Рішення

від 18.10.2017 по справі 161/12319/17

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/12319/17

Провадження № 2/161/3676/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

18 жовтня 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі :

головуючого-судді Кирилюк В.Ф.

при секретарі Турук І.Р.

з участю: позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ЦЕНТР", Товариства з обмеженою відповідальністю АРЛІСС про визнання недійсними договорів, стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 "ОСОБА_2 ЦЕНТР", ОСОБА_3 АРЛІСС про визнання недійсними договорів, стягнення коштів.

Свій позов обґрунтовує тим, що 25 січня 2017 року між ним та ОСОБА_3 ОСОБА_2 ЦЕНТР укладено договір №1364, згідно якого товариство приймає на себе зобов'язання здійснити наступні дії спрямовані на отримання позики, на умовах Фінансової Пропозиції ОСОБА_2 ЦЕНТР , а саме: забезпечити оформлення угоди про участь в пропозиції ОСОБА_2 ЦЕНТР між компанією та клієнтом; надавати інформаційно-консультаційні, довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі клієнта в пропозиції. Згідно п. 2 договору №1364 від 25.01.2017 року гарантійна оплата послуг клієнтом становить 5000 грн. За договором від 25.01.2017 року згідно квитанції №36 від 25.01.2017 року ним сплачено на користь товариства 5000 грн. 25.01.2017 року між ним та товариством було укладено угоду №1364, згідно якої компанія надає послуги, спрямовані на отримання позики на суму 150 000 грн., в тому числі: сформувати групу учасників, забезпечити її адміністрування; присвоїти та повідомити учаснику номер групи та персональний код у групі; організовувати та проводити розподіли свідоцтв; здійснити необхідні юридичні дії; надавати інші послуги та здійснювати інші правочини, погоджені сторонами, у порядку та в строки, передбачені цими договорами та додатками до них. Ним на рахунок відповідача перераховано 12200 грн. відповідно до вказаного договору. Таким чином, позивач свої зобов'язання передбачені вказаними договорами виконав, а відповідач від виконання умов ухиляється. Крім того, у відповідача відсутня ліцензія на здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, а тому є всі підстави для визнання недійсними договір №1364 від 25.01.2017 року, угоду 1364 від 25.01.2017 року, як таких, що вчиненні юридичною особою без відповідного дозволу.

Покликаючись на викладені обставини позивач просить визнати недійсним договір від 25 січня 2017 року № 1364 та угоду від 25 січня 2017 року № 1364, укладені між товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 ЦЕНТР та ОСОБА_1; стягнути з ОСОБА_3 АРЛІСС на його користь 12200 грн. а також судові витрати по справі.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи

Відповідно до ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 січня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ОСОБА_2 ЦЕНТР було укладено договір № 1364, згідно якого товариство приймає на себе зобов'язання здійснити наступні дії спрямовані на отримання позики, на умовах Фінансової Пропозиції ОСОБА_2 ЦЕНТР , а саме: забезпечити оформлення угоди про участь в пропозиції ОСОБА_2 ЦЕНТР між компанією та клієнтом; надавати інформаційно-консультаційні, довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі клієнта в пропозиції.

Крім того, 25 січня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ОСОБА_2 ЦЕНТР уклали угоду № 1364, за умовами якого компанія зобов'язалася за плату вчинити від імені ОСОБА_1 та за його рахунок певні юридичні дії, спрямовані на отримання позики у розмірі 150 000 гривень.

Як пояснив в судовому засіданні позивач, банківські реквізити саме ОСОБА_3 АРЛІСС були надані йому ОСОБА_3 ОСОБА_2 ЦЕНТР при укладені договорів для сплати коштів

На виконання умов цих договорів ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_3 АРЛІСС кошти на загальну суму 12200 грн..

Дослідивши зміст оспорюваних договору № 1364 та угоди № 1364 (додаток № 1 до договору), суд приходить до висновку, що послуга, яку за умовами даних договору та угоди було передбачено надати ОСОБА_1, за своєю суттю є фінансовою послугою у виді адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (пункт 11-1 частини першої статті 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ), оскільки послуги, які є предметом договору, здійснюються шляхом створення адміністратором груп учасників та формування фонду групи для придбання на користь та за рахунок учасників бажаних товарів та/або отримання відповідної суми у позику, із проведенням розподілу права на отримання товару чи позики відповідно до визначеної процедури.

Така діяльність, підпадає під визначення пункту 1.2 Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, затверджених розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 1676 від 09 жовтня 2012 року, згідно якого адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Укладені сторонами договори передбачали не отримання позивачем позики, а участь у програмі, в якій за рахунок коштів групи клієнтів здійснювалась передача права одному з учасників групи на придбання товару (отримання позики), що свідчить про порушення з боку відповідача принципу добросовісності та існування дисбалансу договірних прав і обов'язків на шкоду позивача, введення його в оману, наявність ознак пірамідальної схеми і нечесної підприємницької практики.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

За змістом статті 9 Закону України від 1 червня 2000 року № 1775-ІІІ Про ліцензування певних видів господарської діяльності та статті 34 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг (далі Закон № 2664-ІІІ) діяльність із надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-ІІІ під поняттям фінансова послуга розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Законом України від 2 червня 2011 року № 3462-VІ Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг (далі - Закон № 3462-VІ) (набрав чинності 8 січня 2012 року) внесено зміни до частини першої статті 4 Закону № 2664-ІІІ та доповнено її пунктом 11-1, відповідно до якого фінансовими вважаються послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Згідно з пунктами 3, 4 розділу II Прикінцеві положення Закону № 2664-ІІІ фінансові установи зобов'язані протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону (тобто до 8 січня 2013 року), а спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг зобов'язаний у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону розробити та затвердити ліцензійні умови здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі Нацкомфінпослуг) як уповноважений державний орган 9 жовтня 2012 року розпорядженням № 1676 затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (далі Ліцензійні умови).

Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах, і передбачили, що діяльність цих груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та (або) послуг.

Згідно з пунктами 1.2, 1.5 розділу І Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Ліцензіатом є фінансова установа, яка одержала ліцензію на провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Фінансова установа може провадити діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах тільки після отримання ліцензії Нацкомфінпослуг відповідно до цих Ліцензійних умов .

У даній справі, спірні договори було укладено 25 січня 2017 року, тобто коли закон вже передбачав отримання ліцензії для надання послуг з адміністративного фінансування активів для придбання товарів у групах.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 19 Закону України Про захист прав споживачів підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Пунктом 3 частини другої статті 19 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг.

Частиною шостою статті 19 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької діяльності, є недійсними.

Стаття 230 ЦК України передбачає, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Забороняється нечесна підприємницька практика яка включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Відповідно до пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів , у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг).

Враховуючи встановлені по справі обставини та вимоги частини першої статті 203, статті 215 та частини першої статті 227 ЦК України та частини шостої статті 19 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII Про захист прав споживачів , судом встановлено підстави для визнання недійсними договорів № 05720/16 та № 05720, як таких, що вчинені юридичною особою без відповідного дозволу (ліцензії), оскільки відповідач здійснював відповідний вид діяльності (надання фінансової послуги) без дозволу (ліцензії) на її здійснення відповідно до статті 34 Закону № 2664-ІІІ.

Частиною першою статті 236 ЦК України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини першої та частини четвертої статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Таким чином, наслідком визнання недійсними укладених між сторонами договору та угоди є обов'язок ОСОБА_3 АРЛІСС , якрму позивачем були сплачені кошти, повернути ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 12200 грн. отримані за цими договорами.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, підлягають до стягнення з відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2 ЦЕНТР на користь позивача 1280 грн. сплаченого судового збору.

На підставі ст.ст. 203, 215, 230, 236 ЦК України, Закону України Про захист прав споживачів , керуючись ст.10, 11, 57-60, 88, 209, 212- 215, 218, 223, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір від 25 січня 2017 року № 1364, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 ЦЕНТР та ОСОБА_1.

Визнати недійсною угоду від 25 січня 2017 року № 1364, укладену між товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 ЦЕНТР та ОСОБА_1.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю АРЛІСС (код ЄДРПОУ 39711672) на користь ОСОБА_1 12200 грн. (дванадцять тисяч двісті грн.).

Стягнути з товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 ЦЕНТР (код ЄДРПОУ 40835143) на користь ОСОБА_1 1280 грн. (одну тисячу двісті вісімдесят грн.. 00 коп.) судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Cуддя Луцького міськрайонного суду В.Ф.Кирилюк