Рішення

від 20.10.2017 по справі 910/12781/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2017Справа №910/12781/17

За позовомКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" доКиївської організації Національної спілки фотохудожників України простягнення 11640 грн. 68 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Норенко Т.А. - представник за довіреністю № 600/15/1/03-2532 від 10.04.2017;

від відповідача: Котляр С.М. - керівник.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.08.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" з вимогами до Київської організації Національної спілки фотохудожників України про стягнення 11640 грн. 68 коп., з яких 10940 грн. 40 коп. основного боргу, 147 грн. 65 коп. 3% річних та 552 грн. 63 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства України та положень укладеного між сторонами Договору оренди № 10/2277 від 30.06.2005, не у повному обсязі сплатив позивачу орендну плату, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 10940 грн. 40 коп. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 147 грн. 65 коп. за період з 01.12.2016 по 31.05.2017 та інфляційні втрати у розмірі 552 грн. 63 коп. за період з грудня 2016 року по квітень 2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2017 порушено провадження у справі № 910/12781/17, розгляд справи призначено на 15.09.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2017, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 03.10.2017.

У судовому засіданні 03.10.2017 представник позивача подав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що сплачені відповідачем грошові кошти зараховувались в погашення найдавнішої заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 20.10.2017.

Представник позивача у судовому засіданні 20.10.2017 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.10.2017 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи, проти задоволення позову заперечив.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, в тому числі продовжуючи строк розгляду спору на 15 днів, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права, в тому числі на ознайомлення з матеріалами справи.

Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги процесуальні строки розгляду спору, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 20.10.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

30.06.2005 між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (орендодавець) та Київською організацією Національної спілки фотохудожників України (орендар) укладено Договір № 10/2277 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежилі приміщення (об'єкт оренди) за адресою: м. Київ, вул. Жилянська/Комінтерну, буд. 126/23 літ. А.

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди № 10/2277 від 30.06.2005 об'єктом оренди є нежилі приміщення загальною площею 62,80 кв.м, в тому числі на 2-му поверсі - 62,80 кв.м.

Згідно з п. 2.4 Договору оренди № 10/2277 від 30.06.2005 об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (орендодавця).

Відповідно до п. 3.6 Договору оренди № 10/2277 від 30.06.2005 орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Згідно з п. 4.2 Договору оренди № 10/2277 від 30.06.2005 орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Згідно з п. 9.1 Договору оренди № 10/2277 від 30.06.2005 цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє з 30.06.2005 до початку реконструкції, але не більше, ніж 364 дні до 28.06.2006.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Судом встановлено, що 30.06.2005 орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв в оренду об'єкт оренди за Договором оренди № 10/2277 від 30.06.2005, що підтверджується актом приймання-передачі, який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб позивача і відповідача (копія акту долучена позивачем до позовної заяви).

Згідно з п. 9.1 Договору оренди № 10/2277 від 30.06.2005 цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє з 30.06.2005 до початку реконструкції, але не більше, ніж 364 дні до 28.06.2006.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 у справі № 910/18462/16, яке набрало законної сили 02.12.2017 (відповідно до інформаціє з Єдиного державного реєстру судових рішень), розірвано Договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва №10/2277 від 30.06.2005 року, укладений між Комунальним підприємством Київжитлоспецексплуатація та Київською організацією Національної спілки фотохудожників України; виселено Київську організацію Національної спілки фотохудожників України з нежилих приміщень загальною площею 62,8 кв.м., в т.ч. на 2 поверсі - 62,8 кв.м. в будинку № 126/23 літ. А по вул. Симона Петлюри у м. Києві, що перебувають на балансі Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація ; зобов'язано Київську організацію Національної спілки фотохудожників України передати Комунальному підприємству Київжитлоспецексплуатація нежилі приміщення загальною площею 62,8 кв.м., в т.ч. на 2 поверсі - 62,8 кв.м. в будинку № 126/23 літ. А по вул. Симона Петлюри у м. Києві.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, Договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва №10/2277 від 30.06.2005 є розірваним з 02.12.2016 (дата набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/18462/16).

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до п. 7.5 Договору оренди № 10/2277 від 30.06.2005 у разі закінчення строку дії договору оренди або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди, який було отримано відповідачем за Договором оренди № 10/2277 від 30.06.2005, від відповідача до позивача.

Водночас, позивачем долучено до позовної заяви копію акту державного виконавця від 06.04.2017, в якому державним виконавцем зазначено, що при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 02.12.2016 у справі № 910/18462/16 про виселення Київської організації Національної спілки фотохудожників України з орендованих приміщень було встановлено, що боржник виселився самостійно.

Суд зазначає, що обов'язок з повернення об'єкта оренди покладається на орендаря, зокрема, шляхом укладення відповідного акту приймання-передачі (повернення) об'єкту оренди внаслідок розірвання договору оренди, та в акті повернення майна зазначається, зокрема, дата повернення об'єкта оренди орендодавцю.

Однак, з огляду на ненадання відповідачем акту приймання-передачі (повернення) об'єкту оренди за Договором оренди № 10/2277 від 30.06.2005, суд дійшов висновку, що саме вказаний акт державного виконавця є належним доказом звільнення відповідачем орендованих приміщень за вказаним договором.

За таких обставин, враховуючи відсутність в матеріалах справи будь-яких інших доказів звільнення відповідачем орендованих приміщень, крім акту державного виконавця, яким встановлено факт відсутності відповідача в орендованих приміщеннях станом на 06.04.2017, суд дійшов висновку, що відповідач повинен сплатити позивачу орендну плату, нараховану до 06.04.2017, так як доказів звільнення відповідачем об'єкта оренди за Договором оренди № 10/2277 від 30.06.2005 в іншу дату (раніше) матеріали справи не містять.

При цьому, судом враховано, що у п. 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зазначено, що з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Так, відповідно до п. 3.5 Договору оренди № 10/2277 від 30.06.2005 орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Враховуючи викладене, беручи до уваги положення п. 3.5 Договору оренди № 10/2277 від 30.06.2005, суд дійшов висновку, що орендар (позивач) має право на нарахування орендної плати за користування орендодавцем (відповідачем) об'єктом оренди до дати фактичного повернення орендованого майна, тобто до 06.04.2017 (відповідно до акту державного виконавця).

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з п. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди № 10/2277 від 30.06.2005 за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Київради від 05.07.2001 № 366/1342, від 30.06.2005 № 464-1/3040, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати на дату підписання цього договору становить 258 грн. 33 коп.

Згідно з розрахунком орендної плати (Додаток № 3 до Договору оренди № 10/2277 від 30.06.2005) орендна плата за червень 2005 становить 258 грн. 33 коп.

Відповідно до п. 3.2 Договору оренди № 10/2277 від 30.06.2005 розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Згідно з п. 3.4 Договору оренди № 10/2277 від 30.06.2005 додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Судом встановлено, що за грудень 2016 року позивачем було нараховано до сплати відповідачу орендну плату у розмірі 2585 грн. 92 коп., за січень 2017 року - орендну плату у розмірі 2609 грн. 18 коп., за лютий 2017 року - орендну плату у розмірі 2637 грн. 89 коп., за березень 2017 року - орендну плату у розмірі 2664 грн. 26 коп., за квітень 2017 року - орендну плату у розмірі 452 грн. 04 коп. (відповідно до розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви), що разом становить 10949 грн. 29 коп.

Перевіривши зазначені позивачем у розрахунку заборгованості (долучений до позовної заяви) розміри нарахованих позивачем орендних платежів за період з грудня 2016 року по 5 квітня 2017 року, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, так як розрахунки розміру орендної плати відповідають умовам визначення орендної плати, вказаним у п.п.3.1, 3.2, 3.4 договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.6 Договору оренди № 10/2277 від 30.06.2005 орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був сплатити орендну плату за грудень 2016 року у строк до 10.12.2016 включно, орендну плату за січень 2017 року - у строк до 10.01.2017 року включно, орендну плату за лютий 2017 року - у строк до 10.02.2017 включно, орендну плату за березень 2017 року - у строк до 10.03.2017 включно; орендну плату за квітень 2017 року - у строк до 10.04.2017 включно.

При цьому, з розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 01.12.2016 у відповідача була заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 7591 грн. 11 коп.

Відповідачем не було надано заперечень щодо вказаної позивачем у розрахунку заборгованості суми боргу у розмірі 7591 грн. 11 коп. станом на 01.12.2016 (в тому числі доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 7591 грн. 11 коп.).

Судом встановлено, що 04.01.2017 відповідача сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 4100 грн. 00 коп. та 23.02.2017 - грошові кошти у розмірі 3500 грн. 00 коп., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, долученими позивачем до матеріалів справи.

За таких обставин, враховуючи загальний розмір орендної плати, нараховану до 06.04.2017 (10949 грн. 29 коп. та 7591 грн. 11 коп.), що разом становить 18540 грн. 40 коп., та розмір сплачених відповідачем грошових коштів у сумі 7600 грн. 00 коп., суд дійшов висновку, що у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендної плати за Договором оренди № 10/2277 від 30.06.2005 у розмірі 10940 грн. 40 коп.

Доказів сплати грошових коштів (орендної плати) у загальному розмірі 10940 грн. 40 коп. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Київської організації Національної спілки фотохудожників України за Договором оренди № 10/2277 від 30.06.2005 у розмірі 10940 грн. 40 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" в частині стягнення з Київської організації Національної спілки фотохудожників України суми основного боргу у розмірі 10940 грн. 40 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, що стосується письмових пояснень відповідача, поданих у судовому засіданні 20.10.2017, в яких відповідач зазначив, що позивач обізнаний, що фактично об'єкт оренди за Договором оренди № 10/2277 від 30.06.2005 перебував у користування третьої особи (ОСОБА_3) та саме вказана особа сплачувала орендну плату, суд зазначає, що вказані обставини не звільняють відповідача від обов'язку сплачувати орендну плату за Договором оренди № 10/2277 від 30.06.2005, так як саме відповідач є орендарем за вказаним договором та зобов'язаний сплачувати оренду плату за користування об'єктом оренди.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 147 грн. 65 коп. за період з 01.12.2016 по 31.05.2017 та інфляційні втрати у розмірі 552 грн. 63 коп. за період з грудня 2016 року по квітень 2017 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" в частині стягнення з Київської організації Національної спілки фотохудожників України 3% річних розмірі 147 грн. 65 коп. та інфляційних втрат у розмірі 552 грн. 63 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Київської організації Національної спілки фотохудожників України (04208, м. Київ, проспект Правди, буд. 66 А, офіс 2; ідентифікаційний код: 21480932) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А; ідентифікаційний код: 03366500) суму основного боргу у розмірі 10940 (десять тисяч дев'ятсот сорок) грн. 40 коп., 3% річних у розмірі 147 (сто сорок сім) грн. 65 коп., інфляційні втрати у розмірі 552 (п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 63 коп. та судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 30.10.2017

Суддя І.М. Отрош