихідними характеристиками котролера управління і в принципі не здатно забезпечити заявлену потужність вітрогенератора у 2 кВт.

З висновку комплексної електротехнічної та товарознавчої судової експертизи № 3469/26 та № 3530/31, складеного 30.11.2016 р. Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України вбачається наступне.

На час огляду експертами установки ВЕУ - 21.10.2016 р., споруда знаходиться у неробочому стані (Фототаблиці №№ 1-14) не забезпечує електропостачання електричної енергії для власних потреб струмоприймачів споживача. Сертифікація ВЕУ оцінка відповідності до ДСТУ IEC 61400-1:2010 щодо відсутньої експлуатаційної документації, технічної специфікації комплекту поставки тощо; інспектування щодо відповідності проведення будівельно-монтажних робіт та будь-які випробування ВЕУ після монтажу - не проводилися. Тобто, вимоги, які встановлені для цієї категорії продукції, щодо безпеки для життя, здоров'я і майна споживача, а також навколишнього природного середовища продавцем не встановлені, що не підтверджує якість товару ВЕУ. Основною причиною неналежного функціонування вітроенергетичної електроустановки (ПЕ: відсутній заряд АКБ Фототаблиці №№ 8-14), розміщеної за адресою Одеська область, Біляївський р-н, станція Усатово, вул. Пірогова, 4, є недоведення системи ВЕУ до необхідних технічних параметрів у відповідності з експлуатаційною документацією на виріб моделі DPV HYBRID 1А (1+1)/2м за вимогами ДСТУ IEC 61400-1:2010 (МЭК61400). Нормативною базою для зарубіжних розробок, виготовлення і експлуатації ВЕУ, а також для проектування на їх основі вітроелектричних станцій (ВЕС) є комплекс міжнародних стандартів МЕК 61400, що встановлюють вимоги і методи випробувань вітрових турбогенераторів, і розділи В6 і С3 МЕК / PAS 62111, що встановлюють вимоги генераторів ВЕУ і вимоги безпеки до ВЕУ і ВЕС при децентралізованому електропостачанні в частині захисту від грозових перенапруг і від ураження електричним струмом, а також рекомендації щодо вибору апаратів захисту. Застосування стандарту сприятиме забезпеченню сучасного технічного рівня, якості і економічності ВЕУ при їх розробці (проектуванні), виробництві та експлуатації. Будь-яка з встановлених вимог даного стандарту може бути змінена, якщо належним чином буде доведено, що при цьому необхідний рівень безпеки і точності виконання вимірювань характеристик потужності ВЕУ буде забезпечений. За наведених вище у дослідженні обставин, комплект поставки вітрогенераторної установки моделі DPV HYBRID 1A не відповідає вимогам міжнародних стандартів МЕК 6140.

Таким чином, позивач та її чоловік, належним чином виконали передбачені договором обов'язки, а саме сплатили гроші та підготували фундамент. Наступні монтажні роботи з встановлення вітрогенератора, його підключення, здійснювались ОСОБА_4 та працівниками відповідача за участі сторони позивача. Будь-яких доказів неналежного виконання ОСОБА_3 обов'язків за договором відповідачем не надано, в тому числі щодо проведення демонтажу та повторного монтажу.

Відповідно до розділу 8 Договору у випадку виникнення суперечностей між умовами Договору і умовами, вказаними в Додатках перевага надається Додаткам. В Додатку № 3 до Договору визначена остаточна ціна з монтажем. Ціну мала сплатити ОСОБА_3, а монтаж здійснити ТОВ НВП КБ Верано-Ко .

Текст договору перероблявся з іншого договору, покупцем за яким була юридична особа. Тому в договорі записані обов 'язки споживача, які йому практично неможливо виконати. Навіть в розділі 7 договору зазначено, що усі спори між продавцем и покупцем за даним договором розглядаються в господарському суді за місцем знаходження відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Тому об'єктом захисту у цивільному судочинстві являється порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Отже, вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно п. 1 ч. 1 і ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ч.ч. 1 і 2 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Між сторонами виникли зобов'язання відповідно до договору купівлі-продажу № 2908-UA-14 від 04.09.2014 року. Відповідач по договору є одночасно виконавцем і виробником - суб'єктом господарювання, який виконує роботи і виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару, позивач споживачем.

Цей правочин є публічним договором, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. (ч.ч. 1, 4 і 5 ст. 633 ЦК)

В ст. 627 ЦК зазначається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

У рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_9 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України Про захист прав споживачів у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг № 1-26/2011) зазначається, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання.

Загальна направленість законодавства України, що регулює права і обов'язки споживачів відповідає принципу верховенства права (ст. 8 Конституції України), розглядаючи споживача, як більш слабку сторону договору, і яку наділяє певними правами та гарантіями і відповідним захистом.

Відповідно до п.п. 1, 2 і 4 ч. 1 ст. 4 Закону України Про захист прав споживачів (далі Закон № 1023-XII) споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця). Цьому положенню кореспондує припис що Продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію, а також зобов'язаний забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем, а в разі відсутності такого строку - протягом десяти років. Виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором. ( ст. 6, ч. 5 ст. 6 і ч. 1 ст. 7 Закону № 1023-XII)

Роз'яснюючи це положення закону, Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови № 5 від 12.04.96 р. Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів , вказав, що оскільки виготівник (виконавець) зобов'язаний забезпечити протягом гарантійного строку нормальну роботу товару, в тому числі комплектуючих виробів, то необхідні спеціальна установка (підключення чи складання), технічне обслуговування (налагодження тощо), ремонт у цей період мають провадитися без додаткової плати.

Термін належна якість товару, роботи або послуги вживається в такому значенні , як властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем. ( п. 13 ст. 1 Закону № 1023-XII)

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 1023-XII у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар був з істотними недоліками, що робить неможливим його використання відповідно до його цільового призначення, чим відповідач порушив права споживача, передбачені Законом України Про захист прав споживачів , щодо продажу товару належної якості.

Отже, доведеність продавцем факту належної якості проданого товару відповідно до зазначених норм (п. 14 ст. 8 Закону № 1023-XII) може бути підставою для відмови покупцеві в забезпеченні гарантій, передбачених цими нормами.

Обов'язок доведення належної якості проданого товару і обов'язок належного оформлення претензії покупця щодо недоліків цього товару та проведення в необхідних випадках перевірки якості товару із забезпеченням права споживача взяти участь у такій перевірці законом покладено на продавця.

Частинами 3 (п.5), 4 і 6 ст. 10 Закону № 1023-XII, передбачено, що у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Зазначені вимоги можуть бути пред'явлені споживачем протягом строків, передбачених нормативно-правовими актами та нормативними документами, умовами договору, а в разі відсутності таких строків - протягом десяти років.

Виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

Стаття 1 Закону № 1023-XII передбачає, що недоліком є будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем). Істотним недоліком є недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: він взагалі не може бути усунутий, його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів або він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Правові підстави позову вказані з посиланням на ст. 655, ч. 1 ст. 673, ч. 2 ст. 678, п. 4 ч. 1 ст. 708 ЦК України.

За вимогами ст. 655, ч. 1 ст. 673, ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого має відповідати умовам договору купівлі-продажу, а покупець зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правові наслідки передання покупцю товару неналежної якості, передбачені за вимогами ч. 2 ст. 678, п. 4 ч. 1 ст. 708 ЦК України, за якими, у разі виявлення недоліків, які виявились неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення, покупець має право за своїм вибором відмовитись від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми. До тих відносин, за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, що не врегульовані цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів (ч. 3 ст. 698 ЦК України).

Частинами 1, 3 ст. 700 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання. Якщо покупцеві не надано можливості негайно одержати повну і достовірну інформацію про товар у місці його продажу, він має право вимагати відшкодування збитків, завданих необґрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір укладено, - в розумний строк відмовитися від договору, вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми і відшкодування збитків, а також моральної шкоди.

Аналогічні положення містяться у п. 1 ч. 7 ст.15 Закону № 1023-XII, яка передбачає, що у разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, - споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону № 1023-XII споживач має право на належну якість продукції та обслуговування.

Разом із цим ст. 17 Закону № 1023-XII передбачено, що за умови виникнення необхідності у визначенні причин втрати якості товару під час гарантійного строку продавець зобов'язаний провести експертизу продукції; при цьому на споживача покладається обов'язок довести наявність істотного дефекту продукції, тягар доказування причин виникнення недоліку товару покладений на продавця.

У п. 21 Постанови Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. № 833 Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів передбачено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний: перевірити справність виробу, продемонструвати, за можливості, його роботу та ознайомити споживача з правилами користування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. № 506 затверджено Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, до яких належать непродовольчі товари широкого вжитку (прилади, машини, устаткування та інші), які складаються з вузлів, блоків, комплектуючих виробів, відповідають вимогам нормативних документів, мають технічні характеристики, супроводжуються експлуатаційними документами і на які встановлено гарантійний термін. В п. 21 цієї Постанови вказується, що виконання робіт з введення товару в експлуатацію здійснюється на підставі відомостей, зазначених в експлуатаційних документах, виробником, продавцем або за їх дорученням виконавцем у триденний термін після отримання звернення споживача. Після закінчення робіт виробником (продавцем, виконавцем) з експлуатаційного документа вилучається відривний талон на введення в експлуатацію, а до гарантійного талона вноситься відмітка про виконані роботи та зазначається номер, під яким товар береться на гарантійний облік. У разі виявлення недоліків під час введення товару в експлуатацію, які неможливо усунути на місці, за вибором споживача товар підлягає заміні на новий, відправленню на гарантійний ремонт або споживачеві повертаються сплачені за цей товар гроші.

Суть спору між сторонами справи полягає у різному тлумаченні умов укладеного договору. Позивач вважає що купила вітроенергетичну електрогенеруючу установку (спарену модель DPV HYBRID 1А (1+1)/2м), а відповідач, що продав комплект виробів до названої установки, монтаж якої був покладений на позивача. Захищаючи права позивача, як споживача і слабку сторону договору, суд визначає її справжню волю направлену на придбання вітроенергетичної електрогенеруючої установки, монтаж і підключення, якої мав здійснити відповідач. Тим більше, відповідач пропонував себе, як продавця вітрогенератора під ключ , а значить з монтажем і підключенням. До обов'язку позивача за домовленістю сторін було віднесено побудова фундаменту.

Статтею 19 Закону № 1023-XII передбачена заборона нечесної підприємницької практики, яка зокрема включає в п. 2 будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

У п. 12 названої постанови Пленуму Верховного Суду зазначається, що у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг). продавець, виготівник, виконавець зобов'язані своєчасно надавати споживачеві необхідну достовірну інформацію про товар (роботи, послуги) у доступній наочній формі, яка б забезпечувала можливість компетентного вибору. Надання інформації у технічній документації, на етикетці, тощо іноземною мовою без перекладу в зазначеному вище обсязі слід розцінювати як відсутність необхідної інформації.

Намір відповідача покласти на позивача усю відповідальність за монтаж, підключення і використання за цільовим призначенням вітроенергетичної електрогенеруючої установки, а значить ввести його в оману, реалізовувався шляхом надання подружжю ОСОБА_3 інформації у нечіткий, незрозумілий та двозначний способи, спочатку у пропозиції укласти договір, потім у переговорах з складанням різних редакцій договору і внутрішніми суперечностями щодо його предмету, прав та обов'язків сторін відносно монтажу. Позивачам був наданий паспорт на вітроенергетичну електрогенеруючу установку англійською мовою без перекладу.

Таким чином, відповідач не довів належну якість проданого товару, який придбаний позивачем для використання як вітроенергетична електрогенеруюча установка. Хоча це є обов'язком відповідача відповідно до засад змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України, а тому вимоги позивача про повернення товару та сплаченої за товар грошової суми є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню, що у повній мірі забезпечить права споживача гарантовані йому Конституцією України (ст. 42).

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання ТОВ НВП КБ Верано-Ко прийняти товар, проданий для особистих побутових потреб ОСОБА_3 шляхом демонтажу та вивезення суд визначає, що цей товар є неналежної якості. Посилання представників відповідача на продаж комплекту виробів, а не вітряка в цілому спростовується встановленими судом фактичними обставинами.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. (справа № 6-20 цс 11 Верховного Суду України, рішення прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України. Стаття 360-7 ЦПК України) Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Основні доводи представників відповідача взяті судом до уваги, але вони не дають законних підстав для повної відмови у позові.

Незважаючи на неодноразові обговорення та розмови з приводу умов договору, перед його укладенням, в цьому договорі містяться внутрішні суперечності щодо предмету договору, прав та обов'язків сторін відносно монтажу, підключенню вітроенергетичної електрогенеруючої установки. Позивачем здійснена оплата, як за комплект виробів, так і за монтаж з підключенням і введенням в експлуатацію. Пунктом 8.5. Договору передбачено, що усі попередні переговори і переписка сторін втрачають силу з моменту підписання цього правочину не впливає на висновок суду про порушення відповідачем прав позивача.

Щодо відмови позивача від поставки інвертора та відсутності іншого поставленого обладнання, то вказівка на ці обставини не знайшла свого підтвердження і спростована вказаними товарно-транспортними накладними та показаннями свідка ОСОБА_6

Проведена у справі судова комплексна експертиза стосується проданого за Договором товару, вона є належним доказом у справі.

Згідно патенту на корисну модель № 100598, вітроенергетична установка зареєстровано в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 27.07.2015 р.

Відповідно висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-07/10676 від 31.03.2016 р. проект DPV HYBRID 1A (1+1)/2м відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України і може бути погоджений (затверджений).

Згідно Сертифікату походження товару № 015595 від 10.12.2015 р. за формою У-1 вказано, що вертикальний вітрогенератор спарений модель DPV HYBRID 1A (1+1)/2м українського походження.

Ці документи отримані після укладання договору між сторонами по справі.

Посилання відповідача на пропуск позивачем позовної давності не відповідає вимогам статтей 258, 280 і 281 ЦК.

Відповідно до вимог ч. 1 і 2 ст. 680 ЦК покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк.

До вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності). ( ч. 1 ст. 680 ЦК)

Заява про застосування позовної давності свідчить про не переконаність відповідача у своїй позиції по суті позовних вимог.

Судом неодноразово пропонувалось сторонам укласти мирову угоду, в тому числі, шляхом сумісних дій і витрат, направлених на використання вітрогенератора за цільовим призначенням.

Різниця між сумою сплаченою позивачем та поверненою відповідачем становить 163 033 гривні 12 копійок, що (за курсом НБУ 26,0707 на дату прийняття рішення) еквівалентно 6253,50 доларам США (8015,71-1762,21), що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.

Таким чином, положення чинного законодавства передбачають обовязковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до п. 45 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу судом на загальних підставах, визначених статтею 88 ЦПК. При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави встановлено граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз.

Відповідно до актів № 3469/26 від 30.11.2016 р. та 3530/31 від 30.11.2016 р. ОСОБА_3 за експертне дослідження сплачено 2642,40 грн. та комісію банку 39,64 грн. (квитанція № ПН321 та № ПН 321РКО), а також 4228,80 грн. та комісію банку 63,43 грн. (квитанція № ПН637 та № ПН637РКО) відповідно.

Саме суму у розмірі 6871,20 грн. суд стягує з відповідача на користь позивача, без врахування комісії банку, яка не відноситься до судових витрат у розумінні ст. 79 ЦПК України.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення коштів за послуги представництва інтересів, суд обгрунтовано виходив з наступного.

За договором доручення, укладеним між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 та ОСОБА_3 п. 1.1. передбачено, що довіритель доручає, а повірений приймає на себе обов'язки представляти інтереси довірителя на судовій стадії та суді першої інстанції в рамках спору про відшкодування вартості товару неналежної якості зі сторони ТОВ НВП Верано-Ко . Відповідно до п. 4.1. довіритель здійснює повну передплату в розмірі 12000 грн. протягом 3 календарних днів з моменту укладення цього договору. Відповідно до графіку взаєморозрахунків до договору доручення 12.11.2015 р. сума оплати склала 12000 грн.

Відповідно до п. 47, 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах . Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Судом встановлено, що ОСОБА_10, яка є представником позивача та приймала участь у розгляді справи, готувала текст позовної заяви, надавала заяву про збільшення позовних вимог, неодноразово клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, заперечення, була присутньою у судових засіданнях. На переконання суду сума у 12000 грн. є співрозмірною та прийнятною компенсацією витрат на правову допомогу та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення суми судового збору суд зазначає наступне.

Позивач ОСОБА_3 при подачі позовної заяви сплатила судовий збір у розмірі 1559,04 грн., що підтверджується квитанцією від 24.11.2015 р. № 210109005 та 487,20 грн. відповідно до квитанції № 210109003 від 24.11.2015 р. Крім того, після збільшення позовних вимог нею сплачено додатково 301,38 грн. згідно квитанції № ПН7131 від 16.01.2017 р., а всього 2347,62 грн.

Вказана сума стягується з відповідача на користь ОСОБА_3

Отже, загальна сума судових витрат ОСОБА_3 становить 21218,82 грн. (1559,04+487,20+301,38+12000,00+2642,40+4228,80).

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Посилання автора апеляційної скарги на безпідставність задоволення судом позову за неправильно обраним способом захисту порушених прав споживача, визначених ст. 8, 15 Закону України Про захист прав споживача , необґрунтованість судом розрахунку сум стягнення судового збору та судових витрат, неможливість виконання у такому вигляді рішення, неповне з`ясування судом обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи, процесуальні порушення судом прийняття та оцінку доказів, як на підстави для скасування оскаржуваного рішення є необгрунтованими, оскільки спростовані дослідженими судом обставинами, яким дана правильна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство КБ Верано-Ко - Шкрібляк Майї Іванівни - відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 червня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький